00:00 - Intro
00:22 - Чому повернувся з Польщі
01:31 - Спроби потрапити в штурмову роту
01:44 - Мама відпускала в штурмову роту, а тато - ні
02:48 - Перший виїзд під Бахмут. «Брав патрони, а в мене руки тремтять»
04:33 - Відступ із пораненим з оточення у селищі Красна Гора
05:37 - Копали окоп під час обстрілу
07:22 - «Двохсоті» у групі, яка мала прийти на заміну
08:12 - Участь у штурмах. Загибель командира
10:30 - Тіла окупантів, яких ніхто не забирає
11:09 - «Дружній» вогонь
11:39 - Брав приклад зі свого командира
13:00 - Як отримав важку контузію
16:12 - «Якщо Бог є, то я б хотів, щоб його не було»
23-річний Назар Луканюк - уродженець Малого Рожина Кутської громади, що на Івано-Франківщині. З 14 років він жив у Польщі. На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Назар повернувся в Україну, щоб долучитися до ЗСУ. У військкомат пішов разом з батьком. Воював на Харківському напрямку, у Запорізькій та Донецькій областях. Став командиром відділення вогневого ураження штурмової роти Державної спеціальної служби транспорту. За мужність воїна нагородили «Золотим хрестом» від Валерія Залужного та «Знаком пошани» від Міністерства оборони України.
Instagram: / suspilne.ivano_frankivsk
Telegram: t.me/suspilneivano_frankivsk
Долучайтеся до спільноти у Viber: bit.ly/3aiJQzV
Політика взаємодії з аудиторією на цифрових платформах АТ "НСТУ": bit.ly/3ddHyB8