Сьогодні знову без тривалих передмов. Звично про дві теми, хоча мав трохи більші плани. Починаю традиційно згадкою про злочинну розправу над народним Героєм України Романом Червінським. Якихось особливих новин нема, хіба нагадування про апеляційний суд. Але вважав за потрібне зробити пару жорстких акцентів.
Друга тема значно ширша, але не з найновіших подій. Хоча, на жаль, ця історія не втратила своєї актуальності. Нещодавно, пригадуєте, ми з вами обговорювали так звану «Формулу миру» Ердогана. Насправді, то були деталі зовсім свіжих переговорів емісарів Зе з рашистами в Туреччині. Тамтешня дипломатія просто злила деякі ключові тези. А зараз у нас здійнялася нова хвиля обговорення документа, який засвітила німецька газета Die Welt. Нічого нового, бо ще в березні його переказувала Wall Street Journal. А коли напружити пам’ять, то ви згадаєте й основні постулати цієї антиконституційної та згубної угоди, й висловлювання щодо інших пунктів плану капітуляції України на брифінгах у Стамбулі 29 березня 2022 року. Там «партньори» (це тоді вперше Подоляк так лагідно назвав рашистів) у два голоси розповідали про «чудові перспективи» цих планів.
Я в той час зумів накопати трохи інсайдів та позбирати те, що було у відкритих джерелах, і описував у своїх соцмережах. І не став би повертатися сьогодні до теми, якби не виявилося, що все, ніби ж так давно відкинуте, ні на мить не втратило своєї актуальності для нашої горе-влади. А от більшість українців про всі ті плани й наміри вже цілковито забули. Тому нинішній запис - це реакція не на якусь конкретну подію (там переговори й не припиняються), а на інформаційний привід, що вигулькнув із недавнього минулого.
А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.