У мене також були випадки чіплянь у громадському транспорті. Першого разу я поверталась зі школи у маршрутці і на зупинці відчула як по моїй нозі щось повзе підіймаючись до спідниці. Я вдарила по цьому "щось" і зрозуміла що це рука мужика. Я обернулась і в той момент він вискочив через відкриті двері і втік. Другий раз до мене причіпилося двоє мужиків у метро. Питались на якій зупинці я виходжу. Я вскочила у інший вагон. Але через одну зупинку у вагон зайшов хлопець, який перепросив мене і сказав, що бачив як вони чіплялися на станції і підслухав їхню розмову бо потрапив з ними до одного вагону. Сказав що вони обговорювали чи я виходжу на політехнічній чи на шулявці. Потім сказав, що якщо я не проти - то він мене проведе. Я погодилась. Тоді ми вийшли разом, хлопець йшов за пару кроків від мене позаду і перевіряв чи ці чуваки не йдуть за мною. Ті чуваки таки йшли за мною. Тоді хлопчина мене наздогнав, сказав що нам потрібно швиденько сісти у трамвай щоб під'їхати попри сам гуртожиток. Коли ми скочили у трамвай - ті чуваки не встигли. Той хлопець дав мені свій газовий балончик, свій номер телефону і сказав, що якщо мені раптом буде потрібна допомога то щоб я дзвонила. Коли я прийшла додому - я ревіла. Ревіла через те, як мені повезло, що мені трапився той хлопчина. Я навіть ім'я його не знаю, але вдячна йому до кінця життя.

Коли я розповідаю своєму оточенню про те, що мене десь облапали (таке трапляється часто-періодично) - реакція жіночої половини: "Шіт хеппенс. Змирись і живи далі", реакція чоловіків - спершу недовіра, потім "Це був тобі комплімент, насолоджуйся, поки є можливість". Жінки в нашому суспільстві відгрібають за все. За одяг, за власні біологічні процеси, за свою поведінку, за поведінку свого чоловіка/хлопця, за поведінку незнайомих чоловіків, за поведінку маніяків, за свій вік. Бо, занадто відверто одягнулася - облапали - сама винувата; недостатньо відверто одягнулася - не знайшла чоловіка - лошиця. Відстоювала свої права - істеричка; не відстояла свої права - безхребетна. Стала жертвою насильства - сама винувата/понавигадувала/хорошій людині зіпсувала життя; відбилася від маніяка - агресивна аб'юзерка. Одягнула спідницю - шльондра; одягнула штани - пацанка. Красиво одягається - тупа п@3да; некрасиво одягається - бичка. Заробляє гроші - принижує чоловіка; не заробляє гроші - сидить у чоловіка на шиї... і т.д.... І найганебніше - ці ідеї дуже часто толерують самі ж жінки.☹️

Я чоловік і мені дуже сумно і огидно чути всі ці історії. В моїй системі координат подібні речі не вкладаються в голові,але це не означає що домагань немає. Я цілком на вашій стороні

До речі, коли на тусовках з'являлись такі "альфасамці", які вели себе розбещено - я їм влаштовувала відзеркалювання (шльопання по дупі, носіння на руках й інші "прийоми" з вираженою "мужицькою поведінкою") - це викликало шок і гарно вчило поводитися чемно😂 Контр-токсична-маскулінність😁

Коли була ще підлітком, до мене періодично домагалися у Київському метро. Лише одного разу молодий хлопець сам звернув увагу, взяв того виродка і голосно із ним поговорив, запитав як я. Ніколи не знала, як на таке реагувати, просто намагалась відійти. Дякую, дівчата, що підняли цю тему!❤

Начхати на хейт, треба говорити, треба волати про такі ситуації, і треба зробити саме такі ситуації НЕ нормою! Ви дуже класні💙💛

В тему про "раніше такого не було". Рік назад моя бабуся розповіла історію,як за часів радянського союзу вона взимку поверталась додому з роботи,їй на зустріч йшли хлопці підліткового віку десь до 20 років. І коли вона з ними порівнялась,якесь чмо схопило її за промежину. Різко. Боляче. Потім вона чула,які ці хлопці йшли і сміялись, відпускали недоречні коментарі. А вона впала у ступор. Потім довго плакала. І не знала,що їй робити,адже всі ми знаємо,що сексуальної освіти в СРСР не було. Вона не могла поділитися з цією ситуацією навіть з найближчими людьми,бо це ж "соромно". Моя бабуся,якій уже більше 60 років згадувала той випадок зі сльозами на очах. Ваше відео дуже важливе, дякую!

Найгірше у всьому цьому те, що ці потвори спеціально чіпляються зазвичай саме до молодих дівчат та дітей, тому що знають, що вони скоріше за все не будуть знати, що робити.

Знаю, що трохи не в тему, але якось в Туреччині я відпочивала на пляжі, пляж такий, де мало туристів з інших країн, але багато саме громадян Туреччини. Отже, я відпочивала з сім'єю, купалася, лежала на лежаку, дивилася на різних людей і думала про щось своє, аж раптом мій погляд зачепився за молоду пару, дівчина та юнак, обидва засмаглі, видно, що часто бувають на пляжах, обидва в діапазоні 20-30 років. І от щось юнаку не сподобалося, і він почал кричати на дівчину, трясти її, замахуватися на неї, вдаряв її по ногам, а вона просто сиділа, вжавшися в стілець і мовчки приймала все це неподобство. І тоді сталося те, через що я стала більше вірити в людей: декілька жінок, незнайомих навіть між собою, які були свідками всього, що відбувалося, підійшли до неї, сказали юнаку, що, мовляв, що він робе і щоб він пішов звідси, відігнали його, бо він був занадто агресивний, і почали заспокоювати дівчину, і одна з цих жінок промовила речення, яке я запам'ятала дуже добре: "Ти не бійся, ми жінки, ми постоїмо одна за одну". І тоді я не теоретично, а таки дійсно на практиці, напевно, вперше в своєму житті побачила реальну силу жінок, коли вони не мовчазні безправні об'єкти в чоловічому світі (як багато хто нам намагається навіяти століттями), а люди.

Коли це сталося вперше, то мені було років 14 і я їхала в школу в маршрутці, це було взимку, коли я була в штанях, куртці, шапці та замотана в шарф по самі вуха. Спочатку я вирішила, що здалося, а потім досить чітко відчула руку, яка повзе по моїй нозі. Я якось відповзла від нього і він поліз до іншої жінки. Вона підняла галас на всю маршрутку і водій зупинився, та викинув його, не зважаючи на лютий та -20 на вулиці.

Пару років тому їхала в маршрутці з роботи. Тоді я була одягнена в широкі штани і чоловічу футболку, яка втричі більше мого розміру, до того ж я була сильно втомлена і навіть не використовувала мейк у той день. До мене ззаду підійшов чоловік, який набагато вищий і більший за мене. Він навіть не прикриваючись почав лапати мене за стегна і сідниці. При чому це бачили інші люди, які ніяк не відреагували на його вчинок. Я розвернулася і вдарила йому кулаком по обличчю, потім одразу вибігла з маршрутки. Було дуже страшно, адже цей чоловік був агресивно налаштований. Він щось крикнув мені вслід, але я не почула що саме. Найжахливіше це те, що велика кількість людей або не звертають на такі ситуації уваги, або взагалі вважають це нормою. Величезне вам дякую за ефір на таку важливу тему!

У підлітковому віці часто бувала в парку поруч з домом у пізній час. Ми збирались компанією, але зрідка виходило так, що я лишалась одна. Між деревами часто ходили чоловіки, що оголювались і пробували підійти. Але я дівка бойова, мама навчила мене стояти за себе) я їх особливо не боялась - просто підносила телефон до вуха і голосно казала, що викликаю поліцію - як вітром здувало. Але був випадок, коли це не спрацювало. Тоді й справді довелось викликати поліцію. На диво - патруль швидко приїхав, сприйняв мене цілком серйозно і пішли шукати того маньяка у хащах. Але я ніколи не задумувалась, що це чіпляння. Думала, що просто - ексгібіціонізм, якась трохи хворь. Зараз я би не робила вигляд, що дзвоню у поліцію - а дзвонила б сто відсотків. Не всі дівчата такі сміливі, щоб заїхати по яйцям (у мене був і такий випадок) Як не мене, то когось іншого можуть зачепити. І ніколи не проходжу повз, коли бачу, що щось не так. Одразу криком підходжу)

Декілька місяців тому їхала в маршрутці у Львові. Почула як дівчина голосно сказала комусь: "прибери руки", через деякий час вже в більш грубій формі вона вимагала не чіпати її. Виявилось, вона зверталась до мужика, який сидів позаду. Потім, той хєр почав на неї наїжджати, казав "чого ти мені ТИкаєш, май повагу до старших" і ще якусь хрінь. Я від цього дуже закипіла і почала дуже голосно з ним сваритись, потім до мене приєдналась ще одна пасажирка і ми попросили водія зупинити маршрутку, щоб той мужик вийшов. Нас більше ніхто не підтримав, в маршрутці їхав військовий, який запитав в чому справа, я пояснила, але він теж вирішив не втручатись. Поруч з тим дибілом сидів теж чоловік і він точно бачив що його сусід чіпляється до дівчини, але теж нічого не зробив.

я чоловік і теж ставав жертвою домагань, причому різних гендерів, і це насправді неприємно, хто б там що не говорив. от тільки довести це складно, цій дівчині пощастило що були ще постраждалі окрім неї

Ще треба розказувати про слідчих і прокурорів, які по-скотськи себе ведуть із жертвами сексуального насильства, яке 100% доведено. Було так зі мною. Працівники правоохоронних органів морально знущалися з мене.

Дуже соромно, що жінки де-факто позбавлені права на безпеку своїх кордонів та мають завжди бути "на стрьомі". Для мене було шоком, коли я дізнався, що дуже багато жінок навіть ніколи не слухають музику в обох навушниках, аби вчасно почути про можливу небезпеку 😔

Дякую вам за те, що підняли цю тему! Це дуже важливо! Коли мені було 13 років ми приїхали до бабусі, мій молодший брат(тоді йому було 7)грав на вулиці. Коли я вийшла на вулицю, то побачила мого брата біля під'їзду (ближче до дороги) і з ним стояв якийсь дід з палицею та гладив його від плеча до сідниць і казав щось типу "Ти гарний хлопчик, красивий" і тд. На лавочках біля під'їзду сиділи жінки та бабусі, вони не звертали уваги на це. Я спитала його "Що ви робите", він не відреагував, я почала підходити та спитала гучніше. Він просто подивився на мене і знову повернувся до брата. Я взяла його за руку та потягнула на себе, дід його схватив за плече та потягнув на себе, я знову почала тягнути його на себе, дід почав махати палицею, пару раз вдарив по моїй руці, якою я тримала брата (був синець) він все ж таки відпустив його і ми побігли до під'їзду. Він почав кричати нам вслід різні матюки. Саме страшне, що ніхто не відреагував, і те, що мій брат не міг навіть нічого сказати, а я прийшовши додому не розповіла батькам, бо я навіть не зрозуміла, що то було домагання. Взагалі ситуацій з домагання було дуже багато.

Тому що такі речі в суспільстві довгий час сприймались як флірт. Зі школи: "мальчики дергают за косички" - це ж так мило, а хлопнути по дупці - це як комплимент. Дуже довго нам втовкмачували, що така увага чоловіка до жінки - це добре, майже романтично. Навіть в літературі трапляються дуже поетичні описи . А колег неадекватів краще просто бити по яйцям....

Імхо, проблема має коріння у відсутності статевого виховання в старшого покоління та укоріненні лояльності до таких дій, а потім відбувається передача молодшому поколінню "загальноприйнятої норми". Чув від своєї однокласниці здивування щодо висвітлення цієї проблеми, з її точки зору, домагання - це комплімент (О.О - отакі в мене були очі). В її розумінні, чоловік має приставати, а вона певний час противитися цьому, щоб не здатися легкодоступною або розпусною (нема слів). Інший приклад, почув приказку від старших жінок-колег по роботі "сейчас би мальчіка, да понаглєй", на моє запитання, чи вони вважають нормальною таку поведінку "мальчіка", вони сказали, що я поки нічого не розумію, типу "падрастьош-паймьош". Діти виростають в оточенні, яке не просто толерує таку модель поведінки, а ще й романтизує та канонізує її...

В моїй школі це було нормою, хлопці ляскають дівчат по сідницях = комплімент і спосіб залицяння. Приблизно десять років тому в літньому таборі я вдягла міні спідницю на якийсь захід, позаду мене стояли два старших хлопці, один з них почав запихати руки мені під спідницю. Я пручалась, сварилась, він продовжував, а всі навколо просто дивились. В результаті я розплакалась і втекла звідти. Після до мене в кімнату прийшла вожата і сказала: "А для чого ти одягала цю спідницю?" 🤯 Тобто виходячи з її логіки я одягла спідницю саме для того, щоб мене облапали. Вожатою була дівчина віком 20-25 років) Коли в новинах проскакує тема домагань я завжди згадую цей випадок 😐

Я досить довгий час жила і думала, що якась ненормальна бо притягую до себе усіляких виродків, які мене лапали, сексуально домагалися серед білого дня в робочому офісі, на вулиці, тощо. Тепер зрозуміла, що це проблема не в мені, а в козлах, що лізли до мене. Дякую, дівчата! Дуже корисний ефір.

Дівчата, ви робите надзвичайно важливу річ, ви навіть не уявляєте наскільки. Зараз кожна людина, яка вас почула стала сильнішою і відростила зуби. Щоб боротися з покидьками. Хочу заплатити вам за цей безцінний досвід. Хто погоджується, приєднуйтеся. Це знання за які хочеться віддячити

Дякую за цю розмову, це дійсно стосується кожної. Поки дивилась, згадала свій досвід. Ляскали по задниці у громадських місцях - було; спроба згвалтування - було; спроба насильно поцілувати дорослим чоловіком, коли була ще підлітком - було. Про онаністів взагалі мовчу, бо вони сприймаються як щось буденне. А от стосовно Андрія Козінчука, то здивована, обурена та засмучена, бо вважала його адекватним. Не знаю, що та як там було насправді. Дійсно, потрібно почути коментарі з його боку. Але, як психологиня, скажу, що психологу заборонено мати подвійні стосунки з клієнтом, будь які, тим більше сексуальні. Тому тут стоїть не стільки питання активної згоди, як питання порушення етичного кодексу психолога. Навіть якщо сама клієнтка або клієнт пропонує секс психологу, поки тривають терапевтичні стосунки, це суворо заборонено. Та й після завершення терапії має пройти час, щоб у психолога зав'язались якісь інші стосунки із клієнтом чи клієнткою. Це база, яку вчать всі психологи. Сумніваюсь, що Андрій Козінчук цього не знає.

В школі часто казали "якщо хлопчик тебе дьоргає за коси, то ти йому подобаєшся", я ще тоді не розуміла, чому вважається нормою виражати свою симпатію через знущання і глузування. І от це все вбивають в голову дівчаткам і хлопчикам, а потім ми в дорослому віці не знаємо де норма, а де ні. Коли працювала секретаркою, у мене було багато ситуацій з неоднозначними поглядами відвідувачів. Причому, з боку керівника нічого такого не було, але от у людей в голові - "секретарка спить з начальником". І я якось розмовляла про це з начальником, що всі довкола вважають, що я з ним сплю (через мою посаду), а він сказав щось типу "ну так вони думають, ну і хай думають, яка різниця". Звісно, йому ніякої різниці, бо не йому ж гидко 24/7

Дякую. Гарна розмова. Згадала купу епізодів зі свого життя. І коли я була дитиною, і коли вже дорослою. Дома не було розмов як саме треба на це реагувати, і я не розповідала про таки випадки батькам. Дуже сумно.

У мене була ситуація, коли мені було 22 роки, я переїхала до іншого міста і чекала доки звільниться робоче місце в компанії, а доти мені потрібна була робота на місяць. І мене колишній роботодавець влаштувала на маленьке підприємство, що виробляло печиво. Працівників там було не багато, в основному це були молоді дівчата, які навчалися в технікумі до 18 років. І там був старший зміни: років 45 чоловік, колишній працівник міліції. Він усіх дівчат мацав за дупу, міг ляснути, міг, навіть, взяти за груди і на це все дівчата відповідали простим хіхі, хоча по обличчю видно було, що їм не приємно. Але вони були ще дітьми і не могли дати відпір. Коли це сталося зі мною, я чітко дала зрозуміти, що мене мацати не можна і, що це неприпустима поведінка. Через кілька днів мене покликали в офіс та звільнили з роботи з повідомленням, що, нібито, я не виконую свою роботу. В той день я ревіла без перестану через цю несправедливість... Але через роки, оглядаючись назад, я горда собою, що не дала себе в образу. І, коли йшла звідти, наказала дівчаткам ніколи не терпіти такого відношення до себе.

Я зазнала домагань в транспорті уже в дорослому віці, мені було 34. Я так само спочатку подумала, що мені здалося. І коли я зрозуміла, що мене лапають, я, доросла жінка, просто заклякла. А як юним дівчатам? 🥺

влітку у підлітковому віці ми їхали неввеличкою компанією в майже пустому вагоні метро. поряд з нами їхала красива незнайома дівчина. двоє хлопців почали подавати жестами сигнали одне одному про форми її тіла і зовніній вигляд. коли вона виходила на одній зі станцій, мій знайомий вхопив її за дупу. а потім ще описував свої відчуття. минуло близко 15 років, але бридко до цих пір. В той момент мене це ошарашило, але я йому нічого не сказав, бо був незрілим і не знав, що треба щось казати чи робити. На противагу цій історії мушу зазначити, що у мене є знайома, якій подобається, коли її ніби випадково облапують чоловіки в громадському транспорті. Головне, щоб чоловік був симпатичний. Також мене неймовірно бісить, коли я йду в компанії чоловіків, повз нас проходить красива дівчина, після чого мої знайомі вважають життєво необхідним показово обернутись, щоб "зацінити" дівчину. По звірячому. Більше для демонстрації того, що він мачо, самець, альфа, ніж для споглядання принад. На мою думку, частина проблем з порушенням особистого простору жінок є те, що в суспільстві заохочується демонстрація мускулинності. Що якщо чоловік облапав чи на словах облизав жінку, то це нормально. він же чоловік. це в його природі. він же самець. у нього ж інстинкти. бридко і соромно за нас. виговорився)

мені дико чути про хейт у такому випадку. що не так з нашими людьми, особливо з дівчатами, котрі хейтять інших жінок!?

Пздц. Чоловіки просто не розуміють, що це таке, коли тебе лапають, коли тобою намагаються скористатись, як якимось предметом. Але найстрашніше - це навіть не тоді, коли тебе ганить суспільство. А коли правоохоронні органи і судова система стають на бік, фактично, злочинця.

Ваш ефір чудовий! Від історії з Андрієм Козінчуком просто в шоці, прошу вас висвітлювати подальший розвиток ситуації, тому що самостійно ніяких коментарів не знайшла, а якщо дійсно факт домагань є, то це має бути проговорено всіма і всюди. Ще під час його включень на телебаченні торонто звертала увагу на його коментарі ведучій з сексуальним підтекстом і жарти про нюдси, але думала що здалося...

Дуже дякую за ваші ефіри, висвітлюєте дуже правильні теми, що палають. Хочу без анонімності поділитися своєю історією, як виявилось згодом мною, домагання. Мені було 6-8 років, я в гостях у бабусі й дідуся, зі своєю сім'єю та двоюрідним дядьком (який на наші родинні посиденьки проходив рідко, бо жив далеко). Всі сиділи в кімнаті і прийшов час до готування головної страви обіду, яка готувалась не в кімнаті, а на дворі. І чомусь усі вийшли на двір, всі, окрім мене і двоюрідного дядька. Я собі спокійно сиджу (сиділа поклавши руки під попу) і він починає питати мене про "А ти колись цілувалась?" (до слова, він зі мною не говорив до цього мабуть ніколи, тобто якогось розмовного контакту до цього не було), я відповіла "ні", і тут раптом він підсунувся до мене і почав цілувати. Я конкретно пам'ятаю про те, як я, сидячи на дивані у вітальні рідної бабусі, коли вся сім'я "поруч", відчуваю язик і слюну дорослого чоловіка на своїх губах. Я не розуміла, що робиться, я просто сиділа і максимально стискала губи, не давши йому "прорватись" далі. Після декількох секунд і його невдачі я пересіла, просто пересіла на стілець, що знаходився в метрі від дивану. Потім зайшла бабуся і далі я не пам'ятаю нічого. Мабуть після того, як зайшла бабуся або я пішла з нею, що мало ймовірно або сиділа далі там поки не прийшла вся сім'я, що багато ймовірно. Може виникнути питання, що було далі? Так, так, це не кінець. А далі не було нічого. Нічого. Я не розповіла батькам. Я сама толком не зрозуміла, що трапилось. Під час дорослішання, після років 5-7 після цієї ситуації, я почала розуміти, що саме було і що це абсолютно не норм. Набравшись трохи сміливості я вирішила написати цю історію на папері, щоб це прочитала мама. Вона прочитала і я очікувала, що після цього між нами буде якась розмова, що вона розпитає мене про це, але ні. Мама просто дала мені цей папірець назад, без ніякої реакції. Це був для мене шок. Але це ще не все. Мені 19, і ось, знову збиралися (нещодавно) в гості до бабусі й дідуся із сім'єю і я дізналась, що цей чоловік теж буде. Я скривила обличчя і після чого була розмова між батьком, мамою і мною. Батько сказав: "А щось не так?", мама: "Чомусь вона його недолюблює", а я, почувши це, особливо від мами, просто в шоці сказала: "Ну, тому що від до мене домагався". Хвилина мовчання. Я чекала якоїсь реакції, а даремно. Може не продовжила оцю розмову, тому що досі мені соромно про неї говорити, мені страшно і що це відбулося в колі родини. Можливо. Але це теж не все. На цьому обіді, куди ми приїхали я сиділа за одним столом з людиною, яку я ненавиджу, і, більше того, мій рідний батько спілкувався з ним, жартував, сміявся ніби цією двохвилинної розмови в машині не було. І, о диво, трапляється та сама ситуація. Ситуація, коли всі виходили на двір. Але вона відрізняється тим, що я не лишилась і кімнаті, а пішла на двір. До того як я не пішла, його питали, чи буде він виходити на двір, а він відповів "ні", але після того, як я встала і направилася до виходу з мамою й бабусею він теж встав і пішов на двір. Я б хотіла сказати, що це кінець історії домагання з боку родича. Хотіла б, але не можу. Ця історія не закінчиться поки я всім не розповім про це, всій родині. Коли це буде? Я не знаю У тому випадку з домаганням це були родинні посиденьки на яких він пив. АЛЕ, це не відміняє того факту, що до дітей лізти не можна! Якщо ви хочете мене в чому звинуватити, то задайте собі прості питання. Як я зуміла це вигадати? Навіщо мені писати про неправдиву історію? І чому я до сих пір не розповіла про це всім? Хіба жертву треба звинувачувати? Якщо цікаво особисто як на мій контакт з хлопцями це вплинуло. Не було у мене практичного ніякого досвіду стосунків і близькості з хлопцями (поцілунки також у це поняття включені) тому з цього досвіду розповісти не можу. Але, я не боюсь знаходитись з хлопцями з одній кімнаті, не боюсь обіймів і компанії протилежної статі. Не знаю чи потім цей травмуючи досвід відгукнеться в майбутньому, бо пишучи цей текст у мене нема сліз, просто шалено б'ється серце.

Потрібно якось осягнути масштаб проблеми. Це траплялось майже з кожною. Тобто це не один мужичок об‘їхав всю Україну і до всіх подомагався. Це більшість чоловіків дозволяють собі подібне, особливо до неповнолітніх дівчат, які не можуть за себе постояти. Як на них потім дивитись? Що з вами не так? І не кажіть «не всі чоловіки», зате більше 90% жінок.

Прекрасний ефір! Нехай палає яскравіше на такі важливі теми!

Їхала в траліку, стою на своїй хвилі морально готуюсь до робочого дня, і тут розумію, що хтось мене чіпає поміж ніг. Підіймаю голову, стоїть чувак і намагаеться запхати свого пальця мені у п:ву прямо через джинси. І мене це так розлютило, я на весь тралик як гаркну "я тобі щас палець відірву, ти шо аху:л?!" Поц вилитів як тільки двері відкрились. У мене палало ще кілька днів. Треба було йому таки відірвати палець.🤬

Боже, скільки ж однакових по змісту таких історій у жінок по всій країні. Мене також домагався знайомий моїх батьків, лапав продавець на ринку коли я приміряла шорти, про співробітників і транспорт взагалі мовчу...Переїхавши в штати я якось уже навіть призабула як це "бути жінкою в Україні", а зараз згадуючи про цей досвід мене перетрушує.

Ефір довів до сліз, просто серце болить за кожну дівчинку чи жінку які змушені переживши таке щей відбиватись від неадекватних захисників злочинців😢😭 І так, в мене як і в кожної другої жінки є своя історія про домагання, шкода що дівчатам з маленьких не прививають розуміння власних кордонів, багато кого це змогло б захистити

Колись на каналі ебаут дівчата підіймали цю тему і познайомили з програмою із запобігання домаганням у громадських місцях "Stand UP". В рамках цієї програми можна взяти учать у вебінарі, присвяченому історіям жінок, які зазнали домагань, а також дізнатись як безпечно для себе можна втрутитись, якщо ти стала свідком домагання у громадському місці. Я думаю, що кожна жінка зіткнулась у своєму житті із цим. Ляскання по сідницях, недоречні наполегливі загравання, "кискис-кання" на вулиці... Вперше із кетколінгом я зіткнулась у 12 років (так, я це пам'ятаю, як і кожен епізод домагання). 12! І моє перебування у складі групи школярів тих 25-30 річних мудаків не знітило. Нагадаю - 12!!! Жінки, які зазнали домагань часто говорять про те, що вони ціпеніють у ситуації, а потім відчувають себе брудними, винними. Я ж відчуваю лише злість на таких от мудил. Якого чорта воно взагалі собі таке дозволяє?! Бо для деяких жінок домагання можуть стати причиною психічних розладів. Мудило розважилось, задовольнило себе, а людина із життя може випасти на роки. Після того вебінару вирішила, що буду старатись втрутитись, якщо колись побачу, що хтось зазнаватиме домагань. Бо мудили продовжують це все чинити саме тому, що ми заклякаємо і мовчимо. п.с.: чоловіки "не в курсє", бо самі з таким не стикались. Та ж Яся Кравченко розповідала про експеримент, який колись проводили у Телебаченні Торонто. Яся з оператором мала на вулиці підходити до рандомних чоловіків і ляскати їх ззаду. Через хз скільки років на одній вечірці до неї підійшов чоловік і зізнався, що він був серед тих, кого вона тоді ляснула. І для нього це був, м'яко, неприємний досвід, який він пам'ятає все життя

Я - екстравертна та дуже тактильна людина. Доволі довго довелося вчитися визначати чужі кордони, і не обіймати людей, яким не ок, що їх обіймають. Зараз завжди питаю чи людина не проти.

я вспомнила, как в 90е под школой 214 школы г.Киева, во время уроком, мы наблюдали дрочащих на школьников мужиков. сначало учителя реагировали на наши заявления, а потом просто говорили "не отвлекайтесь" от урока. и никто больше их не гонял. сидишь на уроке, а под окном на тебя надрачивают.... потом мы ходило со школы только вдвоём, потому что было страшно. идёшь такой со школы, а перед тобой выбегает оно, вытаскивает свой вонючий причендал, накатывает его и лыбится глядя на тебя, ребёнка.... ужасы детства...

Мені 31 рік і ось мій досвід: 1. Я після 9 класу пішла зі школи в ліцей, до якого треба їздити автобусом 20 хв. Їздили разом з подружкою, оскільки ми разом пішли вчитися в той ліцей. І ось, пройшла осінь і зима вже, потепліло, нам 15 років, ми їдемо в забитому автобусі (тоді за щастя було впхатися на останню сходинку в нього) і через 3 зупинки допхався народ і я відчуваю на сідницях руки. Я в шкільній формі, в брюках. Мені перший раз здалося, що просто, тавтологія, здалося і просто хтось міцно притиснувся..Але наступного дня це саме було з моєю подружкою. Через тиждень вже у більш вільному транспорті, коли він забитий, але тебе не затискають з усіх сторін я відчуваю, що в кишені брюк хтось суне руку і стискує рукою сідниці. Я скрикнула і це припинилось, змогла розвернутися лише під'їхавши до зупинки і подивитися назад, але нікого не було. Далі це повторилось з подружкою..Ми за місяць вирахували хто це і коли за 3 зупинки від нашої той дядько заходив (на вигляд йому було за 50) ми намагалися пролазити правдами і неправдами всередину автобуса, бо охоплював нас жах. Останньою краплею стало, коли в такому забитому транспорті через пару місяців я не помітила цього дядька і ми затиснуті між людьми опинились поруч, але я на той момент не знала, що це він. Він просунув руку і почав розстібати мені блискавку!!!!! Я схопила його за руку і сказала "Приберіть від мене свої руки" і повернула наскільки змогла голову, щоб поглянути на того, хто це і побачила того дядька. Очі пам'ятаю його і досі - скляні і повністю відсутні...Він вилетів на наступній зупинці і більше ми його не бачили..Батькам розповіла аж коли універ закінчила. Мама сказала, що з нею в молодості (а це ж той славний СРСР) бувало теж таке. 2. Була студенткою і їхала в метро. На мені спідниця на 10 см вище коліна і капронки. Я спочатку не зрозуміла, що торкається моєї ноги, а потім помітила, що хлопець, який зайшов зупинку тому вказівним пальцем веде по моїй нозі потроху піднімаючи спідницю. Я вийшла на наступній зупинці. 3. В університеті на 2 курсі викладач , якому на той момент було 82! роки на захисті курсової увесь час тримав руку на коліні дівчини, поки вона її захищала. Причому про це нас попередив старший курс і сказав не одягати спідницю. В джинсах і правда, виявилося краще- він просто поклав руку на коліно і я "стиснувши зуби" думала тільки про захист курсової. А от дівчина Женя, яка з нашої групи єдина не дослухалася до цих порад, одягла спідницю і після захисту ридала 2 години-виявилося, що він рухав рукою по стегну від коліна під спідницю і назад.. Це є жах. 3. Мене колега також піднімав як і Яну- я була шокована 2 дні після. 4. Востаннє 2 роки тому мене в метро мужик, напроти якого я стояла восени в пальто до коліна і в джинсах схопив за коліно, коли звільнилося біля нього місце і сказав "Мала сідай, вільне місце". Тут мені вже 29 і я на ввесь вагон гаркнула : "Тримай свої лапи при собі" і ще купу матюків, але, за що себе ненавиджу все одно вийшла на наступній зупинці і перейшла у інший вагон.

Хочу з приводу познайомитися розповісти . Мені дуже сподобалася ситуція із знайомством в Америці. Я була в магазині Toys....забула як він точно звется. Купувала іграшки для дітей і знайомих. До мене підійшов хлопец( внього був повний візок іграшок) і спитав: - Я вибачаюсь. Я маю тебе спитати чи е в тебе парінь? Я спочатку не зрозуміла, чому таке питання. Я его перепросила, що і чому він це питае. Він відповів -Ти мені сподобалась. Я хотів би с тобою познайомитися -Вибачаюсь, але я вже зустрічаюся -А ти з ним щаслива? -Так, в нас все добре -Тоді я вибачаюсь що тебе потурбував. Я бажаю тобі приемного дня і всього найкращього. Я була так приемно здивована . Це було так просто. Так нормально. Так приемно.

Дівчата, яка я щаслива, що підписалася на ваш канал. Кожна тема ефіру зачіпає важливі теми, яких начебто не існує. Мені 46 років. Мені знайомі ситуації публічних домагань з власного досвіду. Але десь років після 35 це припинилося по відношенню до мене.І особисто перестала помічати такі ситуації з іншими дівчатами/жінками. Але я впевнена, вони нікуди не зникли. І коли я подивилася ваш ефір виникло питання до самої себе.Чому жінки навколо, які точно знають, що це відбувається, в певний момент перестають помічати такі речі? Це якась сліпа зона нашого соціума? Дякую, що говорите про це.

Я блін знаю, як це. Проживаючи в столиці України я постійно стикалась з домаганнями в транспорті і на вулиці. Хтось вщипне за сідниці, хтось схопить за груди. Найбольніше чути, що в цьому нічого такого нема чи люди просто не вірять

Я в захваті від дівчини, яка сфотографувала і написала заяву в поліцію. Бо в ситуаціях з домаганнями відчуття сорому і заціпеніння превалює, тремтіння не припиняється, хочеться просто забути і ніколи не згадувати, тим паче що у відповідь буде багато зневаги і навряд чи порушник буде знайдений. Тому важливо підтримувати, бо в таких ситуаціях раціональне, "потрібно" і "це важливо" не працюють. Нам у більшості випадків просто не вистачає сміливості та віри в справедливість...

Дякую за додатковий розголос і такі правильні слова. Справді хочеться, щоб цей етер побачило якомога більше жінок та чоловіків. Перших, щоб нарешті відійшли від позиції німого споглядання. Других, щоб хоч раз за все своє життя ввімкнули мозок у цьому напрямку (так, звучить грубо, але коли я всоте чую, як на мої слова про проблему домагання відповідають клішованим та завченим «мала, ти собі щось придумуєш», в мене по-справжньому палає).

Дівчата, дякую за випуск, ви неймовірні, як завжди!!! 🙂 До теми. Що й казати про домагання. Я гей і не одноразово переживав домагання в свій бік від таких же геїв. Раніше я це терпів. Переживши справжнє насилля у стосунках, я більше не допускаю жодного насилля у свій бік. Насилля не знає національності, гендеру чи спільноти, бо ніц не знаємо про свої особисті межі та кордони.

Слухала вас і погоджувалася. Проте коли почула, щодо звинувачень війського психолога одразу подумала "ой, та це ж не може бути той веселий лікар зі стримів Торонто". А це той. Певно, в мене є тема, яку потрібно пропрацювати, щоби соціальні навички і досягнення людини не вважалися мною індульгенцією на аморальні та злочинні дії. Дякую.

Більше 90% людей ніколи і нікому не розкажуть про насилля, яке вони пережили. Більше 60% статевого насилля трапляються всередині сім'ї, а мами частенько роблять вигляд що нічого нема, дітям не вірять(якщо ті кажуть) бо мамам це вигідно "не бачити" чогось. Як і взагалі багатьом людям вигідно виправдовувати насилля, знецінювання і тому подібне. Жінка думає "б'є, бо він мене любить". "Він мене б'є але я буду терпіти заради дітей". Чудове дитинство бачити як твої батьки б'ються. Хоча не треба забувати що і жінки теж є насильниці, педофілки. Просто рідко зустрічаються

Якщо хтось у кого є діти читає зарах цей текст, просто розкажіть їм що таке сексуальне домагання. Не думайте зо ви зробите щось погане. Краще нехай дитина почує всю правду від батьків, і буде знати що робити в подібних ситуаціях, аніж потім буде жертвою секс насилля. Не зволікайте, не чекайте поки у дитини "зізріє мозок", мене вперше домагалися коли мені було 6 років.

Чув подібні, і навіть гірші, історії від багатьох своїх знайомих, подруг та навіть колишніх. Відчуваю жахливу емпатію в ці моменти: стає бридко на душі, хочеться фізично влізти до власної уяви і, якщо не дати по пиці зловмисникові, то хоча б відгородити, чато налякану, дівчину від нього. Я чудово усвідомлюю, що світи, у яких живуть хлопці та дівчата, - різні. У мене, звичайно, є свої приклади фізичного та психологічного насильства, про котрі мої подруги не здогадувались, поки я їм не розказав. Але ж від того представницям жіночої статі аж ніяк не легше.

Дуже крутий серіал "Сексуальне виховання". Там підняли багато важливих тем: відмови у сексі, домагання, цнота, секс і батьківство у зрілому віці, булінг. Жаль такого у моєму підлітковому віці не було.

В мене було декілька таких ситуацій, і мені досі огидно від цього. Особливо коли викладач в університеті дозволив собі зайвого: в момент коли я після пари підійшла підписати журнал і дещо обговорити, викладач дуже мило зі мною говорив, і в якийсь момент я відчула що він обійняв мене за талію, а потім його рука опустилася нижче до сідниць, я ще й була в короткій сукні і мені стало геть не по собі і я просто впала в ступор нічого не могла зробити, і це при тому що в аудиторії були ще люди, і його це не зупинилою і в мене просто з'явився страх цього викладача, я боялась залишатись з ним в аудиторії на одинці. Тому що мене лякало те,що він при інших людях дозволив собі обмацувати моє тіло, а на одинці він міг би піти далі

В мене був випадок, коли ми з мамою поїхали до ОАЕ. Там в мене було кілька таких історій. Тато перед поїздкою казав, що це взагалі найбезпечніша країна, там відрубають руки за крадіжки, що там ну дуже суворі закони, нічого боятися. Ми поїхали на екскурсію у пустелю, їхали від агентства, нас віз туди водій від агентства. Ми приїхали, пішли обідати, але я вирішила відійти сфотати захід сонця. Там я зустріла водія, який спілкувався з іншим чоловіком, дававшим на прокат квадроцикли. Там було багато квадроциклів і я бачила, що люди там катаються по колу прямо на цій галявині, там була купа людей. Цей чоловік запропонував прокотитися, я відмовила, бо дорого, він вмовляв, робив знижку і у кінці сказав, що гаразд, може покатати так просто. Ну і я, пам'ятаючи слова тата, бачивши, що цей чоловік знає мого водія, бачивши, що вони катаються усі тут купою, взагалі нічого і не подумала і погодилася. Сіла, поїхали, але він раптом повіз мене за бархани, туди звідки нас вже не можна побачити, зупинився і став казати, яка я гарна, потім поліз цілуватися і торкатися грудей. Я перелякалася і сказала, що мене вже шукають, щоб він негайно мене відвіз назад. Він ще намагався ще торкатися, цілувати, але я намагалася з ним розмовляти суворо, але спокійно. Він з усмішкою погодився відвезти, а коли їхали по бархану вниз, він пригальмовував квадроцикл, роблячі такі фрикційні поштовхи. Дякувати богам, все обійшлося. Я на ватних ногах пішла геть. А коли нам треба було повертатися вже до міста, ми підійшли до машини, за кермом був він. І він спитав: "Ну що, тобі сподобалося?)" Потім ми дізналися, що між еміратами у пустелі часто ґвалтують жінок, вивозять туди і ґвалтують, бо у пустелі закони еміратів вже не діють. Додому нас привіз вже наш водій від агентства (той тільки підвозив нас до іншої машини у пустелі) і перед виходом цей водій, який все бачив і знав, спитав, чи хочу я бути його дівчиною. Сказав, що навіть якщо в мене є хлопець, він буде моїм другим хлопцем. Ще був випадок, коли у місті до нас під'їхала машина, водій врубив музику , почав на мене дивитися, посидів там 5 хвилин і поїхав. Потім нам сказали, що це теж норма, коли чоловіки мастурбують у машинах, це часто трапляється біля пляжів. Вони також мастурбують у воді, заходять у море і роблять справу, дивлячись на дівчат у купальниках. Ще був чоловік, який переслідував до готелю, дізнався, де ми живемо, дзвонив у номер і пропонував вийти за нього заміж, переслідував нас у місті (раптово з'являвся поруч і шепотів, що кохає). Ну і багаааато чоловіків, які проводжали поглядом, дивлячись як на м'ясо. І одяг дійсно ні до чого) Я була в абсолютно закритому одязі. Короче, в ОАЕ я більше не поїду, це було пекло.

Палає від козінчука, блювати хотілося від коментарів під його сторіс де він жаліється, що "нічого такого не робив". Це найогидніший вид мудаків, які зовні успішно прикидаються безпечними, працюють у професіях підтримки і мають безмежний доступ до травмованих жінок і дітей, які не факт, що розкажуть про домагання чи насилля з боку такого "психолога"

Про Козінчука дійсно шок. Але, нажаль, серед психологів немало персонажів, які приходять у професію тільки щоб користуватися проблемами і травмами людей. І тут не тільки про активну згоду, а й про етичний кодекс професії. Психолог не повинен мати жодних інших стосунків з клієнтами. Але у нас в країні наразі немає дієвого механізму щось робити з такими спеціалістами, окрім як виключити спеціаліста з професійної асоціації. Але не факт, що Козінчук взагалі є членом якоїсь асоціації.

Дякую вам за те, що робите! Це дуже важливо для того, щоб Україна стала кращою!

Випадково натрапила на цю дівчину, листала київський паблік з новинами і під однією з новин зайшла в коменти, там вона описала цю жахливу ситуацію і попросила надати розголосу. Я так захопилась тим що вона не мовчала і навіть заговорила з ним а не просто зробила вигляд що не відчуває. Тепер коли я бачу що ви зняли про це відео я розумію наскільки її рішення надати розголосу було важливим!

Була студенткою технікуму, на 4-му курсі одногрупник мене помітив і вирішив, сука, демонструвати симпатію через ляскання по сідницях. Двоє моїх друзів-хлопців це ігнорували, одного я пробачила тільки тому, що він глухий на одне вухо, другий просто ігнорував, як і інші в групі. "Прихильник" не відчепився, поки не отримав підсрачників и викручене вухо. Вони безкарні, і тому лізуть, бо звикли, що їм можна.

Зі мною і моїми подругами різного штибу домагання ставалися ну дуууже часто.Але ми надагрессивні,всі ці виродки поплатилися і напевно тепер думатимуть,що роблять.Не всі дівчата,жінки і дівчатка можуть дати відсіч,ця тема максимально важлива.Дякую дівчата,як завжди актуально💙💛

Найжахливіший випадок домагання, що стався зі мною - це на прийомі у психіатра, коли я лікувалась від депресії. Я була просто в ступорі і не знала, що робити поки психіатр мене лапав.

Тільки почала дивитися цей ефір. Шкода, що не бачила пост дівчини про домагання в транспорті. Буквально тиждень тому зі мною сталась схожа ситуація. Я їхала в заповненому автобусі із маленькою дитиною в калясочці, коли до мене став притулятися і трогати за руку якійсь чоловік. Я голосно заявила, що не буду терпіти таку поведінку, і, на щастя, чоловік відійшов. Що прикро, ніхто не звернув увагу на нашу сутичку і не заступився за жінку з маленькою дитиною.

Дякую за цей ефір. Цю тему обов'язково треба проговорювати і розповідати як правильно діяти у таких ситуаціях. Коли дивились, чоловік спитав, чи був у мене такий досвід. І був дуже здивований, коли сказала, що так декілька разів чоловіки терлись об мене у переповненому транспорті або ж щипали за дупу. Нажаль, більшість чоловіків навіть і не здогадується, що ці терття і щипання відбуваються постійно і більшість дівчат у таких ситуаціях ніяковіють і потребують допомоги.

Яна, Еммо, дякую за цей етер! Домагання - це жахлива епідемія насилля проти жінок, і необхідно максимально доносити людям глибину цієї проблеми і захищати жертв.

Молодець дівчина, що звернулася до Вас з цією проблемою. Україна стане європейською державою ще й тоді, коли вона оголосить « zero tolerance” до різного роду «sexual harassment”. Як це прийнято в цивілізованих країнах, як це відбувається в Америці.Нікому не повинно бути ніякого діла, як дівчина вдягнена, як вона виглядає - це її особиста справа, а не тих відморозків, які чіпляються в транспорті.

Величезне дякую за важливу тему! Згадала як колись в гуртожитку мене мало не згвалтували, при цьому купа люду що сиділи в кімнаті не придумали нічого краще аніж "ввічливо" вийти, а тоді шуткувати про -коли ж весілля?🤕

Мене цікаво, от серьозно прямо всі ці жінки, яки кричать про домагання - брешуть? Заради чого? Піару? Чи це просто ті, хто кидаються на дівчат зі звинуваченнями, просто на себе приміряють роль збоченця, бо самі такі й не хочуть, щоб їхнє уявне право на об’єктивацію чужого тіла судили? Ну і часто такі захисники збоченців, як раз невілюють проблему тим, що баби недоістоти, які люблять все придумувати. Тобто, вони є яскравими сексисиами й навіть цього не розуміють, бо їм в голову вже вклали, що жінки- це якесь підле недорощуміння.

У мене була така страшна ситуація у родині, до мами домагався її батько , мій дід. Він все життя алкоголік і я знаю, що він одну дівчину у своїй молодості, коли він вже був жонатий на бабусі, зґвалтував , бо таксував і потім викинув з машини і поїхав. Це мені розказала моя бабуся, вона теж знала, що він домагався до мами, тобто її доньки. Вона ніколи не намагалися нічого зробити з цим і досі каже «Ну він ж гарна людина, коли не п’є, а коли вип’є , то він сам не він» і коронна фраза «ну куди ж я б від нього пішла чи як би діти без батька». Хоча бабуся все життя тільки витрачала гроші та нерви на сім’ю,а він тільки крав гроші, навів в мене з банки з монетами. Бабуся і досі його виправдовує, мені дуже боляче. Я слава Богу ніколи не була в ситуації насилля над собою і моя мама мене від цього захищала, але їй в житті не так повезло. І мені так боляче і стидно за те, зо насильників виправдовують і продовжують з ними жити, що це просто жах😢

Про такі теми потрібно розмовляти. В свій час, у нашій школі був «веселий» вчитель з фізики, який полюбляв не тільки морально принижувати, а й тілесні покарання. Хлопців за якусь провину бив по руках, а от дівчат він любив бити по сідницях ( нагадую, що це вчитель у школі який викладав дітям віком 11-15 років). Інший вчитель, по історії любив відпускати у сторону дівчат «жартики» сексуального характеру, які теж сприймались як норма, іронія в тому, що він згодом у нас право викладав. Тоді ніхто таких тем не піднімав але розмови про «треба слухатись дорослих» були дуже активними, тому спротив сприймався як неповага до вчителя і порушення дисципліни.

Привіт! Дякую за ефір. З 9 років і до 16 в транспорті я постійно зазнавала домагань. Якийсь час мене нудило від суспільного транспорту, бо раз на день я точно була об мацана чи об мене терлись ерогованим членом. Я займаюсь просвітою на тему гендернозумовленого насилля. В західній практиці до людей, які пережили/вижили насилля не вживають слово victim,а вживають survive. Таке визначення по-інакшому описує природу насилля в якому людина опинилась, вона пережила катастрофу і вижила, що дає сили на продовження життя. Вживання слово жертва наче лишає суб'єктності і карбує в людині не такий ресурсний стан у проживані травми. Хочу у Вас спитати чи ви думали над вживанням слово жертва? В етері ви вживаєте до виживших таке слово. Чи ви знаєте відповідник до survive в українській мові?

Дяка величезна за ефір! Необхідно обговорювати ці речі! У мало не кожної дівчини, жінки був такий жахливий досвід. Хочу убезпечити своїх доньок, тому обговорюю з ними такі речі. Мені важливо, щоб мої діти не боялися довіритися в будь-якій ситуації, як я колись в юному віці.

Нажаль в мене був також досвід домагань. Йшла на роботу о 9 ранку, одягнена у блузку, піджак та брюки. Нічого визиваючого - звичайний офісний стиль. У підземному переході до мене ззаду підлетів якийсь чоловік, притис до стіни та почав мацати за груди та між ніг. Перші хвилини я була мов у ступорі, бо просто не могла зрозуміти, що відбувається. Потім почала кричати і він втік. Поруч було багато людей і жоден не підійшов на допомогу. Я просто розплакалася і стояла, намагаючись опанувати себе від сорому та шоку. Жодна людина навіть не поцікавилася моїм станом. Соромно жити у такому суспільстві😔 Дякую дівчатам, що розвиваєте ці теми. Маю надію, що наші діти будуть жити з іншими цінностями

Дуже цікаву і правильну тему ви підняли. Я вважаю що потрібно дітям говорити все так як є. Про секс я дізналася в 6 років. Можливо це буде звучати дико. Але саме в 6 років до мене домагалися сусідські хлопчики, яким дорослі їх друзі розповідали про секс. Мені набридло що вони мене лапають і заставляють роздягатися і я вирішила розповісти своїй мамі. І мама мені розповіла все. Тоді інтернету не було, а зараз є інтернет і можливість розвідати інформацію. Тому з дітьми потрібно говорити і так як все є. Це допоможе хоч їх вберегти, особливо тоді коли їх захочуть покликати незнайомі дяді (тому що вони будуть знати до чого це може призвести). Діти все прекрасно розуміють, тому я за те щоб говорити все своїми іменами, а не завізуалізовано.

Коли я була мала, у нас у дворі часто мастурбували чоловіки. Один приїздив на велосипеді, другий взагалі там і жив, були ще якісь зальотні, але вони завжди показувалися саме дітям, з безлюдних місць, або ховаючись в темряві під’їзду, наприклад. Це жахливе відчуття, коли таке бачиш, насправді, викликає велику психічну травму. Але здебільшого казали, що вони просто дурачкі, безврєдні. Просто не гуляйте самі і не відходьте далеко. Дуже співчуваю ведучій.

блін, болюча тема. ми колись обговорювали це у колі подруг, і всіх ця фігня у житті зачепила. Одну з моїх подруг лапали просто коли вона йшла по вулиці, хлопець підійшов і обхопив сідницю руками. мене це торкнулось у 12 років, до мене домагався дід у транспорті, пропонував мені потрахатись. іншу дівчину переслідував якийсь мужик, також у дитинстві, і вона тікала від нього, страшно уявити. були ще історії, вже не пригадаю... але так, хлопцям здебільшого здається що вони живуть у світі де такої фігні немає, або ж шукають звинувачення для жертви насильства: вона була не так вдягнута, не так йшла, вела себе не так... боже, скільки я подібного лайна чула. я вже мовчу про всі ті свисти на вулиці і ще якусь херню.

боляче… це дуже важлива тема! сама неодноразово ставала об‘єктом домагань. у громадському транспорті зокрема. чувак протягом тижня вичікував мене на зупинці та заходив у тролейбус за мною, де всю дорогу мене обмацував нижче тазу з усіх сторін. я була нажаханою першокурсницею і не могла вимовити навіть слова. намагалась відійти, але це був час пік, тож було складно пересуватись у набитому тролейбусі. лиш раз я видавила із себе слова «не обмацуйте мене, будь ласка!» і на цьому все припинилось. 5 років пройшло з того часу і нещодавно я побачила його вперше після цієї історії. він просто йшов вулицею і я знову відчула паралізуючий страх. відтоді я не почуваюсь безпечно, навіть коли чоловіки просто сідають поруч у тролейбусі. до слова, у той час я зверталась до хлопців-одногрупників, аби вони сідали у тролейбус в один час зі мною, сподіваючись якось забезпечити собі припинення цього жаху, але…всі дружно відмовлялись.

Зі мною поки що такого не траплялося, чому я дуже рада. Але у моєї подруги такі історії постійно - чітка кореляція з частотою поїздок в громадському транспорті (я працювала вдома чи ходила пішки). Дякую всім, хто поділився своїм досвідом і вам, дівчата, за цікаву розмову❤️

Мені 18 і за цей час у мене було багато випадків домагань, і, що найжахливіше, навіть в таких феміністичних країнах, як Норвегія. Це було буквально місяць тому на прийомі у стоматолога. Він був болгаром і говорив цією мовою, я його через слово розуміла. Десь після початку сеансу він почав щось заливати про подарунок і про те, що хоче мене кудись запросити. Він знав звідки я приїхала, він знав скільки мені років. Я ні як не могла відповідати і послати його, бо він колупався у мене в зубах. Коли закінчив, запросив до дзеркала, яке було у кутку, і, так як це була моя перша плобма я гадки не знала чи треба на неї дивитися, чи ні, та пішла туди. Він підійшов і почав до мене лізти цілуватися... Як же мерзенно, коли людина вдвічі більша і старша, тебе під анастезією користується твоїм становищем. Він працював з біженками і в лагері не до однієї мене домагався, але ті жінки були старші і не захотіли піднімати ґвалт, навіть анонімно не погоджувалися розповісти це дирекції в лагері. Моя мати сказала, що пішла зі мною про це говорити тільки через те, що я "мала", і, якби це сталося з нею, то не розповідала б...

дуже хороша тема для обговорення. неодноразово до мене чіплялися чоловіки в транспорті. себе винною не відчуваю,але саме в той момент взагалі розгублювалась, не знала що робити. а одного разу у Львові з хлопцем їхали в маршрутці і стали свідком того, як бухий чоловік у формі дуже агресивно домагався молодої дівчини. Аргументував це все тим, що "йому скоро на війну,а їй же не складно прикрасити його вечір наостанок". вирішили допомогти цій дівчині, втрутились. і це не було чимось складним чи надзвичайним. я лише веду до того, що стороннім людям простіше втрутитись та змінити ситуацію. Тому не бійтесь і допомагайте одна одній.

Знаєте, ось те що говорять "жінка провокує когось там своїм зовнішнім виглядом" і т.д. Я зазнала домагань в 10-11 років. Я була в звичайній майці та шортах. У мене не було ніяких форм, хелоу. Але це не бентежило того чоловіка. Після цього я роками боялась будь-якого фізичного контакту з людьми, незалежно від їхньої статі. І мені огидно від того, коли хтось говорить, що жертва винна у тому, що з нею трапилось. Незалежно від статі. І це жахливо, що таке взагалі є.

Слухаю вас і думаю, скільки таких історій могла б сама розказати, особливо за свої студентські роки... В трамваї, університеті, міжміському автобусі, поїзді, на роботі. І найгірше те, що жодного разу я не змогла відреагувати належним чином, просто відходила, пересідала на інше місце, соромилася. А зараз би добряче врізала!

Років 10 тому дівчина в тролейбусі закричала і чувака зловили з витягнутим членом, чоловіки викинули його з тролейбуса і пояснили (боляче) що так робити не треба. А мені дівчина розповіла що якійсь дід її переслідує і мацає в автобусі, я його знайшов, але побити не встиг бо він кинув в мене піском і втік (більше вона його не бачила).

Дуже важлива тема. Дякую! Почитала коментарі, історій просто сотні, а замовчаних - десятки тисяч. Шкода, що я бачу це тільки зараз. Я так довго в собі намагалася прожити той травматичний досвід, бо насильство повторювалося знову і знову. Мені знадобилося декілька років, щоб перестати ненавидіти себе, безкінечно звинувачувати. Винні тільки ті, хто вчиняють насильство. Для мене висновок такий: Бути агресивним, захищаючи себе. Кричати заради справедливості. Бути емпатичними до людей, які навколо. Ви не самі. Міцно обіймаю кожну.

Мене більше за все бісить, коли ти відмовляєш у знайомстві, але при цьому ти усміхнена або мила, то чомусь твою відмову сприймають навпаки, та тільки коли ти вже бісишся, підвищуєш тон(коли в тебе вже немає настрою), то тобі ще нахамлять, образять і скажуть - ти ж посміхалась, тобі ж подобалось 😡

Дякую за ефір! В мене теж така була ситуація в транспорті, і що найжахливіше, попри шок і огиду, рефлексуючи цю ситуацію, я шукала проблему у собі... що зі мною не так, чому саме я серед усіх? напевне я була якось не так одягнена і т.д. І як наслідок, мені було соромно про це комусь розповісти, бо мене б зробили винною/шльондрою/провокуючою...

Чекатимемо більше таких надихаючих і потужних розмов!

колись їхала з одеси додому, визвала блаблакар. у одесі трохи познайомилась із якимось хлопцем, другом знайомих. так ось він визвався мене провести до авто, а потім натурально кинувся під колеса блаблакару. почав кричати, що я його дружина О___О що він помре під колесами цього авто але не дасть мені поїхати О_О мене висадили з блаблакару прямо до нього в обійми, водій сказав, що вірить, що він мій чоловік, і я повинна йти до нього додому. як вийшла з авто, почала звати поліцію, добігла до поліціантів, але вони також сказали, що я дружина цього незнайомця та почали обговорювати із ним, як запхати мене до поліцейського авто та силоміць відвезти до нього додому, щоб він мене провчив. тоді я побігла. коли втекла далеко - подзвонила знайомим, вони знайшли цього свого корєша та побили. більше я його не бачила та не чула. це був доволі багатий помічник одеського судді, може тому поліцейські так зреагували... може, я навіть хочу поговорити про це :D

Другий курс університету, гуртожиток, вечір. Я сиджу в своїй кімнаті, відкриваються двері, заходить першокурсник, добряче п'яний, питає чи я сама, кажу сама, можна посиджу у тебе трохи, зайшов і сів на сусіднє ліжко. Спочатку шось розповідав мені, я слухала одним вухом, тоді він пересідає на моє ліжко і лізе цілуватися, відштовхнула його, питаю шо ти робиш. Він мені каже не ламайся і знов лізе. Відштовхнула його, кажу іди звідси. Він глянув на мене і каже "ти себе в дзеркало бачила? Ти страшна. Хто на тебе гляне? Перестань ламаться". Я встала з ліжка, вибігла з кімнати, пішла по свою сусідку, вона була у свого хлопця, попросила її допомогти вигнати того придурка, ми повернулись назад, він вже пішов. Це було 10 років тому, чомусь тоді навіть думки не виникло хоча б звернутися до коменданта гуртожитку і поскаржитися на поведінку цього хлопця.

Та блін.... Мені подобався Козінчук і я підписався на нього, був радий що він зробив свій канал... Тепер мені огидно.... Я і так і без війни живу з птср і депресією і не маю грошей на лікування, а тому нікому не довіряю... А тут знову довіра зруйнована.... Я небінарна людина, але стать з народження жіноча... Я вдягаюся не дуже гарно, я не фабуюся, я люблю чоловічий одяг.... Крім того через погане здоров'я я товстий і страшний... Але чоловіки приставали не один раз... Особливо часто це було в підлітковому віці.... Але ти мовчиш бо страшно... Ти не знаєш до кого звертатися... В мене гарний партнер, і лише йому я розповідав про це все... Але по факту емпатійних і розуміючих чоловіків як він я бачив одиниці... Всім іншим це норм, чи я брешу, чи всі жінки кончені....

Мене обмацали на вулиці посеред білого дня. Я покликала свого нареченого, що був неподалік (сталося це за 2 хв. ходу від його квартири). Наречений підійшов до того недочоловіка (вимагати, щоб той вибачився) і отримав перелом носа, зафіксовано на відео. Заяву в поліції у мене особисто з горем пополам прийняли, хоч казали, що «складу злочину немає», свідків немає і нічого так, звісно й не відбулося з цього приводу. Прийняли серйозно ситуацію тільки через нареченого (за фактом тілесних ушкоджень). Таких недолюдей повно.

Дуже важлива тема ❣️ В мене були теж випадки недоречних доторків у транспорті. В одному випадку мені було 8-9 років. А в іншому до мене 15-річної терся чоловік в напівпорожній маршрутці і чмокнув у вухо перед тим як вийти. Брррр 🤢

Більше всього мене добиває байдужість оточення. На випускному на очах у однокласників і класної керівниці (!) п'яний фізрук повис на мені і почав цілувати в шию. Спершу я отетеріла і впала в ступор. Потім з хихотінням відштовхнула його і побігла сховалася за класну керівницю. Ніхто не сказав нічого, всі відвели очі, і вчителька в тому числі. При чому протягом вечора він приставав не лише до мене. Мені потім розказав хтось із дівчат, що мовляв "у молодості він був на війні (де саме не знаю, чи Афган чи хз), що в нього контузія, що він тверезий нормальний, а п'яний трохи чудить, тож не треба це сприймати і т.д." Ну ніфіга ж собі чудить, подумала я. На випускний його ніхто не запрошував, бо вчителі знали про його приколи. Але він сам до нас приперся і набухався. І ніхто його не міг (чи не хотів?) зупинити. І це лише одна з багатьох історій, як до мене чи до моїх знайомих дівчат хтось домагався. Про це прямо серію постів можна робити у фб чи інста. Але добиває навіть не факт домагання, і не факт звинувачень мене типу "а чого ти там була взагалі". Мене добиває саме нормалізація, що "та це ж невинні приставання, що ти" і "та це вже нікого торкнутися не можна? Годі тобі, чоловіки всіх лапають, це так треба, це природньо ". Така риторика мене доводить до відчаю, я відчуваю безсилля. Навіть якщо себе захищати, все одно тобі і правоохоронні органи, і твоє оточення будуть доводити, що ти верблюд, а це просто обичний мущіна і нічого такого не зробив. І от ЯК жити далі - неясно

Думаю, багато хто згадає, але ляскання по дупі - це основна розвага хлопчаків у початковій школі. Можливо, це було лише у нас, не знаю, звідки це бралося, але всі пацанята вважали за необхідне вдарити однокласницю чи іншу дівчинку по попі. Ось зараз згадала про це і замислилася. Ми скаржилися вчителям, але дуже часто чули: "Вони ж граються. То просто ти йому подобаєшся, він так виражає свої почуття". І ситуація ставала настільки спотвореною серед дівчат, що якщо тебе НЕ ляскають по дупі, то ти страшненька і ти нікому не подобаєшся....

Дуже цікавий ефір. Тепер фонове відчуття: хочеться комусь в'їбати. І собі теж.

Я багато разів зазнавала сексуальних домагань (мені зараз тільки виповнилось 18). Але найперший випадок я усвідомила лише рік назад, хоч це відбулось коли мені було приблизно 12. Через те ,що я не знала, що таке сексуальне домагання, як себе поводити в такому випадку та як захищати свої кордони, я нічого не зробила і нікому не сказала. Коли я їхала додому у набитій маршрутці разом з мамою, позаду мене стояв чоловік 60-ти років. Спочатку мені здавалось, що це просто толкучка чи повороти на дорогах, але потім він почав постійно притискати свій член до мого стегна. Я зрозуміла, що це невипадково , але не могла відійти, тож довелось чекати до наступної зупинки, щоб маршрутка стала більш вільною. Рік назад ми з дівчатами в класі обговорювали випадки сексуальних домагань і я згадала про цього чоловіка. Мало просто казати дітям не брати цукерку в незнайомців, потрібно пояснювати елементарний алгоритм дій у різних ситуаціях.

Дуже дякую, що говорите про це. Хоча, ефір пробудив спогади, які б я воліла забути, але говорити треба, щоб мовчання і байдужість перестали бути нормою. Щоб звинувачування жертви перестало бути нормою.

Буквально сьогодні опинилась в ситуації, коли значно старший чоловік підійшов на вулиці з словами/питаннями: "нарешті дівчина в платті", "де мої 18 років", "маєш плани?". Допомогла лише різка відповідь. На жаль, зробити фото не було можливості, а показати таку людину варто. Є варіанти як діяти в таких випадках, щоб людина не продовжувала себе так вести з іншими? Щей абсолютно спокійно.

І в мене було в метро. Це якраз був випускний 9 класу, ми всі класом їхали в метро, і я була як і всі інші дівчинки в спідниці...і якійсь дядько стояв поряд, було дуже тісно в метро, і я відчувала ніби в мене по нозі сумка чиясь торкається, мені так здавалось... Аж потім поки він пальцями не почав піднімати мою спідницю, спідниця була облегла... І тоді я відразу відчула що це пальці!!! Повернулась а там якійсь дядько...і відразу вскрикнула, і тут якраз приїхали на станцію я вибігала, вибігала з вагону так що зачепилась і впала на підлогу прямо біля вагону....

У мене була така сама ситуація в метро. Була година пік. Я теж не одразу зрозуміла, коли якийсь чоловік спробував розщібнути мені джинси, але була надто налякана щоб кричати, тому просто відійшла далі.

Знаєте, я так послухзв ваше відео і пригадав випадки, коли на мою думку домагалися до моїх колег чи одногрупниць (некоректні коментарі, пошлі шуточки, недоречні торкання), і коли я їм казав (в приватній бесіді, без свідків) "Мені здалося, чи до тебе домагалися, в тебе точно все в порядку? Той *ім'Я* тебе ображає?" відповідь завжди була в стилі "Ні все нормально, не звертай уваги/це просто дружба, тощо" і в такій ситуації і зробити нічого не можливо. Ну бо не піду ж я доводити факт домагання до людина, яка цей факт спростовую в бесіді тет-а-тет. Напевно такі випадки притуплюють чиюсь пильність, і люди перестають звертати на це увагу. Цікаво, чи у когось були схожі випадки