На щиті повернувся в рідний Хирів воїн-захисник Віктор Ковалець.
Вислів "на щиті" походить зі Стародавньої Спарти і означає, що воїн загинув з честю. Гідно поклав життя на вівтар перемоги, захищаючи рідну землю.
Після тяжкого поранення боєць три місяці перебував в комі. Вражий російський осколок потрапив в голову і не давав ні жити, ні вмерти. Лікували в Запоріжжі, в Дніпрі, в Києві та Львові. Три місяці боролися за життя Віктора Ковальця. Лікарі за допомогою медицини, а мама і шестеро сестер тримали життя хлопця молитвами.
Але Бог забрав Віктора в життя вічне.
Штурмовик Віктор Ковалець воював в 128 штурмовій бригаді. З 2015 року на фронті. Перебував у більшості гарячих точок, які є на сході України. Був контужений і мав можливість не повертатися на війну. Але після реабілітації знову їде. Повертається до братів по зброї.
"Я там потрібен. Їду до своїх хлопців. Там моя родина".
Був дуже активний і завзятий. Моторний і бойовий хлопчина.
Всі діти родини Ковальців дуже дружні і злагоджені. Вони почергово були біля Віктора, молилися за нього, тримали за руку.
Дивовижний факт. Іноді, коли сестри згадували події з дитинства або включали записи племінників та племінниць - в нього текли сльози.
Отже він відчував емоції та дії близьких людей. Не міг поворухнутися, але реагував.
Рідні до останнього твердо вірили, що Віктор вийде з коми. Мабуть, завдяки затятій вірі 6 сестер, брата і мами хлопець і жив з грудня по березень. Дожив до весни і 12 березня відійшов у засвіти.
Учень Хирівського Ліцею імені Владики Івана Хоми. На сторінці закладу так пишуть про Віктора:
"Невтомний воїн, який завжди підтримував зв'язок зі школою, постійно давав запити на сітки, окопні свічки та інші потреби для себе і побратимів, щоб бути на варті нашого з вами спокою... Тепер буде охороняти нас із Небес..."
А як зустрічали школярі героя-захисника я бачив на власні очі. Діти з усіх класів і вчителі вервичкою тягнулися від перехрестя, до міської і далеко далі. З прапорами і з квітами, на колінах, засмучені, а дехто гірко плакав.
Біля будинку, де жив хлопець священник отець Ігор сказав мудрі слова:
"Бог дав йому набагато краще, ніж ми йому можемо дати.
Ми щиро дякуємо за дар його життя. За його служіння. За його любов до своєї Батьківщини, до нас з вами. За те, що був не дуже великого зросту, але мав велике серце. Дуже мужній був.
Віктор має нагороди за свою відвагу, за свою мужність. Бо був той, який захищав, на передовій.
Сьогодні ми щиро вклоняємося перед ним. Віримо, що Господь йому, як і тисячам інших наших воїнів приготував Небесне царство серед тих, які люблять свого ближнього. Бо та любов є найбільшою, коли своє життя за своїх ближніх віддаєш."
Центральні вулиці містечка - Василя Стуса та Добромильська - були переповнені людьми. Хирівчани на колінах прощалися з героєм з шаною, повагою, сумом.
В день, коли привезли тіло Віктора, з неба сипав дрібний сніг, який згодом перетворився на краплини-сльози дощу. Дощ лив весь день - небо плакало разом з Хировом.
Хирівська громада гідно зустріла і провела в останню дорогу полеглого захисника Віктора Ковальця.
Вічна пам'ять Герою!