Боже, бідні наші люди. Жили собі чудово, а тепер вимушені біткатись по світу. Боже, бережі україїнців.

В березні 2022 приїхали до табору в Баварії. Це була ферма у маленькому селі з населенням приблизно 1.300 мешканців. Ферма полунична, тобто до настання сезону нам віддали будиночки, в яких живуть робочі. Насправді це навіть не будиноки, а залізні контейнери в два поверхи, такі можна побачити по всій Німеччині на будівництвах, наприклад. Але все було дуже чисто і комфортно. Кімнати двомісні, чотиримісні і шестимісні. Ліжка залізні, в два поверхи. В кімнаті був холодильник, телевізор, стіл зі стільцями, залізні шафи. Система опалення працювала і було дуже тепло. Постіль, рушники не нові, але дуже чисті. У кожному блоці 2 кухні зі столами, мийками та плитами. Посуд був дуже чистий і багато всього. Годували вранці і ввечері якимись сухом'ятками, але різноманітно: хліб, паштети, яйця, сир, ковбаси, фрукти, йогурти. На обід привозили гаряче. Кожного разу щось новеньке і дуже смачне! Овочеві рагу з сосисками, смажену рибку, шніцелі, тощо. Душі були в кожному блоці свої, 5 чи 6 кабінок, вже не пам'ятаю. Туалети і душі чисті. Приходила прибиральниця, яка прибирала коридори, туалети, душові, але й ми самі прибирали, виносили сміття, мили підлогу. В таборі було біля 250 людей. Завідувач був дуже інтелігентний літній німець, порядний та привітний. Були волонтери, багато допомагали. Всі ми ще в таборі пройшли медонляд, отримали всі документи, включаючи банківські картки і німецькі сім карти. Тепер я вже розумію, що це все завдяки керівництву табору. Ми прожили там місяць, всіх розселили по німецьким сім'ям так як потрібно було звільнити будиночки для робочих ферми. Цей час згадую з теплом та великою вдячністю. Низький уклін всім тим, хто опікувався нами!

6 марта 22 года мы прибыли в Германию и нас направили в этот лагерь.Неделю мы пробыли в этом лагере.Мы жили в такой точно комнате.После того,что мы пережили,это было самое спокойное место.Огромное спасибо Германии и людям которые нам оказали помощь. Условия в этом лагере нормальные.Было тепло,чисто,чистоту навели сами,сыто.

Дай Бог щоб скоріше війна закінчилася, щоб нарешті усі повернулися до дому в рідну Україну !❤

Добрый день.Я с пожилыми родителями приехали в Германию в апреле 2022 года,мы из Луганской обл.Наше жилье разрушили, в городе не было коммуникаций, поэтому и эвакуировались.Первая точка это лагерь Франкфурт на Одере(восток Германии),лагерь пятиэтажное общежитие,отдельная коммната,чистота,все необходимое(постель,полотенца,мыло,зуб.пасты и др.)выдали всем,кормили не плохо,на обед обязательно мясо или рыба и гарнир.На завтрак и ужин масло,йогурты,варенья,фрукты,сыр,колбаса и др.Голодными не были.Выдавали 147 евро в месяц на личные потребности.Мы после бомбежек и сидения 1,5 месяца в подвале были просто счастливы.Прожили там 1,5 месяца.Потом был лагерь в Пренцлау,небольшой современный ,после ремонта на 20 укр.семей.Кухня отличная со всем необходимым(печки,духовки,микроволновки,кофеварка,тостеры),душ отдельный для мужчин и женщин.Были 6 стиральных машин и 3 сушильные.Выдали бесплатно все необходимое,посуда,постель,полотенца,мыло,шампуни и др.У каждой семьи своя комната с хорошими кроватями и ортопедическими матрасами,шкафами,столами,холодильниками.Свободный вхо выход никаких пропусков,все комфортно и дружелюбно,тут готовили еду сами и платили 450 евро на взрослого.Прожили 7 месяцев.Потом нам волонтеры нашли отдельную квартиру в город Шведт.На мебель выделили деньги.Хожу на курсы немецкого языка.Нам сдесь очень комфортно,спасибо Германии за приют,комфорт и хорошее отношение.Мы сталкивались с прекрасными немцами и ничего сдесь плохого не видели.Документы тоже быстро оформляли.В каждой земле наверное по разному.Мы в земле Брандербург.

Разбежались мы, украинцы, по всему белому свету😢 Мы тоже были беженцами, в 14 году. Меня хватило на 2 месяца и домой... Приехали домой - света нет, воды нет, отопления нет, денег нет. Но поняла одно - дома лучше, чем везде. Дай бог, чтобы у нас у всех всё было хорошо и был мир❤ и все были живы и здоровы

Условия в лагере беженцев несомненно лучше чем в зоне боевых действий где проблемы с питьевой водой и где просто угроза жизни. Это не экскурсия по Европе, это вынужденные мероприятия по сохранению человеческих жизней.

Ні кому не побажаю . Бідні люди . І дуже шкода ,коли наші громадяни з України вважають що життя у Європі щасливе і благополучне. Скитання по світу , то важкий досвід , знаю по собі. А душа лишається вдома в Україні і у снах приходить счасливе минуле , квітучі сади та український соловейко , якого до речі не чув на півночі Німеччини.

Я жила у трьох таборах: у місті Карлсрує одну ніч, Хайдельберг два тижні та Швецінген 4 тижні. Із табора до табору переводять як заманеться, вечері кажуть, що переводять, а куди ніхто не знає і ти їдеш у автобусі, а куди гадки не маєш. У таборах пропускна система, режим, 3 разове харчування, їжа одноманітна та можливості готувати самому немає, усі електроприлади (чайникі, фени та інше) здаєш як реєструєшся у таборі, при виселенні забираєш. Ми довго чекали що нам дадуть якесь житло та зрозуміли, що цього можно чекати вічність почали шукати житло самостійно, я знайшла кімнату у Карлсрує , де я і планувала жити, в мене живе здесь знайомий. Поки оформляла усі папери їздила у табір в інше міте, коли все було на руках договір, ключи від кімнати, повідомила в пункт реєстрації табора, що я виїжджаю, та повернула пропуск. Поки жила у таборі один раз отримала гроші у розмірі 96 евро, як вони казали кішенькові. Потім коли вже переїхала на постійне місце проживання, гроші - соціальну допомогу отримала через 2 місяці. Усі три табори були, старі воєнні бази, в кімнати заселяли сім'ями, тих хто був один як я, могли поселити по 6-8 осіб. Тому я з однією жінкою вказали що ми родичі, тітка та племінниця і нас поселили у двох в кімнаті. В таборах живуть усі разом: українці, сірійці, багато було ромів, але я не знаю звідки були вони, багато афроамериканців. Усі разом були. Двері кімнат не зачинялись, тому усе цінне завжди брав з собою особливо документи. Багато охорони, бо іноді були сварки. На території табору було заборонені алкогольні напої, на пункту пропуску зажди перевіряли сумки. Щоб уникнути п'яних сутичок. Морально було важко, бо до цього ти жив нормальним життям і такого досвіду не мав, як проживання у таборі.

Я очень много знаю семей, которым дали такие здесь условия, о которых они и не мечтали в Украине. Я сама с дочкой и с маленькой собачкой живу в трехкомнатной квартире с мебелью из Икеи. Правда я работаю и не один день не стояла на социале. Сейчас помимо работы еще учу немецкий на интеграционных курсах. Даже для работающих граждан из Украины за курсы платит немецкое правительство. Просто надо уметь ставить цели и достигать их. А если ждать у моря погоды, то можно годами жить в лагере. Немцы очень помогают тем, кто стремиться не быть иждевенцем здесь. Хотя сами украинцы меня здесь не поддерживают и почему то некоторые даже жалеют меня. Очень многие здесь не стремятся идти на работу. Я даже слышала фразу от одной беженки, что она уже в Украине наработалась, а здесь хочет отдохнуть. Нашим людям оказывается много не надо- предоставьте жилье, дайте пособие, а досуг в виде путешествий они себе и сами устроят. Написала как есть, может многим и не понравится это.

Эта семья ещё лагерей не видела . На такой машине беженцы? После месяца подвалов в Буче, в Германии прошли 4 лагеря спортзалы на 250 человек. 10 месяцев жизнь по лагерям сказка, после Бучи всем довольны и трое деток с нами.5 операций немецкие врачи на ноги ставят. Уважение и благодарность всем Немцам.

Чудові умови проживання. Велика подяка Німеччині за допомогу нашим біженцям.

Всі автобуси повні біженцями,в Україну і назад.колесчть щомісяці або передають посилки.і сидять коло тебе і розказують як погано в німеччині.покупляли собі машини ходять на фітнеси,подорожують по турціям,по німеччині.і вам ще повертається язик жалітись?на роботу їх заставляють йти бідненькі.пазюрі по 10 см і ні дня ніде не робила до 35 років.деякі тут з земляків позорять Україну.всі їм все винні,все їм мало.так є люди які всім задоволені,головне спокій.але це люди які дійсно все загубили.а києвляни тут приїжають на теслах і пальци вєєром.недавно одному такому пику в польському барі у нас начистили.

Вітаю! Ми пройшли 3 табори, але в кожному ми то документи оформлювали, то ще якісь документи, то житло нам шукали. На все у нас пішло менше 2 тижнів. В одному жили 2.5 дня це була лікарня новобудова для хворих на корону. Хворих там не було 🙏, місце дуже добре і все нове, але як і всюди в лікарнях - режим сну, в після 18 не можна було виходити за територію. Домашні улюбленці - заборонено 🚫 Мій кіт та собака 3 дні прожили в машині і ми дуже за них переживали. Це було в Гамбург. Потім нас направили у Ганновер. Там нам дали адресу до приюту тварин на рвемся, поки ми не знайдемо житло. За цей час її зробили привівки, чипірували 😔, зробили євро паспорти та надали все необхідне ще с собою повний в джипі багажник був🙏 А ми 2 табір був воєнний теж. Діти там раділи спорт залу, в якому ми жили всі разом 😅та канатам 😂збиралися натовпом і гасали по всьому залу. Їм подобалося 🙏 Їжа більш менш однакова во всіх таборах. Тут ми жили 2 дні. Далі нас направили у Ільзеде невеличке селище. В якому ми жили дня 3 чи 4, вже не памʼятаю все. Це була дитяча професійна спорт школа. Великий спорт зал, дуже багато роздягалень/туалетів/душові кімнати. Поруч спорт поле для футболу та ще якесь поле та вільно вже можна було пересуватись і ми їздили кудись гуляти. Ще памʼятаю, коли ми жили у казармі, то їздили вигулювати та навішати наших тваринок ❤, які дуже раді були нас бачити. Потім нам знайшли житло окремий дуже величезний будинок окремий від усіх поруч ще з 2 будинками🏠, де жили німці. Нас взяли до себе велика німецька родина❤Ми дуже їх всіх любимо. Вони і досі нам допомагають, коли щось треба, а донька ходить до них на гойдалку качатись. Там ми прожили пів року, ми би і далі жили, але дуже дорого він обходиться і вони не користуються цим будинком, лише як складські приміщення , бо вони фермери. Але будинок дуже охайний та з антикризової посудом, речами, та меблі. Тому за умов опалення нам прийшлось переїхати 😢 Але нам в усьому допомагає куратор наш, яка сама з Латвії та ми дуже розуміємо мову. Вона знайшла нам велику 100 м квадратних квартира у фермерів, які живуть на сусідній вулиці 🙏. Вони теж фермери, але своє майно переробили на 7 квартир та здають їх. Поруч з нами сусіди з Харкова, Ізюма, Балаклєя. Ми самі з Чернігова. Всі ми спілкуємось між собою та допомагаємо, якщо треба. За все ми дуже вдячні Німеччині. Моїй родині пощастило потрапити саме на цю землю, де нас оточують стільки гарних людей 🙏 Всім добра та миру нашій любій Україні Украина 🇺🇦

Прекрасне інформативне відео,дуже вам дякую!

Хорошо жить только отдельно не вторгаясь не в чьё личное пространство

Дякувати всім хто допомагає , низький уклін.

Спасибо Германии,что принимают наших людей.Спасибо людям.А кому не нравиться возвращайтесь домой и помогите вы кому то чужому.А иногда слушаем и нам стыдно за наших неблагодарных людей.Ждут все даром,но вам никто не должен и это затраты немецких людей и Германии.Спасибо им за все!

Насчёт жизни в семьях- это большой риск попадания в зависимость к какой то психопатке или к психопату. Это реально может стать кошмаром. Уже много случаев. Но может и повезти конечно на хороших людей

Як бачимо біженців приймають дуже добре,в Україні на мінімальну пенсію можна купити два таких набори.Тому біженці повинні бути вдячні за підтримку.

Выехали 5 месяцев назад,не собирались,но вынудили обстоятельства🤬Приехали в Франкфурт на Майне,там 3 дня в приюте от Красного Креста(Им огромная благодарность!Очень дружелюбные)Купили нам билеты до Хесена,там оформлялись,ночевали одну ночь в лагере.Три недели в Альсфельде в лагере,условия нормальные.С непривычки первый день был ШОК)),но потом привыкли.Огромный шатер,двухярусные кррвати,в одной комнате около 20-30-40 человек.Семейным дают вогончики.Души,туалет,стиралки,сушки.Столовая по времени,питание норм)В лагере в основном украинцы,рядом другой лагерь для сирийцев,афганцев,он отдельно.Через три недели перевезли в отель,типо общежития.Сын в школе,я на курсы нем языка.Очень благодарна этой стране за прием,много трудностей,но если не лениться и все делать пошагово,все получается)С квартирами тяжко уже.Спасибо немцам и Германии за прием,за помощь!А неадекватов хватает везде)))

Дякую, цікаво було послухати.👍

Велике Дякую людям Боварії ! Були у таборі міста Гільхінг. Гарні умови , постільна білизна нова запечатана , душ , пральні машинки на кожному кроці ...Поруч дуже гарний ліс , дитячі майданчики .Відкрили магазин куди люди зносили речі , засоби гегеєни , книжки ,іграшки , олівці , чемодани ,взуття......і все безкоштовно .Магазин дуже охайний речі нові і майже нові. Іжа? Да вона відрізняється...але це їхня немецка кухня...вони так їдять. Те що вона дивна для нас...так наша для них теж дивна 😅.

Спасибо что показали еще сильнее меня укрепили в решении я за решетку в бараки не поеду и мыкаться по семьям не буду. Молодые вам все дороги а мы с Украиной что людям то и мне и бог с нами.

Дякую за корисну інформацію

Хочу поделиться впечатлениями за полтора года была в пяти лагерях условия очень хорошие люди обслуживающий персонал относились прекрасно. Питание тоже нормальное трёхразовое и давали карманные деньги по 147 евро я купила одежду была с больной мамой ей оказали медпомощь бесплатно. Сейчас мама парализована находится в доме престарелых все оплачивает государство. Хожу на курсы нашла небольшую квартиру. Очень хочу на работу очень благодарна Германии и жителям за помощь плохих людей не встречала все помогают от души

Огромное спасибо за помощь.

Знааю людей,що виїхали давно,і робота є іжитло, та душа їх залишилась тут, в Україні і вони страждають морально.Так,що не сперечайтесь, їхати, не їхати,будуть люди,,що не зиожуть там жити і повернуться додому.Особливо старші віком

Дуже вдячна Німеччинні❤. В таборі не була. Квартиру знайшов знайомий на початку війни. Вивчила німецьку на Б1. Багато друзів. Тут все прекрасно але хочемо і поїдемо додому. ❤

Я живу в Дортмунде Северный Рейн - Вестфалия, У нас лагерей давно нет,город давно закрыт, Но в прошлом году функционировала школа,турки- волонтеры молодцы,прямо с вокзала забирали украинцев в эту школу, Там питание,живешь максимум три дня,За это время находили немцев, которые брали в семью украинцев, Затем эти же немцы находили,помогали с квартирой,помогали мебелью, Все украинцы хорошо отзывались о помощи со стороны немцев, Также были лагеря,моя подруга былв 2 месяца и тоже условия были замечательные, Пособие выплачивали на второй день по приезду в Дортмунде, Уже пошел второй год,у усех есть квартиры, Помощь на мебель тоже была, Большое спасибо Германии,но я обязательно вернусь в родной Харьков и таких много, Многие уже сдали на В 1, Есть такие что работают, Хотя лагерь я точно знаю есть в Бохуме

Міла і родина, дякуємо тобі за підтримку! Далі більше, дякую вам щиро ❤

Людиииииии.... будте благодарны что вас приняли.Вас сюда никто не приглашал.Живите в тишине и радуйтесь! Или езжайте и защищайте сво родину.

Шановний автор, може окремо розкажете про досвід жінок, які їхали самі( без чоловіків!!!, бабусь, тіток, подруг і т.д ) і саме з маленькими дітками до 5 років. Як жінки самі справлялись? Як виживали в лагерях? Як влаштовували побут? Садочки( режим і т.д ). Щиро дякую...І ще якщо їхати в повному складі родиною, то зовсім інше, і інший досвід, який нічого спільного не має з матусями з маленькими дітками. Дякую.

Прочитал много коментов и понял, что быть в Украине здоровой полноценной семьёй с здоровыми детьми - это быть рабом для всех и вся в этой стране,а именно быть рабом для инвалидов, пенсионеров, которые решают твою судьбу на выборах, быть рабом для полиции и прокурора и жля всех и всего кто имеет хоть какие то льготы ( жкх, медицину, отдых и прочее) ты работая, содержишь всё это, потом твои дети , когда подрастут, то же становится рабами и содержат всё это...потому что мы...без льгот...и почему то должны/ обязаны содержать всё это... человек без каких то " привелегий по какому-то пункту" в этой стране не человек, а раб "дефективности "😂

Любі українці , я вам скажу так , Германія це не та країна про яку треба мріяти , а приходиться працювати , бо якось треба жити сім'ї, яка знаходиться в Україні. Я зараз працюю в Германії в китайському ресторані . Житло яке надав той же самий господарь ресторану , через дорогу в квартирі де живуть їхні працівники китайці в трьох кімнатах , кухні не має зовсім , ремонту теж не має , бо потоки і угли чорні ,ми у кімнаті ще з однією українкою . Щоб ви знали , що машинки пральної не має і ми премо в ручну . Прибирати в ванній і коридорі ніхто не хоче , кроми нас . Я вам скажу , що жила в Польщі і це було набагато краще з проживанням . А тут люди знімають квартири і не має самого того необхідного , щоб люди могли жити нормально , треба ще самим купляти .От ви тіки уявіть оце така Германія ..

Большое Спасибо Вам Мила, за очень интересное и Очень Нужное для украинцев видео!!! Возможно после него, так же с выдержками из комментариев от людей, появиться новое видео - "Лагеря в которые не стоит ехать". И новые люди ещё откликнуться, и расскажут что ,обе и как. Спасибо Большое. Здоровья, успехов Вам. И хороших и полезных видео побольше!!!

Мої онуки проживали з господарями - німцям в одній хаті Перший поверх, господарі, другий займали мама з братом 16р та двоє малюків, дуже супер активних.Німці дуже добрі люди, допомогали, як могли.Дякуємо їм і підтримуємо зв'язок.Запрошують вертатися весь час.Але вдома краще.

Добрий вечір! Я приїхала зі своєю мамою в Німеччину 18 березня 2022 року.У місто Франкфурт на Одері.Спочатку потрапили в палатку від Червоного Хреста.За нами приїхали і відвезли до табору.Там ми перебували до 31 серпня. Ніхто житло не шукав нам,все потрібно було робити самотужки.Але,так як у мене проблеми з серцем,( я на 2 групі інвалідності довічно в Україні).Мені допомогали безкогтовно медикаментами та обстеженням.Про їжу нема чого казати- вона була одноманітна та здебільшого не смачна. Але у нас була кухня на поверсі,і ми самі готували.Купили посуд на снконді та в Польщі,яка,до речі ,була через місточок і річку Одер. 31 серпня нас відвезли до табору у Вюнсдорф - це все земля " Бранденбург".Ми там перебували до 18 жовтя .А потім нам знайшли житло- квартири,у селищі Плесса.Десь 10 сімей з України.До речі,з усіма умовами.Посуд,пральна машина,,мийка,ліжка,столи,шафи,постільна білизна і.т.д.Мабуть - нам просто повезло,що ми від Червоного Хреста.І що приїхали на початку війни.Всім дякую 😊

Ми також потрапили у табiр. Це було на початку вiйни. Але вiн виявився приватним. Його рекламували в нiмецьких виданнях , щоб нiмцi вносили грошi на рахунок фонду табора. Жили, як в ,,пioнерському таборi". Ми були в кiмнатi вчотирьох . Всi люди були чужими мiж собою. Годували спочатку стандартно, так як i описували:вранцi та ввечерi бутерброди, а вдень щось гаряче. Потiм ми органiзували чергування на кухнi (на прохання керiвника табору, так як вони не захотiли ще й повару платити)та по черзi готували нашi страви на 60 чоловiк. Самi прибирали cкрiзь, мили коридори , туалети та душовi на поверсi. Cамi мили посyд та прибирали навколо. Були на самообслуговуваннi. Так i жили в лiсi, в красивому заповiднику на березi озера бiльше 6 мiсяцiв. Але найближчий магазин та аптека були в 12 км. Поряд було малесеньке село . На курси з нiмецькоi чи у справах доводилося бiгати 3 км глухим лiсом до зупинки автобуса. Це було дуже незручно....Звичайно, навколишнi нiмцi спочатку дуже допомагали. Ми всi iм дуже вдячнi. Але з часом все стало змiнюватися...волонтери зникли, про наш табiр наче забули, бо арендатор примiщення не хотiв платити волонтерам..Ми залишились майже самi... Житло нам нiхто не шукав. Дякуючи однiй жiночцi-бiженцi з нашого табору, деяким сiм'ям та менi пощастило знайти житло в невеликому мiстечку на нашiй землi.Зараз живемо по 2 сiм'i в однiй квартирi. Табiр був взагалом i зовсiм непоганий. Але незручнiсть була в приготуваннi iжi та вiддаленостi вiд цивiлiзацii. Вiн i зараз працюе, бо перейшов на баланс сусiднього мiста. Бiльшiсть сiмей самi знайшли собi квартири. Деякi ще й досi там. Живуть уже 1,5 року. Але я все одно дуже вдячна нiмцям за допомогу.

Доброго дня .Підкажіть будь ласка ,які землі приймають біженців з України в серпні 2023 року ?Куди ...всякий табір можна їхати ?

Дякую, дуже корисна інформація!!! ❤

Доброго дня! Дуже гарний табір. Я бачу і годують дуже добре. Ми рік тому з дитиною жили 1 міс.в тоборі, Sinmaringen( будинки нагадують военні "казарми")Дитина моя через 1 тиж відмовилася їсти цю їжу.Добре що це було літо.

Дякую, Міла, дуже цікаве відео. А скажіть, як говорять знайомі, дуже багато крадіжок в таборах, чи як, кому пощастить?

Приіхали в чужі краіни і хотять всі, щоб ім на блюдичко все подавали Іде війна і треба не вимагати , а потерпіти , а багато цього не хоче Хто в Украіні не дуже « напрягався» ті і показують. своє я Вам ніхто нічого не винен, дякуйте, що і так кругом приймають Що ви під мирним небом і не бігаєте серед ночі по підвалам всі хотять окремо і з чудовими умовами Не забувайте за наших захисників в яких умовах вони живуть і, що над ними літає Набачилась і наслухалась таких і ще раз Іде тяжка війна

Міла, доброго дня! Дякую вам за відео. Підкажіть, будьласка послідовність дій. Моя мама з сестрою хочуть їхати до Німеччини. Чи можемо ми спочатку спробувати знайти житло (Підкажіть: як? На яких платформах? Або хто може допомогти? ) , а потім вже безпосередньо їхати до Німеччини. Або необхідно спочатку приїхати в лагерь і там на місці державні служби допомагають шукати житло? Буду дуже вдячна за відповідь.

Я працювала медсестрою-долмечером в таборі в Даутфеталі. Він працював тільки 3-4 місяці, але багато людей казали що це найкращий табір був) і працівники і вся організація. У нас завжди були різні розваги, тренери приходили грати в різні ігри, з беруфшколи приходили майбутні кухарі пекли вафлі, ми навіть робили Sommerfest і гриль в кінці) дуже гарно було і видно було що люди були задоволені

Привіт! Нарешті я напишу самостійно коментар, який сам би хотів бачити від людей які перебували в таборі. Для початку, мене звати Сильвестр, мені 18 років. 15 травня цього року я приїхав до Німеччини у місто Фрайбург, земля Баден-Вюртемберг. Я переїхав з Чехії, де мав теж захист більше року. Я прийшов за адресою табору (Basler Landstraße 1679111 Freiburg im Breisgau). На вході оглянули мої речі, зробили перепустку, яку потрібно було щораз пропікувати при вході й виході в табір, і страхівку, на час перебування у таборі ( там у визначені дні був лікар, за потреби можна було звернутись). Дали постільну білизну, показали "кімнату"- квадрат 4х4 огороджений брезентом. 2 двоярусні ліжка. Оскільки я прибув самостійно і людей було не дуже багато, я жив у кімнаті сам. Спільні душові кабінки, туалети, кілька пральних і сушильних машин. Щодо харчування: cніданки й вечері були завжди одинакові: булка, хліб, масло, джем, сир, ковбаса на сніданок йогурт, на вечерю більше овочів. На обід було щось гаряче, але точно не суп. Кип'яток був доступний у термосах цілодобово, можна було коли завгодно собі готувати чай тощо. За потреби можна було попросити речі для гігієни: зубна щітка, паста, шампунь, рушник, капці. Під час перебування в таборі ніхто готівки не давав. Раз, в іноді два рази в тиждень зʼявлялись списки з іменами та прізвищами людей і назвою населеного пункту, хто куди їде. Знаю людей, які там провели 5 днів, були й ті, що 25 днів. Розселями у самому місті, проте мала бути важлива причина: хвороба або рідня (не завжди цей варіант проходив); у старі готелі, у невеличкі міста, когось в інші табори. Загалом я був у таборі 15 днів (до 30 травня). Мені ПОЩАСТИЛО залишитись у місті. Хочу додати, що я теж їхав у невідомість, теж боявся, теж не знав, як це все буде; раджу всім мислити позитивно, надіятись на краще. Якщо виникли ще якісь питання буду радий відповісти.

Як же багато Німеччина робить для біженців, не розумію тих хто чимось не вдоволений.

Да.... Это не лагерь в Вашем видео, а общежитие. Ничего себе, санузел, кухня.... Мы жили в двух лагерях, один, поприличнее, разделялся на секции(типа комнаты) чем то вроде фанеры, на дверях простыни. Второй лагерь, спортзал с разгоаничительной сеткой, на которой вссели простыни. Вот это лагерь. О такой общаге, как в Вашем видео, мы просто мечтпли!!!! Конечно, после того, что мы пережили в Мариуполе ( пережили весь АД от начала до оккупации) , все это было легче пережить. Теперь, слава Богу, уже с жильем. Благодарны за все Германии!!! Главное не бросили и дали нам шанс на новую жизнь!!! Возвращаться то нам некуда((((((((((

Умови гарні, кормлять дуже добре,

Дякую за корисну інформацію! Планую у серпні вирушати у Німеччиніу з сином-підлітком. Страшно, але втрачати нічого, наш дім в окупації в Херсонській області. Будемо вдячні за будь-яку інформацію по житлу для батька-одинака з сином. Усім миру!

Вітаю! Ми добиралися в Ноймюнстер. Звідти нас відпрвили в Заг- це старі казарми, в лісі. Де поруч військові навчання. Ми переночували і на ранок поїхали звідти і з Німеччини.((

У кого есть деньги у того всё хорошо везде будет.

Міла, скажіть будь ласка: а як перемкнути кордон інваліду другоі групи.... Що при собі потрібно мати? Дякую!

Добрий день, підкажіть будь ласка, чи приймає зараз лагер про який йдеться у вашому відео? Чи можна їхати туди одразу?

Подяка Німеччині та німцям за надану змогу жити під мирним небом і всім необхідним. Але не усім людям надана совість. Жила в спортивному залі, і було сормно перед працівниками табору за поведінку наших громадян. Там переважно були люди які виїхали в вперші ж дні війни з місць де небуло бойових дій. І весь час ці люди були незадоволені то їжею то умовами. Весь час брали їжу зверх міри і ховали її залишаючи других мешканців без їжі. І весь час невдоволені були правилами які потрібно придержуватись в країні. А в них на батьківщині так і є тихо , про події в країні знають лише з новин. Вони в Німеччині побачили не прихисток, а можливість наживи. Чесно говорю- дуже розочарована на частину наших громадян.

Особисто я такі умови прийнявби навіть не задумуючись,так може торохи не так якби хотілось але зважаючи на маштаби допомоги яка надаеться яб дякував і тішився шо не їм закрутки сидячи у підвалі

Ваааау чудове відео

А ми теж були в Німеннині але в такому, табору що мусити втікати звідси додому .Донька чуть не померла з голоду, бо їжа її не підходила , в дітей постійно боліли животи,температурили всі. ,понос, рвота.В ккімнатах металеві двоярусні ліжка, стіл та металеві шафки. Туалет та душ общі. В таборі жили багато національностей. В столову пропускали по спеціальних пропусках. Дитячої їжі в таборі не було зовсім.Навіть ложку собі треба було в них купити. ( однаразових не було). Ми мусили покинути цей табір і повертатись . Я родом з Донецьку Згадую цей табір ,як кошмарний сон .Слава Богу, що й забула цого назву

Делаете хорошее дело. Так как лучше не становиться мягко говоря и дело не только в войне.. Люди между молотом и наковальней оказались, тешились ложными надеждами и обещаниями. Но на самом деле уехать желающих становиться всё больше.

Мила, здравствуйте. Подскажите пожалуйста, где сейчас принимают в Германии ?

Жили в лагере в веце на границе с нидерландами 2 месяца как на курорте сосновый лес отличное питание отдельная комната со всеми удобствами. . Большое спасибо

Я ехала в Германию в прошлом году с тысячей гривен и досихпор эта тысяча лежит без надобности.Так что едьте и не бойтесь не пропадете ,вас примут ,накормят,согреет.

ЩИРО ДЯКУЭМ НИМЭЧИНИ ЗА ЗАХИСТОК❤❤❤❤ .ЕРЕЖЭ БОГ ДРУЗИВ УКРАИНИ!!❤

Доброго дня Міла. Можливо ви знаєте контакти волонтерів у землі Baden Württemberg. Поділіться будь ласка контактами .

Та это вообще райские условия, я вообще жил в шатре по 4 человека в комнате, туалет и душ отдельный шатер, столовая отдельный шатер, и прачечная тоже, г.Дорстен

Я жила почти 5 месяцев в лагере с шумными ребятами. В Штутгарте. 8 человек в комнате, плюс собачка. Холод, голод, депрессия, тоска по дому... Переселили в дом, своя комната. Плачу каждый день 😢

Вітаю, Міла. Відео ну дуже корисне!!! Ваші знайомі знайшли сімю, яка прийме іх на проживання, а яка процедура пошуку такоі сімі? Самим потрібно шукати чи хтось допомагає? Дякую Вам за відповідь та розуміння.

Скажіть будь - ласка, якщо зараз їхати в Німеччину, з чого починати? Двом внучкам по 6, 5 років, потрібно йти в школу, а вже два місяці як посилилися обстріли. Потрібно вивозити діток. Чи є зараз волонтери, чи потрібно самому шукати куди їхати?

30 років тому теж були біженці з України в Європі. Тоді просто їхали за кращим життям з придуманими історіями щоб отримати статус біженця.Так само декілька таборів, було важче ,за все платили самі, добивалися всього самі.Ніхто назад повертатися не збирається бо робота, вже своє власне житло тут,якісь нові друзі...

Майже рік мешкаю в Берліні.Мені 66 років,я з Маріуполя.Дуже гарне ставлення до наших біженців,я була вражена!Мешкаю у знайомих.

Була з двома дітьми 2 місяці в двох різних таборах Дрездена, дякую Німеччині,але дивлячись назад не вірю,що ми це все пройшли.Діти і я дуже хворіли, лікування надали . Діти дуже схудли, думала повертатися до України.Ще , майже,два місяці в готелі і нарешті знайшла квартиру,1 серпня переїздим.

Доброго дня! Прошу допомоги влаштуватися. Сім'я із 4 людей - 2 дорослих 2 діток.

Добрий вечір, підкажіть де узнать в Лейпцигі з дитиною приймають щас в таборі?

На каждой земле принимают по разному ,если бы мне сказали опять ехать в Германию то уже ни за какие деньги не поехалаб

Лютiк, з такими журналiстськими здiбностями скоро побачимо тебе в якостi спецкора на Нiмецькому ТБ ;)

Дуже гарні умови для проживання

Добрий день Мила , подскажите пожалуйста этот табор для беженцев еще актуален , планирую ехать с ребенком .

Вітаю! 👋 Мене також звати Міла! 😊 Я живу у Данії. 🇩🇰 Я була у датських таборах для біженців, і можу сказати, що там гарно, там є всі умови для проживання. У мене є відео, як виглядає табір для біженців у Данії.

Хай всім пощастить знайти те , що шукає ! Знаємо як це починати в іншій країні! 🌷

Поділіться будь ласка, хто був у таборі міста Гіссен (недалеко від м. Франкфурт на Майні). Які там умови проживання?

Мені здається що ця дівчина з Миколаєва, а саме з Тернівки. Щось дуже знайоме лице, але я можу помилятися. Бажаю родині Люби без стресу адаптуватися до Німеччини і жити в спокою. Я теж з Миколаєва і планую цього року повертатися назавжди додому.

Я з чоловіком іспанцем проживали в Україні майже 14 років.Коли почалася війна ,ми поїхали в Іспанію В чоловіка проблеми зі здоров'ям. Ніхто не знав, як усе буде:я не могла ризикувати його здоров'ям. Але краще б ми не їхали. Поселились ми в готелі і почали шукати житло.Богу дякувати знайшли. Ми пенсіонери. Він іспанський ,я український/60 є/.Ніякої допомоги нам не надали,бо ми не біженці.А соціальна допомога нам не виходить бо в нього велика 1200є пенсія. За житло ми сплачуєм 700 є з послугами .500є на харчування нам не вистачає. Все дуже подорозчало. Користуюсь синовою кредиткою. При першій же нагоді повертаємось в Україну. Просто зараз не можемо ,бо в чоловіка погіршився стан здоров'я.

Тільки що вивезла свою маму, їх бомблять кожного дня. Вона не хотіла покидати свою хату, але 5 кілометрів до Шебекино і обстріли кожного дня. Уклін до землі Германіі за все !

В мене незвична ситуація. Я три місяці прожив в Дрездені, в чудовій нмецькій сім.ї,(я володю англйською) але із-за цієї нмецької бюрократї, яка не могла зробить мені вид на проживання(в мене був внутрішній паспорт, а це для них як якась китайська грамота. Дуже здивувала мене ця непрофесійнсть аусландебехорде! я був вимушений їхати в Кельн, далі в Бохум, потім Гіссен і коли я нарешті отримав вид на проживання виявилось, що він дійсний лише в землі Хессен! І повернутись до людей як мене прийняли я не можу. Розприділили в лагер біля Франкфурта.Ніхто не запропонував ніякого житла. І я вимушений був восени повернутись в Україну, хоча вже получав і виплати і медстраховку, але залишатись жити в палатці на зиму я не став(не захотів опинитись в лікарні)

Скажіть будь ласка в Мюнхені табори для Українців є?Можливо є адреси.

Крутий табір,ми були в таборі біля Хайдельберга 😢

Європа так само не чекала такий великий наплив біженців. Звичайно, вони не могли вас зустрічати з устріцами і шампанським. Але про все необхідне подбали.

Доброго дня. Порадьте будь ласка де зараз приймають біженців? Плануємо 8 вересня.

Досвіду проживання у таборі ми не маємо! Нас (двоє дітей 9 і 11 років, я і мама 60 років) прийняла німецька родина у приватний будинок. Земля Баден-Вюртемберг. Їхала за кермом самостійно, родичів не маєм у 🇩🇪 Але є знайома, яка й допомогла знайти німецьку родину!

В наш городок многие приезжали с расселений , но некоторые приехали как мои родственники на прямую . Оформление документов было достаточно быстрым , а деньги выдали сразу в ратхаус чеком на текущий месяц и так как мы прописали брата у себя ,если бы мои родственники не уехали они бы получили жильё примерно от приезда до звонка о квартире, 4 месяца . Это не долгое ожидание ,мы ждали и искали квартиру (была работа ) почти год и на тот момент сложно было найти жильё ,сейчас в нашем городке почти в каждом доме свободная квартира . Всех кого знаю ,приезжих , все учатся на курсах ,кто то подробатывает , кто то работает на полную ставку . Никто не жалуется ,люди благодарны . Как то так :))

Міла, привіт! Я підписався! Я в Україні! Гарного дня!

Фантастичні умови в таборі.

Я не могу понять,приняли столько раньше из стран Африки,и теперь из Украины,всем достаточно жилья,или строят новое,какие молодцы,все быстро делают,только поучится!

Жити у німецькій сім'ї це набагатотгірше, ніж у таборі, власний досвід!

Добрый день. Имею Польскую карту побыту, Но хочу переехать в Баварию, это реально? Что для этого нужно? Благодарю!

Добрий день. Збираюсь у Гамбург. Як там ситуація, чи приймають?

Норвегія.найкраща.країна.

Офигеть, люди готовы жить за колючей проволкой лишь бы в германии и на халяву. В нашей стране можно работать и жить, на закарпатье тихо, нет каменданстких часов, работы полно. Но наши граждане едут кушать бесплатную гуманитарку и хотят немецкую денежку в виде пособий. Немецкая семья их потерпит год, а дальше? Тоже вернутся , смысл там год сидеть , как туристы, пожить , покушать, погулять. Прозреваю

Привіт. А поясніть ,будь- ласка, якщо є знайомі ,то не важливо чи та Земля приймає .Можна жити в знайомих і оформляти &24? Головне ,щоб прописка була?