Величезний м'ясокомбінат в моєму місті відправляв всю високоякісну продукцію на москву. Лише декілька відсотків продукції, як от ковбасу з ріжок в ніжок, по 1 карб. за кілограм, продавали. Я памятаю, як величезні табуни бичків йшли берегом річки Південний Буг до м'ясокомбінату, земля двигтіла від тої ходи. Їх пасли в плавнях, вони пили з річки і йшли декілька, а то й більше днів до м'ясокомбінату. Бо не вистачало, та й не було ваговозів для їх перевезення. А потім - на московію вивозили "старших братів" годувати! Ту сволоту, що нині прилізла до нас з війною! Щоб вони подавилися ще тоді нашою ковбасою, баликами та копченими яловичевими язиками!

Меня шокирует ностальгия по еде Совка!! Але, вы что тогда не жили?! Очереди за абсолютно всем! Блат без которого существовать было не возможно!! А я из состоятельной профессорской медицинской семьи. Но у нас были блаты ВЕЗДЕ - и в мясном и в молочном и т.д. и т.п. Про одежду и не говорю. Была своя Галка-спекулянтка и своя портниха, свои люди в обувном и универмаге. И в книжном! Хватит врать про Совок и людям маргарин в уши вливать!!! Этот миф Путин придумал для своего быдла. А тоска нормальных людей не по Совку, а по молодости!!! Слава Украине!

На початку 1960-х в СРСР в селах світла не бачили, не те що морозива. Мій батько вчився при керосиновій лампі і це Дніпропетровська область. А морозива в селах і в 1980-х не бачили, могли побачити лише в райцентрах, це я вже особисто знаю.

Всі кто сумує за СРСР сумують за там часом коли вони були молодими.Не кожен може у цьому зізнатися!

Родилась в 75 году в Молдавии. Овощей и фруктов было завались. Но в нашем регионе отсуствовала мясо-молочная промышленность. За молоком стояли по 2-3 часа в очередях. Ждали приезда машины с молокозавода. Молоко и сметана были чаще свего разливными из бидонов. На рынке 1 литр молока стоил 1 рубль. Мяса в магазинах не было вообще. Только своё или с рынка. Хлеб тоже был не всегда в магазине. Ели в основном каши, хлеб, овощи и фрукты. Работали как волы взрослые и дети. Каждой осенью по 2 месяца всей школой ходили на сбор урожая. Особенно тяжело было собирать яблоки. В высокой траве струшивали яблоки на землю и вдыхали огромное количество ядохимикатов с пылью с листьев и травы. Всё было напичкано удобрениями. Мы не ели колхозник арбузы и дыни. От них покрывалось тело огромными жгучими аллергическими пятнами. Тяжелее всего было в конце зимы и начале весны. Цены на картофель и остальные овощи взростали в разы. Молоко пропадало в магазинах и на рынке. Приходилось перебиваться кашами, супами и самодельными консервами. Ничего хорошего не помню кроме бесконечной работы и попытками хоть как-то заработать денег.

Пам'ятаю, як я підлітком поїхала з батьками до Київа, як по Хрещатику, мвйже під кожним магазином стояли черги. Під продуктовим давали майонез в 250 грамових баночках по 2 шт на особу, сгущенку по 2 шт і зелений горошок по банці. Черги були різні, і в одній стояла я, в іншій батько, а в третій мама, і коли підходила черга, ми всі підбігали, до того , до кого підходила черга, щоб більше взяти. А під овочевим давали мандарини, скоріше всього поїздка була перед Новим роком. От я їх наїлася тоді. А аід ювелірним давали намисто із чеського скла. І ми купили біле, рожеве і жовте. Я бережу його все життя, бо це пам"ять. І мені це дуже дорого. Але повертатися в ті часи? Хай Бог милує! Нізащо!

Забыли ещё о вонючих магазинах,, Овощи,,.. До сих пор помню вонь этих магазинов... А бесконечные очереди за синими курицами... Я после школы постоянно стояла в этих очередях и номер моей очереди писали ручкой на руке... Стояла, пока мама, после работы меня сменит... Кто хочет в эту нищету снова???? Им к психиатору надо

Цитата моєї покійної бабці - У мєня нічево нєту, но зато я всю жизнь чєсно проработала на благо родіни... Занавєс.

О ні, ще за совком сумують ті, хто не любить приймати рішення. От моя мама, їй подобалося, що за неї все вирішили, де буде жити, де працювати, скільки заробляти, де відпочивати. Бо самій дуже важко. А ще ж квартири «роздавали»🤦‍♀️ тільки чомусь вона її не отримала

Це все правда. Нажаль я пам’ятаю ті часи і це було жахливо - не було колготок, продуктів нормальних, ці сині худі курки на прилавках, величезні черги за всім чим попало - люди навіть не дивилися зачем саме черга, доводилось Бігати по ринку і шукати трохи дешевші товари, в той час коли вибір був мізерним. Ці часи страшно згадувати

Навіть згадувати про ті часи страшно!!!!Хоча розвал СРСР я застала майже підлітком,але зустріч нового року,коли мої батьки не змогли ДІСТАТИ пляшку шампанського,закарбувалась на все життя. СРСР забрав у мене найкращий час мого життя,моє дитинство!!!! Не розумію людей,які можуть за тим часом ностальгувати

Треба давно підсумувати, що дійсно дехто жив у совку добре: номенклатура, партійні діячи, корупціонери, фарца. Саме їх діти мають гарні спогади про смачні продукти, гарний одяг та "дешеві" ціни

Я народилась у 1966, все що ви розказали - правда!!! І моя мама ніколи не хотіла повернення СССР, настоялась у тих чергах...

Ми були МОЛОДІ,тому коли ми жили в цьому жаху,ми не бачили під носом ,всієї гидоти у всьому.Насолода дитинством,молодістю,тому хочеться назад але НЕ у радянські часи.

Завжди ненавиділа СРСР, добре пам'ятаю, я до повноліття жила при СРСР, нічого гарного там не було. А ті бабці, що зараз вихваляють той період просто забули. Я по своїм бачу. Коли я своїм бабця якось стала казати, що і те було а того не було, то виявилось, що в них просто змішалися усе. Вони геть забули пусті полиці у магазинах, зараз дуже звикли що все є. Забули черги кілометрові і що можна так і не достоятись, витратити час і піти з нічим. Щпбули як до м'яса мусили купляти кістки, як купували гнила, бо а куди ж його, що привезли те і продаю, не хочеш не бери. І багато чого такого.

Я їздила в Київ по масло та ковбасу! Це правда.

«Хлебная монополия»,которую придумал «добрый дедушка Ленин»-это мощный инструмент принуждения.

Пам'ятаю,як моя знайома,якій вже виповнилося на той момент 17 років (а в Україні тоді шлюбний вік становив з 17 років) спеціально подавала з знайомим хлопцем заяву у РАГС для того,щоб отримати талони для купівлі товарів у салоні для молодят.Бо там були модні і дефіцитні товари з найближчого закордоння.Потім,після купівлі потрібних їм товарів заява з РАГСУ забиралася.Такі махінації були тоді в ходу.Це був кінець 1980-х початок 1990,так звана перестройка.Я тоді ще була школяркою і мусила стояти разом з батьками у чергаг буквально за всіма продуктами.

Я народився під синьо-жовтим прапором, мені ніколи не зрозуміти "ностальгуючих" за совком.

100% правда! У всьому! Молодці, що робите такі відео. Нехай деяким відкриваються очі.

Я пам'ятаю коли не було пакетів. Не було навіть кульочків для цукру, солі. Їх прали по декілька разів. Люди раділи пластиковій пляшці по декілька разів її використовували. Постійні черги за хлібом, нестача м'яса, відсутність нормального якісного зручного одягу. Каву купували у моряків за сто рублів баночка бо в магазині був лише напій "колос". Назви магазинів були кумедно-чудові - Богдан, Струмочок, Марічка, Огірочок. Пам'ятаю магазин капелюхів де не було жодного нормального капеляха. Парасольку декілька разів ремонтували.

Мій батько народився в не великому місті Нововолинську на Волині та вперше спробував натуральну каву в 1978 у віці 20 років, коли служив в армії у Східній Німеччині. У своєму рідному місті ніколи на полицях магазинів не бачив кави, лише суміш ячменю та жолудів, які тоді продавали як замінник кави.

Есть и другой вариант - по Союзу ностальгируют ещё и те, кто при нём сам не жил, а только слышал о жизни в совке по рассказам. А так же те, сам кто жил в те времена, только сейчас ничего уже не помнит, кроме общего ощущения "тогда было лучше". Они связывают свои ощущения от жизни во времена, когда они были молоды и здоровы, с Союзом, а не с собственными молодостью и здоровьем. :)

Кіло "Любительської" (коли вона була у крамниці) коштувало 2,80 крб, а зарплатня прибиральниці - 3,23 крб за 8-годинний робочий день. Це дешева ковбаса, чи не дуже?

Дякую за відео. Лупайте цю стіну

Дякую Вам за цікаве та пізнавальне відео!!!

Жила при советах, вспоминаю с ужасом очереди и сплошной дефицит, не понимаю, как за этим можно тосковать, хотя была молодая и полна надежд

А ще хочу додати про "бескоштовні" квартири, відпочинки, освіту і медицину. Шляхом штучного дефіциту, радянська людина була просто вимушена зберігати гроші "на книжках", де вони сьогодні ті гроші, я гадаю всі в курсі. Навіть скрита реклама цього існувала в кіно наприклад"Іван Васильович змінює професію", гроши тягнули з народу, ще і через Спортлото. Так ось, в масштабах всього СРСР, у людей просто забирали гроши, саме за ці гроши і будувалися, убогі хрущі з пофарбованими в зелений, або синій колір стінами, лікарні, школи, ПТУ(для вирощування нових рабів), лікарні, санаторії і також багато інших безсенсовних споруд. Будувалося все ПТУшніками і стройбатами, бескоштовно,в колгоспи їздили на отработки.Так шо за все було заплочено. Стосовно путьовок і відпочинку.... То весь союз сплачував щомісяця, проф. взноси, а відпочивали одиниці, здебільшого верхівка. Моя мама, 40 років пропрацювала і щомісяця відраховувала на профсоюз, а путівку отримала тільки один раз, перед пенсією. Уявіть, які це кошти в масштабах всього союзу. От вам і все для людей. Це було кріпацтво, в якому люди були голодні, голі і босі, а ще і працювали бескоштовно. Тобто якісь гроші їм давали потримати в руках, але потім збирали назад в "Сберкассу". Геніально, як на мене...

Невеличке містечко залізничників в центрі України. Не можу забути стійкий сморід совкового овочевого магазину... В продуктових магазинах: кінець 60-х - піраміди з бляшанок зі згущеним молоком; початок 70-х - піраміди згущеного молока пропали, з'явились полиці з 3-літровими банками помідорів, або березового соку, або томатного соку (був місцевий консервний завод), кінець 80-х початок 90-х - пусті полиці. В магазинах були цукерки, та так, що на "здачу" давали карамельками чи Кіс-Кісом (старші казали на них - пломбовитягувачі), і ті й ті - злиплися в грудку. В середині 70-х в новозбудованому кафе з"явився фризер - таке собі морозиво в стаканчик, вафельний стаканчик смачніший - близько 20 коп. Там же колись випив стакан "сітра" - живіт скрутило в "дулю", минулося переляком. Були візки з сіфонами з газованою водою, з сиропом або без - по 3 або 1 коп. Були й кіоски де заправляли "сіфони" водою з вуглекислотою та сиропом (за бажанням за відповідну плату) - ємність з краном, здається від 1 до 3 літрів. Люди з "кавказькою" зовнішністю з лотків на базарі продавали коли був сезон гранати - здається по 1 крб. шт., коли не було гранат - червоні цукрові "коники" на палочці по 5 коп. В ВУЗі в 80-х в обласному центрі з продуктами та й товарами було "веселіше". Але, запам'яталось, мама журила, що "пропадали" мої талони на цукор - бо я їх не "отоварював". Ось така фігня...

В радянські часи я не любив їсти копчену ковбасу бо в ній були шматочки сала а я був ще дитиною. Але коли прийшли лихі 90-ті ми забули що таке ковбаса і їли лиш хліб з маргарином і чай.

Талоны на обручалки помню, их выдавали в ЗАГСе. Некоторые предпримчивые специально подавали заявление, чтобы получить их. Но талонов на продукты или карточек в Украине или , по крайней мере, в Одессе не было в 70-х - 80-х, точно. А, вот в Самаре в 1987 году, тогда город иначе назывался, я видела это счастье своими глазами. Брат там учился. Карточки были на все. И это ,явно, был не первый год, когда их ввели. А в Одессе можно было ДОСТАТЬ ( это ключевое слово) все. Но переубедить любителей совка, а это наши мамы и бабушки, просто невозможно, как и снять с них розовые очки, через которые они видят то время.

Дуже цікава і пізнавальна інформація. Дякую

Ностальгувати за любим минулим не треба і не корисно,тим більш за совком...Ніколи не буває,щоб стало так як було...Відпустить минуле і все...

Ще один україномовний канал з цікавою інформоцією. Підписка!

У країнах першого світу ніколи не було культу ковбаси, і все тому що завжди м’яса було вдосталь, і у ковбасі потреби не було.

У роліку 100% правда!

Дешева ковбаса кажете?Скільки пам'ятаю стіільки все моє оточення оту "вареную" ковбасу інакше як "вонючая" не називали.Та і до совка відношення у всіх було так собі...

Не знаю звідки пішла ця думка про "вкусньій советский пломбир". Я такого не пам'ятаю. Може московське "екскімо" робили на якійсь новій на той час західній техніці, і дійсно було смачнішим, але мені не довелось його скуштувати. А те морозиво, що продавали у нас у 80-х було значно гірше за більшість з того, що продається зараз. Тоді і смак був гірший, водянисте, і консистенція паскудна, з дрібними крошивом льоду і снігу. В другій половині 90-х, коли після зникнення всього, морозиво знову з'явилось в магазинах, воно стало значно кращим.

Дуже добре пам,ятаю СРСР . Пам,ятаю як до Львова приїжджали з московії у відрядження . Ковбасу по 2.20 вигрібали десятками кг.

По союзу ностальгують (так я думаю), ті, хто при ньому "жив" набагато краще за інших - так звані "номенклатурники. У них дійсно було привильоване життя і робота не фізична. В особливості дружини тих номенклатурників "насолоджувались" своім життям привильованих. Вони і не знали, як насправді харчуються ті, хто без "привилеїв". І так, вони відчували "гордість", коли їли балики , салат "олів'є" , апельсини ну і далі таке інше. Вони ностальгують за тим відчуттям "привільованості.

Что-то сладенько да гладенько описали ситуацию! Хорошо помню в Харькове начала 60-х хлеб из древесных опилок... А тут про колбасу по 2,20 поете!А про номенклатуру, как правящий класс советского общества, даже не упомянули!

Моя бабця нічого не мала, але завжди ниє, що було "харашо". Я в шоці

Так, добре пам'ятаю ту дешеву ковбасу, за якою вистоювали годинами у кілометрових чергах. Це у 70-х. Я ще дитиною була.

Ком уністичні вожді знали, що людиною керують два базових інстинкта: голод і страх. Тому весь час використовували в саоїй діяльності. Так рабами керували всю історію людства.

Сумують за СРСР продавці магазинів, керівники відділів ГУМц/ЦУМу , різного штибу чинуші та їх родичі. Звичайні інженери та працівники заводів, які витрачали свою відпустку на черги у Москві, аби купити чоботи або куртку ( якого пощастить розміру) - не сумують. Це так, якщо говорити про звичайні побутові речі.

Вегетеріанство було і в дорадянській Україні. Був спеціальний вегетеріанський санаторій. Щоправда, білок компенсувався великою як на сучасний погляд кількістю яєць. Тим не менш, наша (дорадянська) кухня тоді була не така обмежена, як ми можемо подумати, не знаючи того часу. Там були такі продукти, як стали доступними при незалежности. Я родом з маленького містечка на Черкащині, і наші ковбаси, як виявилось, були такими якісними, що їх возили на Москву за рад. часів (до слова сказати, в нас залізнична станція старша за містечко, зараз не розумію як так). Я особисто оцінювати якість не візмуся, так як вже цього не пам'ятаю. А потім взагалі перестала їсти м'ясо. Запах, до речі, від м'ясокомбінату ще той :( Але чула від інших що ковбаси хвалили. Одним словом, ковбаси і морозиво - це часом не ті продукти, які гарно зберігались і які можна було возити в інші рад.республіки? Тобто Україна як ресурс, знову ж таки? Не дивно що голодній росії це до смаку. Цікаво, звідки брали молоко для морозива. А росіяни, які ностальгують, ностальгують за нашим ресурсом, бо судячи за їх відгуками у них якість продукції сильно впала. Інакше кажучи, виробники сильно економлять щоб ціна була прийнятною.

Все вірно, можу ще добавити, рабську працю селян, які працювали за трудодні , та змушені були платити податки, на все , що вирощували в саду і на городі, та за тварин, що утримували! Крім того податки на малосімейність , ( для тих хто не одружений ), бездітність в чиїх свм'ях немає дітей! До семидесятих років село було не паспортизованим , а значить поїхати без дозволу навіть на навчання було для молоді не можливим, не кажучи про селян більш зрілого віку! Вийнятком були відправлення поацювати на шахти донбасу , або цільове переселення в якісь частини союзу де була необхідність в робочих руках! Ну а смачні обіди в закладах харчування , куди скидалися продукти, що зіпсувались в торгівельних закладах знаю точно, бо працювала в кафе і робочих столових простим кухарем!

Дуже сподобався ролік. Доречно і професійно зроблено 👍👍👍

Навіть , навіть якщо було щось хороше в ссср то то все на кістках закатованих,зморених голодом народів.🤬

Яка розумна дівчина, так гарно внятно розповідає!

Зростала на далекому сході, це були 80ті, у нас було все і банани і ананаси, всі різновиди цитрусових, риби скільки з'їсишь, ікра червона, купляли один раз на неділю як найменш пів літра. Ось тільки в літку був авітаміноз, ні яблучка, ні полуниці ні кавунчика. Кавуни привозили з В'єтнаму, вони були дорогі. М'ясо теж було дороге, але інколи купляли. Здебільшого харчувалися морською рибою, крабами, кальмарами. Мінтай був рибою для котів. Батько працював на торговельних судах, привозив багато речей та харчів з інших країн. Талони з'явилися десь в 90-91 роках. І довгі черги за хлібом.

А в мене спогади про смачненьке з радянських часів - це домашня ковбаса зі свинини, яку робили дідусь і бабуся, коли заколювали кабана. Але цю ковбасу я смакував ще років 10 за Незалежності, доки дідусь і бабуся могли тримати своє приватне господарство, навіть, і за допомоги дітей. А магазинними ковбасами в ті часи можна було отруїтись, і зі мною пару разів таке траплялось.

Іще півтора року назад, можливо і хотіла б дещо повернути,але те що сталось,то ніколи, ніколи та ніколи більше, не те що повернути,а й забути назавжди,бо ці тварюки вбивали наших дідів та прадідів завжди,але ж до нас це тільки дійшло.А ті хто вбивають то це наші двоюрідні та троюрідні виродки,які по якихось причинах перебрались в цю проклятющу масковію.😢😢😢

Ірина дуже цікаво розповідає! Дякую за відео

ХЗ. Народився у 1970. У місті Шахтарськ. Тому за Сталінські та Хрущовські часи не знаю. Але скільки помню себе у магазинах було УСЕ. Єдине чого не було, це шоколадне та фруктове масло, приходилось їздити до Краматорську. Але зараз звичайно ж набагато краще!!! Єкономіка в порівнянні з клятим СРСР процвітає! Рівень життя тепер зашкалює!! Різниці між рівнем життя дерчжиновників та звичайних робітників нарешті стало геть не видно! Лікування нарешті стало супер доступним, особливо для пенсіонерів та інших усіх. Слава демократичним перетворенням! Слава Україні!!!

Народ і партія єдини только разни магазіни

Кожному совєткорасту передивитись!!!

Боже! А зараз шо? Всі рівні? При СРСР по помійкам пенсіонери не лазили. Для мене 70-80 це найкращі роки життя. І до верхівки я не належу в Херсоні закінчила ПТУ і працювала на ХБК, вийшла заміж і жила вже в Полтаві.

Дуже приємно слухати пані. Зайшла випадково, але залюбки додивилась до кінця сюжету.

Те не менее все здания и сооружения как промышленные так и гражданские построены в те времена. Сейчас только фасад китайским пенопластом обшивают

Тисячу відсотків, що хворі люди можуть сумувати за совком, або за тим, що вони були молодими і їх цей совок нестосувався

Кому їсти кому неїсти вирішували комуністи. Хто був при владі та їхні сімї жили порівняно з нами гарно але ми тоді були молоді раділи елементарним речам іншого ми незнали, бачили що батькам було ще важче. Зараз ми розуміємо що були рабами і працювали задарма але кому придявиш претензію все пройшло.

Яка гарна Українська мова

Ну думаю тогда пенсионерам было лучше чем сейчас с пенсией 2500 и комуналкой 2000 или я не прав?

Я пам'ятаю талони. Шалені черги. Пусті полиці. Дефіцит. І як величезна черга, перетворившись у натовп , при появі бажаного товару затоптала вагітну жінку.... мені тоді було 12. Як за цим можна сумувати?!

А я любила "радянські черги"😂 мені на той момент було 5-7рокіа і в тих чергах я зустрічала усіх своїх друзів однокласників , знайомилась з іншими дітьми, ми вспввали нагріватися посваритися помиритися і то все у черзі за будь-яким товаром з магазину, можна сказати що універсам то така радянська ігрова кімната 😅

Пані лектор - чудова. Спочатку мені заважала вимова, через брекети (певно), але потім я дав собі тумака по глові, і все стало добре. Дякую. Пропоную вам першим ввести функцію Інтелектуальна дискусія (такий собі чат, де люди зможуть обговорити чи посперечатися один з одним)

В совкі в селі за 20 км від Одеси морозиво не продавались в загалі! Почали продавати в 90.

Звісно як там було, ше в 60-х бував у Польщі, там жила бабця та брати батьків, в той час побачив що у нас набагато гірше, але дивлячись чого ми досягнули, то радіти не має чому...

Дякую за просвітницьке і якісне відео.

Да, помню, как мой дед рассказывал, как они с братом в детстве голодали постоянно. И что мать по возможности делала консервацию и откладывала. Таким образом, когда с продуктами было совсем туго (а, по его словам, это было зимой), они питались одной лишь консервацией. Да и мать моего мужа (ей 60 лет) периодически вспоминает, как "в магазинах пусто, ничего нет, огромные очереди. Продукты купить надо, но негде." Про талоны, то отдельная песня - все пожилые, кого знаю, о них вспоминают. Но отнюдь не с тёплотой ностальгии. "Хлеб - 300 г. Масло - 50 г и т.д. Вообще ВСЁ было по талонам." - Вспоминала соседка бабушки. - "Помню, жду Серёжу (мужа) с работы, холодильник пустой, талоны заканчиваются, а им с работы опять не выдали..."

Слава Україні

Промовте цю молитву зараз, будь ласка 🙏 "Град Маріє, повна благодаті. Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками, і благословенний плід утроби Твоєї Ісус. Свята Маріє, молись за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої, Амінь. " 🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏

Цікаво та інформативно, дякую за контент .

Слава Богу СРСР розпався❤

Вибачаюсь за такі погані висловлювання. Однак я тепер ссяти до рота буду тим, хто розповідає про "прекрасний" совок. Звісно, знав що в совку в чергах стояли за пустими полицями. Але 0.5кг ковбаси на місяць ... Тут кожен день по 0.5-1кг м'яса з'їдаю. А там 0.5 кг на місяць, ссанної ковбаси ...

Дуже докладно про совкову дійсність написано у М. Восленського "Номенклатура", коли читаєш, то Оруел все менше здається фантастикою

Як можна про це все згадувати, вже скількі часу пройшло ,таке сумне життя було ,ні взуття ні нормального одягу,коли рлзповідала дітям ,вони дуже дивувалися

У саўке, нават, калі былі грошы, каб штосці за іх набыць🤦🏼‍♀️ патрэбна было стаяць у чаргу. Ніколі не разумела тых, хто сумуе па тым часе.

Я народилася ближче до 90х, але дуже добре пам'ятаю як ми стояли в чергах ще з ночі за взуттям, або телевізор.... купляли теж так....в чергах, чергах або з під прилавку, бо тьотя Галя наша гарна знайома. Також мама розповідала, що для можливості купівлі взуття вони мали сдати кілька десятків яєць, наприклад.. А купівля книжок, то взагалі цілий квест був - ти маєш зараньше підписатися на друк, потім сдати велику кількість мукулатури і тільки потім витратити не малі гроші щоб купити книгу, наприклад "Тарзан" Е. Берроуза.. Тож навіть ті гроші, що були ти не міг витратити Вільно на свої потреби....

А я от пам'ятаю з дитинства, до розвалу сссру купу жартів про папір в ковбасі і т.п.. А супер корисною, гостовою і якісною вона стала десь під 99й

Ни сколько не жалею о жизни в СССР - дефицит во всем, маленькие зарплаты, несвобода в передвижении по миру и жизнь по указке "родной коммунистической партии". Хорошая жизнь была у партийных и комсомольских функционеров. А во сколько обходилось содержание коммунистических партий в других странах !

В ковбасі хімії не було. Був папір

От у мене є в школі де я учився,учитель укр мови,вона бере і за питує,а за що любити радянський союз. Коли що би треба тобі було купити,одну нещасну буханку хліба ти мав в черзі пів дня простояти,а то і весь день. Бо хліб видавали по карточкам.😢

Коли на початку війни у магазині практично були пустими полиці, я чомусь подумала, чому при совку у людей були гроші, їх просто не було куди витрачати

Репресii, переселення, голодомор пережили нашi дiди й бабусi. Треба мати нацiональну пам'ять.

Я ще хотів би авторам цього епічного відео поставити наступне запитання: - скільки в наш чудовий несовковий час працює неоформленими працівників кухні без санітарних книжок? - скільки з них є хворими або носіями туберкульозу, гонереї, або віл інфікованих, які не контролюють вірусне навантаження? Я думаю про це треба пиляти ролики.

Гарний матеріал, але було б набагато цікавіше дивитися відео савєцьких часів з коментарями дослідниці, аніж десять хвилин дивитись на саму дослідницю. Дякую.

Я чув розповіді про те, як якусь небезпечну хімію додавали у хліб та зерно, але без подробиць. Це були перекази слів свідків, або й перекази переказів. Цікаво було б дізнатися більше та достовірно, що там коїлося. В державі є чимало вищих навчальних закладів з харчових технологій, може там зможуть підказати деталі?

Наснаги для просвітницького відео !!!

Я не сумую за срср. І взагалі далекий від лівої ідеології. Але пломбір, як не дивно тоді був дійсно смачнішим. Це звичайно не досягнення комуняк. Просто в тий час в усьому світі морозиво було смачніше через відсутність такої кількості замінників смаків. А все інше в срср було гівно.

Звичайно знайдеться немало сумуючих. Скільки народу жило, як у Бога за пазухою. Мені знайома провідниця вагону розповідала, що привозила цілий целофановий пакет грошей із поїздки на Барнаул, і навіть не знала скільки там грошей, рахувала тільки по приїзду додому. Друга людина із Узбекистану розповідала, що її чоловік був завідуючим автобазою, то він приносив пакет з грошима кожен день, вона не знала де їх ховати і, в грубу в лазні їх ховала і, кругом. А моя мати працювала в колгоспі, вставала о 3:30 ранку, від’їшачивши місяць без вихідних ще й залишалася винна колгоспу 14 рублів, бо свині подохли від поносу, а ліків не було, гроші завідуюча всі прикарманила. Моя мати завжди купляла той пеніцелін для маленьких поросят за свої кошти, а коли іх не було, тоді і поросята дохли, а з свинарки це вираховували із ії зарплати. Я ніколи не пам’ятаю, щоб у неї була відпустка раз на рік, хіба коли народила брата, і то через півтора місяця викликали працювати. Цукерки ми їли на вечерю та на поминки. Літом бігали босі, бо не було за що купити черевики. Про морозиво тільки мріяли, а коли його привозили раз на рік влітку до села, то його всим не вистачало. Пам’ятатаю, як часто ідучи із магазину, ковтата сльози від того, що мені морозива не припало. Коли я пішла навчатися і вперше отримала свою першу зарплату, тоді зрозуміла в якій країні я живу. Та на жаль Батьківщину не вибирають. Але тоді мені вже дуже хотілося щось поміняти в житті. Красти я не вміла, і перепродавати також. Я виїхала до Америки, і тут я вже майже 23 роки, чесно кажучи і досі не можу до тями прийти, як все тут відрізняється від життя в совкові. Наче і люди такі ж самі, з такими руками, ногами, а зовсім інші. Чому так, я не знайшла відповіді. Одного разу до мене підійшла літня жінка, а в мене на моєму трачкові був Український прапор. Вона мені розповіла, що їздили на Україну з міссією. От я в неї і запитала про це, що чому ми так живемо по-різному, вона мені відповіла: “Бо з нами Бог.” Не знаю, адже Українці також в Бога вірять, може не так, як Американці. Я була в Україні в 2013 році, в Дніпрі, ще й досі в шоці від побаченого. Бережіть себе, Українці, і веремоги Вам.

Для мене совок це мій дід якого розкуркулили і вислали до себіру

Ой, дорогие, ну это ж все ясно. Я провела в союзе всего 11 лет, но так все это хорошо помню. Дефицит, шок от западных магазинов с 15 сортами сыра, на сапоги надо было собирать год и тд. Жаль, что сейчас приходится все это напоминать. Какие глупые люди, которые скучают за союзом и поддерживают рашку сегодня. Надеюсь, Украина победит и забудет про союз😢

Усе чиста правда, RIP USSR!

Чому тільки один експерт ?

Боже! Окрім цієї довбанної ковбаси нічого не було! А хотілося цукерок, фруктів з яскравих картинок, колготки, білизну а не синє або коричневе тряпьйо! Взуття хотілося, косметику, рюкзак, гарні зошити і т. д.

Не знаю хто там і що пам'ятає, але я студентом працював на робочому місті на Криворіжсталі і отримував щоденно талон на харчування 1 руб і талон на бутилку молока ( це крім зарплати, видавали за шкідливі умови праці). В їдальні щодня на обід брав борщ (повний, а не половину), рагу або пюре, або іншу картоплю, гуляш або дві котлети, салат, компот, стакан сметани і виходило приблизно 1руб 10-20 коп.. В місті їдальні були в кожному районі, де поїсти можа було до 1руб. 50 коп. від пуза. Морозива було валом, найкраще по 22-28 коп. в шоколаді. Крім того були і "пельменні", де порція подвійна пельменів - 1руб. 10 коп була. "Шашличні" теж були, не кажучі про ресторани (в районі 95 кварталу і соцміста ії було чотири), в яких на 10 руб. можна було весь вечір пити і їсти. Оце вам "совок". Є сьогоднішня альтернатива?!

Висновок у кінці сюжету правильний і логічний.

Слава ЗСУ!