В Україні війна! У ній немає маленьких справ, немає непотрібних, немає неважливих. Це стосується і слів, і дій, і людей. Герої, завдяки яким ми не втратили України! Ми дякуємо і вклоняємося кожному з них. Матері, які втирають сльози та сумують. А ще вірять, що їхні сини тепер у небесному війську. І тамують біль, який насправді нікуди не зникає, стає частиною душі, але водночас змушує піднятися, стати на ноги і робити щось в їхнє ім’я. Поетам сьогодні треба говорити за тих, хто уже не скаже! Скільки сенсів і вимірів у цих словах. Скільки жаху і надії, поразок і перемог. Скільки болю !Поезія Соломії Українець саме про це. Декламують учасниці драматичного гуртка «Країна мрій» Діана Перейма та Ліліана Перейма.