Твори Панаса Мирного на моєму каналі.
ukposts.info/slow/PL3ATU9qBNhbFsgoeGbuDyalrbL5jQkmPK
Читає Лілія Мироненко.
"Тому що люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети. Звиклися з тим ярмом".
Український народ ніколи по-справжньому не міг захистити своїх прав, він віддавав перевагу змиритися, пристосуватися до умов, змовчати, покірно схиливши голову, щоб не мати зайвих проблем, боявся змін, боявся ризикувати, не вірив у свої сили, покладався на будь-кого у вирішенні питань, тому часто натрапляв на різного роду аферистів.
П.Мирний писав, що "укр.народ не вірить, що чесною працею можливо заробити гроші, а працює, бо Бог звелів працювати, і тому що їсти буде нічого".
Автор у повісті задумав широко відтворити, що змінилося в житті селянства внаслідок аграрної реформи, але так і не дописав своєї повісті. Вона закінчується на прийнятті закону про землю, а що станеться з героями повісті далі, наскільки тяжкі часи для них настануть, ми так і не дізнаємось, хоча сам кінець багатьом із вас сподобається.