«Дівчинка не може бути хірургом», на моє питання «а що оперують піструнами?» відповідь не була отримана😂

Трохи досвіду: 1. Мені сім. Я сижду на дереві, і кожна, КОЖНА мимопроходяща жіночка вказує мені, що так не можна, бо "ти же дєвочка". 2. Мені дванадцять. Я намагаюся щось важке донести і зось сама полагодити. І батько пояснює мені, що "сила дівчини в її слабкості". 3. Мені 25. Я йду в жіночному одязі по Арсенальній додому, і мені свистять услід, і хтось ляснув мене по попі. 4. Мені 25, і я одягаюся як пацанка в капюшоні, щоб ніхто не ляскав мене по попі. Якийсь мужик спитав в мене час, а потім одразу хотів вдарити і наорав, бо "що я таке і якого я пола?!" 5. Мені 30. Я йду на фехтування на мечі. Вправно займаюся три роки. І кожний, хто про це дізнається, каже, що це дуже незвичний вибір для дівчини, і що мене змусило це зробити??? 6. Мені 32. Я йду по місту в білій обтягуючий кофтині без ліфчика. В мене розмір мельше за перший, десь 0,7))) Чоловіки осуджують поглядами та виразно фиркають мені, щоб я це почула. 7. Мені 35, і моя мама каже, що я ще маленька, до дорослої мені далеко - бо я ще не одружилася і не народила. І це все в моїй чудовій феміністичній бульбашці.

Дуже обурила ситуація, коли вчителька на День Збройних Сил України сказала, аби дівчата привітали усіх хлопців, адже вони теж юні "захисники". Нас це обурило, адже це свято військових. Ми почали доводити свою точку зору. На це нам сказали: "Ну вам що важко привітати хлопчиків, вони ж такі молодці, не матюкаються, вас не б'ють!!!". Тобто, якщо хлопець тебе не б'є, то він одразу стає героєм? І це городять вчителі. Жах просто

Дівчатка! Мені 65 років і я повністю підтримую вас! Я намагалася прожити своє життя без нав‘язаних стереотипів. Щось мені вдалося, щось ні, з чимось прийшлось боротися. Я інтуїтивно шукала своє в житті. Тепер маю нарешті поряд людину, з якою ми вже років 20 добре розуміємось.

Найбільш неприємним проявом "ти ж дівчинка" була мимохідна настанова діда моєї дружини десь за місяці два до одруження. Звертався він до неї і звучала вона так: "Але пам'ятай, що навіть якщо ти вчилася краще, то він все одно розумніший". Тут варто зауважити, що вчилися ми на однаковій технічній спеціальності в одному універі і вона була відмінницею, а я -- ні, вона знаходила постійно прості, але ефективні і швидкі рішення в програмуванні, а я упорювався постійно у складні і довші. Сказано це було при мені з таким поглядом у мою сторону, наче я повинен сказати "Дякую" за таку допомогу у "вихованні" дружини. Особисто мені було неприємно, що мою майбутню дружину так принижують.

Мені вся родина з юних років говорила " не ржи, як кінь, ти ж дівчина", розлякаєш ухажорів. Ха ха ха, мій чоловік рже ще голосніше🤣

Найбільше дратувало, коли мені бажали "простого жіночого щастя"... Я завжли перепитувала: "А чим просте жіноче щастя відрізняється від простого чоловічого?" Дякую за програму!

Я Майсер Спорту з боксу,і я навіть не кажу,про те,що за 11 років як я займаюсь боксом,я почула мільйон стереотипів про те що " дівчинка і бокс не сумісні речі,дівчатка мають займатися танцями і так далі...". Зараз я працюю тренером мені 19,і люди дуже дивуються коли дізнаються ,що саме я тренер " така молода, щей дівчина тренер" І недавно до мене не прийшли на тренування,тому що " як це так дівчина тренер,нашому сину потрібний чоловік ,наставник". Люди не беруть до уваги мою професійність ,мої знання,їм достатньо того,що це не жіноча справа,і тренером має бути чоловік

Дивилася щойно момент, "це нормально - хотіти бути домогосподинею, якщо це твоє особисте рішення", і захотілося додати, що якщо обираєш це (і насправді будь-що інше), то не варто вивищуватися і нав'язувати іншим жінкам свій вибір як єдиноправильний.

Приїхала до батьків допомогти з весняною обрізкою саду.Сиджу на груші,обпилюю верхівку. Під деревом батько збирає гілки. -Тату,добре, що мені в дитинстві не говорили,що дівчата по деревах не лазять? -доцю,дівчата лазять скрізь! Пиляй, в тебе добре виходить))) Я не єдина дитина,в мене ще старший брат є. Відчуваю себе людиною,а не "тиждівчинкою" в багатьох сферах. Моя тренерка з боксу каже,що за "тиждівчинку" може і пику дати)))

Коли я розлучалася з першим чоловіком, який, до слова, був аб´юзером, моя мама сказала, що це він мене «повернув». В її голові не було такої конструкції, де жінка може сама вирішити піти, та й взагалі взяти в свої руки і змінити своє життя. Бо хороші дівчатка не мають йти від чоловіків, кидати сім´ї, цей страшний вибір може зробити лише «всемогутній» чоловік, а жінці лишається догоджати, терпіти, робити вигляд, наче все добре.

Я ніколи не забуду, як побувала на весіллі у подруги, і пастор їхньої церкви на церемонії "вінчання" добру годину дуже емоційно говорив їй "все, твоє життя скінчилося, ти мусиш довіку слухатися чоловіка, народжуватимеш дітей в муках, бо Бог так хотів". Я стояла під динаміком і мені аж самій не по собі було, вже років 10 проойшло, а досі пам'ятаю це відчуття. Церква - ще один інструмент придушення жінки як особистості.

Мене дуже розлючувало, коли наш клас сварили за безлад, який в основному створювали хлопці, то говорили "дівчата, ви ж хазяюшки, повинні прибирати". Якого хера ми повинні прибирати просто за ознакою статі

Одних з найтупіших стеоретипів, це те що жінки легше переносять застуди і хвороби загалом, типу з температурою 40 валять на роботу, а чоловіки типу мліють при 37. В результаті жінки дійсно замість того щоб подбати про себе, розносять застуду і посміхаються - я ж дівчинка, ми не зважаємо на застуди. Хоча за цим може стояти реальний страх втрати роботу через продемонстровану слабкість.

Коли готувалась до вступу у фізмат клас, то мені так багато людей казали: "Навіщо воно тобі? Ти ж дівчинка". А потім, коли вже вступила до ліцею, то і бабуся, і знайомі говорили: "Ой, знайдеш собі хлопця розумного, айтішника якогось майбутнього, молодчинка". Чому, якщо я хочу вивчати щось технічне, то це одразу дорівнює, що я шукаю якогось розумного хлопчика? Чому бляха весь світ крутиться навколо "ой, це для мальчіка"? Нафарбувалась - "ой, правильно, може хлопчик якийсь закохається", пішла на технічний напрямок - "женіха шукаєш".

Я ще не дивилась відео,але одразу хочу написати своє улюблене про "тиждівчинку". Вашій увазі -"будь мудріша", що треба розуміти як:"проковтни всі образи, ніколи не дискутуй, спілкуйся з неприємними людьми і обов'язково приймай їхні поради" і так далі. Обожнюю

Проблема в тому, що жінки в Україні працють цілий день на рівні з чоловіками, і коли жінки приходять додому з роботи, у них починається друга робота - домашня, а у чоловіка починається відпочинок.

Мене просто вбили відповіді на початку (статистика дослідження) а найбільше дратує репродуктивне насилля, думка що заміжжя це єдиний щасливий сценарій життя, і фрази по типу "чого ти така емоційна? А ну, ти ж жінка, певно ці дні!"

В нашему художньому колледжі була практика, на якій ми малювали натурщика, якщо ви не знаєте як це, то це коли ти сидиш малюєш і параллельно вислуховуєш години дідовських історій з життя. Так от, один натуршик почав говорити, що мол чудно, що зараз в художніх закладах так багато дівчат (а їх дійсно більшість, тупо майже всі) і мол раніше навчались в більшості хлопці а дівчат було мало, і цитую як він це пояснив "напевно професія втратила свою значимість та статусність") І при чому увесь інший час він дуже весело та щиро розмовляв з дівчатами, не думаю що він навіть зрозумів, яку мізогінну хрінь сморозив

Історія, яка сталася два тижні тому. Ми після уроків з сестрою і подругою пішли прогулятися, був свіжий сніг, в ми дали собі можливість подуріти і просто банально повеселитися. Тож закидали одне одного сніжками. Це було так весело і атмосферно, аж тут коли сестра цілилася у мене, дядько який ішов попри нас сказав щось наче: «Видно, що у вас немає хлопців». Ми не впевнені, що він сказав саме цю фразу, але ми почули чітко слово «хлопці». Може він сказав «Ви як хлопці» чи щось таке. АЛЕ ЦЕ БЛІН НЕ ВАЖЛИВО. Як нормальна людина може пхати носа у життя абсолютно незнайомої людини і пускати такі коментарі? Мене осудив старий чоловік за те, що я голосно реготала, хоча якби на нашому місці опинилися хлопці, то я ВПЕВНЕНА, що їх би залишили у спокої, бо вони ж звісно буйні і їм це притаманно. Ось така історія, любі друзі - про те, як мені зробили непроханий коментар за мою щирість.

Не зрозуміла лише одного - чому сама психологиня не "береже свою жіночність", а займається власною кар'єрою.

Дивлюсь ваш ефір, і розумію, що з кожним разом усвідомлюю все більше, скільки ж сміття нам пакували в голови😮От щойно дійшло, що жінки, як і чоловіки справді часто потребують від свого партнера ніжності, співпереживання , а не якоїсь там брутальності чи стриманості. Чоловіки не можуть це проявляти, бо їм це змалечку загасили і запакували. І навпаки, коли чоловіку потрібна часом і фінансова і вольова підтримка жінки - то якось «не пасує» показати цю потребу і проговорити її. Недобре абсолютно нікому в цій схемі.

Про взуття: згадала сюжет з випуску новин, де журналісти відвідали ринок перед зимовим сезоном, вивчали асортимент, ціни і питали людей що вони собі купили, або хочуть купити, яку взуття їм пасує. І серед кількох інтерв'ю продавчинь і клієнтів знайшовся "експерт зі стилю". Чоловік поважно заявив що він хотів би щоб жінки купували і носили взимку витончені чобітки на шпильці, бо так гарніше. Тобто ЧОЛОВІК рекомендує ЖІНКАМ носити взуття на шпильці ВЗИМКУ!!! ПІД ЧАС ОЖЕЛЕДИЦІ!!! WTF is wrong with you!?!?!?

Окрім вищеописаного "ти ж дівчинка", яке було у більшості дівчат, в мене завжди було "ти ж молодша, будь тихіше, мовчи, терпи". В усіх ситуаціях. Коли я пішла у міську раду за допомогою, бо вдома мене ображав вітчим, шкільний психолог і класна керівника намагались промивати мені мізки. "Ти сама провокуєш, вони є дорослі (про маму і вітчима), а ти дівчинка, ти менше, маєш промовчати, їх же не змінити". Півжиття відчувала свою безпомічність через це.

Досі ржу з того, як один з колишніх співпрацівників жалівся моїй начальниці на мене через те, що я якось грубо вимагала від нього виконання його обов'язків (не одразу, у нього був час зробити все спокійно, без нагадувань), і начальниця сказала, що "ви ж дівчинка, треба лагідно"😆 а я, як на мене, навіть не грубила людині, просто чітко окреслила свої робочі потреби

О так! Вчора була на концерті "VIP Тернопіль" (так вже сталось), був цілий номер про "найбільший екстрим - це жінка за рульом"🙄 я встала й пішла, не збираюся таке терпіти

Про те, що суспільство карає, якщо у 32 немає дітей та чоловіка, то правда. На роботі колега захистила докторську дисертацію, я кажу:"Яка молодець, захистила дисертацію, просунула вітчизняну науку". А чоловіки без дисертацій мені й відповідають:"А що їй ще робити, у неї немає ані чоловіка, а ні дітей, живе до 40 років з мамою, мама їй їсти варе, а вона дисертації пише". Завіса.

Я в шоці з перших хвилин відео, коли побачила статистику - це ж жах! Чому так багато людей, які не розуміють важливості рівності. Чим більше вас дивлюся, тим більше розумію, що я теж феміністка)))) Дякую за вашу роботу.

З початку Вашого відео, перша думка була що я цього на собі не відчувала, але почавши міркувати я зрозуміла як я помилялася 🤦‍♀️ В 18 років я освідчився своєму хлопцю і ми одружилися за перший рік спільного життя я схудла, відрізала дуже довгу косу і перефарбувалася в колір який мені зовсім не йшов 🤦‍♀️ і все це через те що так подобалось моєму чоловіку, хоча він жодного разу навіть і не просив щоб я це робила, просто казав що йому подобається і на цьому наше спільне життя завершилося бо я зрозуміла що поруч з цією людиною я не можу залишатися собою і бути такою як я хочу. Потім в 26 я завагітніла і завдяки маминим "тобі потрібен чоловік а дитині батько" всештаки вийшла заміж на 9 місяці вагітності за батька своєї дитини хоча десь в глибині і розуміла що це помилка. За 1,5 роки нашого спільного життя в моєї донечки почався нервовий тік від постійних сварок і це поставило крапку в нашому спільному житті, а за місяць я вже почала жити з людиною яка мене розуміла та підтримувала. Весь світ навколо всі родичі та знайомі говорили що я божевільна так не можна але я всіх відправила туди де зараз російський корабель, дотогож і з його родиною було теж саме вони були в шоці що я на 2 роки старша та ще й з "багажем" ми разом вже 6 років в нас двоє прекрасних дівчаток і ми безмежно кохаємо один одного та підтримуємо, хоча і його і моя родини все ще іноді дозволяють собі вислови типу "він мало заробляє, він же чоловік" або "чому вона перестала за собою слідкувати" після народження другої дитини я ношу виключно спортивний одяг і перестала робити макіяж, точніше я можу за бажанням його зробити але він виключно для нашої спальні і тільки коли мені так заманеться 🤭 Люди любіть себе, поважайте себе і не дозволяйте іншим на вас впливати і тільки тоді ви будите реально щасливі!!!! Дякую ведучим що змусили замислитися над речима які я навіть не помічала.

Я не хочу порівнювати Україну і Європу, але, на жаль, проживаючи у Франції, і працюючи тут з просто різноманітними людьми, ніяк не можу перестати порівнювати. От вчора, за обідом, колега сказав мені, що просто обожнює свою доньку, і він з великою радістю лишився б вдома і став домогосподаром. На жаль, прожити на 1 зп неможливо (у Франції працюють обоє, дитинку в 4-5 місяців віддають в такі звані садіки). Але, можливо, як буде 2 дитина колись, то він спробує. Я сиділа така, дивилась на щасливі чоловічі очі, коли він говорив про свою доньку, слухала про його бажання залишатись з нею вдома, і не могла викинути з голови реалії, в яких я росла все своє життя. Реалії, які досі існують в Україні. Я працюю в айті, і до цього місяця працювала саме в українському айті. Кажуть, що там багато прогресивних та сучасних чоловіків. То всьо фігня. Мені колега казав, що я не вийду заміж, бо не готую. Мені відмовляли в підвищенні зп словами "хлопці так люблять твою усміщку". До мене ставились як до красивої дівчинки, ну бо я ж люблю макіяж і яскраві губи. До мене часом навіть говорили по-іншому. Мене вдарили по сідницях одночасно 2 колеги посеред кафе, і мені прийшлось їм пояснювати, що це не ок, і вони були дуже здивовані почути, що мені це неприємно. Я маю мільйон історій і поза айті. І ще мільярд історій з родини, де "жінка - матір" і все в тому роді. І тут, сидячи навпроти колеги-чоловіка, який сумує протягом дня за своєю донькою і в якого на заставці телефона саме його донька, я не могла не сумувати і думати, що українцям ще вчитись і вчитись.

Щодо водіння справді хотіла б подякувати за підняту тему, та додати власні спостереження. Я росла в селі де дуже прийнятним завжди було хлопців з 13-14 років вчити водінню. Татусі давали хлопцям кермо, вчили їх, і вже в 14-15 років кожен хлопець хоч і очевидно не мав особистого автомобіля але вмів керувати. І так, очевидно, як тільки за віком це ставало можливо, вони отримували водійські права. Мене, та жодну з мої ровесниць дівчат водити в такому віці ніхто не вчив. Іноді це були такі забавки вже в трошки старшому віці, де тато чи дідусь могли посадити за кермо. Але хоч мені і було на той момент 19 але сиділа за кермом я вперше. І хоч тато старався бути максимально тактовним, але якісь реакції типу "ну як можна не розуміти елементарних речей з першого разу" я зчитувала. І в суспільстві такі реакції також однозначно зчитуються. Тому я після того єдиного досвіду водіння, жодного разу більше не була за кермом, і піти в автошколу я також боюсь, бо суспільством нормально сприймається що в автошколу йдуть люди (хлопці) які вже вміють керувати (бо їх ще в 13 років навчили), а я, в якої такої можливості не було, соромлюсь навіть починати. Бо так, всі хлопці в нашому селі кермують краще ніж всі дівчата. Але не тому що дівчата якісь особливо обмежені, а тому що нормалізації такого процесу як навчання доньки водінню абсолютно відсутнє. До слова, мій тато також сів за кермо і автомобіля, і трактора ще в 14, а мама не водить до сих пір (що сильно ускладнювало їй можливість влаштуватись на роботу в райцентр десяток років, бо маршруток туди нема, а возити її кожного дня на роботу то запарно. Запропонувати мамі навчання керуванню автомобілем навіть не було серед варіантів вирішення цієї дилеми. Закінчилось тим що їй зняли квартиру в райцентрі і в понеділок та п'ятницю тато її возив туди та назад). Тож всі ці дурні стереотипи про те що жінки не вміють водити, на мій величезний жаль нерідко правдиві. Але корінь того не в тому що дівчата якісь обмежені, а в тому що в дитинстві їх цьому батьки з великою ймовірністю не вчать, а в 20 всі вже на тебе так дивляться ніби з водійськими здібностями ти мала народитись, і вже давно пора розуміти елементарні речі

Завдяки вашому відео моя дівчина каже, шо я услада для її очей, каже одягнути сорочку, бо я ж хлопчик і усміхатися, бо мені личить посмішка. Дякую вам! 😊

Коли я їздила з чоловіками, що керували автомобілем, то вони там такими шумахерами були: їздять, обганяють, створюють аварійно-небезпечні ситуації та інше. Коли я їздила з жінками, то я кайфувала, бо вони нікуди не спішили, їздили за правилами. Єдині чоловіки, які нормально водять в моєму житті, це вітчим зі стажем дальнобійника в 15 років, та чоловік хресної, зі стажем водіння 20 років.

Через "тиждівчинка" не підходила до кухні до того, як не почала жити з хлопцем. Мій нинішній уже чоловік дуже любить готувати і я гордо перекинула на нього цю роль. Але він так весело це робив, що якось я до нього приєдналась. Виявилось, що мені дуже подобається готувати. Через стереотипи втратила багато років задоволення від цього процесу. А ще я чудова водійка, можу сама полагодити техніку і вирішити свої грошові питання. Тоді як сестра і мама чоловіка дивляться на мене через це з осудом. А свекруха ще й сказала, що засмучена, бо уявляла дружину для свого синочки у платтячку і на підборах(взагалі не ношу підбори - я люблю свої ноги). Добре, що моєму обранцю потрібна була повноцінна партнерка, а не "тиждівчинка" - все життя від того страждав. І це ще про дітей-доглядати чоловіка-освіту не сказала. Живу з цим кожного дня.

Вершиною сексизму в моєму досвіді стала фраза: "Ну ти ж дівчинка, а стоїш як пацан. Треба стояти лагідно і ніжно"

Моє найдурніше "ти ж дівчинка", котре я часто чула в дитинстві: "Простішою треба бути, й де тебе потягнуться люди". Мені це казали жінки, котрі виховували мене, пояснюючи, що жінка має поступатися і гасити конфлікти. Звичайно ж, проковтуючи образи, не відстоюючи своїх кордонів, поступаючись своєю гідністю. Добре, що дорослішаючи, я зрозуміла, що ті люди, які "тягнуться до мене", коли я ігнорую свої почуття і дозволяю себе використовувати, не ті люди, яких я хочу бачити поруч у своєму житті.

Ні коли не розумів ці "ти ж дівчинка" та "ти ж хлопчик" - я людина!

Ти не можеш захворіти, чи отруїтись, чи просто погано себе почувати, ти обов'язково - "вагітна". А якщо ти не вагітна, то ти апріорі мусиш 24/7 прибирати/готувати/прати/доглядати та бути доглянутою.

4 роки тому прийшла я в найкращу автошколу Тернополя вчитись їзді, директор спитав чи мені чоловік дозволив ходити на ці курси, і це був не жарт, то він серйозно. Лектор який читав про правила водіння для автодиторії, у якій більшість жінки, весело розказував десятки "смішних" жартів про блондінку за кермом, а про принизливі фрази від інструкторів на практиці водіння я вже мовчу. дякую дівчата, що проговорюєте все це

В дитинстві в мене був світлий колір волосся. Я дуже страждала через це, бо кожного разу коли я щось не так робила, мій батько називав мене "тупою блондинкою". Будучи маленькою дівчинкою подумки завжди жаліла повз проходячих світловолосих жінок , бо думала, що їх ображають чоловіки. І що через їх колір волосся їм тяжко живеться.

Ми в процесі розвитку. Ситуація в великих містах краща за малі міста і села. Наявність освіти теж покращує життя нашого суспільства. Обговорення необхідне на 100%, бо це частина процесу розвитку суспільства!

наклейка "туфелька" - це ПЗДЦ жінки, які це клеять - себе не поважають і авансують дискримінацію себе на дорозі

За ідею підборів для чоловіка Ольги Сумської - браво!

Яно та Еммо, дякую вам за цікаві теми! 1. Мене курвить, що жінка має готувати. Why?! Стільки класних чоловіків-кухарів. Чому саме жінка? 2. Ствердження, що займатись "погодою в домі" це суто жіноча відповідальність, бо чоловіча реалізовуватись у зовнішньому світі. То навіщо мені займатися відносинами, які потрібні тільки мені і тільки тому що я жінка? 3. Ходити до психологів це теж виключно для жінок. Бо нащо чоловікам жувати ті соплі коли вони займаються "справжньою справою"? А потім виходить, що в нього зовні все успішно, а страждають від цього успіху самі близьки.

Дякую за ефір! Одразу згадала про випадок з курінням. Якось, в студентські часи, я стояла і курила біля супермаркету, повз мене пройшов незнайомий хлопець, теж з цигаркою, і каже: "Нащо ж ви курите? Діти будуть зелені". Я йому відповіла: "У вас теж". Здається, він образився.

Коли я зі своїм чоловіком укладали договір про оренду квартири, то паспорт при собі був лише в мене. І що рієлторка, що сам власник квартири дуже знітилися і вагалися чи оформлювати на моє ім’я договір. Запитували чи є хоча б у мого чоловіка фото паспорта, щоб все таки оформити на нього 🤦🏼‍♀️

"Увімкнути Фаріон" - дівчата започаткували новий фразеологізм)

Найпоширеніше, мабуть, що хлопці не плачуть, дівчинка має бути охайною і вміти куховарити. Дякую за відео! Це дуже потрібно, купа стереотипів тисне як на жінок, так і на чоловіків.

Мені 16 років.Ще з самого дитинства в моїй голові була(і може до сих пір десь проскакувати)установка про те,якою має бути дівчинка.Я завжди піклувалася ЛИШЕ про свою зовнішність,намагалася бути привабливою,хоч себе такою не вважала.Зараз я піклуюсь і про свій розум ,розвиваюсь читаючи книги(за що можу вам подякувати через ваш книжковий клуб),цікавлячись тим що мене турбує,роблячи те що мені цікаво і що я не робила дуже довго.В дитинстві я не ходила на якісь розвиваючі гуртки,тільки на танці пішла в 6-7 класі,і мене не випускали гуляти з друзями чи навіть просто в магазин який через дорогу(теж десь до 6 класу),в школі в мене довго не було подруг,я лише гралася в паперові ляльки-перевдягалки і малювала у бабусі чи вдома. І саме найгірше це те,що в мене була думка - дівчата ніколи не думають перед тим як щось сказати,вони мають бути гарними як лялечки або як принцеси із дізней і чекати свого "принца".Я постійно була не впевнена ,боялася висловити свою думку і думала що краще мовчати.Зараз в мені боряться ці дві людини:дівчинка ,що думала що той хто має жіночу стать-гарна цяцька ,і дічина яка прагне набути знань,вміння спілкуватися і висловлювати свою думку,якби це важко не було. Я дуже рада що написала цей коментар,може я упустила деякі важливі моменти в ході думки(а таке зі мною трапляється часто),але це ще одни крок до саморефлексії і прояву себе як особистості,а не як гарної і тихої ляльки😉

Мене виводить, коли йдеться про те, що справжня жінка має вміти готувати! А я це ненавиджу робити, і частенько чую навколо докори через це! Але не здаюсь і не видусь☝️😏

В мене така будова обличчя, що в "стані спокою" я можу здаватися сумною. З роками я вже просто навчилася ігнорувати всіх, хто доколупується, хто мене образив і посміхнися, ти ж така гарна. Косметику і підбори успішно ігнорую дестєь з 23х років

Давайте разом ламати цю скелю. Я і своїх синів вчу, що ніхера не мама все за всіма прибирає, кожен сам за собою. І що рожева футболка хлопчику то ок, і що машину мама водить краще за тата (хоча паралельне паркування дійсно не люблю). Я на собі відчувала величезний тиск «ти же дівчинка», і не хочу такого своїм дітям. Дякую, Яно, Еммо за контент

Я щойно, як справжня дівчинка, зібрала і повісила ролети на вікно, а серйозно я щаслива, що в нас в дома не було ніколи такого поділу, в кого краще виходить той те і робить)

Найприкріше, що навіть люди, які вважають себе такими "сучасними" і "просунутими", в ситуації, коли мій хлопець говорить щось типу: "Блін, так давно борщ не їв", говорять йому: "А чого тобі Саша не готує?"

Недавно відкрила для себе Оповідь служниці. Прочитала книгу і подивилась серіал. Ці антиутопічні жахи спонукають ще більше цінувати ті здобутки, які вибороли для нас жінки минулого, а також оберігати їх та примножувати. І насолоджуватись тим, в якому світі і суспільстві ми живемо зараз.

Я постійний глядач каналу. Завдяки вам зламав багато стереотипів про жінок. І мене найбільше дратує, коли я знову стикаюся з цими стереотипами, але коли їх транслюють не чоловіки, а жінки. І коли намагаюсь наводити якісь аргументи, то вони посилаються до того, що вони жінки і вони краще знають. Це, здається, мізогінія називається. І такий думаєш "Ну навіщо ви так?? Я ж хотів, як краще для вас!". Прикро, дуже прикро((((

"Тиждівчинка!!" -- скільки разів в житті я це чула, з самого дитинства! Мене це лише драконило, і штовхало поводитись ще "гірше" =) Мама мене підтримувала, хоча має доволі м'який характер, а може саме тому вона й хотіла вберегти мене від "зручності". Тато казав "Ти не повинна своїм одягом ображати людей" - я на це реготала) Так ,я люблю вишивати і в мене дві коробки важких інструментів, я вмію нагострити пилку, хоча я 1,60 з бантом. Я почуваюсь класно. Але я знаю, як сильно суспільство тисне на дівчат. Жінка може стати президентом, справді? Якщо дівчинці втовкмачують ідеї про приготування їжі, прибирання і гру в ляльки, то в неї мінімум шансів навіть подумати про президенство! А коли хлопчик каже батькам, що стане президентом, яка їхня реакція? Отож-бо. У нас далеко не рівні права, бо нас виховують демотивуючи жінок, щоб у чоловіків не було конкуренток. Це жалюгідно. Лише боягузливі істоти чоловічої статі можуть цим користуватись.

Я перекладачка і викладачка іноземних мов, але з січня навчаюся на автомеханіка. Вгадайте, що я найчастіше чую від людей, які про це дізнаються)

мені нещодавно подруга написала, що боїться і через це не любить кермувати...копнули глибше - її просто бУлить чоловік! аналогічна ситуація в мене "дивись не вбий наших дітей! не ламай мені машину! давай краще я!" я кермую, як БОГИНЯ! і на дорогах помічаю тотальну толерантність з боку дівчат за кермом, натомість чоловіки підрізають, не пропускають, ше й оруть у вікно, як дикі мавпи. вважаю, що будь-які страхи з цього приводу - результат СТОРІЧНОГО бУлінгу жінок за кермом.

Я працюю в агро. З 19 років, нині мені 29, тобто маю вже 10 річний стаж. Працювала на різних абсолютно посадах: від лаборанта на елеваторі до менеджера з закупок та продажів засобів захисту рослин, від помічниці директора з рослинництва в великому агрохолдинзі до агронома-ягідника в садовому господарстві. І скрізь, абсолютно скрізь, протягом 10 років я живу та працюю в стереотипах про "це не жіноча робота"🤦‍♀️ Коли стала помічницею керівника в агровідділі великого холдингу, до нас якось зайшов в кабінет один з директорів нашого елеватору з фразою: "Ой, нашо тобі оце воно все треба? Виходь заміж і народжуй дітей, ну. Оце агро - одні нерви." Як же мене це тоді вкурвило. Але я мала мило посміхатись і хіхікати, прикидатися дурепою, бо це ж "один з директорів", треба бути "гарною дівчинкою, бо ще ж молода і недосвідчена" (мені вже було 23). І так, з року в рік, на різних роботах, ти борешся, борешся, борешся з цими установками в головах людей навколо. Але, на жаль, з нашою страшною війною у нас на багатьох роботах і так буде тепер багато жінок(

Ну напевне найтупіше "ти ж дівчинка" я чула, коли мені бабуся все дитинство дорікала, що я довго сплю. "Ти ж дівчинка, якшо довго спатимеш, то коли ж тобі готувати-прибирати?". А ще дуже бісило, що я "як дівчинка" маю постійно намагатися схуднути, а коли брат трохи набрав вагу, то "ну і добре, він же хлопець" 😒

Не так давно почула від близької людини фразу про те, що у моєї подруги "більш жіноче життя", тому що в неї є хлопець, а в мене немає. Де в нас шкала жіночого життя, щоб подивитись що ще робить жіноче життя більш або менш жіночим?!

Так часто за життя чула "ти ж дівчинка", за купу різних вчинків чи проявів характеру. Але найбільш запам'яталися не слова, а вчинки. Коли я вагітна вирішила не залишатися з чоловіком, а бути сама, то частина родичів певний час просто не розмовляли зі мною. Бо "Ти жінка, ти повинна терпіти".

Я відчула цей тягар стереотипів у дитинстві. Мені боляче про це писати, але я рада що можу тут відкрито висловитись. В моєму дитинстві була така ситуація. Мені було десь років 7-8. Я прийшла в гості до подруги, а з нею була ще одна її подруга. У них були хлопці в гостях (такого ж віку 7-8 років), але вони вже пішли і залишили відкритим гру про перегони. Дівчата стояли хіхікали чомусь і не знали як закрити цю гру, а там треба було пройти місію, але вони не наважувались. Тоді я сіла за комп‘ютер та почала грати в ці перегони. І як мені сподобалось! Дівчата почали одразу жартувати по типу : «Ти хлопець, чи що?»- і почали сміятись з мене. Тоді я стала почувати себе ніяково. Немов би зі мною щось не так, але зараз, у 21 рік , я зрозуміла, що насаравді зі мною все було в порядку. І ці довбані стереотипи зруйнували багато потенціалу у моєму житті. Пишучи це, я згадую цю ситуацію зі сльозами на очах від прикрості та несправедливості. P.S. Запам‘ятайте дівчата, в жодному разі не почувайте себе якоюсь «неправильною», почувчи від когось, що ваші захоплення «не жіночі». У захопленнях (у моєму випадку перегонами та машинами), немає гендерної приналежності.

У моєї подруги у відділі на роботі 6 чоловіків і лише вона одна дівчина. І начальник приходить до неї регулярно зі словами: "Повитирай пил/помий вікно в кабінеті, ти ж дівчинка".

Оу..сказати що ПАЛАЄ..це дуже мягко виразитися. Весь підлітковий період я любила вдягати лише штани, джинси, бо зручно, на що рідні і оточуючі мені завжди казали «ти ж дівчинка, де твої платтячка і спіднички» , « на таку ні один хлопець не подивиться» Навіть зараз періодично є коментарі на рахунок моїх занять спортом. Я вирішила, що хочу в залі не лише кардіо робити, але і важкоатлетичні вправи, так прилітає «ти ж дівчинка, навіщо тобі м’язи качати, ти маєш бути тендітна, ніжна, а не з м’язами.» але потім, якщо що більш ніж впевнена, будуть коментарі в майбутньому після родів «о, вже 2 місяці як родила, а живіт ще досі є і розтяжки, ну не дивиться за собою, навіть м’язів не має» Це просто тупе замкнуте коло! Реальність така: ти не можеш вгодити всім! Завжди хтось буде що йому/їй щось не подобається. Перейматися через це - собі тільки нерви псувати. В сраку то і живи як тобі комфортно, ну звичайно з врахуванням кримінального кодексу і 10 заповідей

А ще мене страшенно бісить отой дебільний знак туфельки на автівках 🤮 Мене якось спитали, чому я не приклеїла собі на авто той знак, бо "ну ти ж дівчинка" 🤦🏻‍♀️ Сенс того знаку в чому? Ні в чому. Це тупа принизлива наклейка є. Ааа, як я за вами заскучила! Яно, Еммо, ви прекрасні, розумні, сильні жінки. Захоплююся вами! Дякую за випуск.

Мені все дитинство говорили цю фразу , ти ж дівчинка, тому маєш бути охайною, маєш бути хазяйкою , маєш народити дітей і всі ці штампи, а особливо бісило , що я маю вийти заміж...при чому це вже я чула від усіх , від сусідів , друзів , знайомих. Цей тиск від суспільства, і ця думка , що якщо щось вийде не так , ти ніби бракована, це дуже важко...Я свою доньку так не виховую і забороняю іншим всіляти їй весь цей ідіотизм.

Мені з сестрою матір в дитинстві розказала про придане. Типу "ви наречені з хорошим приданим". Мене в 12 років це вкурвило, бо це не придане, це в першу чергу наша власність і заміжжя не повинне бути пріоритетом. В принципі концепція приданого це з тих часів, коли жінки самі не мали права власності, і це не повинно мати місце в ХХІ столітті

Дякую за підняту тему,вона актуальна зараз не меньше ніж 30-ть років тому.Доволі часто чую у свій бік ці слова від колеги по роботі,чоловіка.Він наче не може змиритись,що я не відповідаю нормам.Усі наші розмови закінчуються тим,що він каже"тобі просто нормальний мужик потрібен і ти станеш нормальною дівчинкою",а я відповідаю,що "я людина і буду розмовляти і робити,як хочу". Так що боротьба триває)))))

«Ти ж дівчинка» в дитинстві викликало у мене кризу ідентичності. Я носила влітку довгі худі і спортивні штани аби не видно було що моя фігура змінюється, те ким я є викликало у мене відразу. «Я не така як інші дівчата» свого часу врятувало мою психіку, я хоча б змирилася з тим що я жінка, пройшовши довгий час від внутрішньої мізогініі до фемінізму я нарешті відчуваю себе людиною

каблуки спочатку були придумані для чоловіків чоловіки в 21 столітті: та ну нє..то для жінок☠️

Мій батько ненавидить жінок, і мені все життя казав, що мій брат розумний, проте я гарна 💩💅 виросла з комплексами і нульовою самооцінкою. Тепер сепарувалася, лікую всі ці вавки в голові. Нажаль запізно зрозуміла, що його поведінка і слова не ок, тому дякую що ви є: з кожним таким відео про жінок є шанс, що від стереотипів і псих.проблем буде вільна ще одна дівчинка. Нехай квітне український ютуб! ❤️

Вооооу! Дякую за відео, якраз зняв у себе величезне відео про фемінізм, отримав стільки хейту, що треба була підтримка, яку у вас у відео я і отримав)

Ось вчора, жіночка мені сказала, як я можу бути інженеркою, ти ж така молода дівчинка, бо інженерами бувають тільки солідні чоловіки в літах. Тут ейджизм ще як вишенька, вона не знала, скільки мені років.

Про жінок за кермом на СТО, постійні жарти про жінок за кермом, а потім порада, "але потриману машину краще купувати у дівчини бо їздять акуратніше і доглядають краще"

моє "ти ж дівчинка" завжди було про прибирання кімнати, але всі вже змирились, що мій бардак це мій бардак і турбувати нікого він не повинен

Дякую вам за ваші відео 💚 Найдурніше "ти ж дівчинка", яке я чув (я небінарна людина) мені складно виділити... Але чомусь згадалося, як в підліткові часи, коли я з всіх сил намагався вписуватися в бінарну систему і насильно намагався вмістини себе в рамочки статі, то в інеті мені якесь старе потворне х¥йл0 сказало, що я хвойда і що всі дівчата лярви... Він прям цілий текст розписав про те, що бути дівчиною, це значить вдавати з себе святу і красиву, але насправді всі дівчата мріють бути брудними лярвами і шоб їх гвалтували семеро одночасно і шо я такий же самий і що це прописано в жіночому емоційному мозку 🌚 просто травмований життям кондом, але як ви думаєте, чим я "спровокував" оце отаку реакцію на себе? Я виклав в інет десяток своїх малюнків - 9 з них портрети, натюрморти, квіти чи тварини і один це просто листок де я вчився малювати різні речі і центральний персонаж там - чоловічий портрет, але з оголеними плечима, я намагався намалювати красиві плечі і торс і наче непогано вийшло, хоча я погано знаю анатомію... Так от, саме за цього вигаданого хлопця з голим торсом мені півтори години розписували що я мрію бути згвалтованим 🤡 звісно це крінж зовсім і може не на пряму стосується "ти ж дівчинки", але в мене перша асоціація тепер така.... Ну і до речі там пані фаріон висрала в тві про те що ми різні з чоловіками і що у кожного своє призначення і треба його виконувати 🤡 цікаво тоді, чому сама ірина є політикинею, науковицею, викладачкою, якщо це типово "чоловіче" призначення... Але всіх хто їй так пише вона блокує...

"Ти ж дівчинка і не вийграєш олімпіаду з математики", вийграла🙂

Виховуємо з чоловіком доньку, без нав'язування стереотипів, в той час моя мама, робить мені зауваження, щоб ми не вчили її висловлюватися грубо, нехай буде мудрішою, тихішою. Тобто, вона повинна бути зручною, щоб проковтнути всі образи, бо вона ж мудріша, повинна мовчати. "Їй уже 14 років, а вона не вміє готувати, коли вона заміж вийде, то чоловіка чим буде годувати?" І коли відповідаю, що можливо і не вийде, то це не передати, що починається. Те ж саме стосовно онуків, бо старшому сину вже 26, а він живе зі старшою жінкою, а вона йому не зможе народити, як же я, біднесенька, нещасна жінка буду жити без онуків. Хоча я в цьому проблеми взагалі не бачу.

Як бісять ці хлопчики які вивчили слово " фемка" і всюди його ставлять як образу. А щоб по ділу щось - то ні 🤦

Ура🤗 як чудовенно, що вам знову Палає, а мені тепер є чим насолодитись і над чим подумати) єдиний канал, якому ставлю лайки авансом ще на початку перегляду. І жодного разу не пошкодувала і не було бажання прибрати лайк) Ви неймовірно класнючі 🥰 дякую, що говорите про важливе і "невидиме".

Моя бабуся завжди казала: якщо не навчишся готувати - не вийдеш заміж! Мама казала: якщо не станеш лагіднішою і покладистою - ніхто тебе не полюбить. Зараз сміюсь з цього разом з чоловіком, який мене любить, готує, прибирає, миє посуд разом зі мною😂 але у дитинстві це дуже ображало…

Я була у школі відмінницею, і мої 10-12 балів сприймалися як даність. Якщо ж я приносила зі школи 8 чи 6 - мама дуже дивувалася. Коли вчилися мої брати, їхній середній бал часто складав 6-8. І це також сприймалося як норма, бо "вони ж хлопці". Це стосувалося не тільки моїх братів, а й однокласників. Тезу, що хлопці в цілому гірше вчаться, підтримували мало не всі вчительки, "бо їм не до того - вони іншими справами займаються". При цьому дівчата повинні були краще вчитися, мати кращий почерк і бути охайнішими - адже "вониждівчатка".

Я у житті, на щастя, не так часто чула фразу "Ти ж дівчинка". Але найбільше мене вкурвлює коли кажуть "Ти ж дівчинка, то поприбирай нормально". Це один з небагатьох випадків які я запам'ятала. Чесно не дуже люблю прибирати кожен день. Мені більше подобається коли я у свій вихідний спіймавши потрібну атмосферу, неквапливо та ретельно наводжу порядок. Бо тоді я можу все перебрати, систематизувати і відчути кайф від зробленої праці. У дитинстві чула ще якісь варіації цієї фрази від дідуся і бабусі але не пам'ятаю їх.

Якими ми «маємо» бути нам нав‘язує і суспільство, і родина і контекст, в якому ми живемо. Мій чоловік-американець реально не розумів, чому для мене так важливо і готувати йому вечерю кожного вечора, і складати ланчбокс кожного дня на роботу і прибирати, прати, дивитися за дітьми, собаками, котом і т.д. І тут у мене вирвалось те, що прояснило ситуацію. Я сказала: «Навіщо тобі дружина, якщо я не буду всього цього робити». І це кліше родом із сім‘ї і «суспільного договору» про те, що повинна чи не повинна робити «хороша» дружина.

За водіння в саме ❤️. Я була переконана "завдяки" суспільству і родині, що просто не створена бути водійкою. Але в один момент з'явилося дуже велике бажання. І от я вже 1,5 роки з правами і 1 рік за кермом автомобіля на механіці кожного дня. Спочатку було дуже тяжко, тупила і боялась, кожен виїзд був як боротьба з собою. І зараз іноді бувають стресові ситуації, але то дійсно брак досвіду. І у всіх приблизно так на початку. Хочу підтримати дівчаток, які сумніваються. У вас все вийде!

Маю історію з дитинства про плаття і дерева) Мене ростили дідусь і бабуся. І дідо дозволяв мені досліджувати світ "як хлопчику": велосипеди, рибалка, дерева, збиті коліна і загальна радість дитинства. Бабуся ж хотіла виростити з мене жіночку жінку, домогосподиню і тд. (Що їй не вдалося, на її превеликий жаль). Одного разу мене вирядили в плаття на прогулянку, і наказалаи не лазити по древах. Я тоді подумала, що в цьому немає нічого складного. Проте стояти поряд з дідусем і спостерігати як всі мої друзі лазять по деревах, і катаються на велосипедах було неймовірно складно і важко. Тоді це здавалося дивним, навіщо носити одяг в якому не можна проживати своє найкраще життя? Ця історія має хеппі енд, мої прохання і великі очі розулили дідо, і я щасливим мавпеням стрибала з гілки на гілку.

Найдурніше "тиждівчина" я чула від однієї своєї подруги, коли вона мене вмовляла заселитися до неї в гуртожиток, бо цитата: "по-перше, в нашому гуртожитку рожеві перепустки", а коли я сказала, що ненавиджу рожевий/фіолетовий кольори, то вона була вкрай здивована - "як то , дівчина не любить рожеве?". А ще був мужчина в комп'ютерному сервісі, який розмовляв зі мною як з розумово відсталою людиною, бо щиро вірив, що я не знаю, що таке біос, браузер та Інтернет. А найдурніше "тижхлопець" я бачила в дитячій лікарні, коли привела на прививку свого сина. Перед нами були батьки теж з хлопчиком 1 року. Йому зробили прививку, він плаче, бо йому страшно і боляче, а його тато замість його підтримати говорить йому: "припини ревіти, ти мужик чи тряпка?". А мама в цей час поряд і ні слова не заперечила, а ще й підтримала свого чоловіка. Це дно, панове! Від гендерних стереотипів страждають як чоловіки, так і жінки, нажаль. Тому я обома руками за те, щоб нарешті суспільство відійшло від цього жахіття.

Мені завжди дорослі втовхмачували в голову стереотипи "ти ж дівчинка" і коли виросла, я думала, що зараз МОЖЛИВО, є люди, які не виховують так своїх дітей. Але ні. Мого племінника переконали не ходити на танці, а йти на боротьбу, бо, цитата:" танці- це для дівчат і пі***асів, а ти мужик". В дитини навіть не спитали. Тут треба сказати " це п* дець"

Дуже багато сексизму було в школі. Але я вже це переросла. Найсмачніше з мого життя - те, що мені в універі один "традиційний" казав, що на моїй прибашеній феміністичній натурі ніхто не схоче одружитися, а виявилося, що я уже 5 років у щасливих стосунках з адекватним чоловіком-феміністом, а оцей традиційний ніяк не може побудувати здорових відносин. І взагалі, кумедно це все - не знаю жодну "традиційну" пару, яка має реально міцні, щирі та здорові стосунки, а от серед нас таких "прибашених" фемок проблем із адекватними щирими відносинами набагато менше. Можливо тому, що люди більш свідомі, і ставляться один до одного, в першу чергу, як до людей?

Ну незнаю. Мій колишній хлопець вважав,що я маю ходити на роботу,встигати готувати йому вечерю і разом з тим порівну платити за зьомну кв. Варіант що я втомилась після роботи тому давай замовимо піцу не проходив. Здогадайтесь з одного разу чому він колишній) І саме цікаве це те що він вважає себе абсолютно правим. Модель поведінки набута від батьків.. Щасти йому.

Які гарні ці дівчата, мені дуже імпонує їх стиль поведінки, і після цієї їх розмови я переглянула деякі свої погляди на взагалі жінку, як цілісну особистість

Ема, та перестаньте ви випровдовуватися за Бобула. 🙃 Це ж совкова лопата. До того ж вважає, що його 69 років офігєть який здобуток. 🤣

Оооо так. Я як жінка без пари в 32 роки постійно отримую цей жаль у спілкуванні. Одразу люди починають казати щось на кшталт: ну нічо, ще зустрінеш того самого! Тоді я відповідаю, що я асексуалка, люди в ступорі, бо переважна більшість навіть не знає, що це таке. Але коли мені на др бажають "найголовніше любові, бо біз цього ніяк", я просто мовчу і не реагую. Поки не побажають щось нормальне🤣

Мені мама все життя говорила, що найважливіше вдало вийти заміж. Оце найбільше досягнення і запорука щастя😅 а мені 26, я без партнера, з депресивними розладами і позицією «все сама». А мама далі на своєму, що якби вдало одружилась, то все би точно налагодилось🤷🏼‍♀️😅 жінка ж самодостатньою бути не може, вона лише придаток до «сильної статі»😠

Ахаз 😂 дуже насмішило про те що суспільство таке: от ти правильна жінка якщо 2 дітей, чоловік . Я така жінка. І що суспільство. О то ти задрипана домогосподарка. А як же кар’єра . Ти маєш бути не залежною ітд. Тому тут ніколи нікому не вгодиш … кожному своє. Пс: діти це мій свідомий спланований крок 😉.

На початку 90х коли я вчилась у початковій школі ставили оцінки не лише за предмети (математика, українська мова і так далі) але за поведінку, самостійність, старнність та інші суб'єктивні прояви характеру. Поведінка оцінювалась як "зразкова", "добра", "задовільна" і "незадовільна". Так от для моіх домашніх *для дівчинки* прийнятною була лише "зразкова" поведінка, все інше було ганьбою про яку було соромно комусь сказати, і за яку позбавляли доступу до телебачення і проводили виховальні розмови годинами. .

О, про "ви все вигадали і не видумуйте" це в точку. Найбільш те, що я ненавиділа це коли мій колишній казав таке "ти маєш любити готувати і вміти, у вас це краще і виходить, бо у вас це закладено природою". Це жах, складно знайти адекватного партнера. Тому краще вже без нього.

В підлітковому віці батьки давали гроші брату, а мені казали: "він же хлопчик, йому потрібніше" - в решті я впіймала себе на думці, що я ПРАГНУ забезпечити його усім необхідним в житті (дім, машина, бізнес, повага...) і саме заради цього хочу собі хорошу роботу 🤦🏼‍♀️ А коли я виросла і пішла жити окремо, то почула від батьків таке: "чого тобі не вистачало? Ти ж у нас як сир в маслі каталася" - в мене аж мову відібрало 😳