00:00 - Інтро.
01:24 - «Величезні болота, берці не рятують» - про службу на Лиманському напрямку.
04:12 - «Пам’ятаю тих, кого ми не змогли врятувати».
07:09 - «Мама сказала, що якщо я не буду дзвонити, то вона різкою виховає».
08:28 - «Я для себе одразу вирішив, що поки мені місця у цивільному житті немає» - про повернення на фронт після початку повномасштабної війни.
10:24 - «Доводилося робити вибір на війні, кому ти першому надаватимеш допомогу».
13:44 - Щоразу заходить, коли приїжджає з фронту: Олександр Соколюк у Яремчанській лікарні.
16:51 - «Падає збоку, зліва, справа, і ти не розумієш, куди можеш втекти, а з тобою ще й люди» - про службу в Бахмуті.
20:54 - «Зайшли вони практично в одні руїни».
23:53 - «На полях всіяно тілами» - про втрати російських військових у Бахмуті.
25:39 - «У нього був жіночий годинник і телефон»: як Олександр Соколюк надавав меддопомогу полоненому російському військовому, який окуповував Бучу.
28:20 - Про те, як російські військові стріляють по українських медиках.
29:57 - Про розмови з пораненими бійцями під час евакуації.
31:21 - Про поранених військових, які найбільше вразили.
33:54 - «Не хотів здаватися в полон і вирішив себе підірвати» - історія про бійця, який отримав контузію.
36:03 - «Є така категорія людей, які живуть в Україні, але хочуть до «рашки» - про допомогу українським цивільним.
39:16 - Як вивозять загиблих з поля бою.
40:14 - Як змінився механізм надання домедичної допомоги.
41:29 - «Ми їх перевели з вертикального положення в горизонтальне»: як медики використовують зброю на фронті.
43:26 - «Я б максимум віддав для того, щоби покоління моїх дітей не виконувало ту функцію, яку зараз виконує моє».
44:16 - «Вдома дуже важко спати, бо відчуття тиші постійно напружує».
46:03 - «Якість боєздатності людей не стала кращою, ніж у 2022 році»,
«Боєприпасів катастрофічно не вистачає».
52:03 - «2024 рік буде для ЗСУ і для держави дуже важкий і, можливо, риторично визначальний».
59:08 - Що потрібно змінювати, аби люди не боялися йти до війська.
Директор Яремчанської міської лікарні Олександр Соколюк на початку повномасштабної війни пішов на фронт, щоб рятувати поранених військових. Він - командир евакуаційної групи 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр». У складі цієї бригади він рік прослужив і в період АТО. Найважче за весь період служби, розповідає Олександр, було працювати на Бахмутському напрямку. Там найчастіше доводилося вирішувати, як під час евакуації під обстрілами зберегти життя і пораненого, і групи. Олександр розповідає: меддопомогу доводиться надавати й тим цивільним, які не підтримують українських військових, і російським воякам, які потрапили в український полон. При порятунку одного з таких він дізнався, що той - один з мародерів, які грабували українців у Бучі.
Про роботу військового медика на фронті, потребу в забезпеченні, якого «катастрофічно не вистачає», а також, чому 2024 може стати переломним для України у війні, Олександр Соколюк розповів у інтерв’ю Суспільному.
Instagram: / suspilne.ivano_frankivsk
Telegram: t.me/suspilneivano_frankivsk
Долучайтеся до спільноти у Viber: bit.ly/3aiJQzV
Політика взаємодії з аудиторією на цифрових платформах АТ "НСТУ": bit.ly/3ddHyB8