Дуже дякую за чудову розповідь! Неймовірно цікаво розкритий літературний та історичний контекст роману, показана авторська гра зі штампами. Мені здається, прізвисько "кирпатий" одразу задає дещо іронічну інтонацію, підриває віру у спроможність центрального персонажа витримати романтично-інфернальну, байронічну, так би мовити, поставу, про що, втім, зізнається і сам герой, аж ніяк не позбавлений самоіронії. Він відмічає, що лише справляє враження "людини сильної, енергійної, насмішкуватої" через свою зверхність, на ділі ж нічого не може довести до кінця, мучиться від непереборної внутрішньої роздираності та туги. Мабуть, це один з найяскравіших в нашій літературі образів кризи самоідентифікації, болісного намагання змиритися з невідповідністю свого існування колишнім задумам, амбіціям та мріям, причому ця невідповідність корениться більшою мірою не в якихось особистих невдачах чи інтимних розчаруваннях, а в загальній суспільно-політичній ситуації, яка вимагає від людини, що хоче зберегти вірність своїм переконанням, по справжньому героїчних якостей, здатності до жертовності. Невідповідність таким вимогам часу спонукає героя переглянути власний світогляд, змушує піддати сумніву саме існування якихось сталих моральних цінностей, заперечувати чесноти та переконання інших, і це є для нього засобом вибачити власну слабкість та егоїзм. Мені видається, що Винниченко все ж не опонує Достоєвському- навіть якщо він і хотів це зробити, -а приходить до тих же висновків, оскільки, як і Раскольников, Михайлюк утверджує певну "нову", власну мораль- однак, постаючи проти наріжних норм "застарілої" системи цінностей, виявляє, що вони невіддільні від його власних чуттів, і, що більше він намагається долати традиційні уявлення про обов'язки перед оточуючими та порушувати головні релігійні заповіді, тим більшу огиду до себе відчуває. Власне, тут можна побачити паралель не лише з Достоєвським (вплив якого відчутний також в екстатичних жіночих характерах та окремих сценах, наприклад, епізод з Нечипоренком, що жбурляє Михайлюку запропоновані гроші, дуже нагадує іронічний переспів відповідної ситуації між капітаном Снєгірьовим та Альошею Карамазовим), але й з "Невинним" Д'Аннунціо, сюжетний мотив якого- звісно, з зовсім іншим психологічним наповненням, -Винниченко запозичив ще у "Memento". З того, що я читав, можу згадати лише "Чесність з собою", де Винниченків герой існує, не підпорядковуючись загальноприйнятним уявленням, та не заходить внаслідок цього у моральний тупик.

Величезне дякую авторам за ґрунтовні і пізнавальні сюжети про українських авторок і авторів, яких колись у школі ми або не вчили, або вивчали дууже однобоко😠Тепер я можу набагато глибше зрозуміти творчість і дізнатися про життя геніїв укрліту. А у творі Винниченка Мефістофель кирпатий я гадаю тому, що по теорії фізіогноміки, яка, можливо, була модною в ті роки, кирпаті люди не можуть бути злими😉

Дякую! Дуже цікаво було слухати, неможливо відірватись. Якраз сьогодні дочитала "Кирпатого Мефістофеля", була вражена романом

Дякую! Хай квітне український ютьюб!

Зробити трішки голосніше звук було б чудово

Дякую. Винниченко -- талановитий і актуальний досі, і образи живі, багатогранні, деякі стали символами, і психологія , і соціологія ( власне, про право чоловіка не визнавали дитини, США, наші дні). Винниченко, потім Підмогильний. Кирпатий, бо зовсім не класичний Мефістофель, а чоловік попри всю браваду й силу, іронічність, вразливий, залежний ( стосунки з Клавою, жертвою-диктатором, правда, їх можна виправдати бажанням врятувати життя сина від матері, бо сина від першого шлюбу вже ніхто не врятує ( хто читав, зрозуміє, про що йдеться). Якби було продовження, як би скінчився їхній "шлюб"? Один із варіантів: адвокат придушив би Клаву ).

Дякую! Дуже цікаво та пізнавально😊

Дякую вам! Як завжди, цікаво і пізнавально!

Вподобайка для підтримки🥰 та просування каналу. Так тримати!!! 👏💙💛 Хай🌻🇺🇦 UKposts

Дякую ! Як же цікаво ви розповідаєте!

Дякую за такий чудовий та цікавий випуск! Будь ласка, в наступних випусках зробіть голосніше звук

Красно дякую за цікавий огляд! Нещодавно перечитала Кирпатого Мефістофеля і знов була захоплена історією. Гадаю, що "кирпатий" як протиставлення "орігігальному" Мефістофклеві" з хижим орлиним носом. Той "орел" чи "шуліка", а цей "качечка"😊

Кирпатий, бо задирають носа коли насправді не впевнені у собі. Дякую за чудовий контент, точно почитаю тепер.

Дякую ♥️,дуже цікаво. Зробіть,будь ласка ,голосніший звук🙏

З 30 томів творів я прочитала найкращий

Неймовірно цінно! Дякую вам!!!

"Сонячна машина" і "Лепрозорій" улюблені романи.

Люблю вас.

Не вистачає сьогодні повного зібрання творів письменника. Є ще мінімум один роман Винниченка, який не опублікований(зберігається в архівах в США)... Не любимо ми своїх класиків, або тільки починаємо по-справжньому любити.

Дякую за цікаве відео 👍🏼

Молодці! Ваша робота безцінна!

Насолоджуюся вашим каналом❤

28:47 у мене є версія щодо того, чому український Мефістофель кирпатий. Я думаю, це такий прикол від Винниченка, гра слів. Бо Кирпатою раніше називали смерть.

...Хотів додати стосовно питання про інші твори письменника, мені здається також дуже цікавим роман "Поклади золота", у якому Винниченко в цілому відходить від звичних тем- чого варте лише основне місце подій, парізький готель, що є таким собі варіантом "Касабланки", пристановищем біженців, кримінальників та шпигунів ворогуючих держав. Там, звісно, також є невдалий апостол "чесності з собою", але з оригінальним соціально-психологічним забарвленням- це шахрай та водночас щирий прожектер, чиї завіральні ідеї є наслідком ПТСР, здобутого на полях Світової війни.

Після того як детальніше дізналася про діяльність Винниченка часів УНР (особливо про співпрацю з большевиками) стало важче його сприймати. Розумію, що нам потрібно в цьому випадку розділяти Винниченка-письменника і Винниченка-політика, але все одно, аррр

Дякую.

Надзвичайно! Дякую!

Будь ласка, зробіть голосніше, особливо на стороні Віри Агеєвої

Ну нарешті! Правильно зробили, що "к" взяли у дужки, бо то була велика помилка, кінечність і Прокрустове ложе.

А мВіру ожна, будь ласка, щось зробити зі звуком? Пані Віру майже зовсім не чути :(

Надзвичайно цікавий і корисний канал. Але шалено бісить, коли пані Віра перебиває пана Ростислава, не дає висловитися, а також своїми уточненями ( навіть, якщо він сказав те саме), піддає сумніву сказане ним. І так в кожному випуску(((

Можливо, Мефістофель у Винниченка кирпатий, щоб він не виглядав зловісно-реалістично?🤔 а більш іронічно-комедійно… тобто людина з такою зовнішністю не наважиться на реальний злочин, на його завершення насамперед, хоча й може мати в характері риси нарцисично-соціопатичні і «ламати життя» людям, тягнучи за свої ниточки… а потім виправдовуватись у власній голові, що він не цього хотів… і захищаючи себе (не дарма герой за професією адвокат і захищає себе самого впродовж всього роману)

Гадаю, що автор міг вжити слово "кирпатий" стосовно Якова, щоб зіронізувати над образом незалежного мачо головного героя.