Навіки віків Слава Нашому Пророку, Т.Г. Шевченку!!!Хай живе вічно в наших серцях....

Не " folk song"! Автор - Тарас Григорович Шевченко

Т.Г.Шевченко - поетичний Ґеній України та Світу!

Геній і пророк, недооцінений світом. Але для мене справжній наставник і герой. Слала Україні!

Тарас Шевченко провідник багатьох поколінь українців. Красиво 💙💛

Дуже сильно, дуже печально, дуже правдиво і актуально! Просто до мурашок, до щемоти серця. Дякую щиро за таке чудове виконання!

Т.Г.Шевченко Пророк!Безсмертний!💙💛

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози... чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?. Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю, Чого нуджу світом? «Нічого робить»,- Не сказали б на сміх... Квіти мої, діти! Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав? Чи заплаче серце одно на всім світі, Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав... Може, найдеться дівоче Серце, карі очі, Що заплачуть на сі думи,- Я більше не хочу. Одну сльозу з очей карих - І пан над панами! Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову, Виливало, як уміло, За темнії ночі, За вишневий сад зелений, За ласки дівочі... За степи та за могили, Що на Україні, Серце мліло, не хотіло Співать на чужині... Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду З булавами, з бунчугами Збирать на пораду. Нехай душі козацькії В Украйні витають - Там широко, там весело Од краю до краю... Як та воля, що минулась, Дніпр широкий - море, Степ і степ, ревуть пороги, І могили - гори,- Там родилась, гарцювала Козацькая воля; Там шляхтою, татарами Засідала поле, Засівала трупом поле, Поки не остило... Лягла спочить... А тим часом Виросла могила, А над нею орел чорний Сторожем літає, І про неї добрим людям Кобзарі співають, Все співають, як діялось, Сліпі небораки,- Бо дотепні... А я... а я Тілько вмію плакать, Тілько сльози за Украйну... А слова - немає... А за лихо... Та цур йому! Хто його не знає! А надто той, що дивиться На людей душою,- Пекло йому на сім світі, А на тім... Журбою Не накличу собі долі, Коли так не маю. Нехай злидні живуть три дні Я їх заховаю, Заховаю змію люту Коло свого серця, Щоб вороги не бачили, Як лихо сміється... Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком - люди не побачать, То й не засміються... Не втирайте ж мої сльози, Нехай собі ллються, Чуже поле поливають Щодня і щоночі, Поки, поки... не засиплють Чужим піском очі... Отаке-то... А що робить? Журба не поможе. Хто ж сироті завидує - Карай того, боже! Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас,- Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я - тут загину. Там найдете щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу... Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину.

Доброго вечора мене звати Георгій я любив і продовжую любити творчисть геніального поета та художника України пророка і драматурга тараса Шевченка.

Ой, как актуально сегодня! Спасибо

Вічна пам'ять Тарасу Шевченку, охоронцю нашої культури 💛💙

Чудово!

*Здравствуйте! Щиро дякуємо Вам за гарне відео з виконаннм Василя Жданкіна!* *Красива і відома українська пісня! Одна з наших улюблених пісень!* *Дуже любимо цю гарну пісню, і слухати, і грати, і співати під гармонь, баян!*

Красивий вірш ❤️

Дуже образно-гарно -душевно=спасиб В Жданкіну=уклін Великому генію Тарасу=

Душевно, сильный стих

Велик талант гения Кобзаря пророка.

Дякую. Гарне виконання

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози... чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?. Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю, Чого нуджу світом? «Нічого робить»,- Не сказали б на сміх... Квіти мої, діти! Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав? Чи заплаче серце одно на всім світі, Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав... Може, найдеться дівоче Серце, карі очі, Що заплачуть на сі думи,- Я більше не хочу. Одну сльозу з очей карих - І пан над панами! Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову, Виливало, як уміло, За темнії ночі, За вишневий сад зелений, За ласки дівочі... За степи та за могили, Що на Україні, Серце мліло, не хотіло Співать на чужині... Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду З булавами, з бунчугами Збирать на пораду. Нехай душі козацькії В Украйні витають - Там широко, там весело Од краю до краю... Як та воля, що минулась, Дніпр широкий - море, Степ і степ, ревуть пороги, І могили - гори,- Там родилась, гарцювала Козацькая воля; Там шляхтою, татарами Засідала поле, Засівала трупом поле, Поки не остило... Лягла спочить... А тим часом Виросла могила, А над нею орел чорний Сторожем літає, І про неї добрим людям Кобзарі співають, Все співають, як діялось, Сліпі небораки,- Бо дотепні... А я... а я Тілько вмію плакать, Тілько сльози за Украйну... А слова - немає... А за лихо... Та цур йому! Хто його не знає! А надто той, що дивиться На людей душою,- Пекло йому на сім світі, А на тім... Журбою Не накличу собі долі, Коли так не маю. Нехай злидні живуть три дні Я їх заховаю, Заховаю змію люту Коло свого серця, Щоб вороги не бачили, Як лихо сміється... Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком - люди не побачать, То й не засміються... Не втирайте ж мої сльози, Нехай собі ллються, Чуже поле поливають Щодня і щоночі, Поки, поки... не засиплють Чужим піском очі... Отаке-то... А що робить? Журба не поможе. Хто ж сироті завидує - Карай того, боже! Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас,- Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я - тут загину. Там найдете щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу... Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину. [1839, С.-Петербург] Тарас Шевченко || Алфавітний покажчик || Шукати || Поезія || Додому Від Укладачів || Новини || Ваші внески

Прекрасно!

😢

Прекрасно! А актуально потому что эта война началась давным давно.....Слава Украине!

Ви очень хорошо

Гарно.Заспіваємо у Японії

Дякую

Дуже дякую.

Гарні рядки.

Сильно.

Могутня музика! На моєму каналі є сучасна біт версія цього шедевру )))

Шевченко, це мiй Моiсей..

Шевченко Знав толк!!! ДІйно пророк!

Це думы сесодняшний УКРАИНЫ

Тарас шевченко григорович 1814 -1861 помер

душевно, но ниху.... не понятно

Я же на повтор поставила, а вы мне назло солить, по-новой, решили? Че, Джо приказал или "GOOGLE", ИЗДЕВАТЬСЯ над украинцами... Я слушаю ТАРАСА ШЕВЧЕНКО, а вы мне дурацкую рекламу вписали...Ну, блин!!!🎉🎉🎉