Маєте рацію!

Дякую, я сподіваюсь що "прихисток" який ви знайшли для себе, стане вам другою "домівкою"😊. Адже дуже важливо розуміти, що тобі є куди повертатися. Ти можеш жити де завгодно, але саме відчуття того що тобі є куди поврнутися - просто необхідне.

А де саме були, в якій країні?)

@@MargalyDYU Німеччина. Викладала на інтеграційних курсах в університеті німецьку, з серпня мала контракт для роботи перекладачем в джоб-центрі. Але ..

@@user-fj4dw2pc1c маю декількох знайомих, хто так само проживає в Німеччині і стикнулися з багатьма складними моментами, але ви праві, найбільша була - це соціалізація. Тому що менталітет німців дуже відрізняється від українського

Я закордоном і планую повертатися найближчим часом. І річ не в грошах, а в тому, що в нас Україна має все що потрібно для розвитку, тут ти відчуваєш себе як вдома і заробляєш стільки скільки хотів би, твій заробіток залежить тільки від тебе, а не від країни в якій ти живеш. Можна сидіти в Америці і отримувати мінімальну платню, таких прикладів я знаю достатньо. Але в будь якій країні ти завжди відчуватимеш себе іммігрантом, можливо хтось це сприймає абсолютно безболісною, мені особисто складно …

Не уявляю , як можна не те що жити на 200 - 300$$ на місяць а й працювати за такі гроші 🤷🤷‍♀ Я з таких заробітків перейшов на вищі , ще в 2007 - 2008рр . Та питання не тільки в заробітках а й в українсьму серидовищі , та й в можливості реалізувати себе , і можливостях зберігати й накопичувати зароблене . Проживши три роки в Євросоюзі з приїздами до України , декілька разів на рік по місяцю - півтора , я щоразу з всебільшою радістю й відчутям , що Україна це не моя країна ментально , повертався до Євросоюзу . Заробітки хоч трішки й виросли , та не суттєво(з 1800євро в Україні до 3000євро на місяць в Євросоюзі) , робота в мене була без прив'язки до країни , і за житло я не платив , то ж мої витрати складали до 1тис. євро/місяць . Я проживав в різних країнах Євросоюзу , та найбільше в Франції(виявилось , що це деже небезпечна країна хоч і дуже гарна) , Італії(дуже сподобалось в розпал ковіду , гуляти разом з мешканцями по пустій Венеції)) ) , Бельгії(знову ж , дуже небезпечна франкомовна частина країни) , Голандії , Німеччині і менше в Данії , Люксембурзі , Швейцарії та Австрії . В Євросоюзі я відчув свободу а не українське беззаконня , я побачив масу можливостей та відчув , наскільки я надарма потратив життя , живучи в Україні . На сьогодні , ми з дружиною щось роздаємо , а щось розпродуємо в Україні , та не хочем в майбутньому повертатись без нагальної потреби . Після "мудрих" виборів 2019р , плоди яких ми зараз давлячись пожинаєм , в мене відчуття , ніби близька мені людина , підступно зрадила мене й висміяла . Високою мірою , історія 100річної давнини повторюється !((

Бо це вам не ди-зе-ль шоууууу…

Дякую) Нещодавно опублікувала, але ваші коментарі та вподобайки вже допомагають працювати алгоритмам 💪

А не робочій людині є сенс?) Справді, кожна країна має свої переваги і недоліки. Якщо людина розуміє, що не зможе реалізувати свої цілі в тій чи іншій країні, то вона адаптовується або переїзджає. І не подумайте, що я ношу рожеві окуляри і не знаю про що ви говорите) Просто розумію, що хоч люди і збудували купу держав та змуровали стіни між ними у вигляді віз, але людська природа така, що ми будемо переміщатися туди "де росте пшениця". І для кожного поняття "пшениця" різне. Для американця, наприклад, що працює на міжнародний ринок і отримує зарплату в долларах чи євро, буде вигідніше жити на дешевому ринку. Для українця ж з його зарплатою цей "дешевий ринок" далеко не дешевий. Для українця, що працює на державній службі і отримує 200-350 євро, буде складно забезпечити свою сім'ю, але для українця, що працює на міжнародну компанію і отримує від 1000$ матиме вже кращий рівень комфорту. Тому, все дуже відносно.

Переважна більшість людей світу - це звичайні робітники: будівельники, продавці, металурги, працівники залізниці, оператори конвейєрів та багато інших. І для всіх них в Україні найжахливіші умови роботи порівняно з Європою@@MargalyDYU

Дякую і вам!

Будучи закордоном, вже не в статусі мандрівниці, я просто уявила, а що якби мені не було куди повертатися, якби України не стало, її би відібрали в 40 мільйонах людей... Я зрозуміла, що всюди не знайшла б собі місця, свого "дому".

Дякую, що підтримуєте його!

Давно я не чула подібних гарних думок, дякую 👍

Дякую 😊 Я рада, допомогти людям і поділитися власним досвідом

Я де в чому підтримую вашу думку. Низька оплата праці, не великі перспективи, не робочі реформи, які ні чим не підкріплені і т.д., це те з чим українці стикалися в Україні і до початку повномасштабного вторгення. І з чим мирилися, або ж певним чином боролися. Війна відкинула нашу країну в розвитку на декілька років назад. Звичайно, українці не вибирали для себе таку "перспективу", але тим не менше найстрашніше, що могло відбутися - відобулось. Тому так, підтримую, що: " Для більшості все само собою вирішується коли повертаєшся на Батьківщину, влаштовуєшся на роботу, отримуєш зарплатню і намагаєшся на неї вижити." Але у відео я не просто так наголосила на понятті "соціалізації", особливо в дорослому і свідомому віці. Якби це не було парадоксально, напевно, але відчуття "дому" може бути сильнішим за відчуття комфорту та гарної зарплатні, і саме це відчуття спонукає людей повертатися до власної країни, після 5, 10 років життя закордоном. Що насправді непогано для країни, і не тільки в фінансовому плані, але і в культурному. Людина, що пожила закордоном і слідувала правилам тієї спільноти напевне виробила звичку прибирати гімно за тваринами, сортувати сміття, бути відкритим до інших людей, концентруватися на власному життя, а не засуджувати стиль життя інших, вивчати мови... Дуже важливо зберегти людянність і підтримувати прагнення людей повертатися додому, а не засуджувати їх за те, що вони не змогли пройти всі ті етапи, що проходили люди, в Україні від початку війни і до перемоги України.

Перш ніж приймати рішення емігрувати, варто помандрувати та пожити декілька місяців в іншій країні, і не просто запертися в готелі чи квартирі, а спілкуватися з місцевими, жити приблизно так як живуть інші. Якщо відчуваєш себе комфортно в навіть краще, тоді вже можна замислюватися про еміграцію.

Як себе почуваєте у Сіетлі?

@@MargalyDYU Дякую, добре, подобається, але в Україні краще себе почуваю

Дякую і вам 🌸

Дякую ☺️

Привіт харків'янам! Хочу ще раз відвідати це місто, бо в перший раз була там ще у 10 класі, і якось не зрозуміла всєії краси. Дуже сподіваюсь, що найближчим часом ЗСУ зробить все можливе, аби ми могли знову вільно подорожувати країною і дивуватися її красі🌻

Наші уявлення і думки завжди виглядають яскравіше, коли ми про них думаємо. Тому що ми уявляємо кінцеву ідеальну картину, а не процес на шляху до її досягнення. Тому, побувавши в багатьох країнах я чітко для себе зрозуміла, що мандрівка це не те саме що жити на постійній основі.

Дуже відчуваю ваше бажання) Особливо коли знаходишся закордоном вже як рік, і це не був твій свідомий вибір, то відчуття наче в тебе не буде ніколи фундаменту, де б ти не був

Дякую) буду вдячна, якщо пошерите це відео серед друзів, це дуже допоможе просуванню і в цілому может бути корисним для людей, що задавалися питанням еміграції🙂

Відверто кажучи, мій досвід показав і продовжує показувати, що Євросоюз з усіма його складовими не дуже вже й приваблива перспектива. Майже кожен другий в Європі, навпаки бажає аби країна з нього вийшла. Тут однозначно є свої плюси але і недоліків вистачає. Наприклад, мені подобається, що в Україні, я можу поставити палатку та органзувати невеличкий кемпінг - практично де завгодно в лісі чи ти в горах. В Європі я маю зупинятися в спеціальних кемпінгах за які потрібно оплатити від 12-100 євро і вище, залежить від к-сті зірок кемпінгу. Дуже багато правил, а також терпимості, навіть там де це недоречно. Наприклад якщо у Франції в тебе будуть волати під вікнами якась компашка щодня - то ніхто не зможе з цим нічого зробити, тому що вони поважають те як людина самовиражається. І таких моментів багато...

@@MargalyDYU Донька моїх сусідів вже років 12 живе у Франції, вийшла заміж, має дитину. Говорить французьскою так, що місцеві не здогадуються що вона з України. Також розказувала про складності до яких треба звикнути або ж прийняти. Якщо це викликає відразу та несприйняття то буде складно. Люди які мають намір залишитись у країні мають сприймати місцеві правила як данність яку вони або будуть вважати нормою, або вони не зможуть жити повноцінно. Але наша загартованність по життю їй допомагає. Особливо там де корінні французи абсолютно пасують та програють ;) Розказувала, що вона жила у квартирі, а вище поверхом проживали африканці. Вони викидали сміття просто під двері іншим мешканцям і вже звикли до того що толерантні французи все прибирали за ними. Але як тільки вони викинули сміття у той день коли наша дівчина заїхала у квартиру, вона взяла той пакунок, подзвонила у двері а коли їх відкрили мовчки викинула їм у квартиру. Африканські "французи" не очікували на таке, було щось почали казати про колоніалізм, про борги французів перед ними, але не цього разу))) З того часу вони віднайшли смітник і більше не смітили. Французи просто отетеріли, що так було можна ;)

@@alexander_alis знаю дуже схожу історію) так, наші люди більш загартовані і в міру толерантні і я думаю це варто зберегти. Бо самі заганяємо себе в пастку, де толерантність вже перетворюється на підкорення невігласам

@@alexander_alis Французи, мабуть, як колись німці, відчувають провину за колонізацію, тому такі толерантні. Африканці цим користуються. Може ви скажите що я расист, але саме через це, зникає ідентичність французів.

@@adminad4321не скажу що ви расист )

Ви праві, ми країна, що бореться за свободу, але в той же час наша свобода обмежена. Особливо, що стосується чоловіків...

@@MargalyDYU Нажаль Україна бореться з українцями, ламає їх бізнес знищує тих хто залишився ....

Геноцид українців і зрадники у владі !!!!

Дякую Вам! 😊

Ви переїхали у Францію ще до війни, чи вже після? З приводу транспорту - дійсно так. Я також живу в невеличком містечку і тут навіть в центрі нічого не маю, потрібно їхати в Ля рошель або Бордо, а це 30хв-1 год машиною, або потягом. Я дуже вас розумію в цьому плані. Експертів дійсно спробуйте, можливо знайдете цікавих людей, думаю в Нанті однозначно такі будуть. Можливо в зустрінемось ) у вас є інстаграм ?

Мені теж вона дуже сподобалась 🥰

ще таке визначення рашки я не чула, візьму до уваги, наступний раз, як буду вчити англійської) Країна - це люди які в ній живуть і саме вони її роблять комфортною та самодостатньою, а отже ти маєш розуміти спосіб їх мислення і що вони роблять на благо суспільства та країни в цілому і якщо тебе це влаштовує і ти готовий принести свій вклад, тоді чом би і ні

Вам дякую, за підтримку☺️

Доброго дня 🌻 Дякую, дуже рада, що вам пожобається контент про англійську) Має пару ідей для наступних відео, а поки ви можете вивчати англійську разом зі мною, на цьому каналі: ukposts.info/the/_jrjxxLw4Hgwej1WFYSlGw.html, там я публікую, в основному, тільки про англійську

@@MargalyDYU так, дивлюсь. Дякую😉

А як інакше )

Це правда 🙌

Наша країна буде корумпована до тих пір, допоки суспільство є учасниками корупції.

Була в Португалії, дуже сподобалось 😊 А в якому ви місті?

Одна із моїх улюблених українських книжок. Книга душі і комфорту 😊 А вам як?

Я вас дуже розумію. Зараз я просто відпустила ситуацію і роблю те, що мені подобається: працюю, роблю контент, проводжу час із новими знайомим та мандрую, по можливості. Я вже не задаюсь собі питанням: "Яку ж країну обрати, щоб вже осісти?", бо по-факту, я ще не хочу осідати, я хочу досліджувати і займатися улюбленою справою, а коли настане час, тоді я вже точно буду знати. Інколи, варто просто відпустити ситуацію і просто озвучити своє питання Всесвіту, а він вже зробить все що зможе, але тоді коли прийде час.

Вибачте, але ваша думка це наче збірка висловів неосвіченого натовпу. Тому я навіть не буду сперечатися 😕

Ви з якого міста?🌝

Я живу закордоном вже більше року, за цей час я жодного разу не почула від когось, що я емігрантка в якомусь негативному контексті. Але якщо не підміняти факти, то так і є, я емігрантка тимчасово чи ні, але це так. Навпаки, в багатьох країнах, де я проживала певний час я відчула тільки найкраще ставлення до себе. Європа чи США досить мультикультурні, тут ви зустрінете людей з усіх куточків світу, які поважливо ставляться один до одного, але звичайно не без виключень. Куди ж без них, адже вони є в будь-якій країні. Тому поняття "емігрант" не має окреслюватися в свідомості людей, як люди другого сорту. Рух України в ЄС має бути не тільки фізичний, але і ментальний. Адже до нашої країні так само багато людей приїжджали навчатися в університети з інших країн, які в результаті могли стати гарними лікарями чи фінансистами. Чи потрібно нам цим людям нагадувати, що вони емігранти, якщо вони і самі це знають, чи навпаки варто допомагати з адаптацією і соціалізацією.

Чудове місто 🙂

"Дім це не географія це про душу" - дуже влучно сказано

Перепрошую, що ви маєте на увазі?

Ну що ж, якщо ви впевнені що такий спосіб мислення спрацює для вас якнайкраще, тоді щиро бажаю вам удачі)

Вітаю, Ярослав! Ви звідки?

@@MargalyDYU Я з Києва. Живу і досі тут.

@@yaroslavzhukov3737 Чи були ви колись за кордоном?

Вітаю 🙌 З якого ви міста?

Доброго дня. Гарного Вам дня. Я з міста Тернопіль.

Як ви думаєте хто в цьому винен?

Маемо те,що заслуговуемо!

На війні, не має поняття гендерної рівності і ви праві

не дуже зрозуміла ваше висловлювання...

З чого такі висновки ?

Ви самі з Києва чи живете там довгий час ?

@@MargalyDYU я проживала там довгий час, я з Чернівців) жила ще у двох країнах за кордоном)

А в яких країнах жили, цікаво обмінятися досвідом) я жила в Азії, Франції, Польщі та трохи в США

@@MargalyDYU Іспанія, Італія)

І яка країна вам більше підійшла і чому ?

Ваше бажання, щоб родина жила в безпечному середовищі, а діти не бачили війни, абсолютно нормальне і правильне. Напевне так само як і прагнення вашої дружини, бути поруч. Я не одноразово чула від цивільних, що вони не хочуть виїзжати з країни, тому що відчувають, що перебуваючи на своїй землі вони наче «створюють захисний купол» це цікаві думки. Тому те що для вас може бути очевидним і більш правильним, для членів вашої родини може сприйматися по іншому 🤷‍♀️ Я можу поділитися своїми враженнями щодо країн де жила, але я точно не маю права говорити чи вирішувати за вас питання міграції🫶

Так, дійсно, в Україні триває війна, і чоловіки, які підлягають мобілізації, обмежені в плані виїзду закордон. Однак, це не означає, що всі чоловіки відчувають себе як раби, говорячи це, ми просто знецінюємо всіх тих, хто відвойовує нашу незалежність і тих героїв, що поклали своє життя за свою родину і свою країну. Мобілізація є однією з форм підтримки національної безпеки та захисту країни. І якщо я не помиляюсь то в стані війни, в багатьох країнах де мобілізація була добровільна- стає обов’язковою і не тільки для чоловіків але і для жінок

@@MargalyDYU чомусь обов'язок захищати країну лише у чоловіків. Та в основному бідних. Жінкам всім евакуація, квоти до ВР. Допомога в ЄС. + Жінки з Варшави не проти воювати аж до масквабада. Чужими руками.

@@raycospel2819 Мені здається чи у вас особливо є образа на жінок?

А?

Це дійсно так, ніхто не має робити за тебе вибір, бо інакше це перекладання відповідальності. Але мені здається що складно вирішити, коли не маєш досвіду життя в іншій країні - не мандрівки для відпочинку, а саме життя 3-6 місяці. Тоді картина стає значно яскравішою, і можна вже щось порівняти, а не просто гадати...

Перепрошую, що ви маєте на увазі?

Ваш дім зруйнований, чи ви маєте на увазі метафорично ? 😟