дякую за чудове інтерв'ю, класне відео зі вставками фото та відео фрагментів. Анастасія Євдокимова дуже приємна інтерв'юерка. бажаю успіхів, ви молодці!

Дякую за таку цікаву та позитивну розмову!

В підлітковому віці мені до рук потрапила книга Ірени Карпи "Перламутрове порно". Не пам'ятаю як і де саме я її придбала, але вона в мене була. Вплив не мої дитячі мізки був неймовірним, що аж захотіла навчитися так круто писати. Конфуз жу трапився, діло було в сільській місцевості (я родом з смт), де не те шо слово "порно" було чимось за межею зла й моралі, а навіть для означення сексу існувало 1000 і 1 ефімізм, аби ніхто не здогадався. Моя маман булі жінкою вкрай релігійною, що спричиняло періодичні сварки щодо контенту, який я споживала (рок музика, фільми, аніме тощо). Навіть Гаррі Поттер піддавався постійній анафемі. Одного разу, повертаюсь зі школи, захожу в кімнату, а там мама сидить, тримаючи в руках "Перламутрове порно". В очах палав праведний гнів та німе питання "Що це?!" Я найспокійнішим голосом і з покерфесом відповіла, що це прекрасний зразок сучасної української прози від молодої та перспективної письменниці, майже голос покоління. - Чого воно так називається? - спитала мама. - Це модерне переосмислення сучасної культури та повної безнадії сучасного покоління, - намагаючись говорити серйозно, відповіла я. - Так, не дури мені голову! Зізнайся, там про секс? - Враховуючи те, що совок розпався, то так, трошки сексу з'явилось. Останньою фразою я майже викопала собі могилу і заборону виходити з хати до старості. Напруження в кімнаті було таким, що можна було різати повітря ножем. Я боялася, що перша книга українською, яку я купила за свої гроші, полетить в смітник, або ще гірше - буде спалена. На допомогу мені прийшли, як не дивно, шкільні знання про українську та світову літературу, чк раз почали вивчати інтимну лірику. Моїми рятівниками стали Леся Українка, Ліна Костенко та представники розстріляного відродження, котрі писали подекуди, вкрай відверті вірші. А потім я запропонувала мамі самій прочитати і переконатися, що книга цілком безпечна для прочитання підлітком, який скоро мав закінчити школу. Оскільки моя мамця була фанаткою поезії, це спрацювало. Я отримала свою книжку назад, що стало для мене неабияким полегшенням. На жаль, з часом вона загубилася в переїздах, але я весь час згадую скільки було крутих емоцій від її прочитання і як вона вплинула на моє становлення як особистості.

В 10 класі знайшла на горищі сусіда «Суки отримують все». І замість того, щоб вранці йти на уроки, сиділа у дворах, читала і думала «боже, допоможи мені теж так круто писати»

Вибачте, Ірено, але ваша книжка "як не стати куркою" після прочитання стала хранителькою гербарію мого старшого сина. Книга попала до нас шляхом буккросінгу, все як ви заповідали😂

Мені зайшла «Піцца Гімалаї». Фраза з цієї книги , що втома у нас у голові , а не в тілі часто мені пригадувалась

я з тих хто завжди чув Ірена Карпа Ірена Карпа але не знав хто це, дякую за інтерв'ю тепер обов'язково почитаю, дуже цікаво

В одинадцятому класі я ненавиділа практикантку, яка вела у мене алгебру. Тому хотіла її дратувати і окрім підручника на парту викладала купу художньої літ. Одного дня вона схопила звідти Карпину «Фройд би плакав» і нажалілася моїй класній керівниці, яка потім принесла мені книгу назад зі словами: «Правильно, математикам теж не завадить читання!»))

кому цікаво підіть послухайте її пісню "очі твої", почув років 15 назад, досі у плейлісті, обожнюю

Читала в кафешці «Супермаркет самотності», коли підійшов симпатичний хлопець і запитав які ціни там в супермаркеті. Думала, що хотів познайомитись, а виявилось - запитати чи цікава книга, бо хотів купити щось своїй дівчині)

Книга «Виходити заміж…» стала своєрідним поштовхом до читання українських авторів. Вона дійсно дуже легка і смішна, це точно не філософський трактат, але такі книги теж дуже цінні і я вдячна за неї.

Для мене Ірена Карпа зараз як відкриття. Я пам'ятаю, що ще малою бачила її по телевізору, коли в неї була своя група. І тоді, не знаю чому, але Ірена справила на мене погане враження. Вона розмовляла якоюсь для мене не зрозумілою мовою та виразами (типу "тупа курва"), які різали вухо, бо тоді так не було прийнято чи що. І зараз я випадково наткнулась на Карпу в Instagram і почала слідкувати за її життям. Тепер я забираю свої слова назад, тому що це дійсно освічена, розумна, глибока людина зі своєю точкою зору та розумінням всесвіту.

З Ірени Карпи для мене, в Херсоні, у 2004 почалася сучасна українська література. Сюжет був трохи психоделічний і, чесно кажучи, я мало що там розуміла ))) Але ж! Це була жива українська! Це були книги українською про сучасніть, а не про панщину і стражденне селянство. Це викликало дикий захват. “Фройд би плакав” і “50 хвилин трави” передавалися з рук в руки у підлітковій тусовці. А українська була ознакою нашої інакшості і неформальності :) На противагу російській і попсі. З таких маленьких цеглинок складалася наша українська самоідентифікація в, здавалося б, російськомовному регіоні. Ну а далі ви і самі знаєте …

Для мене слова Ірени - це не просто тексти, а справжні твори мистецтва, що мають здатність переносити емоційний заряд і руйнувати стереотипи. Вони виходять за рамки статевих ролей і розгортають певний світ, який так часто залишається нерозгаданим. Впевнений, Ірена пише не тільки для жінок, а для всіх, хто готовий зануритися у її світ. Це історії, які сповнені глибокого змісту у спрощенні і відображають гармонію різних світів. Але в той же час, це історії, які можуть розкрити перед чоловіками найтонші нюанси жіночого досвіду. Сюжети розповідають про важливе і при цьому не обмежуються рамками "жінки про жінок". Так трапилося у мене. До прикладу, у "Тільки нікому про це не кажи", що я прочитав минулого року, Ірена зачепила низку соціальних тем, і це залишило невимовлені враження. Кожна деталь її оповіді мовить про щось більше, про глибокий сенс і реальність, яка може бути важкою для багатьох з нас. Але це і відгукується у душах! Нині, у темні часи, цей роман Ірени набуває ще більшої значущості для мене. Історія наповнюється новими вимірами і відкриває читачеві не лише зовнішній світ, але й їх внутрішні переживання. Це не просто слова на папері - це вікно у глибини людських душ. Це можливість відчепитися від новин, або видихнути після складних гуманітарних місій, котрі реалізовую. До речі, цей примірник нині у військового на фронті, тож авторка - ментал-рятівниця!

Моя любима жінка!

Для мене книжки Ірени Карпи,яскраві і легкі,неначе спалах,асоціюються з сірником,який розпалює закоханість в укр мову та літру. Поділюсь своєю історією. Після 24.02 я панічно евакуювалася з Киівськоі області і взяла з собою у єдину валізку,яку могла нести, лише книжки.Зовсім не взяла речей,навіть найнеобхідніших.Лише книжки,неначе скарби,з якими не можу розлучитись в найдраматичніші часи.Пакувалась інтуїтивно,миттєво,за півгодини.Валіза була надтяжка,але я все одно тябричила іі, заспокоюючи себе тим,що в найрадикальнішій ситуаціі книжки надаються на зброю для самозахисту))) фантазувала,як зачимбричу книжкою в терористів,ледве повзучи з непідйомною валізою)),чого не вигадаєш,щоб виправдати порятунок того,що любиш)))(Можна знімати кіно про таку колоритну втечу)))Взяла,як відчувала, «найважливіше».І там поміж книжок Забужко, Андруховича,Жадана тощо була книжка Ірени Карпи «Фройд би плакав» Коли розмародерели моє житло, я знову рятувала саме книжки. Під час перебування в евакуації познайомилась з дівчиною Лєною, яка була приголомшена тим, що в моій валізі лише книжки і немає елементарних необхідних речей (Коли збирала валізу поспіхом за принципом "лише найважливіше" і цим "най' виявилися лише книжки, то не взяла навіть шкарпеток)), валіза аж тріщала від шоку) Лєна була російськомовною з Дніпропетровська і ніколи не читала украінською. Світ украінськоі культури був для неі чимось далеким.Тоді я запропонувала ій почитати щось з моєі бібліотеки І вибрала щось яскраве і легке,чуттєве, близьке, ідеальне для знайомства з укр мовою І запропонувала ій книжку Ірени Карпи.І це був найвлучніший вибір! Феєрична книжка зробила свою справу)))Лєна закохалась в укр літру! Вона поділилась тим,що шокована,що в нас є такі класні укр книжки.І вона хоче ще.Тоді я подарувала ій книжку Ірени Карпи і ще кілька інших авторів.(Дарувала і думала "куплю собі ще" і одразу,як з'явилась нагода,в розмародереному житлі,звідки винесли все від виделок до трусів,я знову шокувала всіх тим,що найперше замість білизни і шкарпеток,придбала собі омріяні книжки)))І навіть в букіністиці знайшла Фройда,який плакав.З тоі пори ми переписуємось з Лєною і вона тепер купує книжки украінських авторів,вже читає Любку,Жадана. Це дуже важливо і класно,що в нас є така запальна література,яка дає змогу закохуватись в укр мову і в укр літру! Обожнюю дарувати книжки всім знайомим і не дуже)) це мій основний фірмовий подарунок і вважаю книжки Ірени Карпи ідеальним інструментом закохувати в укр мову і літру!

Чудова і чуйна Ірена! Колись спілкувалася особисто. Чудова ❤️

Не встигала я на зустріч з Іреною Карпа у Барселоні. Бігла... А все чому? Бо якась дурепа вискочила з потягу, в якому я їхала, і вирішила перебігти колії перед зустрічним потягом!!! Дівчина загинула...😞Звичайно, сталася затримка. Але на частину презентації я все таки потрапила😌І ось, стрибаю я назад у потяг уже з книгою "Добрі новини з аральського моря (з автографом! 🤗)відкриваю і читаю першу фразу "Потяг TGV затримується в зв'язку з інцидентом на залізнічній коліїї..." книга - крута! Це я вже зрозуміла з першої фрази.

Збережу собі в пам'яті образ Карпи приблизно домайданний. Потужна і талановита особистість. З цього погляду вона досі цікава. Я вдячна їй за той давній пафосний, хай випендрьожний, сміливий образ, за молоду українську літературу, для багатьох то було супервідкриття))) Зараз не розумію всю цю тему з її "дорослішанням", курсами, закордонням, не в'яжеться, не цікаво. Хоч вона сама, мабуть, нині почувається більш цілісною і зрілою. А пісня Корса -- вогонь, ностальгія, любов 🤗

Вогонь 🔥🔥🔥

дякую!

Обожнюю Карпу! Дякую)

Було прикольно дізнатися, що "Добрі новини"т мали б бути більшими, бо після читання "Тільки нікому про це не кажи" здалося, що це ніби спін-оф, а тепер думаю, що початково історія могла бути частиною першої книги. На жаль якихось цікавих історій не маю, скажу лише що "Добрі новини" витягли мене з нечитуна після повномасштабного вторгнення - і я як раз була дуже вдячна за цей формат коротких шматків

Рік тому я почала писати. Спочатку для себе, тепер працюю над дитячою казкою, яку хочу опублікувати. Я не знаю чи достатньо пов'язана ця історія саме з вашими книжками, але свій ютуб канал і подкаст на Spotify я завела саме після того, як знайшла ваші книги у продажу в інтернет-магазині. Мене це надихнуло. До цього я вважала, що ви тільки співачка і подумала, що раз ви, бувши співачкою, можете писати хороші книги та мати успіх, то і в мене (людини з іншої сфери) також з часом все вийде:)

Коментар в підтримку вашого каналу і улюбленої І.Карпи❤ Дівчата, ми теж недавно відкрили канал з тренуваннями - якісно і в кайф🎉, підтримайте нас💛💙🙌

Я на цьому тижні читала «Добрі новини з Аральського моря». Мала насичений графік, книгу-товстунець і план неодмінно її до неділі дочитати. Спочатку мене за читанням заскочили батьки на шкільному пікніку. З одним із них (теж читуном) говорили про читання. Мені було незручно признаватися батьку, чоловіку, що я читаю жіночий роман. Я ж маю образ ділової жінки, яка спеціалізується по бізнесу та класиці. Але зовсім трошки незручно. Моє его не сильно пострадало. А серед тижня взяла книгу з собою на дитяче день і народження. Не діставала, але в сумці книгу побачила подруга. І ми трошки погомоніли про письменницю Карпу, обговорили її зовнішність і схожість з моєю колегою, яка як і Ірена, українка і давно живе в Парижі. Ми навіть використали книгу, я показувала на ній свої навички скорочитання. Одним словом, майже всі з ким говорила цього тижня, з ними розмову зав'язували книгою Ірени Карпи.

Бесіда настільки цікава, що я, яка свідомо оминала книжки пані Ірени (ну ж бо я про Фолкнер, Салюстій, Джойс, Маркес, Забужко etc) потюпцюю за Добрими новинами з Аральського моря, а ж бо раптом переїздити до городу Парижу назавжди, то вже нічого мене й не злякає😊 Без жартів пані Карпа те що треба ❤

найбожевільніше, що зі мною ставалося під час прочитання книжок Ірени Карпи, це те, що якимось чином я не читала ще жодної її книжки. все збираюся почати читати хоча б якусь, бо про всі чула лише приємні відгуки

Першою прочитала " Як вийти заміж.." того року-таки кумендна,дійсно піднімає настрій і актуально про життя. 2гою прочитала " Нікому про це не кажіть"- висвітлює негативні явища в суспільстві,ти навіть здогадуєшся про якого патлатого фотографа-збочинця йде мова...тому ,якщо вам і так не ок на душі,то краще не беріть зараз. Зараз читаю оту товсту блакитну книгу- так,дівчат таки життя матає не по дитячому в тому Парижі...

Звідки той прекрасний топ в пані Ірини? Хтось може знає?

дякую за інтервю, а де ви знайли "знес паленого"?

В мене історія не про книжку, а про худі, яке вийшло в результаті колаборації Ірени з якимось брендом. Там на грудях було написано великими буквами «БУЛО І БУЛО. Коли довго витріщаешся в минуле, минуле витріщається на тебе. Так що забий.» я купила цю кофту, виклала в інстаграм, відмітила Карпу. Ірена виклала це фото до себе в сторіз. Зі сторіз на мене перейшов чувак, полайкав мої фотки і закохався. Але завдяки читанню книжки Карпи «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочеться», я слава Богу не вийшла за нього заміж. Але історія була весела і майже не токсична😁 Цьом❤

Особливо її книжка «тільки нікому про це не кажи»

найбожевільніше, що зі мною ставалося під час прочитання книжок Ірени Карпи, це те шо я прочитала книжку "виходити заміж" і не вийшла заміж

Доктор Соя Лось злого не порадить

Люблю Карпу- підлітка- бунтарку, юну дослідницю дорослого життя і сексу, невгамовну матір, паризьку українку. Завжди читаю із задоволенням.

Ніколи не зрозумію людей які звалили і приїжджяють в Україну розказувати свої премудрості. Але ж їхні діти всі там і вони ніколи не повернуться. Тому, це просто якеси гниле хизування і неспроможність. Побудуй тут, виховай дітей тут і щоби вони українцями стали і продовжили життя в цій країні...

Читала вашу книгу, де феменка І все думала про свою однокласницю Сашу Шевченко 😅 яка феменка була популярна

Перепрошую, я художник, якому замовляють портрети людей і домашніх улюбленців) Подруга тримає інтернет-магазин через який їй замовляють в основному живописні портрети і вона ще дає роботу іншим художником, бо сама не встигає виконати всі замовлення. А так да, ніхто зараз не замовляє портрети-нефотографії💁‍♀️

думала, Анастасія зможе розкрити Ірену з якогось іншого боку... але його просто немає. вона така ж крінжова й поверхнева, як я і думала.

Хто це така? Чому я це бачу?

Я абсолютно згодна що треба переходити на українську мову. Але.... Але якщо ваша мати та батько розмовляли російською, то коли ви будете кричати від болю, або народжувати дитину, то ви будете кричати тією мовою якою розмовляли з народження. І читати треба не блогерів, а науковців, тих, хто розуміє, що таке мова від народження і мова вивчена. І щоб заговорити кожен день вивченою мовою це дуже кропітка робота. Але ви судите і виносите вирок як блогерка, а не освічена людина.... Називати всіх отих людей рабами... Замість того, щоб просто щоденно підтримувати, заохочувати, правильно пропагувати... В нас пропаганда куца і нікчемна. Замість клеїти ярлики рабів навчились би краще робити якісну, саме якісну пропаганду і України, і мови, і культури. А так це просто зневага до людей...

Боже як постаріла(((

Ірена скотилася до курсів і масс-маркету..гроші не пахнуть😊а прикритися можна іронією і місією «нести мудрість в маси»