Володя, поверь, мы с вами! Делаем всё возможное сейчас!!!

Дякую, що говорите 🙏🏻 Тримаймося, укаїнці. Ми переможемо! 💪🏻💛💙

Моя рідна Україна, за що тобі такі муки?😭😭😭 Господи, зупини цього російського тирана!🙏 Врятуй наші життя! Молю! 🙏🙏

Україна понад усе! Віримо, любимо🇺🇦❤️‍🔥

Боже бережи Україну🇺🇦

Володя молодец! Распростроняй видосы, пусть все видят правду!

👍💝 Пукачерта к чертям !

Гореть в аду русским "освободителям"

Великі велетні духу.Сивочолі й мудрі із кобзою поневіряння у бурянах із книжками-скільки таких велетнів духу й котрі від якої родовідної гілки духу ведеться привита нам поки свобода духу,немовби то ми- тоді чуємо як промовляютьпро подорож там де- неможливо пірінкою штовхають ті сили що у несвободі країни намагаються-порожувати й стояти у кордонів країн й передавати всім хто живе на кордоні-різні речі щоб їх хтось повіз по світу-всюди поки вчиться у руках твоїх життя-напуваючи и помогаючи зробити лави й замки водночас рівні поки шукаешь котрого обере свобода як - крилатий закон що всіх крилами огорне щоб відчували дотики й не втікали туди де-все відвернулось від сил що розпалюють вогники свободи.Велетні духу-вони звідки випробовують нас-із Сходу чи Заходу?Котрі з них- велетні могутні зазнали поневірянь щоб прийняли з їх рук те що вони добули?

🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦

😭

Не знайшлося хлібини у який-покласти-для лодок осередок спання й дякую всім хто-витріпів муку й боріння сторон світу-навколопо різному сосуду тьми або світла добудованого)Бо я-бачу очима сотні людей,Й на шляху не стану але не постане з мене допоки не зійде -зернятками-все що оточувало мене-попід-браму засунувши -повинна-але ж то світло було-яке перекосило усмішки дрібного біля громадної колиски притнутою великим камінчиком у поцілунку скель Й були сурми мені для духу напруженного віддавання того що просто соринкою в руці але довершила Помилуй-всі хай прийдуть-у підкрилами-боротьбі із нестатком того що світлом створене спочатку немов-покривждене торкнення з закритими очима до країної вівці.Агнець бо давно розіпят а голоса мого не чути

Украина сейчас после нападения России... 1-й день войны, 2-ой,.... 6-ой... Мы все считаем эти дни войны, которые несут разруху, расставания, слёзы, боль, разруху, смерти... Ммммм, как же хочется остановить всё это безумие! У нас одна жизнь, одна, больше нет. Обнимаю всех🤗💗. 🥀🙏🇺🇦💙💛🇺🇦🙏

Подбрасывать вверх кукурузу-И ее образ-пока он не проявиться в облаках Каждый зерновой пшеничный проем занимать падающими друг на друга замками и домами-И-прорашивать зерно там где оно может удержать сокрытым духи оттрирающие воду и ливень от сил носящих записки о жизни пока взбираеться на гору полуживое Зерновые все спасибо Ангелам-Чтоб все и вся в момент-отступило-когда будет взбираться тысячекрылый на поврежденную лаванду толкновениями о дерево-И тогда сотни лампадные будут-стучания о одно зерно И места где-не хватает зерен и лаванды и пшеницы-чтоб стучащие о горы-раскачать в них застывшие там молитвенные стояния-И там-потухнет то что окружено сотнями пламенями Спасибо всем зерновым и маковым-зернам-Что они расправили свои горбы и показали что они-выступили из протянутых меж глазами к клювам хищных и нехищных растений-проволокам поневолевающими

Слава Україні!!!! 💙💛

Слава Україні!

Дай Боже,щоб все зерна были притихшими где то шелестящими коломийками которые преодолевают расстаяниямежду собою когда их прибежища обтесаны и плотно связаны покровами сдернутыми состровных деревьев,небеса в последний миг сбросьте раскрашивающих деревья с холмов забвения первого слова в самом прекрасном ландшафтном столпотворении молитв.Дай нам Боже,чтоб кончиками сердец научились правильно продвигаться там где река рисует все способы из не вырваться)Спасибо за то что мое слово так быстро к небу устремилось заметив его голубизну сквозь рвущиеся игрушки -я теперь мастерю сотни семян дляплащаницы дорогого уголка дома и чашу причастия из черных кусков ткани лелею мечту благодарить глубины дома корзинами логически-подписанными в момент аукания о фотоаппаратном дыхании,)мне кажеться что некоторых поворотов писем не существует...Мне кажеться что все ниточки в узоры сложаться если что-то во мне надломиться под твоими покрывалами не в той стороне.

Спасибо всем зерновым и маковым-зернам-Что они расправили свои горбы и показали что они-выступили из протянутых меж глазами к клювам хищных и нехищных растений-проволокам поневолевающими Я поминаю и нарекаю все погибшие народы-разными титулами и именами каждый день.Я понимаю что каждый день мои народы -они то как лютики с пламенями проплывающие мимо реки в море когда-лютики над плавающими рыбками-сжимаютьсяв сердцах ласточкамми отзеркадивая везде сердца,Янарекаю-всех людей-вершителями неумеющими согреть пока не поднимут ввверх все цветки и деревьясвои кончики чтоб поприветствовать и оттолкнуться от-тех волн от которых в плаванииии лик отвернул пока плыл по воде с ягодами полными лукошками и капризные рыбки тебя отталкивали от весел

😢💪❤️🇺🇦

💙💛

Музыка которая светиться и музыкальные тянущиеся неводывезде в них прячась и укрываясь-как много из дерева подставить спасительных плотов под связанные на вершине крылья.Никогда больше не проснеться-лев потерявший в повороте к Солнцу-свои покрывала.И они теперь незримо ни для кого-связывают - гриву морским львам.Люблю.

З Україною у серці!!!!

Разсылаю бесконечно не переставая - кроликов и попугаев-и в сене схемы домов-чтоб вновь нам с тобою увидиться и разбить яйца по дороге к осеннему морю Что это за переход в преврашении человека и что он обретает войною-есть ли это обретение настоящих земель или тех на которых невозможно будет жить-это ли-растянувшийся на века-забирание жизней когда лишь цветки ими полны? Вы отправили Как лучше всего оставить войну-Она ведь настолько масштабна насколько существа ошиблись в точности передавания полученной ими не понаслышке Жизни точно там где полагалось точно не умеющей никак пробудить свои силы-когда просыпание бывает поражением,когда мы-быстрее чем иссякнет река жизни в нее -водим а потом выводим когда стадо почувствует в нас те узлы мудрости которых не было раньше,так свобода ощущать войну-это свобода отнимать у нее крыла и передавать их по миру пока не устанешь.. Сунь-Цзысказал:" Малое войско не может противостоять большому Помните что Творец уходя развеял стадо?Возможно открытие в том что веками у народов не должно было быть военачальника-так бы они вернулись к пастырю,а теперь мы постоянно примкнули к пастырям но они глухи и невосприимчивы к собранным дарам меж отдающих все непохожие на радость жизни овцам Могла бы армия состоять из 3-4 прекрасных юношей и девушек?Могло ли быть так чтобы наступающие были безоружными но все и вся от их наступления в сердце бы вкладывало сотни оружий и стратегии-лежали бы в сене что потеряли своих приплод иумерли от тоски холода множество людей-ведь война это согревание от неправильно выбранных вещей и это всегда исскуство-ставящее жизнь выше чем понимание того откуда придет спасение и как им поделиться-правильно или неправильно? В Пути древних царей превыше всего ценилась человечность Этот путь-возможно что если найдеться человечество того кто сможет-вести человечество за руку и прокладывать путь ему-так чтоб везде постоянно и неукоснительно видеть чайку и смотреть как ее отпускают если путь проложенный верно и сотни раз-если вся и вся столетиями спрашивает о войне и успевает лишь проложить путь и то как-услышать с ним говорит то что может вызвать войну но ее так и не случиться. Продолжать свои раскопки перемешивая между собою войны-это таким образом - научиться окружать ищущий в нас свои построения молитвенного гласа и Творца-убегающие в завершении всегда разрозняющиеся преследующие воззвания,таким образом-кто сразиться не с покровителями тьмы а с самими создающими войны-центрами человеческого чувствами наделающего создания? Если существуют каноны войны-то мир перевернулся и перевернулся на век неправильно-так что некому его правильно перевернуть и вернуть те силы которые общались дольше всего средкими вымирающими повитухами нового положения праздника. "Но один чудак он все сделает не так и его костер взовьеться до небес",эти бардовские слова они-должны так решить исход войны что над воющими на конях будут выкрикивать строки Эвангелия и война отступит. Военные каноны-Они как утонувшие в смеющихсянад ними морях и реках-те кто хотел что-то соорудить -такое гарячее -из камней-Чтоб-наступили времена когда все камни и все цветы и все булочки и все яйца -все люди будут носить в корзинах-и не будет ни кого ктобы строил пока они не смогут хоть кто-нибудь остановить гарцующего всадника и дитя-не перестанет двоить мир и смерть.

Страшний суд можно пережити-Головне щоб не було супроти сил що нарождують те що їх може убити,головне-ніколи не відволікатись у слуханні того що наказує тобі Життя Подив тобою-твоїм вмінням дорослішаючи вилазити й влазити у форму нарождення),Страшний суд це всього навсього-твоя проникновенність у прекрасне райське місце-як ти вміешь туди сягати-твої вміння у рай потрапляти) Страшний суд-це як ті кому довірили полотно життя-перекроювати й тканину живу немовби вона технології вбудовувати й перебудовувати.Чого не може бути із тканиною того із світом.

Море штормить й бушує але проміння в ньому завжди точно и прямо йде по дну. Повертають голову рози її пелюстки й шипи й росточки-кожної миті - ті сили що помогають шишками монетами й іншими віднятими речами дихати морським гадинам,Коли - вони лягають на камінне возвишення й - там всредині живе на віки- склавше свої крила й плавники створіння щоб-віками тримати у цій природній вузниці малесенького дельфіна. То робиться малесенькою то великою- між зерен заглядаюча-снігова чайка що - клювом малює й вириває іззасніженних тоненьких дзеркал щоб парусник себе роздивився -силуети сов й чайок які там снігами одне на одне сидають.На водопаді у снігових замітах спить -й уві сні маше крилами чайка поки не розтане сніг на водоспаді у формі-підбитого барьелефа,Й там- окунають дерева разом із пташками й рибками у - водоспад де- він постійно то вшухає то розгоряеться так нібито його над природними углибленнями щоб сердце пташине рухалось-стирчать снігові солнця які стоять й не рухаються на у поклоні літаргічним сном заснувшої-стрекози...Матір Божа- поможи нам)...Нехай всіляке у крилах камінних склепіннясклепів оживе й воскресне.

Сховані від нас собори-де ніхто не може дотягнути чашу причастя поки листають й закривають й відкривають без кінця то книги життя то храми,вони-причашають тепер не людство а самі будівлі й храми у кінці існування людства-тепер той хто відкриє собор звуть й кличуть усе-творіння щоб воно відкрило храм.Але кого звати?Воєнні дії-Просфорки -запачані від поцілунків й тим що простягнуто у руках-які ніколи не шукали усередині моря -того що можно понести крізь-лодки на березі того моря-які постійно морські змінюють місцями із береговими й немає чіткого спасіння-немає чітких контурів того хто одягає на тебе крестики...

Сегодня не было тревоги.Но я думаю что даже если война закончиться всеравно помогать людям потерявшим дома и вообще-тем кто за века потерял дома-история войн-я хочу писать о восстановлении всего в истории упавшему вследствии воин Последние взбиранияна механизм разделяющий года поднебесье и землю этим воротящие как хотят-Словно бывсе в мире восстало на землевладельческие поместия будто бы их и не было,Когда же удасться просто призвать человечество рыбками берущие в путь свет-чтобы разом восстановить в один день все то что было разрушено воинами за всю историю человечества,словно бы-лишь перышками можно поработить прекрасные места-в которых былое и пришедшее светящимся роком произнесения речей которые потом примут за шуршание по песку одежд которые неправильно-решили исход приготовления песочного двора в осыпавшиеся над механизмами поразившего нас времени когда были одиноки великие птицы стоящие неподвижно под землею которую у них выхватывают изпод ног Почему возможно было сотворить прекрасные дворцы в момент когда были-какие то беды нам от того что построили в каком то непроверенном свете балок словно бы хотели построить дворец а построили хлев,где вот в чем беда-некоторые дворцы были построены так что со временем все перед их падением ополчилось на эту неисправность лишь у нее ища подтверждения и памяти себе-все мы так поспешно забыли-и так истязали строяших что со временем крепости пали Если поселить создание в атмосферу когда оно не может уразуметь какими дарами ему достигнуть сложного путешествия где сердце оставляет глубокие следы и где-невозможно потерять когда прикасаешься к крепостным стенам с которых удалось воинствующих переманить-и тогда можно отстраивать когда переманили. Некоторые дворцы пали когда пытались отстроить новые а некоторые так и не смогли стать-прижавшими свои сердца там где сотни замков и сверху о них оповещает перепел и все гонит его но оно-то крылами то полными птенцов ковшами с водою-стараются гнать вокруг воды и вод-все что туда посмотрит и превратит пущенные по воде-сигналы что еще живы те кто воду саму крестил для того чтоб она деревья- Вы отправили Деревья к ним вода прибьет таблички с историями которые надломятьсянадвое и дерево подставит ему руки все живое что еще-помнит как-падали разом а потом у самой земли по камешкам разные дворцы когда перед самым падением им давали названия-может так легче дышать тем кто-окружен-листопадами а ему кажеться что несчастными тварями

Не вернувшиеся из крепостей которые прожили одним духом и многие крепости на Руси ждали момента чтоб успокоиться и каждым камешком увидев сжигающее их послание о мире испустить дух,они будто бы навсегда смотрели мимо своего поколения в будущее и вода хранила крепости пока в ней топили корабли и сорванные покрова с кораблей указывали на то или иное место-где-крепость могла быть на миг забрана от нас, так как многие на Руси места где вечности достигают выбирая для этого кого-преклонить и вызволив тот час же что-то заточить-чтоб постоянно можно было кусками крепости также боронить врага и из них призывать-того кто слепо рушит-чтоб притек к крепости и перестал рушить дух-смотреть из окон крепости-пока можно-но со временем-смотреть свободно и широко-по-разному чтоб-крепость вначале призывала а потом опускала на землю.Откуда упокоиться крепость?Оттуда где в нее вложат новый символ мира.Кому может быть передана крепость и кто сможет ею владеть с веками?Кто сможет увидеть как на него взирает крепость и что указует извлечь из крепости мира?Что может быть если одновременно с многодневным возведением крепости на нее будет нападать и рушить враг?Она отзоветься как песнь-она сольеться и предаст соборам подобно Выборгской крепости-свои- удары о бастионы-тогда в храме сделаются удары бастиона а в храме-перезвоны вод.Загрязненные лики фресок-пока неслышно угасают на полу храма разложенные древние осколки того что так и не смогло-услышать деревьев и того что они спрятали в себе от всех-зодчих того времени-когда позбрасывают вуста птиц-все пояющиеся их источники.Многие соооружения-они веками неправильно узнавали вечность и потом если каждый камешек поставить наконец спустя века ровно-то он сможет один ответствовать за все каменные сооружения где- каждый камень раздвигали-водами которые проносили или не проносили то что сможет- войти с веками подсводы крепостных рвов-над рвами все больше веселых птиц летает.Веками крепость- берут от нее то одно то другое-И она всеравно- отдаст и останеться простым кругом-насколько сильно можно разрушить крепость,чтоб потом-в ней- отозвался тихим колоколом-последний добравшийсявсадник так,чтоб не угасить свечи мча быстро-быстро?Крепости-они веками река несласьиногда выбарсывая земли которые нужно было как то вместе с крепостями поймать-если искусно то войны не будет...Как отыскать силы что они сбросили с крепости многое?Да вызвать - к жизни-оставив камень-воду.. Рок того что крепость-она- видна и заметна многому-она будто бы-вертиться вокруг-шелковая-и вот-вот и оборветься когда ее пытаються измерить-фактически все нападающие на крепость-это силы-что вокруг нее обходя веками-создают новые-переходы сложные винтовые вокруг стражей свечей что веками-служат переплавленнные и дыхание свечей бережется.

Нехай всі укліни землі рідній будуть замотані шільніше ніж мотанка,я сьогодні знайшла в білосніжному шматку моєї будівлі-рожеву тикву,стрімкоголосу й пусту своєю низиною,й вирішила її брати із собою коли збираю різні трави щоб зімяти із них-сумятицю у пошуці всім живим собі де підвісити скляну лабораторіюсвітла всередині живого.Із усіляких дерев -по корзині гнучкій під пусті одіяла й подушки)щоб сон як листва пристав до шічок-дарую всім себе.

Всевремя летящими снарядами отворачивают из глаза от бесконечного гуляния по Реке Жизни,когда она дает жизнь и не может ее отобрать но ее заставляют,Как много полегло моих путеводников к прекрасно сорванным цветкам которые каждый из них помнит те руки и движения способствующие их росту,когда были перемены несомы счастливым разрозшимся дальше пущенного дымками на реки которые пускают то боевых уток то корабли чтоб они охраняли берега от неудачно свернутых голов рекам и морям,чтоб никто больше не мог их отыскать...Как много танков стали самыми быстро сооруженными памятниками,Как много-сердец ушли от нас не дав к ним прикоснуться-Как много они не заметили как скрыли своими маршами недостоинства пущенного в покрова домов и замков стрелы),Надемся-что там не будет больше-недонесенных матери ведер с водою которые сорвали сних награды и отличия,Надеемся что спрятанные там в танках люди,что они больше не увидят как стараются нападающих львов и быков отогнать от всего в мире что плохо его голосом-привлекли для тайны и сразу связали.Как много нам отведено-как мало-отпечатано....На бронетанке-устоит лишь тот кто смотрит непрестанно туда. Бойцовские создайте вышки и множество сооружений,где материя никогда не будет гаснуть и дальность звезд-будет измерена благосклонностью жаждущих когда они не видят как хлеба жизни стынут и дичают.Теперь носим у сердца сотни одеяний означающих память истории которая прочтена когда все свечи мира были так тесно прижаты к отбывающему кораблю...Но и увидела Детей сегодня-намеком и окрытно... Силы нашей земле дай но не нести на себе танки.Свободы дай,но не сыгранной над закрывшими водами глаза смотрящие за перетаскивающей альбатросиной свои вещи от моряк морю-нигде ее голос не слушайте...Воины-ячувствую вашу боль-посеянную для нас вместо птиц и выдержанное вами сопротивление и земли неба.

Зелені келихи народжені темною-темною ніччю що вдіває у зірки плашаниці остановлене диво)оставлене й понівечене диво,коли всі трави світу сшиваю із шалями й хустками щоб -так всі дерева й квітки ніколи не проростали у вимушених домівках у вимушених подивах сердця). Свято нарождення у прикритих долонях й очах прикритих що дивляться крізь долоні-папірові домівки стають камінними замками)-Та дерева спустошені...більше не дають плодів й немає їм де у яких цеглинах рости-вони чують тільки каміння розкидане й незнайоме рукам) Дякую вам-народе мій,який не помічає сліз неба але полумя не даеться в руки нікому)

Майбутнє казок-Там,де можно однією рукою ловити пірячко птахів не до зовсім стале а другою долонею-колисати каміння допоки у ньому не достане сил бути рушійно силою споглядань за світом.. ) У Сонячних гір - не залишиться жодного завершенного створення стада тварин-це стадо формується довго допоки можно-тримати мотузки із сбитим паланкіном що вона інколи лишн-дає воді затриматися у собі-щоб там вона-змішала коралові рифи із розтавленими самим собі сітями риболовними так щоб наблизитись у воді глибоко одне до одного не було можливо-Кожна вода-уміщена між берегами ппри нарожденні,але потім й моряй океани вони-звернені одне до одного-як простягнуті до клавіш пальці на які саждають всім світом пташок й риб але-так грати із пташками на пальцах краше-допоки - неможливо пійману рибку впустити знов щоб її вирвало із твоїх рук й віддало морю коли воно відвернулось від рибок що вони інколи перетворюються на глибоки нерухомі льодяні лабіринти із кораблями що як ішаки на спинах їх кораблі... Бажаю всім діткам,щоб ми відвели від них цей жахливий воєнний настрій,щоб-всі книжки самі їм написали замість того щобводити у бібліотеки й відшукали місця у світі де війни не порушили хід історії.

До самого конца-узнавать последнюю волю животных и птиц-И никогда не жалеть как и я думаю- чтоб построить замки и дома для памяти животных погибших в войне.

Когда сквозь овальные птичьи глаза в которых по кругу вода носит яйца - проскользнули с бушуюшими камнями - проскользнули констанинопольские преврашающие птиц своды храма, тогда они-стали кружить в своих принесенных птицами к чаше ворохам сена-кружить - вверх рыбными сетями-что никогда в некоторых местах не спят- в покрывалах плывуших по вишнях- таких сквозь тяжелые подвески храма- стояших на яблоке подсвечивающих морю бушуюшему на голубиных головах-там где - в кормушках зерновых-птицепад несет кого-то...(Духовные отцы-с кем их оставить Богу)...И кричит громко в последний миг на кресте Господь-Так громко чаши о корабли бьют),сталкиваясь тогда когда хотят напоить.Так - отпускают постоянно одну лань со всеми в мире- поручениями для того чтобзакрыла собою-духовного отца.

Коли над самим нашим сердцем будуть пролітати пташки й бджоли щоб там покласти на розквітлі квіти у найбільш темні часи-недозігнуті детальки від годинників підчеплених під горбаті й криві великі попони коней які - зустрічають очима й пускають лише тих хто- щоб розминутись із тими хто іде й живе навкруги розігнутих у міста мостів,коли над нашим сердцем з нього буде постійно збирати-всі радоші й печалі не даючи їм відбутися,тоді покривала змусять затихнути тих кто слухає тревожне небо-всі квіти тоді саджаючи так щоб руки зразу змогли- розминутись із квітами коли вони- лепестками-торкаються - тварин що не пускають- стряхнути не в той бік- попіл коли він- покриває плечі на яких висить- нове життя для квітів.

Людські домівки,вони нібито на кінцівці пальчика матері коли віками мотає й випробовує усі коми землі сарана та світло сплутане у сердцях живого,вони існували щоб людські істоти могли відчути що вони колись стануть зернами на вітру але домівки залишаться і не перестануть їх огортати щоб ...відпустивши ластівку могли відчути міцність землянок мазанок де дух промовляючий натягнутий немов лук який випереджає ліру,немвоби домівка це наскладніша усвіті мета молитви,це забуті пороги до земель...повз...сил що закриваються у краї морів й річок) Наші домівки-вони нібито умовні окреслення сердечних почуттів людей й присталих до них звірів. Домівки-вони хочуть щоб їх повернули велипишним шатам але на це піде життя неодного роду.

Якби різного виду квітки-вони слугували нам до останнього-й у них ми знаходили свої полишені складені танці як сосни й кіпариси так ми фігурки танця баченого колись у параді планет й очах-Ми ці квітки- трубами дуємо щоб пильця опилила них. Квітки вони -мусять дарувати нам-тільки те що-прикличе трудячу бджолу так щоб- вона ніколи не вставала у пильці-поїти все-все. Різні квіткові роди-Вони створені щоб так дарувати королям правильні місця маєтків й палаців,так вони все-все вчить квітки як їм нарождувати й приводити до смерті-розлучене розімкнуте колесо стрічаннь дарів природи яких майже непомітно тепер перед людськими досягеннями. Квіткові композиції- ними незавершеними бракованими-ми отримуємо відреченнявід символів свята коли- деякі морські хвилі штормом приносить усередину створіння що нарождуеться то від зірки то від смерті й неврожаїв замкненних у скорлупі що стукає по ознаках перемін сердця коли немає поряд конниць запряжених щоб-атакувати тих хто робить іграшки для тварин.

Найденныесемьи теперь-Это лишь ожившие альбомные иллюстрации и тогда по этим детским рисункам теперь можно будет найти свой новый дом-и так-потерянное в пути на последнем бою станет нашим оплотом духа Вы отправили Теперь,все -больше и больше на черепках истории встает коршунов и они останавливают всадников не только смерти-Словно бы теперь-многояковыми есть те ясли что их неудержимо вырывают у нас ядерные звезды последних глубин одиноких и пустынных теперь так непослушно... Вы отправили И это связано с неразборчивыми подписями под каждым шедевром мира-За это восстанет царство на царство-суд на суд-И будут выбраны силы которые смогут восстановить в это время восстания-принаждлежащие нам-теперь-переводимые от самолетов в поля-под дождями рассматриваемые уголки крыльца где не перестает плакать и лежать на бабочке мира-все-все отобранные миссии сохранения мира на земле

Іерусалімський хрест-Оділа у білосніжні покрови-А потім пійшов за моїми-пурхаючимися однією лапкою на скрипці іншою на- снігові завали які не дають менявдягти у полотна льодяні наметені водами-що постійно тане а льодяні намети-вони зроблені щоб Солнце дихало коли - перевіряє кожну сторону глечика щоб на ньому не загубили шлях до отвору ті хто тільки трохи помайстрував але був вигнаний за те що не хотів майструвати наповнення а лише сам храм-й звав він тоді-із самих глибин-що створіння щоб не впала стіна внутрі скелі - тоді постійно ліпили на ній раковини що чують їх лише рибопляси.Мої прекрасні калини-Я їх забрала всі від усюду-сади тепер дляіншого віддала. Тепер- певно- розітре глину й охру щоб тільки забилось повільно українське пташиняй побачило себе із- навчальної гілочкової глибини обороняючої й тихої- за спинами ворон-засипаючою й закидаючою летячих до зірок-танучих льодяних дарів із флейт до- схованок духу.

Маленькие томаты-Подсказали что все неплодные ветви себе и на них сажаю птиц а им показываю как по-разному фрукты отыскивать-фрукты не могут видимым образом быть показаны Спасибо за земли ягоды и плоды-все она больше порождает-Я придумала навешаякаждую страну вначале ей приносить ягоды и фрукты в клеткахс животными.Так даже отовсюду можно живое брать. Итальянские пикколо помидоры--Если оторвать им ягоды и у них попросить об исполнении желания стран которые ты открываешь сам подобно полуношнику первоткрывателю в множествах нимбов скованному пока не остановиться но где-нибудь и так в книге его жизни-он научиться перечитывать книги -он наловчиться слово останавливать-наверное мне только часть края Италии пока помидорами вручает какойто удел моей летней жизни-скользящей мимо-я перышки и черенки помидора-возьму с собою в пространство где полотнами попеременно закрываю и открываю глаза За леденец научиться возглавлять книжное письмо и там всем управлятьуправиться литредакторством в ином стиле и -научиться чтению книг

В разные времена когда древние свитки оплетались так сильно что таинственно исчезали ягоды и зерна и плоды-и все так не понимало существовали ли древние растения вообще-но-прикасаясь к застрявшим в песке -зыбучим животным -могло то что-прятало за своею спиною деревья и травы-оно могло тогда увидеть как-открываються окна и замки -у краешка обнимающихся сил природы-которые вертят сердцами все живое-И тогда-даже маленькое зерно тяжелее чем-перезревшие путеводители ко сну. Разбросаны по уголкам бананы на угад в неточное число и отглашение тех мест где в холода родились скотины),И бананы-они-могут накормить сотни душ-но кормят лишь подтачивающих животных очертания силы,когда пусто и пределы замков дергаються как перевернутые вверх ногами куклы-но и они выстоят-выстоит каждая душа животного-и не потеряем смысл переданный ослами и овцами нам на шершавых языках в которых спутаны те смыслы-которым нет числа оченьдолго -лишь вконце жизни им подсчет.Каждый банан-каждый раз-около него посидетьи подумать над тем что уводит тебя иногда от дома когда видишь как-крыша сияет Солнцем и удерживает барабанящую калину вдали и невосстановленной.

😭😭🇺🇦

Всередині-Коли відпустило диво яке вчаться кутати-з рук першу вісточку-пташку,щоб кожен крокував у воді по глечиках-навколо яких-обіймані птахами-й зірками що в них струмки від пітьми-в ній-боряться із своїими витоками-всередині- одне створіння не встигає все життя побачити що дивиться на нього в небі,одне створіння- листвою- закріплює ниткові основи міста,одне створіннявсередині- плаче за тим що його невірно вилили воду яка-колись-опрокинула- сили що розривали й відновлювали все кожну травинку аби перевірити чий лик в ній візьме гору.

Книги разбрасываю и пою там где все будут меня искать Все прекрасное-служит все и вся чтоб лица друг друга скрывать ты понимаешь как оно притекло и что сотворило с твоими -бьющими волнами лодками новый диковинный цвет,кипарисы нас - оберегами отделяют одних длясвета других для тьмы

Якою може бути служба у церквах коли стаються завершення імперії й цивілізації?Хто вибирає тих хто буде стояти й слухати цю службу поки вибирають книжки які будуть опиратися о сердце що пірнає коли до нього труба торкаеться вигнута всіми можливими знаками й символами але суха й німа й сліпа так з якою ніде майже не можна зявитися?Служби у храмах підчас воєн-вони нібито-відбитки минулого-які постійно море й земля одне з одним у повітрі кружляють-допоки книжки не відкриють стираючись у прах-сидячі на праху сходинок до моря замкненого у воронах-між крилами яких -розкачуються світлі й темні буттяй небуття випадкові пурхаючи сили.Служба тоді коли палять по містах й танках,коли вогонь що має підсвічувати небесам водні вершини й низини Солнця,тоді вони нібито служба кожним своїм голосом відстає від проміню що його породив,тоді служба вона немовби то-те що глиною свічка намагаеться полишити-створивши полишити -багато важких винишувачів зламанних крил-тільки легенькі залишить...

#Stoprussiawar

Бананы которые как вопросы и ответы-того что лежит оно как вопрос а сами плоды-они как ответ,Это ненайденные нами места на земле,это не проплытые моря и реки,Это опустошенность -светом и летающим -отделяющим его-Это-когда летает вихрь с надписями над и под человеком и прибивает все новые надписи,Будут еще -манголии выбрасывать и говорить с нами своими табличками и знаками на земле,Когда перестанет нападать земля на землю),Когда перестанут абрикосы и яблоки плодоносить в минуты покоя-когда на каждой ступени то вниз то вверх-то покой то радость,И никогда не придет к тебе-но принесет идуших по лестницам и всему что можно теперь сложить чтоб можно было-отдать из вершины вниз-молитвенные таблички.

Все борються рослини за виживання наше-щоб ми змогли у визернкових рослинах притулятисядо замків які між пащами китів стоять у проміннях солнця що воно віддає дошові хмари а прості всотує щоб-колись-підняти у повітря разом сотні раз-одне за другими та углибину моря його вести поки-пітьма кутає у піски-полумя що назад вертаеться із коромислами й кошикамии із пташками.

Спасибо за земли ягоды и плоды-все она больше порождает-Я придумала навешаякаждую страну вначале ей приносить ягоды и фрукты в клеткахс животными.Так даже отовсюду можно живое брать.

Кожне сторіччя вельможним королям дарували на ознаку вірності й того що зможуть подолати темні сторони свого ордену подарувати їм гусів у корзинах,а потім дарувати життя всьому світові-там де можно-вловити останні подихи вітру у тих залишених біля кожного замкненого міста щоб його не розімкнути гусів й мотильків,Кожного разу-коли хтось говорить нам що настало ще одне сторіччя-тоді треба плодами ягід-залишеними там де підніжжя міста видивляються на морські причали -відштовхуючи в них далі й далі те що залишиться у моря-там де-зникають від нас дельфіні з усіма плодами земними,Ми обовязково-впізнаеємо боже творіння коли воно оточено ягідками які неможливо стерти із надтріснутих картами першовідкривачів шічками тих-кого цілуючи птахи потім забрали поцілунки викльовавши всі ягоди які повинні були направити море всередину останньої рибки,яку всі-всі намагалися забрати але море не дало...Скільки ще-буде родити земля дерев і ягід але-крест земну кулю й книгу тільки дерева можуть побачити й вони можуть-штовхати сторіччя одне до одного-там де-то малесенький то великий-той хто пробуждує сплячі сили щобвони побачили мандрівників які сторіччями не можуть роздати коштовні тканини всім хто-привязує до тканин верблюдів й на їхніх горбах птахи крутять піруети.

Холодні обійми моря перед самим потраплянь до брами міста коли тільки брамами міста ми можемо - порятувати всі поломані від неімовірного щастявітру який- пелени торкає поки вони не витруть страшні янгольскі паріння над- тими брамами що їх не розжати вони за віки у безмовному -стали противниками оберегів вони ними - скривають що рисове дерево- покрило нарождену пташку не даючи їй вирости-зробивши неплідними всі дерева-покрило його оливами й абрикосами.

Слово котре написане пальцями-прижатими до парусу -ними малюю одягненою у кісточки рукою,Журналісти-люди що вирішують долі слова,які його вміють підхоплювати,так вони роблять долголітніми пошуки форм де зупиниться гнучкий словобірт,вони не бажаючи цього-проникають и приникають до пророцтв,вони-нібито- не можуть зупинитися осягати далечінь там де вона-із труднощами переливаеться у те що тимчасове як-зроблене й вирублене у колодязі-отвір для тих хто - весь час засинає переливаючи воду життя у смерть.Журналістика-це тимчасова недоступність світові у вихорі слів...Це найглибша дружба із Словом,яке робить твое сердце набитим доверху речами які його виховують.

Мой духовный отец.С ним я переживаю- плывущие в покрывалах по вишням-так будто бы-река Нил поклевана саранчою и поражена разными сидящими на камнях указующими то на один то на другой город существами,попеременно они

Алтарь кому достанет его закрытость передать на века?Служба в храме в разные периоды истории человечества так будто бы-помогала - обнаженные своды там где их выносят внутрь будто бы надколотые плоды и там они-должны всеми мыслимыми и немыслимыми способами стать чем-то другим и не становятьсягибнут в сопротивлении тихого стучания о зубцы обтесывающие скульптуры колоколов которые всегда вовремя воины радуються разорванному в момент нахождения и вверенному в момент отступления отовсюду... Служба в храме на праздники а потом лишь в воины и страдания человечества,когда один сумевший опуститьи покрыть существо -не спит годами чтоб существо стало-слышно отовсюду где служба будто бы мигающее пламясвеч-от мала до велика-прорастание судеб сквозь разрушение.

Якщо в цілому світі непросто не стане світла але зітреться память про світло взагалі-тоді-навіть ніхто не помітить як - зірки заберуть прилетівши із собою-помінявшись вінчиками із квітками,а потім- позбававши всі моря земель з яких ними можно-мінятись так щоб рибки й чайки-теж помінялись криками одне з одним,якщо вцілому світі-ніщо не зможе освітити очі тварин й всі вони будуть темні-темні,тоді тільки- й крила що закривають - відкриті між флейтами цілі й покрова які намагаються дихати -поки- вертається із ланями й лисами зірвавши із- їх очей там в віточкахзастряглі спраглі осипані замки.

Я держу в руках которые увешаны полустертыми фигурками из вечнотающих льдов которые скованы на одном месте и там лаванда вплетается в фиалки и ничто не может устоять от холодного в ветре носимого замка в листопаде который поджигает его краешки на которых сидят не отпуская колодцы в лодках по волнам)_Теперь-лисы гоняються за синицами у краешка кровати а потом окна.Мыс тобою еще увидимся Если никогда не будет роса переставать-отбирать у насгорные вершины и там-лаванда втянет в себя весь туман а вещи что на лаванде-все горы а у подножия лаванд втянут стебли все-кто долины-рассыпает и поднимает их рассыпая по ним зерна ото сна-Так-Я канарейки в клетках-они будут непреклонны не желая никого увидеть-они-опрокинут-все на упавшем месяце гребущие лодки что на тайный совет собрались-Увидимся? Скоро Страшный суд.

Те що сльоза впала палиця з руки випала зонтик вирвало вітром з рук зламалися жернова прорвались мішки із зерном каміннями закидали птахів трави зірвали назавжди а потім моря осушили й ріки звели разом й те що повні палатки нічні комах а потім лебеді відлетіли-це все є памятками історії які ніколи не схочуть вернутися до рук творця-вони все меньш и меньш памятають що він їх створив.Памятки природи-Там де повітря на всіх не вистачає-й створються інші воздушні сили -щоб це повітря вдихали-Там памятки історії вони-ідуть опираючись о палицю,вони завжди немічні у своєму виконанні-нібито ми полишили записки що повернемось от -от-але ми навіки там де немає натяка на те що дома має все живе-лише щось одне має свій дім.Історія створення памятників історії-Це історія виживанняй боротьби коли жатву жнешьй сіешь....Памятки історії-це історії про те-як не повернулися із ігор -якийсь створінняяким було дано-змінювати простір життяяк заманеться-вони дошками володіли на яких було написано скільки проживе те що із рук людських постало перед Солнцем...Памятки історії-неначе-ми водимо навколо них хороводи але вони всеодно байдужі до них...Це байдужі до всього-брудні від дощу про який ніколи не пригадають-вони-нібито-поневолені тим що стоять ці памятники на природі чи у місті-вони можуть лише-раз бути пронесеними муж людьми але ніде не стояти...Вони нібито-одягнені тими табличками із упоминаннями того на честь кого створені...Й хто зможе їх роздягнути?

Старовинні газети -Вони як пересуваючися по стінам міста - різні сили що кожна поодному паперовому листку- створює, всі папірці вони- потрапляють у різні прутики залізні які носять невідомо для чого поки щось не боячись що прутики його коли визволити з них папірець проженуть із міста,люди підписували прутики й ніяк не могли зрозуміти які сили вкласти у книгу щоб-там-зупинити на мить сили що вяжуть й перевязують як вязнів листки газет й книг.Так паперові книги-вони нібито кожен папірець виконував інші якийсь місії)нібито він зписаний вщент- не міг більше тримати на собі ті речі що не встають втискати слово у книги там де його не чекають)..

Замотать всеми возможными направлениями бинтики-и от их кончиков-беременные светом леса-переносить вместе сзамками и городами-когда-сотни ключиков вертяться в разных направлениях-и сквозь них сыпеться песочное марево-которое-никогда не могли веками разбить или исправить-оно-смотрит на нас-на закрывших глаза громадных водорослях-

Далеко-далеко нікого не нагодувавши відлітають усі скарби й хліби,наші руки відчувають хлібини всіх часів й народів, наші простирадла розкидані так що неможливо їх зібрати разом-вони нібито скривають у своїх вустах-як вдихає пташок держачі у вуст хтось-пломінь за пломінем й стає темно-темно.Війни котрий вже день.

Если бы в России чудесным образом завелись достоинство, право и свобода, то на Россию сразу бы напал кремль!

Як живі створінняуходять із країн й міст.Там ще ховались за деревами декотрі від колон й всіх палаців й замків які ще крок й злетять а тварини ховались за колоннами від дерев-свічі задмухані-всадниками перегорнутими догори ногами.все-все кидає місто на протянутому списі до сплячого звязаного садівника якого ховають від обличчясвіту бджоли увічні й прокляті так що коли вони хотятьрозрити кургани не можуть-постійно повертаються лапками догори -небо святе так вертиться и мнеться и передригує свої висоти й курган знов записаний але-провождає лише він тих хто був оболонкою міста завденою як іграшка... Люди кидають міста й краї-Так нібито, по всьому світові армії людей із розбитими посудинами із свічами- відносить у інший бік від того що відносить морськими хвилями,поки -їдуть над ними по містках-їх розбиваючи коли рибки теж зустрчіаються але розкішніше під мостами. Й лише тоді-встряхує величезний кажан мости щоб заспокоїти сплячу землю.

Когда человек один среди яблок и простыней и некому ему их отдать. Когда плод вовремя войны дерева и травы родит тот же плод-Что и все другое созданное человеком-Тогда нужно брать и омывать ягодку-одну неся ее на реки и моря-чтоб она там сама подсказала как ее съесть,Будут теперь более надежные и открытые воздухами-правильно от воздуха в воздух-где подруг другу барабанят ветра вырвавшиеся из домашних бутылочек с травами и специями),Теперь-если уметь взобраться по дереву и на спине проташить тяжеленные садовые домики тогда и будет возможно приготовить все-вначале то что предназначено для пиршества и ягоды сами постучат и отовсюду сомкнуться Киевская нимфа Не хватает ли птицам того что разделить между собою а кров возникнет сам по себе.Не хватает ли подушек и одеял-То дерево еще не проросло и не дало тебе тепла-чтоб ты мог где-то отыскать где положить одеяло чтоб оно служило долго и не мешало нам-подниматься рано утром и -перевертывать-закутанные в пледики-которые осушили и выпили морские волны пока-одно животное приносило все плоды и ягоды мира чтоб-его узнало покинутое Творцем Вы отправили Теперь быть может когда в сене лежит один банан-может так мы только и не сможем не опоздать раскачать атракцион и не перестать-прижимать к дереву гордые главы.

Квіти-засіюванні у кожному закутку планети-щоб віддишатись після затушенного світла сиренами тривоги. Кожен мій закуток бузкового саду-перетворюється на вдосконалюючого журавлика свої стріхи-там він просить все й вся закидати зроблені напротивагу йому колиски й щоб на мить зимову все-все переробили по формі у колиски навіть із ризиком втрати домівок. Дарунки всім у кого більше немає де жити- прекрасні пурхаючи із громадними більше ніж зірочка Віфлеемська корзинами із квітами,де корзини підставляютьсяпід-сходинки поки у дощіспускаеться ластівка,котра клювом поєднана із сотнею-отворів у листку із посланням які нікому закрити-одинока істота -читає між затискаючих її дерев що не можуть очима клипати-тільки закривають й відкривають їх. Дарунки всім хто більше не відкриє дарунки це мої- розквітлі квітки біля вигнаних й наказанних утиних й гусиних сімейств-це квітки які рухаються швидше -вони-надають форми будь-якому планетарному згоняючому з зірок у пастви- до вуст дерев-напіврозвязаних овець,за східними мирілами лунного вигинання по небу темному.

У бомбосховиші- неможливо ніякі тканини й одежі надіти,вони всі пручаються бо там-неможливо відчути що таке короткий доторк до сердця коли Солнце маеться как замученний хижак без права помертив руках тільки пійти так щоб його запамятали по стрілі що його вразила а не поступі по землі яка часто- створена лише для того щоб у віки склачені капати й промахуватись невміти підставити руки там де-з волни падає в гори закриті мертвими кістяками тварин в яких проростають багатоплідні оливи які весь час посилать махаюче полумя щоб не помітити й вкрити у собівсіх хто промовляє,допоки шукає тих,кого коли він із піску ступає у море Кримське де- зовуть рибки сховані у морі ретельн щоб їх відшукали ті,хто забере із чаєчиної середи-останніх згинаючих піски рібок,Коли ми-зможемо й у бомбосховищі-Дивитись за природою,щобвона -нарешті прийняла й цей прихисток як знак від одної людини всьому що розтерлось між зірочок в прах-людське життя.

Подкрепить так чтоб были похожи на- летящие по течению там где-были рассыпаны по течению-все животные которые-сломали прикосновение к небу,потому что- Солнце погасло спрятав в себе-все-все что-одиночество обретало-поднимая упавших-ланей там где они так выстояли против ранних морозов

Чи збереже історія й як те як люди чи людства прошались із містами й що залишали напамять-чи свої хрестики скалам які-стоять над кожними віконцями,чи вони-вкажуть пустому місту що йому робити із зірками,які -тепер й вірно й правильно зігрівають пусті місця,там де люди для того й покинули їх-замкнувши кожну краплю джерел,котрим - то вони малесенькі то великі-й їх розгойдуть тримаючи у руках-ті хто- злякав ворон й голубів тим як будував міста й тому люди попрошались із містом. Міста-вони інколи-самі по собі пустішають-вони нібито- йдуть за кимосьодним-допоки зірочка не стає на світильнику,допоки-море не пребуває навершині сходинок до- із дерев саду,у якому- кожна гілочка- обтрушує пташок із-їхнього сна на сердці льва-вона тоді їх гілочками трусить.Міста-прошаються з нами а ми з ними не так щоб- листівками закрити й постійно закривати- покривала на пташиних-пташенятках.

Сумела перебрать все травы и деревья в руках-сумею и другое.

Люди біжуть з міста -діток несуть у пеленах та біжуть з міста - так вони - очі намагаються зігріти й прижимають їх до оголених стін але-стіни розпадаються й люди тоді прижимають пил до очей аби не втратити побачене місто в останее як не парадоксально тепер у багатьох точках всесвіту люди зробили найкраші шедеври споглядання міста коли полишали його й хаотично - шукали й не могли знайти з чим їм втікти аби поки біжать тоді в їхні руки на вдачу залетить щось й принесе поки вони відвернули свої очаги-принесе летячі над головами біжучих нібито - побиваючи журавлі одна одну поки не відкриється стріха-побиваючи одне одного-світлими й темними будівлями так щоб на землі їм місця вже не було.

Я хочу исследовать кто детские игры с начала века устраивает и во что они могут перерасти и кто их наследует.

Детские плошадки-вконце они приростут к дереву жизни и смерти,они постоянными отталкивающими движениями оставят привычное прерывание игр-теперь игры будет сложно прервать,теперь сами дети будут первыми кто сможет разрушить города всего лишь чтоб потом в них-играть серьезными вещами так будто бы,ни одна частичка мира не пустовала только тогда когда в воздухе летали дошечки для еще одной игры -в встречаниясвета на краешке игл.

Сховані бомби й танки які немовби налякані папуги жмуться до чола-а потім до всіх насвіті сердець,коли удавані реконструкції домів й удавані реконструкції замків й веж,намагаються дарувати ознаки нового життя коли вони тільки незрозуміло крізь сторіччя можуть подавати знаки й ніколи не досягати свого-деякі нападаючі сили своєю реконструкцією знищили весь світ -але унесені життя вони боролись щоб унести життяв людей які вже забули як на віхах історії тримали вони й не боялись що зникнуть палатці й дворці,бо вони тоді у мить свого пропадання двились їм у сердце й вони знали що не пропадуть навіть тоді коли полишать зруйноване вщент.Там вони бачили й обходили зруйноване а потім-ніколи не намагалися зупинити те що у них уносять-просто у вірному напрямку лише коли станеться сильне заворушення можуть відновити звязок між тим що зруйноване крізь віки помітивши чому воно зруйноване...

Теперь вот сочинила такой оперно-философский заклинающий стих:"Пусть там только все летящее -возымеет впереди лишь себя земли а позади звездное небо,чтоб разворачивать каменные флаги там где безлико то что-подает руку упавшим яблокам и птицам кружащим не умея-поднять яблоко и значит весь мир,

Дантес - настоящий. Война - настоящая. Путин - мыльный пузырь.

Літо.Хочу наповнити всі книжки ще більше йбільше -щоб взимку вистачило зерен й пледів-щоб мій будинок потрапляв лише пледами до прекрасних парків й озер де- дивляться рибки йбачать лише себе-коли над ними нависло сотні над водами-віючих над водами тепер коли небо не віє - дрижачими тими що колись всі хмари закрили - пригорнуті до горловин-птахів що кричать-комах із зернами-що борються за життя.

Хочу щоб люди могли й в шматках сіна-теплими сонячними днями нічого не боятися,щоб вони могли зірвати всюди калини й не зустріти нікого на шляху біля чиїх ніг не спить у польоті птах й кінь,щоб наша Вкраїна,перестала удавати - що пісня може завершитися чи комусь слугувати.Хочу щоб ми завжди не в полоні шили й прикрашали й цілували одне одного.Вкраїна моя-нехай кожне полумя ти віками запалюешь.

Навіщо нам потрібно так багато робітників для побудування прекрасного й чому життяв домівках так неправильно тримаеться неба до якого не може весь часзвертати свої руки які не розтаються вони постійно тримають колоски щоб потім зуміти щось тримати у долонях хоч воно й твориться у долонях важче аніж у майстерні?

Мои переживания от третьей мировой-Что крошки хлеба так тяжелые веки бессонные рассматривают и Солнце кажется таким скованным что невозможно связать венками -из земли выросшие крыла пока в них-колебаеться то что сделано из павшей звезды когда она упала и там из реки взмыли символы защиты-теперь готовлюсь к рекам и озерам-так будто бы их можно поймать и помочь заглянуть в наши-подземные ягодные хижины для смотрящих за морями.

Многие века библиотеки самые крупные в мире не подозревали каким образом в них попали те или иные книги,Они не подозревали о существовании некоторых авторов-Возможно стоит изменить правило обогащения человеческой души знаниями-так чтоб не было в прочтении одной книги непонятого и неузнанного в других книгах.Необходимо перестать воспринимать в книге любую дисциплину и анархию и апогей высоты и строгое подчинение.В это страшное время когда божбежки непрестанно нас уничтожают задевая людей даже сильнее чем церковные храмы.нужно принять такое положение изучения новых знаний чтоб они самым светлым и мудрым образом к нам попадали и чтоб мы не могли делать с книгами что хотим.Необходимо создать свои не запасные источники знаний для детей и всех кто ведет их так чтоб ребенок не оказался потерянным и чтоб не было строгого разграничения на взрослые и детские знания.Мне кажеться верным создать вместо летающих меж пуль обороняющих библиотек-такие центры знаний которые неприсущи всему в мире и могут насытить быстрее знанием без утраты их.

Будинок,який перестав тримати між карандашем й сердцем - пташок що заважають збудувати поки свіча горить ціле місто,будинок який сховає поколоте жалами бджіл-невисохле фарфорове під деревами піднебесся яке ніколи не відкриє очі допоки - сердце торкається небес перегортаючи у ньому-щоб пригорнути до - мічених нарождуючих хмари сил що голубками із звернутими шиями - випльовують у водопади- форелі які ніколи не відкривають очі привязані до- прикритих скалами скрипок які-по воді відпускають-відвязане від-височенних прикриттів водних квітів.

(Один тропічний богомол -був завезений так що по країнам за ним йшли люди знаючи що богомол високого похожденняа вони безіменні нації-На самому прикінці літка я його виловила у простягнутих руках які сторіччями люди зустрічались там щоб крізь ліхтарі крізь дома й водопади руками триматись тримаючи поряд богомолів подібних до першого.

Наш дом-мне представляеться как наполненная гора доверху-борящимисяс тем что в раковинах-нарождаеться всегда)Наш дом как недопитое раковинами море,как -висящий над зближающимисякораблями сухими в мокрой воде и притягивающими к себе вместо пассажиров страну за страною-чтоб они там утихли и отдали последние-свои вырубленные в шторм своды),Наш дом украшение-для пчел-они его унесут и -забудут все что хоботки пчел -разоружает и оталкивает)Наш дом-Он наверное был тем что его существованиеугадывалось всеми кто на ослике входил в города-которое по-моему должны быть тихими и спокойными как и состояние души человека),Ослик -это способ символом представлять себя и я следую ему),Интересно какие обители в веках-сотни раз терпели своим видом поражение пока не принимали должную форму-Каким образом нужно- заполнять свой дом-теми кто сможет всегда-неузнанным перестать смотретьвнутрь мира что в нем от былых обителей лишь- окна которым - всегда приближение звезд кажеться -сметаемой с глаз многотоннной пылью,когда они-обители- бьються о насаждения.

0:10 жах

Авантюрные дышашие цветочными оригами рыбные громадные все тоньше и тоньше очертаниями на застрявших в овечьих часовых встречаниях измерений времени и громады тех ювелирных ключиков которые перестали открывать двери и засыпанные в громадах-стали-по морским волнам носиться,тревожа их так,что -рассыпались о море-скорлупки с сломанными грифонами домов.

"Таины современых и древних соцветий-Такие отличия между всеми языками мира-Которые будоражат когда в цветках надевают запонки им и награды тому что успело их обонять-всегда прилетая-на плече у того кого несут в покрывале) Вы отправили Растения что не поддаються пламени и людским разрушениям -и те що их в космосе испытаниями будто бы отвергают на время пока не вернеться из- путешествия первая в мире птица что на земле в ее испытаниях и воле всегда последняя-Растениям нужен-неподверженный изменениям грунт на котором стоит тот кто пускает разных клоунов-открыть двери пока-можно видеть как помогает лев набрать воду из колодца Вы отправили Трактат Теофраста "Причины растений"_Он описывает то как тысячелетние растения-подобно наблюдениям за кометой в древнем клинописи-Его не могут ооторвать иначе манускрипт расстает а все растения мира погибнут. Вы отправили Сколько веков кто-то помогал-растениям сообщать нам о том как в солнце вселенной-все погибает чтоб травы и деревья и цветки-могли посмотреть без сопротивления на-то что их окружает-цветки с завязанными глазами-и развязанные названиями растений которые означают тернии Иисуса,его число апостолов-будто бы Учитель-стал для нас-цветком-так будто бы- цветы могут служить веками людям но так как они прижимаються лепестками к солнечной и космической системе-пока она обешает всем бедам и вспышкам найти того кто достойно их перенесет в поводьях разного крепления цветка Вы отправили Растения -живые-камни или мухоловки и другие непостижимые растения-Они многие больше никогда не увидят мир и наверное-в них- погаснут все- истории происхождения людей...это неверно.. Вы отправили Растения которые капельками росы-веками мертво влипшей в ладони тех кто не уходит поддерживает жизнь в цветках-которые ложно и не навсегда исчезают),Они -будто бы-забраны их жизни от нас-чтоб являться и покровительствовать тем.местам где- властвуют - те кто так темно увеличивает число растений,которые могли бы-склонить перед нами все-и кланяться тому что-возникает в ветре веющим у - слушающих ракушками и целыми скалами -от мала до велика-дырочки в ракушках-святыми древестными растениями),Пока они не отпустят помахивать над-упавшими колыбелями-пальмами где-кокосы-стерегут рыбные сети что они на луках вместе сястребами и птицами и всеми крупами и япесками висят)

Домівки,якінародилися як зірочка яка сама себе штовхає й виховує але їй тільки здається що вона постійно рвана й понівечена своїми воротіннями й вона завжди помогає щоб зимою всі звірі ділилися одне з одним тим першоверховним зойком коли вони піднімають із снігу-невдалі речі для несбудованого будинку.Домівки,які вони нібито, коли закриваютьсяу келії,то вони тоді...кричать у натовпи під однією пташкою яка домівками прекрасними не дозволяє...зірватися пелюсткам в танець.

Война уничтожила-Как ей такое удалось?Как может она-разнять руки которые-новорожденные чудеса не смогли раскачать и они умерли,как природа всегда это зона непикосновенности-идут колонны поливальшиков цветов в пустоту мира,Так пусть же наши души временно облекуться в понятную и соприкасаемую форму как облекают чтоб найти и позвать нас высшие силы,но небо сильно когда-можно пройти по кромке так чтоб его не распугать посылаемые дары.Будем жить,с кем и где и как-Увидит вскоре перепела,Над лиманом лебеди летели-Все-все-письма яв них оденусь и натяну меж гнезд-прекрасные гамаки-Спать пора.

Что совершается за действие что за явление прекрасного Господа в окружении страшных сил его окружающих?Это когда- перестает Творение-вынимать водные потоки и осушать и опустошать-внутри того что оно не определено-Бог вначале творение в им невыбранное окунает руку а вконце-он будто бы пытаеться-в последний раз толкнуть к человечеству отстраненный от него мир и чтоб мир-перестал отвораиваться от человечества что пытаеться оставить и не может Богу послание о том,что человечество понимает как -освободить творение от уз творение-Страшный суд-это свободное и неопределимое никем творение-что не переставая пьет мир и притекает к Творцу-чтоб он принимал непрестанно в руки творение,что видит как твориться мир.Теперь-мы никогда не утратим Агнца-крогда будет создаваться творение.История человечтва это Агнец в окружении им непринимаемого мира.

Страшный суд Иеронима Босха-Каким образом устроен рай для земли?Так чтоб-можно было всех напоить накормить и одеть и обуть сразу-Чтоб Все народы,что страшно предстали не узнавая друг друга,будто бы-не сможет больше-ты будешь переносим когда не хочешь от одного средостения радости к другому и не будет тебе покоя пока ты не поняв смысла своей жизни сможешь сквозь все более толстую ткань мира-напоить и накормить и одеть,все увеличиваеться промежуток времени в истории когда ты можешь напоить и накормить и одеть,потому что человечество все свою историю пытается - восстановить себя самого и сокрушить рай,Страшный Суд-Это тогда когда Творец не сможет- узнавать того что он даровал людям и захочет отнять у них всю землю и оставить только реку вначале гнева а потом - разлучающему людей со всем что они-сделали когда земля еще принадлежала рекам...

Хто залишиться наглядати як вирошуть півні й курочки випадково разоміз пташенятками-коли всі-всі брами міста на останнім просторі усвіті лише дивляться одне на одного,хто направить тоді до півників й курочок святі сили й від них потім інше й інше берегти?Певно- втрачена частина тканини -вона поможе на ній готувати до служіння-одне в одному як кукла до самого заходу всередині неба всіх держав безупинного брання приступів у забитих туману легеньнів над якими дмухають на крила щоб згасли.Хтось обовязково,дай небо святе,залишиться там коли села-стануть найбільш маленсеньким у світі образом непокорності світла тьмі.

Если весь мир перестанет быть виден-если некому будет отстраивать города,если в городах никогда не будет доставать где положить и на чем спать -если перестанут люди живушие в городе бывать в городе? Тогда может быть они будут выходить в город и о них будут советоваться живые камни и потом умирать станут. Так наверное люди будут бунты организовывать и чтоб звезды и Солнце всегда перемешались и спускались там где-происходит перепутывания и пьют камни воду а люди голодают...Там-так долго-долго-светит самому себе фонарик и хочет только самому себе светить-и тогда-море берет в прогулку по песку все-что может накрыть его а что не может-небеса расстаять заставляют-последние дыхания города-вспять..последние берега-не удержат на себе ничего...последние примеры подражания обернут рваными тканями и проведут там где их невидно поворота головы за чудом все поворачивает и не может свернуть

Україна.Побачитись зустрітись очима із придбаними підчас піснопіння передостаннього в напівприкрашеній ярмарочними слугами церкві,так зустрітись сотні раз відкривши очі але воно від тебе ще більше разів відверне очі із- галасливими сойками які не можуть встигнути за біжучими із ярмарки ряженими бо вони- перестали прикрашати простори заточення біля краечку ярмарка-такими легкими підпорами під вішаючих на шиї крестики допоки-не -перестане кругами літати сойка-й видавати їй непритаманні звуки-Це історія фарфорового зумяття на порозі-коли ріки -зжимать хвилями рибку яка зустріти чаечці помогла-тих хто виросте біля її рибічого сердця що постійно вислизає.

Чи не плотник твій батько а Мати-Марія?То був плотників Син_Тобто Вседержитель,так вручив нам ключі якими Мессія-зможе - перемінити світ-крізь його із простого щоб завжди поставало істинее,його Мессіанство -плотникові-можно лише підкорити пітьму.

я доченьку назвала бьющую хлыстами по чирикающим в землю сростками воробышкамм-И-сына-нерешительный грифель.

я в шоке от этой ситуации пусть заплатят те кто виноват в этом

Мессианство праздника-Когда перед самою кончиною-того что держало на себе-праздники это будто бы способ сокрыть ничтожество мира,когда теперь больше не увидим ни одного человека что дожил до начала праздника,эти живые списки людей убивать-принесенными лесами с реками и морями такими неприспобленными дарами и чудесами-когда все человечество пытаеться утихомирить неподходящие дарам и чудесам силы природы,Они будто бы-стремяться чтоб божество прожило дольше чем они-чтоб было на кого оставить торговцев праздничными символами когда все оболочки небо отвергло а земля на миг мигнула и согласилась теперь в последний раз идти и забирать нас из богоделень....С праздником!Может,тогда посылали в праздник и это было правильнее чем знать и рассчитывать точно где он восстанет а где сойдет на нет.Праздникам никогда ничего не удавалось-исправить -просто они отказывались от поломанных мировых структур-оставляли глав государств один на один со сломанными перед праздниками -чувствами того что еще-оживает а его ломают, Теперь мы ждем каких-то переворотов в способности держать и дары делать дарами когда ничего нам не стоит-того что мы-выносим до конца жизни-изтемных и плохо устроенных деревяшек-но хоть одно сплетенное есть общение чуда с -утихающей земной стороной нашей жизни.Праздники-они назначены кем-то править но это и есть их уничтожение того как -посмотрит на всю стаю сокол обернувшись праздником которому на земле отведено лишь сбивать сшиваюшимися одеждами-боль с вершин а смерть-со спин собирающих урожай...Смерть праздника-еще никто не отогнал...и чем ее отогнать?Смерть человека легче отогнать но может мы унизили праздник и одели его неподобающе?Может мы сами по себе-не должны-отступать когда видим протянутые щедрые миры которые утихнут и придут к заветному месту если мы возьмем их и дары а потом спустя миг пойдем с ними куда скажут.Как жаль что праздники-они бывают описаны как состоявшееся законопослушное действо-они же праздники всегда-взывали к тем силам что они-не завершили круги рождения всегоживого и ушли и теперь мы только слышем их всхлипы и принимаем вместо праздника сбежавших животных... Праздники-это способ иногда посоветовать и отметить найденное околочуда-спасение которое не боиться растратить ленты и то что посылает Творец и этим-пускает где-то в пути порезвиться с благовещением-показать емучто умеешь рожицы и наряды-чтоб весточка-не упала в бездну людского неправильного служения творческим началам и сомнительными ответвлениями в сторону. Оченьважно чтоб та сторона что ведет нас к торжеству не сплоховала..Теперь в эти темные воины- праздник прибрал многое зло с ладошек и плошадей.. Праздники-когда то дышали в унисон и не были в них-совершены простые дарования но свершениясудейских даров и трудно перенимаемых образовчтоб мир не спал когда идет сближение праздников.

Все посылки-они каким-то образом складываються и встраиваються так что их потом нельзя достать и понять пока не прикоснешься к тому что их складывало-не понимая как надолго но зная Лис,и Этрея,для кого и как долгожительны посылки-ведомо лишь величию города.Они долгожительны когда их правильно собирают и правильное из них творят не уповая на остроту и прочность материала.Их доукрашают те кто живет тем что посылки скрывает за движущимися поздними аистами влетающими везде где расстаються люди с лампадами и примыкают к источникам-так они для этого поезда в радость рассылают.И письма признаны таковыми когда они после посылок сформировались.

Дети к ним с поднятыми руками вверх и медитирую держа их в руках-их забираю любыми покрывалами отовсюду -и вижу их на лепестках стен.

Можливо скоро людей як зерносховища будуть витримувати,можливо йсвітло десь будуть утримувати допоки у майбутньому не найдеться сотні інших речей як світло вмістити не тільки у криті лампадки -й воно буде зустрічати людину кланячись лампадками у вітрі,розкриваючи у руках все нові томи книжок,щоб світло - вривалось у океани й моря щоб воно- десь очікувало у пледах які напоюють світло?Можливо, колись засипаний догори фонтан він буде то приставляти то віднімати шматки граніту від птахів які штовхають гимни гуркаючи й падаючи в них?

Рани постраждалим від удару бомб треба лікувати так щоб людина перестала якщо таке можливо відчувати й бачити рану-Щоб ми людину може кожен лікар-взяв на себе до рук й так держачі намагався своїими руками не випускаючи людини майструвати різні ліхтарики й іграшки-ляльки того що людина побачила в останню мить. Рани вони мають їх перестати бачити як рани й надавати їм у серці змісту-рани беззмістовні. Й можу помогти на кожному бинтику робити рушникові візернунки-історії рушників замість ран.