Як виглядало українське село на Волині понад 100 років тому? Містечка й села Волині 100 років тому. ukposts.info/have/v-deo/faSEp4eGjneXs3k.html

Мені за сімдесят, а до цих пір сниться ота старенька і біленька хата під солом,яною стріхою. Весною наводився порядок кругом хати,а літечком цвіли мальви ,жоржини. В хаті пахло спеченим хлібом. Згадую,як найкращу пору в своєму житті.Хай живе іпроцвітає наша рідна ненька УКРАЇНА,я її люблю всім серцем.❤❤❤❤❤🎉🎉🎉🎉🎉

Мені це все знайоме в такій хатині жила моя бабуся зі своєю сестрою в селі Батьківщина Народицького району які це приємні спогади життя було тяжке але ту любов і піклування про нас забути не можливо буду пам'ятати доки житиму Господи дай сили вижити нашій рідненькій Україні❤❤❤❤❤❤

Дякую🙏 все так і було.... Бігали до мами в поле на буряки, пасли гусей, брали льон, ходили на вечорниці співали під баян та гитару, грали в ручейок.... Нема давно батьків😢стоїть самотня хата, люблю її , їжджу підмазую, підштукатурюю, і буду їздити поки житиму, бо то моє дитинство і юність і любов❤ ❤❤❤😢

Я сама з Дыканькы и у мого дидуся булы тэж волы,а моя бабуся працювала поваром у Кочубэя. Мы тэж любылы спаты на синовали. А щэ мы на волах з дидусэм издылы у Полтаву на базар,выизжалы ихалы цилу нич,и я дывылась на небо, там було дужэ багато зирок,волы дужэ повильно идуть. Дытынство було прыкраснэ,колы булы мама и тато молоди,нажаль их давно нэма,та и я вжэ 68. Мюблю свою квитучу Украина!!!!❤❤❤

Для мене подібний побут ніяка новина. Весь мій підлітковий вік, від 10-ти років і, практично, до повноліття, минувся в глинобитній українській хаті з товстезними стінами, вкритій рогозою. В цій хаті батьки прожили аж до середини вісімдесятих, коли дах почав протікати. Спали ми зі старшим братом протягом цілого літа на горищі стаєнки, вкритої очеретом, на духмяному сіні.

Якщо реально поглянути як жилося в той час людям то все було далеко не так прекрасно як на свілинах. Щоденна важка праця в полях, догляд за худобою ( хто знає той знає), відсутність медицини , висока дитяча захворюваність та смертність, а ще додати до цього війни , селянські повстання і кріпацтво.Тривалість життя дуже коротка і діти змалечку працювали на рівні з батьками. Адже і тоді в нас був їб@нутий сусід. Подяка автору за матеріал , хай квітне Український ютюб!

Я також виросла в таких умовах, і хата з соломяною стріхою, і льон пам'ятаю, і біготня по воді після дощу, та багато іншого. Але хочу сказати, це найкращі спогади про босоноге дитинство, тяжке та бідне, але разом з тим радісне та щасливе.

Тато казав, що ходили босоніж навіть в холодну погоду, коли грязюка, берегли взуття, несли з собою. Як приходили до школи, то мили ноги на подвір'ї та взували черевики, і лише тоді заходили у приміщення. І так було до 1956 року в українському селі на Полтавщині......

Очень интересное видео, а для меня особенно дорого увидеть историю, как жили мои родные более ста лет назад. Спасибо за видео.

Гарно та патріотично викладено ! Подяка за працю !!!

У мойiй бабусi була хата покрита соломой i бiленька як снiг, вони жили на хуторi поблизу Печенiг, то также мiсто , а хутор полковничi , моя бабця Нерейко Валентина Семенивна .Цэ було десь в серединi 60 х роках. Досi помятаю як медали хати, як месили глину , мы босi дiти месили глину з такою радiстю, разом з конем якого пускали тэж по кругу тiй глини.

Всі ті хати в самому серці, село - то особлива любов❤️

Цікаві, так би мовити - атмосферні, світлини. Перегляд таких світлин дійсно створює певний настрій. На зразок того, ніби потримати в руках якусь старовинну річ чи книгу. Дякую автору.

Подяка Автору 👍👍👏👍

Пам‘ятаю бабину хату до 60-го року. Земляна підлога, солом‘яна стріха, повітка з очерету, колодязь з бузиновим кущем, шпориш на подвір’ї , у хліві - корівка з телятком, свиня у загородці, здоровенний і колючий кущ жовтих троянд перед хатою, брикети з кізяків, якими топили піч і плиту взимку…. тепла лежанка, печений гарбуз, здоровенний рудий кіт, несмачний домашній хліб. Незатишно і бідно, але кращого тоді не бачили, тож призвичаювались до всього. Моя молодша тітка, як бігла на танці до клубу, на якість відзнаки мила ноги і робила свіжі устілки в капці з газети… А мені вона рвала суниці в садку , вишні , геть усі обносили шпаки - нам заставляли кісточки на подвір’ї під тополею)))).

ТАК ДУЖЕ ЧУДОВО СУПЕР МОЛОДЕЦЬ!!!

Дякую автору за працю, вподобайка 🙏

Бабуся розказувала,що молодь збиралися,співали танцювали вечорами, також односельчани один одному допомагали цілою вулицею робити якусь роботу,наприклад будинок побудувати,а коли прийшли совєти кацапські,то погнали всіх в колгоспи працювати на московську орду.

В дитинстві була в музеї "Під відкритим небом", біля Києва. А коли мій син був того ж віку, що я колись, ми відвідали історико-культурний заповідник "Батьківщина Т. Г. Шевченка". На на той час збереглася навіть криниця, якій більше 100 років. Були на могилі Шевченка. Це був цікавий, пізнавальний екскурс.

Бачив таку хату на річці теж стояли такі вітряки ,звідки родом.цікаво таке дивитись 👍😊 була б машина часу хотів би туди потрапити ,та побачити на власні очі людей та побут.

Дякуємо за відео! Хай квітне україномовний ютуб і Україна 🇺🇦🇺🇦🇺🇦💪❤️

Дякую Вам за цікаве та пізнавальне відео!

Я як почула від диктора що сірі Воли зникли під час Сталінських часів😢 шкода😢 така добра , трудовита була тварина , помічники людей, і що тепер волів немає? 😢 Шкода що вже нічого майже не залишилось , яка була краса, чиста природа, все ушло в нікуда😢 залишились лиш згадки, тай й згадки згодом зтрираються в пам'яті людини, лиш фотокарточки та й ті не вічні, нічого вічного немає на цій Землі, все приходяще і уходяще😢 одне змінює інше, як день змінює новий день, як день змінює нічь.

Я ще пам'ятаю, в 70-х роках у бабусі була так ж хата-мазанка, плетений тин , і вишня біля хати, ще квіти - чорнобривці, мальви, барвінок! І криниця неподалік ! Все те в пам'яті закарбувалось! І глиняні горщики, і домотканні ряднинки, в хаті висіла ікона Божої Матері, покрита вишитим рушником! , На вікнах - герань( бабця казала - калачики )) Було скромно, але затишно!!

Підписався, сподобалось дуже, бо люблю старовину.

Подяка вам.

Дякую за Український вміст.

Цікаво було. Подяка автору.

Зверніть увагу всі хати білесенькі,побілені, бур'яни скошені,у дворах наведений лад,ростуть плодові дерева.Українці,хоч і 100 років назад,а були роботящі та наводили лад навкруги.

На світлині 3:27 напевно не льон, а напевно коноплі, в порівнянні з якою льон маэ значно коротше стебло. Коноплі вимочували у ставках, у якому якщо була якась риба, то вона вся пропадала. Льон вирощували в північних та західних областях, а коноплі у південних.

Дякую Вам Пане.

Так виглядали деякі села навіть в роки мого дитинства, в другій половині двадцятого століття, після закінчення Другої світової війни та сталінського терору.

Думаю, що цим світлинам набагато більше ніж 100 рків.

Дуже цікаво.

Сьогодні підписалась,дякую.

Дякую🙏

Я теж пам'ятаю своє дитинство, як мої дідуся і бабуся возили нас по черзі восьмеро онуків на свою батьківщину на Черкащину до родичів на відпочинок, вони там теж раніше жили.На початку 60 - их бабуся і дідусь переживши не один раз голод,післявоєнні знущання з селян, тяжку сільську практично безплатну працю в колгоспі вирішили своїх дітей відправляти доучуватись старші класи до родичів в місто,шоб вони там отримали паспорти і були вільними, і вирішували самі де їм жити,на кого вчитись і де працювати, потім і самі переїхали .Але я як була дитиною пожила в хаті з глиняною підлогою і стріхою під соломою,канікули були незабутніми.Прогулянки по лісу, збирання трав, ягід,грибів,ставки в очереті де ми сиділи онуки із дідусем і його земляками ловили коропів і в'юнів.Варили істи на вулиці,у родичів була змонтована як і у всіх, цегляна піч, обмазана глиною на вулиці,під довгою стріхою,під якою стояв стіл, дві лави, там могло поміститись з десяток людей,бабусі варили різні українські страви,під стріхою сушилися лікарські рослини, з яких вже в місті бабуся заварювала нам чаї.В хаті вікна, двері, лави,кроваті,столи і стільці були дубові, пам'ятаю особливий запах цієї деревини,підлога глиняна, на трійцю рвали пахучі трави і встилали підлогу.Здивували дві печі в хаті,обидві з варочними поверхнями,але ркремо топилися, одна підігрівала закуток високо над піччю,ле могло поміститись лекілька людей,поруч щ іншою піччю був вмонтований великий чавунний казан,в якому підігрівали воду на купання,прання,та на різні потреби в господарстві Вода з криниці неймовірна,навіть пробувала серпом жати пшеницю,і в'язати снопи на приватних невеликих ділянках,бо туда техніка не могла заїхати

Україна вічна і нездоланна ! Так було ,так буде і так вірішив Бог ! Ми подалаємо цю підлу війну і Україна відродиться .Слава Україні! Слава Героям України!

Пізнавально,лайк!👍

Коли я був малий і в селі не було асфальту то люди часто ходили босоніж. По перше не зручно ходити взутому по піску, а по друге це набагато приємніше ходити по піску та травичці босими ногами. Ну звичайно якщо село чисте і охайне. Взували взуття коли йшли в ліс, або на роботу.

Дім, побудований з екологічно чистих природніх матеріалів... Для багатьох сучасних людей то просто мрія. ❤️

У моєї бабусі теж була хата під соломою, а на зиму робили загату із стовбурів кукурудзи.

Краса! Дякую.

Файно!

Да, так было в сели моей бабуси до начала 80-х! Харьковская область!

У моэi бабусi була така хата. Пiв-хати збереглось досi. Туалет був на вулицi, стiни , дверi були з очерету. Потiм зробили з дерева. Кожен вечiр грiли воду , мились. А в субботу, бабуся грiла два здорових казана i купалась повнiстю. Використовували господарське, дiгтярне мило. Змивались настоянним у водi любистком. Старi хати збереглись. I в непоганому станi. Три роки назад бачила таку хату. В таких хатах лiтом було прохолодно , а зимою довго зберiгалось тепло.

Люблю таке дивитися

Моя рідня по лінії батька жила у такій хаті на Полтавщині, а потім точно у такій - на Дніпропетровщині. Я там проводила шкільні канікули. Гарні спогади...

Чи ви спали на горищі хати яка крита соломою? Ви не можете собі увити як це! У найспекотнішу ніч там прохолодно, пахне сіном,жодного звуку. . .Неймовірне задоволення! Як мені у свій час пощастилдо!!!

До 1965 року я ще жила точно в такому селі ! Дніпропетровська обл

Моя мама в дитинстві гусі пасла.🙂👍👍👍

Мені 63 роки я малою бачила і знаю як жали пшеницю,як укладали снопи.для нас.дітей це були хатинки.ми там ховалися.. потім ціпом молотили мої бабуся і дідусь...так шо я бачила і знаю як тяжко ціпами молотили зерно..бігали діти босі.особливо було приємно стрибать в теплу пилюку на дорозі...😂 . Це було на Київщині до 1967 року ... Не так вже і давно...

Коли б не приїхала до батьківської хати вклоняюся і вітаюся з моїм місцем сили!!немає моїх ріднесеньких батьків, а добро і світло від їх життя до цього часу зі мною, допоки я жива. З самої весни і до холодів осені ходжу по землі в селі босою, а вранці і ввечері по росі, які б не були звпилюжені ніжки, травинки вимиють до білосніжності. Я давно міська пані, але іноді думаю, якщо прийдеться позбутися моєї хати і двору я занедужаю, не фізично, а душею. Україна моя рідненька, витримай цю навалу, жити і процвітати нам повеліли батьки!

Хоч Хати були під соломою, але чоловіки в чоботах. Я ще застала часи на коли на початку 60 років будували глиняні хати, а дахи вкривали вже бляхою.

Лайк в підтримку каналу!!!💛💙

Мені знайомі такі місця, була в таких селах на полтавщині, де зараз Кременьчукце море. Там були саме такі села, хати під стріхаю. Пам'ятаю, що в хаті було дуже чистенько, скрізь рушники, долівка глиняна, вкрита осокою, квіти з степу . Пам'ятаю вітряк,, а на волах навіть їздила. Нажаль, що зараз там все затопили водою таку красу.

Селяни йшли босоніж,тому що черевики були переважно одного розміру,декотрим гризли пальці,а жінкам завиликі.

Мазанки досі стоять...і на сході теж...

Дуже хотілось би хоч на день потрапити в ту атмосферу, відчути те життя

Батько покійний казав, що в його діда був млин, комуняки прийшли, спалили... Україна завжди багатою була

Та як виглядало, батьківській хаті 120 років. Стоїть як дуб. Нічого не перебудовували. Колись 70 років назад тато міняв вікна, та в 69 році дах. Був очерет ,а зараз шифір. Та двері міняли, бо раніше двері були не високі. А тато - зріст 1 м 80, ввесь час стукався головою. Та общикотурили хату також десь 70 роках. Стоїть ... Ми її любимо. Є у нас сіни, чулан , мала хата і ,велика, конюшня, горище, ляда на горище з драбиною. Сволок на всю довжину будинку. Звісно , печі повикидали батьки, поробили плитки( ой спасіба ілічу, шо я хліба не печу). Так дякували сільські господині лєніну😀

Такі домівки, і досі існують в селах, не так часто, бо багато й нових

Менi тринадцятий минало, я пас ягнята 🐑🐏 за селом 🏡! Т.Г. Шевченко.🤷‍♂️🇺🇦🔱

В нас теж є дідова хата,їй років сто ,перероблена трохи в 60 х.

Я в таких умовах ріс до 6 років.❤

Хата мого діда зі сторони батька була із дуба, окрім кухні було ще три кімнати. Підлога деревяна окрім кухні, де була земляна підлога. Стріха соломяна. У нас на Поліссі хати деревяні.

Настільки було добре в селі, що за будь-якої можливості тікали звідти хто куди міг, хто до міста, а хто на інші континенти.

СПАСИБІ!

На фото подивитись, то може воно й гарно, але не дай боже так жити. В нас теж була така хата від прабабусі, та давно її продали, старовину на Віоліті колекціонери розкупили, про те життя знаю з розповідей бабусі і ось вона якраз завжди казала, що було нелегко.

Вже 1,050:))

браво родився в таеій хаті і наразі зовсім нежалію

Спасибо за ролик. Интересно, что уже "українське село понад 100 років тому", постулировано, как "Малороссiи" и "Russland"... это же не ошибка?

Ходить без обуви по земле, это классно мы тоже в детстве снимали тапки и и шли босиком на ставки!!!

Фото дуже антикварні, дякую. Але то була Україна! А не малоросія!

У нас на Волині всі хати були деревяні. Хата мого діда була теж під соломою, але земляна підлога була лише на кухні, а трьох просторих кімнатах, із не низькою стелею, була дубова підлога і це до революції. Лише у 70-х крівлю встелили шифером.

Дякую за підбірку та коментарі! Перекину зараз маман, вона обожнює подібний колорит😊

Якщо б була машина часу, я би тебе друже відправив туди до тих волів на 100 років назад , щоб ти розповідав як пахнуть сільські вулиці після дощу гімняками воловими, кінськими, коров'ячими, козячими ...

Я ще застала такi хати в селах Киiвщини - у бабусi була та у сусiдiв! Аж не вiриться, що таке було! Я завжди дивувалася, як бабуся ходила босонiж по скошеному пшеничному полю (по стернi) - на неi неможливо стати, бо боляче! А бабуся бiгала по полю! Ось якi нашi предки - трудяги!

Я 1994 року, але дуже тяне втой час пожити... Всігда люблю все старе і старі часи незнаю чому..

Мені 70років я теж жила у бабусі в селі повню біля ферми два буйвола дуже великі рога і бежевие

нажаль такого щастя більше не буде, як було гарно що 1000 років жили в глиняних хатах, які потребують кап ремонт кожний сезон, завжди була робота!

Предки наші бачу жили екологічно,не бруднили природу, після них не залишилось сміття бутилок поастикових руїнів які не гниють. 2-3покоління відживало в хаті а потім хата з глини та соломи просто перетворювалась на пагорб згнивав деревяний каркас і солома а глина ледала ьугоркрм на якому росли трави. І сліда бруду не залишали в природі!!!!ні сліда!!! Це і є технології диття і будівництва від Бога ,в мирі і гарминії з природою.

Вже відео в фб

👍

Хата моєї бабусі ще досі ціла, тільки очерет я замінив на шифер у 2005

надпись на французском на фото: "Малая Россия". И на немецком та же надпись.

Якою б гарною була Україна, якби не московське ярмо! Подяка каналу!

Я в 69 році жила в старовинний українськой хаті у бабусі,но чомусь в воронезькій обл.

Помню детство у тетки в 1950-60 годах под Полтавой.видел и знаю что за жизнь была трудной ,бедность.Только в 1970 люди строили уже хорошие дома из белого кирпича и топили уже углем а потом провели газ.Не дай бог опять вернеться такое после войны!

Білобока хатинка під соломою , а влітку притрушена земляна долівка свіжоскошеною травою з лугу , а ввечері на призьбі посиденьки , розповіді і пісні , які добрі спогади дитячі , але сумно , немає ні хатинки , ні бабусі!

Малороссия!Как душевно.

ЗАРАЗ, НАЖАЛЬ,СЕЛА ЗНИКАЮТЬ!👎

Длинный дома строили еще трипольцы - наши древние предки. Удивительно как эта традиция прошла сквозь тысячелетия.

Цікаво 🤩

Моїй хаті вже сто років

Очень красиво!

Де "коротке життя?" Наші майже всі помирали в віці 96÷104 роки.Дідусь як помер у віці 88 років,на похорон рідня з'їхалась,і всі казали:"як рано він помер".

бабуся розповідала про волів які в них рогі великі були, а мені дуже цікаво було коли у вола народиться волятко .

Спасибо за фотографии Малойроссии .