Вся моя родина, мама, тато, брат, громадяни США. Живуть у власних будинках в Каліфорнії та Північний Кароліні. Вони досі не можуть зрозуміти мій вибір залишатися в Харкові. Я ні на один день не покинула своє місто, своїх людей. У мене дуже затребувана професія як для США, я не маю ні чоловіка, ні дітей, вільна, як птах. І тільки шалена любов до найкращого міста на землі, Харкова, спонукає мене жити тут. Ми обов'язково переможемо❤

Я теж була в Америці по цей програми пів року.......і вот я в Україні.....їжа, повітря, будячки.....спів.пташок......... друзі,рідні......яка там Америка.........тут все дороге серцю........тут душа...вільна..................Краще України країни не існує!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ті, хто вважає зарплатню військових великою- нехай 1 день спробують побути на їх місці- навіть не на лінії фронту- просто в окопі посидіти день! Військові життям ризикують, а диванні розумники їх гроші рахують- огидно!

Ви дуже гарна😍 Я в Україні, ні одного дня не жаліла що не виїхала. Не засуджую тих хто виїхав чи залишився, в кожного своє життя. Все буде добре! Слава нашим героям🙏

Знаєте, не люблю, коли люди нещирі. Для багатьох війна стала щасливим квитком на виїзд з України. Особливо смішно було читати «біженці із Закарпаття»😂 Вони мріяли про США чи іншу країну, тому і виїхали. Це вибір. Насправді, війна просто оголила наміри людей. Є біженці, а є пристосуванці та дезертири ( ті чоловіки, що виїхали нелегально прикидаючись волонтерами). Всі мої родичі, включно з мамою навідріз відмовились виїзжати з України. Це рішення мене спочатку дуже злило, але я і поважаю їх за стійкість і за патріотизм! Ну а тим, хто вирішив використати шанс, успіхів! Життя іммігранта-це не мед.

Виїхати чи залишитися , це право кожної людини.Люди самі вирішують як їм жити.Дякую за випуск!

Слухаю розповідь про підтримку українців за кордоном і знову плачу... Постійно дякую всім, хто нам допомагає 🙏🙏

Жіночка м'яко кажучі не щіра- Ми з дітьми виїхали до Америки, а чоловік повинен був прилетіти слідом. Але я засуджую чоловіків за кордоном! Так ви ж такий самий план мали, але ваш чоловік вирішив інакше. Засудженя схоже = заздрість. Аня а ви велика молодець, справжня Українка- сильна, смілива, гарна та неймовірна мама для свого сина. Нехай у вас все складеться як ви мрієте

Живу 17 років за кордоном, з них 7 років у Швейцарії. З перших днів створили асоціацію і відвозимо допомогу в Україну, передали вже більше 100 т. Мій чоловік громадянин Швейцарії хотів йти воювати , але йому вже 50 років і порекомендували що він зможе більше допомогти волонтерством. І ось і сьогодні ввечері їдемо в Україну. Взагалі не розумію як сплять спокійно люди які нічого не роблять для держави. А ось те що тут відбувається це взагалі жах . Приїхали мажорчіки які сидять по ресторанах , а ціни тут дорожче ніж в Америці . Купа молодих чоловіків і дівчат з дорогущими авто , але всі отримали безкоштовне шикарне житло , страхування і до того ходять отримувати 500€ кожного місяця . А біженцям які приїхали пізніше з Маріуполя або Херсона приходиться жити в тому що залишилося . Паркуються де попало . Ужас . Швейцарці на це дивляться в шоці . Тому що тут хизуватися грошима взагалі сприймається дуже негативно. І коли я прошу у них допомогу Україні мені просто відповідають : нехай вам самі українці допомагають у них дуже багато грошей є . Не говорячи вже про мову , майже всі спілкуються виключно російською. І таких близько 40% біженців тут .

Першій раз здивована випуском, мешкаю в США вісім років, біля Нью Йорку, хочу сказати, що як мінімум половина почутого за перші 20 хвилин випуску або неправда, або не повна правда. Я розумію, що ваш рівень життя в Україні відрізнявся, і вам трішки тяжче, ніж іншим. Але звідки в вас ті ціни? Вчора в NJ, в 10 хвилинах їзди від Нью Йорку, купила продукти на борщ, 4 буряка за 3$, органік капустину за 2$, картоплю беру звичайну, за 3.2$ за кг (по 1.6 за паунд) морква органік по 3$ за пів кіло, я беру звичайну, по 1$. Як виходить борщ за 80$ не розумію. В Whole foods можна нормально харчуватись, так, дорожче ніж в Києві, але не прям за мільйони. А якщо пійти в Лідл, вони теж є у США, то можна спокійно харчуватися за 100-200$ в тиждень. Про курку теж смішно, син мав проблеми з вагою, якраз за допомогою звичайної курки з супермаркету схуд на 10 кг. за два місяці. Ви могли набрати вагу на фоні безкінечного стресу. М’ясо в США набагато кращої якості, і контролюють фабрики дуже прискіпливо. Овочі в сезон теж, можна поїхати на ферму і самому собі навіть картоплі накопати, і все буде соковите і смачне. Ну і в ГМО немає нічого страшного, навпаки, завдяки гмо вдалося врятувати дерева какао бобів, яки майже вимерли через хворобу. Людство могло залишитись без шоколаду, але дякуючи прогресу зараз все ок. Аренда на Манхетені буває і по 4 тисячі на місяць, і по 2500, треба шукати звісно, і дохід офіційний мати, податки сплачувати, чого так не люблять робити українці. Бо вдома зп в конвертах, але держава завжди винна щось і усім. А тут бенефітів не дадуть, якщо офіційно заробляти, ще й податки попросять) проте ніхто не платить 50% податків з зарплатні, є такс брекети, перші 35 тисяч зп не оподатковуються, далі з 35 до 150 - один податок, вище ще один. Потім за дітей, навчання, медицину і благодійність частину податків повертають. Ну і зараз податки йдуть на допомогу українців, про це теж треба не забувати. Так, в США складно, особливо першій рік і особливо зараз, але коли знаходиш роботу, діти знаходять друзів, видихаєш, починаєш посміхатись, сам питати у інших як справи, починаєш цінувати той смол толк. А інколи розумієш, що США не для тебе, і повертаєшся назад, такі знайоми в мене теж є, і це теж успіх та досвід. А ще американці вважають, що Нью Йорк то не США, коли починаєш подорожувати розумієш, наскільки різна ця країна, яка неймовірно красива тут природа, як відрізняються штат від штату, місто від села. Ще про школи можу написати, багато, бо приїхала коли сину виповнилося 6 років, але може іншим разом, бо простирадло вже замість коменту.

Ось, головна причина чому люди виїхали - побачили можливості. І справа зовсім не в безпеці дітей, а в перспективах для них. Леся так і сказала...

- Знаешь почему так много зла(ручных политиков, депутатов, министров, экспертов, журналистов) в мире? Почему? - Зло активно финансируют. И плоды их деятельности мы видим за окном.. - Ммм... А добро? - А добро нет . Добро держится на совести человека, справедливости и правде. - Ммм... - Знаешь почему добро в итоге побеждает? - Почему? - Деньги рано или поздно заканчиваются, а совесть, справедливость и правда - они навсегда..

Ніколи не було емігрантської хвороби ні в мене ні в моїх знайомих, хто переїжджав до інших Країн у студентському віці без особливих мовних знань . Ні якої соц.допомоги не отримували, ні копійчини. Просто підробляли як могли і навчалися. Зараз бачу картину з біженцями, які переїхали кудись, на повному забезпеченні від приймаючої країни і чутно лише яка їм їжа не смачна, на дорогі курси мовні вони безкоштовно ходити рік як не хочуть, працювати вони не хочуть , лише ходять і усе « обсирають», скільки їм не допомагай.

Щодо позиції Лесі, що війна штучно затягується і можна було її завершити раніше, ч так розумію, домовитися з Росією. Це повна маячня! Я живу постійно в Києві, протягом травня місяця нас обстріляли 13 раз, а скільки було до цього? Скільки цивільних людей вбили росіяни і раділи іх смертям. Питання до таких Лесь, з ким домовлятися? З вбивцями, терористами, людьми, які бажають знищити всіх українців? Чесно кажучи, мене вже трохи дістали «втомлені емігранти» , які дозволяють собі такі вислови, знаходячись у безпечному місці, які роблять фото на фоні морів/океанів з українським прапором і у вишиванках, з патріотичними гаслами. Не можна заморожувати війну, якщо українці не знищать ворога, ворог знищить українців, іншого виходу, як воювати до перемоги у нас не має!

Мое очень субьективное мнение - что когда ты выезжаешь и видишь возможности для себя и своих детей, то осуждения вообще быть не должно что кто-то другой выехал. Она бежала из Киева, я извиняюсь я из Харькова, и я переехала в Киев, а люди из запорожской и донецкой областей из мариуполя... прям такая патриотка

Аня,Вы прекрасно выглядите даже с 61 кг.у Вас красивый тип фигуры и занятия спортом дают о себе знать.просто выглядите как на массе.сочно)Думаю,поправилась Вы не от еды,а от стресса и смены места жительства

Хейт до тих що виїхали можна пояснити на такому прикладі - весь український народ зараз це одна родина, яка потрапила у тяжку біду. Ті, хто виїхали покинули цю родину у важкі часи. Не можна ототожнювати усіх звісно, проте більшість може повернутися до більш менш безпечних міст України. Тут лишилось багато людей і живуть. І допомагають своїй "родині" хоча б своєю присутністю. Не усі погодяться з цією думкою, проте я особисто так відчуваю. Я виїжджала теж з дитиною на початку війни. Проте коли рашисти відійшли від Києва, одразу повернулася додому. І не жалкую про це навіть під час обстрілів. Я вдома! На своїй землі. З моїми людьми)

Аня, дякую за випуск, дуже інформативно та корисно! Пишаюся чоловіком Лесі!!!!Хай йому и його родині допомогає Бог та охороняє!!!! Та всіх наших людей, що залишилися та тих, хто мужньо воює!!!!!!! Хай Бог збереже нашу країну та Людей!!!!!!! Слава Україні, Героям Слава!!!!!!!!!!! Чекаю та вірю в ПЕРЕМОГУ!!!!

Я з сином в Німеччині. Німеччина моїми очима- світла і привітна. Дотримуватися правил і законів для мене норма. Мрію, щоб моя рідна країна прийшла до такого рівня демократії та рівності перед законом.

Посмотрела интервью этой Леси,это же жесть,она не довольна зп своего мужа,потому что он не может ее поддержать в США ,живя на Манхэттен....это пипеу просто😮

Полная женщина ох не простая. У кого нет средств, тот в Польше, в Европе, в Америку едут те, у кого есть средства на билет и на первое время, у кого есть возможность работать, язык. НО можно же просто "спасите- помогите", чтоб все на халяву, "кому война, а кому - мать родная". Кто то тут ебошит за 100 долл в день , платит за комнату 1000-1500 на окраине, а кто-то на чиле, на расслабоне самодовольно рассуждает, хорошо питается.

Пробачте,але жінка яка засуджує виїзд чоловіків,накривала п’ятами і покинула свого чоловіка,хоч можна було почекати і виїхати разом.Вона ж сама казала,що чекала що чоловік має приїхати,а тепер їй соромно.Я в місті де з початку війни буди постійні обстріли,в перші дні війни поруч вулицю з приватними будинками розбомбили,але лишилась поруч з чоловіком бо ми сім’я і я не бачу свого життя без нього навіть десь в спокої .Мені теж соромно за таких жінок,які так легко покидають своїх чоловікі,а потім сидять за океаном і розповідають,що їм за щось соромно.

Я з Києва. Коли почалася війна я виїхала в Черкаську область до родичів майже на три місяці. Весь цей час я почувала себе зрадницею, за те що покинула своє місто , до поки не повернулася до дому. Не уявляю як би я почувалася за кордоном, напевно було б ще гірше. Да, тут тяжко, чого тільки вартувало пережити зиму з постійними блекаутами, тут з держави не дають долари на проживання , я вже мовчу про ріст цін, за постійні тривоги і вибухи ( маю на увазі не тільки Київ , бо душа болить за всіх людей по всій Україні ) Але я не можу по іншому. Я така і це мій вибір. Я не заздрю тим хто виїхав , розумію що більша половина не повернеться, залишаться жити в європах і Америках, це їх вибір, завжди мріяли та скористались шансом. Буду рада всім хто повернеться . Але залишиться негатив до тих хто кинув свою батьківщину , скористався програмами , жив на пільги і допомогу для біженців, коли вже знав що він не біженець а емігрант. Не можу пояснити чому. Мені на цих людей байдуже, а за державу образливо )) Бажаю всім українцям миру і добра.

Мне пришлось начать жизнь с нуля в 2014 году с 14 летней дочерью. И, до сих пор мечтаю о деоккупации своего города.

Цікавий випуск .Дивилася без перемотки. Аня,продовжуйте ,ви гарно це робите ,професійно і з відповідальним відношенням.

Аню, велика подяка за ефір та інтерв‘ю! Вони вийшли теплими, пізнавальними, чесними. Робіть таких побільше. Мабуть, якби Ви почали з такого інтерв‘ю, як ви потрапили до Америки, могло б бути менше хейту. Ви чудово виглядаєте! Не треба більше худнути, підтримуйте себе у такому ж стані. Милувалася вами. Я вже 3 роки на пенсії, нікуди не виїхала під час війни, хоча діти за межами України вже давно, у різних країнах. Тепер і онуки. У перший день війни російські танки пройшли під вікнами мого та інших будинків міста. Живу у прикордонній області, м. Суми. Місто і область були у кільці, танки стояли у городах за містом, в області йшли бої! Частина поїхала далі у Київському напрямку, деякі частини ворогів окупували м. Тростянець і деякі населені пункти області. Звідтіля і гатили. Зовсім молоді хлопці з перших днів колотили коктейль Молотова і кидали під колеса ворожої техніки замість очікуваних квітів та хліба з сіллю, у місті шли вуличні бої, тероборона чинила спротив. Партизанський край на здавався! В перший день рашисти спалили воєнкомат, розстріляли хлопців на КПП кадетського корпусу, знищили зброю часів війни, розстрілювали людей у транспорті на дорогах та піших. Їх вбивали, як у комп’ютерних іграх. Однокласника мого сина, якій возив хліб у район, було вбито у перші дні війни. Батьки шукали його, а він лежав тяжко поранений на полі, яке прострілювалася, де і помер без допомоги. Наше місто обстрілювали вдень і вночі, неодноразово бомбили з літаків. То було найстрашніше. Через кордон постійно засилають ДРГ. Пів-року спала у тісному коридорі на підлозі, ховалася у ванні, де сиділа часами під час повітряних тривог, там і їла, поставивши каструльку у раковину, а зверху піднос з їжею. Зняла усі дзеркала, пообмотувала тканиною, перев‘язала. Про тривоги мені повідомляла подруга по телефону або писала донька з Сингапуру, щоб ховалася. У підвал нашої багатоповерхівки не ходила, бо він у нас завалений усім, чим завгодно працівниками ЖКГ та зачинений. У телефоні була переповнена пам‘ять і мені майже усі програми видалили за кілька днів до війни. Повідомлення про тривоги в телефоні не отримую. Чую тільки іноді сирени у місті. Від повітряних тривог та стресів волосся випадає постійно, посипалися зуби. Лячно було купатись і мити голову, бо не знала коли може прилетіти. І на той світ не покупаною не хотілося відправлятись. Місяцями не дивилася на себе у дзеркало. Важкий був опалювальний сезон, пережили відключення світла, відсутність води і зв‘язку, іноді і тепла. До цих пір область постійно кошмарять. У нас було не багато «зелених коридорів», коли люди в автобусах тікали з міста. Нікого, окрім країни-агресора, колаборантів, зрадників, корупціонерів ні в чому не звинувачую. З родичами з Рашки посварилися та перестала спілкуватися, бо вони або дуже перелякані або роками зомбовані. З подругами, що виїхали хто-куди спілкуємося, цікаво, хто і як облаштувався, кому як живеться на чужині. Тому, Ваш особистий досвід перебування в Америці і людей, які дають Вам інтерв‘ю, дуже цікавий і корисний. Я не багато де була за кордоном: у Болгарії у будівельному загоні, у родичів у Сингапурі, в Тайланді та Індонезії не довго. То були не туристичні поїздки, а з дітьми. Тому відвідуючи рідню теж приходилось звикати до іншої країни, традицій, норм поведінки, води, іжі, режима економії тощо. Тільки той, хто не жив за кордоном і не починав усе з нуля, вважають, що там манна небесна! Ще раз дуже Вам дякую! Віримо у наше ЗСУ, нашу справедливу Перемогу! Не можна допускати, щоб війна затягувалася і становилася для деяких політиків бізнесом! Дуже хочеться миру і стабільності! Побачити дітей та онуків, бо розкидані по різних куточках Землі! Щастя і мирного неба усім людям доброі волі!

Боже... як же страждають ті хто виїхав...бідненькі і все пережовують 24 лютого як все почалось і вони через 2 недількі звалили.. уже після цього багато багато разів бомбили міста і саме на тих українцях , які зараз живуть в Україні, і тримається країна. А емігранти все плачуться як вони люблять Україну, але продовжують там жити. Вертаються на пару днів за речами додому і знову їдуть . Якби не ті хто залишились, не ті хто воює України вже б не було. Помирають і страждають найкращі і найчесніші...на жаль.. заради тих хто в вишиванках вернеться на все готове.

Анечка, спасибо за это видео. Было очень интересно. Буду с нетерпением ждать новые выпуски. Удачи Вам, пусть у Вас всё получится 🙏🏻❤️

У героїні якесь роздвоєння: щоб її чоловік їхав услід за ними, вона була готова, а іншим чоловікам - зась.

Ви така молодець, що не ображаєтеся на наших співвітчизників, які залишилися вдома, а намагаєтеся зрозуміти біль кожного. Підтримую Вашу позицію, що всі українці, де б не перебували, повинні об'єднатися і допомагати одне одному 🙏

Аня цікавий влог. Дивилась із задоволенням. По Вашим питанням та по суті : Я із Харкова. Нікуди не виїздила і не думала навіть про це. Чоловіки в моїй родині на війні. Але - я особисто вважаю , що жінки з дітьми та літні люди під час бойових дій повинні бути в безпеці. Це особиста справа кожного - виїзжати із країни чи ні. Це відповідальність особиста. Чоловіки призовного віку - це для мене дивно коли ховаються та біжать із рідної країни. Тут купа роботи. Хоча б завали зруйнованих будинків розбирати. Чоловіків виїхавших я не поважаю. Аня знімайте в форматі влога. Показуйте життя. Це цікаво. Дякую ❤ 💙💛

Жіночка Леся знала куди їде ,і знає шо робить ,просто прикривається війною

Я ще не виїзджала з країни з дітьми за цей рік війни, але щиро вдячна що ділитесь своїм досвідом, щоб розуміти що очікувати. Анюта, ви чудова, дуже люблю дивитись інтервʼю на вашому каналі.

Одно из лучших видео !!! Дай Бог , вам с Тимой обосноваться и начать новую историю своей жизни , со всеми испытаниями и трудностями, вы 100% справитесь! Вы-супер команда 😊

Анна , до слез ! Плакала ! Так как сама лично прошла через каждый этап миграции и дальше нахожусь в этом состоянии / процессе . Жду следующий выпуск. Моральная поддержка с вашей стороны очень чувствуется !

Анічка, дуже добрий, відвертий випуск. Звичайно, продовжуйте, цікаво спостерігати за Вами і вашим життям в Америці.

Хейт через те, що люди скористалися війною, щоб покращити своє життя. От, наприклад, як ця жіночка із Києва знайшла спосіб вивчити дітей в Америці. А хтось вже шукає статус подальшої легалізації.. Якби не війна, то чи змогли б вони так само? До війни я жила у Європі 4 роки (Рига, Берген, Вроцлав) працювала за контрактом у великій консалтинговій компанії. Повернулася в Україну до війни - до рідних. У будь-який момент можу повернутися в Європу - не хочу, бо там зараз відчуваю жалість до українців, а це не те, що я хочу відчувати у свій бік. Не знаю, які обстріли, що відбувалися в Києві до літа Вас налякали. Мама з Німеччини може до Вас прилетіти.

Аня, держитесь! Вы очень сильная! 🌺🌺🌺

Очень сочувствую всем кто был вынужден выехать😢 До войны как то жила в Италии 3 месяца, от тоски за родным домом хотелось лезть на стены… После того опыта я приняла решение не выезжать из Украины когда началась война. К сожалению, любой эмигрант там никто. И воспринимают тебя не за своего, хоть сколько бы там не жил…

Дякую нашим Героям🙏🏻🇺🇦Аня дякую за випуск, дуже цікаво🥰

Аню,дякую за відео. Дуже цікавий формат і надзвичайно щиро.

Героїня сюжету Олеся говорить, що розуміє тих чоловіків, які не здатні піти воювати та виїхали за кордон (кожен зі своєї причини), але їй за них та за їх жінок соромно. Бо ж могли б волонтерити і тд. Якийсь парадокс - розумію, але не розумію) Виходить, тих, що виїхали в першу чергу засуджують не українці, які залишились в країні, а ті, хто теж виїхав)

Дякую❤🇺🇦 ми 4 роки, як іммігранти. І скільки не минуло б часу, додому хочеться завжди. Життя в імміграції, справді не просте. Дякую, що розповідаєте, про все так, як воно є. Бо ж справді люди думають, якщо ти працюєш за кордоном, то «гроші лопатою гребеш». Але, насправді, це тяжка праця. І я кажу не тільки про фізичну роботу, а ще й роботу над собою:вчити мову, розвивати себе, працювати над своїм психологічним та духовним станом. Дякую за випуск! Дякую всім, хто допомагає українцям та Україні! Дякую нашим захисникам! Слава Україні! Героям Слава🇺🇦

Вважаю що вступ «у цьому випуску» у влогах не потрібен, бо про що випуск, є у назві, а цей вступ тільки збиває настрій на перегляд, дуже сумбурний Можливо зі мною ніхто не погодиться, але я все одно вважаю що відрізок відео «у цьому випуску» доречний для іншого формату, не влогу

Спасибо Вам за это интервью 😍 Передали все мои мысли , все мои ощущения как человека который выехал из Украины. Мы ( я, моя дочь и внук) сейчас в Германии.Очень доходчиво и подробно как живётся нам всем в чужих странах, очень доходчиво для тех кто хэйтит нас за то что выехали… Спасибо ❤😍

Класс, интересный выпуск, спасибо!😊

Анечка удачи и успехов вам ,и скорейшего возвращения домой))) А вы большая молодец сама с сыном прёшь вперёд!)))

Я дивилася і плакала більшу частину відео. Я знаходжусь в Німетччині більше року, працюю офіційно,дуже вдячна людям які допомагають.

Дякую що поділилися особистим. На своєму досвіді знаю, що робити такий контент найважче 🤚Красивий та чесний влог!

Який теплий випуск❤ дякую вам Анна

Один із мінусів українців це те що дуже засуджують та заздрять: «а ось я…», «а чому це вона?». У всіх різна доля, кошти та світогляд. Навіть почитати ваші коментарі- волоси дибом стають від порівняння зі своїм досвідом! Це жах, особливо жінки дуже склочні…

Аліна ❤❤❤дякую ! Прекрасне відео , розумію. Як важко відкриватись … усього Вам із сином найкращого! Успіхів 😉 тільки прекрасне хай відбувається 👍😉🌞💙💛💙💛💙💛😊💛

Такий формат мені більше подобається,ніж інтерв'ю👍 Відео цікаве,інформативне про США. Класно,що ви розповіли плюси і мінуси,а не просто плюси життя в цій країні. 👍👍

Аня отличный выпуск. Вы мне очень близка по духу, очень бы хотелось с вами поговорить в реальности 😊 Я сейчас живу в Канаде и эта "болезнь" в новой стране пока не отпускает. Но обязательно скоро отпустит. Вы молодец. Сыну привет 😊 Буду с нетерпением ждать новых выпусков 😀

Дякую за інтерв’ю !!! У вас ідеальна фігура. Взагалі не розумію чому ви комплексуєте. . А від Лесі залишився неприємний осад, шукає там де вигідніше - і Україна їй винна і в США всі винні. Пристосуванці. А чоловік її виявився благородною людиною. Сподіваюсь діти будуть на нього схожі , а не на мамашу.

Про які сумніви Ви говорите!!! Велика частина просто не може виїхати! Через обставини, вони в кожного свої!!! Хтось чоловіка не може залишити, хтось батьків які не ходять... Добре давати поради, коли їх не питають

Girl you look amazing don’t be too hard on yourself

Дуже цікавий випуск) дякую Вам, чекаю наступних😻🙏🏻

Дякую за випуск, за відвертість і щирість! Це дуже сміливо. ❤ цікавий формат влогу.

Олицька ти дуже сильна 🔥 обіймаю , і чекаю кожен випуск, кожен на своєму місті , ми тут в Україні ти там ))❤

Треба признаться собі, що якщо вас бісять ті хто виїхав ви просто заздрите. Я в Україні, абсолютно спокійно реагую на тих, хто виїхав. Можливість є у всіх. Ви і Леся прекрасні жінки!

Аня, Вы красотка и умница , спасибо за классный контент анонс на след.выпуск 🔥жду с нетерпением

Дякую за випуск .правдиві слова говорила пані Леся в деяких моментах відчувалася біль ,розпач ,злість і в мене особисто сльози на очах.а ваш чоловік заслуговує поваги та вдячності .❤

Є Даша Астафьєва, є дружина Кошового (і ще багато хто), а є Олицька, Єфросініна і Раміна 😂Не треба їм ні та країна, ні їх чоловіки (в кого що є). Чоловіки млєють біля Астафьєвой, чого ніколи не відчують слабкодухі блогєри. Доречі. В березні 2022 Київ перетворився на місто пенсіонерів. дорогі пусті, спокійно переходи, хоч не по зебрі. А зараз, здається живуть і повернулись самі кращі. Слабодухі виїхали, це навіть по свому довоєнному окруженію бачу. Хай там і лишаються, особливо ті "хворі" "з родичем інвалідом" чоловіки жіночої статі.

Дякую за випуск. Все це переживаємо. Дякую дійсно всім дівчатам , людям які підтримали коли опинилися з донькою в США. Був хейт і в мене. Писали мені що в мене тут лакшері життя. Але приїдете і спробуйте це лакшері життя. Говорити та засуджувати завжди легко, а самім це пережити? Ніць. У кожного свій вибір. І треба його поважати. Дівчата з якими я тут спілкуюся , молодці Як би тяжко не було . Працюють, дають раду дітям, волонтерять. Ми тут більшість не за ради лакшері життя ( бо не має часу на каву сходити), а заради спокою наших дітей. Моя донька не могла спати місяців 3. Боялася кожного гучного гороху. Заради її спокою я буду біля неї.

Щиро дякую за випуск, вас цікаво в приємно слухати і дивитись ❤

Дякую за випуск, дуже інформативно та цікаво.

Олеся, ви мужня жінка. Нехай Бог береже Вашого чоловіка і всіх захисників України.

Візи зроблені завчасно, повертатися ніхто і не думає, війна дала можливість виїхати майже даром. От тільки чоловік підвів, пішов боронити Україну...а не поїхав разом.

Дуже гарний випуск! Дякую ❤

А Анні окремий ❤. Дуже сподобався влог і дуже цікаво було дізнатись про приховані мінуси життя в США. Синочок просто золото. Продовжуйте будь ласка записувати такі відео ❤

Аня, дуже дякую за відео! все на одному подиху подивилась! Ви дуже щира і Тіма молодець! Успіхів Вам. Я вже 10 років мешкаю в Лондоні, в мене двоє дітей ( 6 и 2 рочки), розумію Вас багато в чому. Ви молодець, що не здаєтесь і не втрачаєте оптимізм! Так тримати!!! Обнімаю Вас! Не звертайте уваги на хейт! Люди пишуть з різних причин, до Вас це не має стосунку, це лише іх всесвіт і іх вибір! Буду чекати нових випусків, дуже цікавий формат! І інтерв'ю Ваші також дивлюсь!😘

Дякую Вам за цей випуск! Дякую Вам за працю. Весь хейт - це від болю в душі. Як кажуть, ми ж не злимся і не ображаємось на людей, коли бачимо їх фізичну якусь проблему і хворобу, так само і з душевним болем. У всіх болить душа, і в тих, хто в Україні, і в тих, хто виїхав.

Дякую за таку щирість. Хай вам завжди щастить!!!!!! Любов , дуже гарний випуск

Дякую вам за це відео. Успіхів вам та вашому сину. ❤️

В этом году попробовала пожить в Черногории и Словении, мне очень понравилось, я видела везде плюсы. После года за границей вернулась домой по состоянию здоровья, но мне действительно понравилась жизнь за границей. Не люблю показательную «тугу» . Каждый имеет право найти на этой земле свое место, и не обязательно оно будет по паспорту

Дякую,за випуск.Ридаю😢.Дуже зворушливо.

Дуже цікавий випуск! Дякую ❤ Ви велика молодець 🥳🥳🥳

Анна, Вы - молодец! Желаю Вам удачи!

Ви така гарна , добра і з кожним відео все професійніша . Удачі вам і нехай все задумане збудеться . Слава Україні 💛💙

Хай квітне український ютуб. Дякуємо за відео ❤️🇺🇦💪

Анна,дуже вам дякую,дуже цікавий та різноплановий випуск!З нетерпінням чекаємо наступного!!!!

Я розчулилась сама, коли ви почали говорити про сина. 🥹🥹🥹 Він величезний молодець, нехай і надалі будуть нові досягнення в його житті. Цей момент вашої радості і гордості, я частково відчула на собі. Успіхів вам і надалі. 😉

Жінки які емігрували з дітьми Ви велики молодці 💪💙💛 Слава Україні💙💛🫶

Весь выпуск про те яка бідна і нещасна, як тяжко і сина спасала і поправилась і бла бла бла...Та перестаньте вже виправдовуватись! Виїхали бо шукали кращого життя і це абсолютно нормально, але не портібно робити з себе мученицю. Мільйони жінок залишилися в країні і живуть, працюють, допомагають ЗСУ. Страждають прифронтові міста як правило, а ви з Києва виїхали...смішно слухати це.

Выпуск хорош! Аня сняла честный выпуск и спасибо за это. Советую всем к просмотру

This is the first comment of the video. I wish I would have seen you in the future. You are the best 💓💓💓

Эта Леся поехала с четким планом. Война для нее стала возможностью, а не причиной. Поэтому разговор ни о чем. Вместо того, чтобы судить других, пусть на себя посмотрит. У самой рыльце в пуху

Аню, дякую за правду про життя за кардоном в окупації. Ось вже рік проживаю в Торонто і підписуюсь під кожним вашим словом. Щодо героїні - було цікаво почути розповідь. Але наприкінці ось це «я не розумію» чоловіків, які виїхали, звучало дуже двояко. Бо вона явно спершу сказала, що була в шоці від рішення свого чоловіка піти воювати. І всім серцем чекає його в Америці з дітьми. І якби завтра він приїхав - була би найщасливішою. То навіщо ж ці слова про тих, хто не залишився воювати чи волонтерити. Важко всім. Чоловікам не менше. Бажаю найшвидшого воззʼєднання їх родини.

Дякую вам, за такий формат випуску. Дуже цікаво

Дякую. Дуже цікаво! Розказуйте про будь що,обожнюю Вас слухати

Аня, дякую, дуже ц!каво! Дивилася на одному диханн!..

Я вспоминаю как начали стрелять по Донецку и мы выезжали. Как плакали. Гуляя по чужому городу. Потому что всем было всё равно что происходит в Донбассе. Все скуплялись в ТЦ, сидели по кафешкам … а нам не хотелось ничего. Только домой и Мира

Аня привіт. Дякую Вам за цей випуск. Ви молодець, що продовжуєте знімати відео.До війни Вас дуже часто дивилася. Як почалася війна, виїхала з донькою до Естонії, а чоловік залишився у Харкові. Було дуже боляче і страшно, що буде далі, як жити, ми всі були у таку стресі, та дипресії, шо не кожний може з цим справитись. Але нам дуже допомагали, дуже добре до нас ставились, за це велика подяка всім хто зустрівся нам . Естонці як ніхто нас розуміють. Вони нас дуже підтримали. Я себе дуже засуджувала, за те що, залишила свого чоловіка. Йому, та всім хто залишився було, ще важче, чим нам хто виїхав. Але життя дітей, іх спокій, нервовий стан, це дуже важливо. Зараз я повернулася до Харкова, а донька залишилася. Дуже за нею тепер сумую, не знаю, коли зможу її обійняти. Тримайтеся... Я Вас обіймаю, Ви дуже гарна жінка. Ваш син дуже гарний. Хай у Вас все складеться добре. А засуджувати когось, ображати когось, це проще простого. Зараз всі на нервах та на стресі. 🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌼🌼🌼

Дякую! Ви тепер мій новий фаворит серед ютуберів. Саме це відео дуже класно вас розкриває. Показуйте більше про життя в Америці. Вже чекаю наступне відео❤️

Противно слушать эту Алесю, сама себе противоречит ! Что за осуждения других людей!!

Тільки не кажіть , що в США робота на кожному кроці . Я тут живу вже 5 років , такого безробіття набуло ніколи поки я тут , наші люди живуть на те, що дає США . Ми живемо в курортному місті Флориди , тут робота була весь майже рік , персоналу не хватало , людям платили гроші тільки за те, що ти прийшов і записався на роботу . Готелі і пляжі були переповнені , зараз туристів немає відсотків на 60. У всіх галузях скорочення персоналу . Роскажіть про медицину, яка тут просто не доступна і люди тупо вмирають бо немає грошей ! Не агітуйте людей їхати сюди , треба відновлювати Україну .

Спасибі, що піднімаєте такі актуальні і різні теми

Дуже дякую за такий пізнавальний випуск😌

Да не могут все выехать! Порада так себе! кто-то же должен восстанавливать дороги, чистить улицы после бомбежек, работать в больницах, печь хлеб.. Может люди и хотели бы, но, у них есть чувство долга! Моя подруга не видела своих детей год-она зав роддомом. Отдала детей сестре и та с ними в Европе. Я горжусь такими людьми! А Вас только глупый осудит! Вы спасали ребенка и правильно сделали: