Хочеться в першу чергу звернутися до вікон новин. Якщо ви хочете зробити репортаж,то робіть цього без брехні і людьми,які в курсі всіх подій. Тітка Таня Литвиненко нічого не знає, хто обстрілював, вона пенсіонерка,в що захотілося вірити,те і розказує. Зінченко так само. Перевірте в СБУ. Хто здавав руських,де вони знаходилися,і хто кидав по БК. Коли тьотя Таня травму получила, ми кинули нашім координати руської техніки,наші кидали по гаражу, кинули мимо. Осколки розлетілися і люди получили травму. Вибачте, зрозуміло, що ніхто не винуватий,що попали під снаряди. Але ми вже вивчили виходи з Березнегувате і нам дається п'ять секунд , щоб заховатися, поки снаряд долетить. Вже були 6 місяців під снарядами,це навіть собаки вивчили ці виходи і після наших виходів ховалися в погріб. Ці люди ігноріровали техніку безпеки. Ми знали, коли наші кидали, вже привикли, зранку з 8 годин,в обід, ввечері. Руські від нашого села кидали і кидали цілий день в сторону наших хлопців. Наших дуже багато погибло. Наші воювали. І воювали добряче. Ми завжди з ними були на связі. Вибачте,що кидали по хатам, що ми кидали координати хат, але там були заселені руські. Бабки так розказують,будто наші сиділи, нічого не робили. В нас була третя лінія фронту. І коли снаряди попадали по людям, чи хатам, люди всі сварилися,що ми кидали координати нашім ЗСУ. В Зінченко попали по хаті, тому що заді неї були руські,не попали по русні нажаль. Це снаряди з гаубиці,а не високоточні ракети. Вони не можуть попадати точно. Але другого вихода вже не було, треба було так робити заради свободи, заради перемоги. В село ракети ніхто не кине, тому що в селі люди. Це тільки руські кидають ракети по мирним жителям! Коли руські заїхали,то так, вони нас обстрілювали два місяці касетними ракетами. Це було жесть. Потім наші почали робити наступ,виганяти руських, то касетні літали вже по нашим хлопцям. І не тільки. В Русні якої техніки тут не було, артилерії було повно. Піони, сонцепік, пушки якісь, гаубиці, гради,....ми бачили фосфорні бомби, вакуумні кидали з авіації. Авіація била наших 40-50 разів в день. Вже психіка не витримувала. Наші тільки обстріляли руських в селі,поза селом, вибухали БК, думаємо,що зараз наші зайдуть. Кожного дня наших виглядали. Головне було попасти по связі. Одна связь була мощна. Три связі в селі було. Одну за Анатолівною хатою єлє вгатили. Не могли місяць по ній попасти. Потім була в двохєтажках. Ми кидали туди координати. Потім кинули координати ще по одній связі. Наші з першого разу добре туди попали. На Іщенці почали координати здавати. Там наші вгатили дві станції,связь, БК, звичайно попадали по людям. Руські за людьми слідкували дронами, але всеодно ми здавали координати. То руські помстилися людям на Іщенці , кинули по селу фосфорні бомби. Наші воїни заходили в Брускінське,в Іщенку,хоча були руські в селах. Лежали в селі біля двохєтажок мужскі тіла, навіть не закопували, мабуть військових в гражданскій одежі, лежали по три неділі пару метрів від них був пост руських. В нас багато хат постраждало,хай люди вибачають, але ЗСУ треба було їх вибити, щоб зайти в село. Корнюшенків розірвав снаряд, тому що не дочекалися, поки наші перестануть кидать. В нас було 6,9,12 виходів. Ми в погрібі чекали ці виходи, рахували. А снаряди в той момент летіли по пушкам,які стояли біля сільської ради. Кунця застрелили справді із-за тьоті Ніни, щось руським на нього наскаржилася. Останні руські і днр такі кончені були,ми всі їх боялися. В селі три машини руських БК горіли. Кидали по нашому садіку,там повністю був він в снарядах. Наші кинули хамерса,попав по техніці біля садіка. В школі в Іщенці були техніка, снаряди, наші туди теж кинули. На початку бойових дій, загинув Дядя Ваня Плечій. Руська техніка рядом біля дому стояла, попали по ньому прямо в хату. Але наші тільки починали обстрілюватися, не всі були навчанні. Казали наші воїни,там снаряди менші по об'єму дула, зрозуміло, під яким нахилом вилетів, туди і полетів. Дула розшатані, але треба стріляти,і за це спасибі, що дали. Приставка надаль попав під снаряд, теж промах наших. Треба було кинути по технці,яку наші замітили дроном. Але це не ракета,це гаубиця і треба це розуміти,снаряд не летить точно! Це війна, руські нами прикривалися! Перед тим,як руські вийшли, в нас пройшла ротація. То були такі обучені хлопці, кидали влучно,я була в шоці. Пару раз промах (кинула координати, чекаємо вечера, наші відпрацювали, попали не по БК,а мені в город,убили бичка. Дзвоню,кажу не попали). а так супер, одних руських вбивали, одних кантузило. Чесно,в нас був жах, але ми були готові,аби наші зайшли. Наші говорили, що 2000 чоловік військових наших загинули, як зайшли на Фрайфель. Ми бачили своїми очима,як руські літаки вакуумними бомбами вбивали наших, літали над нашими хатами з п'яти годин ранку і до вечора. Два місяці без перерви російські літаки і вертольоти літали і стріляли. Біля Іщенки багато, Сухий Ставок,а Білогорка. Там дуже багато наших хлопців загинуло!Нашим,що дивитися на це,як їх вбивають чи вбивати треба русню? Трохи наші покидали по Чкалово,та деякі ранені, є мертві,і люди плакали,що кидають в село,їм не подобалося. Так у них не було 8 місяців,як в нас. Але ми не здавалися і чекали наших хлопців. Просто, коли чутно виход, треба ховатися,а не ходити чи бути в хаті,або зовсім виїхати звідти. Верещук говорила про наступ і просила, щоб всі виїхали! Не всі змогли,то просто треба було ховатися. Вибачайте за суржик)