Гарне обговорення, багато цікавих деталей, дякую )) Мене ця книга зачепила тим, що історія кожної жінки дана фрагментарно, наче якийсь шмат вирваний - і йдемо далі. Без глибокого аналізу переживань, прагнень чи всього життєвого шляху. Це підкреслює швидкоплинність життя. Ми всі думаємо, що ми унікальні, такі значущі, а для наших нащадків будемо лише маленьким фрагментом, який вони може й не згадають. Бо в цій книзі здається, що єдина, кому цікава доля жінок в масштабах роду - це авторка, самі ж персонажі одна одною та своєю історією не сильно цікавляться.

Гарне обговорення, багато цікавих деталей, дякую !!!

Для мене найсильнішим моментом був дитячий спогад Джанет про ураган, від якого вона ховалася з батьками, які її обнімали. Цей спогад виринув під час її першого вживання сильніших наркотиків. І вона підсіла на них, бо хотіла відтворити цей спогад настільки ж реально ще раз. Але ніхто її не попередив, що вона більше не зможе.

Спочатку не могла зрозуміти до чого там сіль, а потім відчула як вона котиться по моєму обличчі, коли почала читати розділ про Ану. Книжка, в якій кожна знайде щось про себе і для себе. Дякую, ви чудові. Саме, Ви, Еммо, повернули мене до читання)

Меблі чудово поєднуються з віночком Марко Вовчок)

Книжка чудова. Кожна історія актуальна. Ці жінки подобаються тим, що вони справжні, не ідеальні.

Дякую за огляд цієї книги! Обов'язково прочитаю її після війни

Дякую, що відкрили для мене цю книгу, сама б я на неї точно не звернула би уваги! Читала книгу по одному розділу. Спочатку трошки не в'язалось купи, але потім "ввійшла в колію". Кожен розділ - це нова історія іншої жінки, новий досвід. Іноді я вбачала щось знайоме в кожній із героїнь. Після прочитання розділу мусила трошки з ним походити : обдумати ситуацію, згадати чи траплялось щось подібне у моєму житті (особливо фраза "могло б бути і гірше..." Або : "на місці тієї мертвої жінки могла бути я"). Через деякий час, опанувавши емоції, пропустивши цей досвід крізь себе, читала наступну новелу. Останній розділ відкладала кілька разів, адже кінець близько, я розумію що він може мені не сподобатись, і хотілося щоб там були ще історії. Кінець є досить реалістичний. Джанет розумна дівчина, її образ викликає (у мене) симпатію, розуміння і співчуття, але їх залежність надто сильна... Ану ж, яка втратила матір, доля привела до Кармен, яка втратила дочку. І, я думаю, що це історія про порятунок, де Ана і Кармен потрібні одна одній, хоча й тримають дистанцію. Дві самотні жінки знайшли одна одну.

Улюблена фраза «Людина, занурена в роздуми, не обов’язково ледар. Існує і зрима, і незрима»

Дивилася у записі, бо не встигла дочитати перед ефіром. Я не люблю страждати від книжок, але оце обговорення перетворює якось неприємні відчуття на тему для спілкування і роздумів, а не переживання як таке і виходить справді терапевтично. Крім тем насильства мене зараз дуже зачепила тема еміграції, бо якоюсь мірою я теж емігрувала, хоч і всередині своєї країни. Дякую вам, книжковий клуб виявився дуже захопливим новим досвідом для мене.

Мій батько бив і нас, і маму, але це навпаки показало мені, як не потрібно жити.

Про назву: оригінальна назва «of women and salt” (про жінок та сіль),що у вимовлянні перегукується з «of women insult”(про образи жінок).. pun intended, як то кажуть. Назва відповідає книжці: глибоке, драматичне відображення дійсності більшості жінок. Я не з Куби і не з Сальвадобу, але була на Кубі декілька разів ще за часи Фіделя.. і знаю про чоловіка-тирана, і навіть про батька, що домагається власної дитини (якій ще не було 6 років), на жаль, не з книжок. Зомовчування завжди трагічне, але й до розмов і тим паче до дій, запобігань тощо суспільство не готове не тільки на рівні родин, а навіть і на рівні відповідних державних закладів «найрозвиненіших» країн цього світу. Від цих реалій в певні моменти хочеться вити вже.. в ці ж моменти такі книги тимчасово допомагають заглушити вий.

Пропустила прямий етер. Буду слухати у запису. Дякую вам дівчата. Книга дуже сподобалась. Після прочитання лише пошкодувала, шо не зробила собі нотаток.

Дякую всім, це було чудово! Востаннє такий детальний розбір книги в мене був в 9му класі на уроках зарубіжної літератури. Саме тоді я полюбила читання, але відтоді просто ковтала книги, без таких детальних рефлексій. Відгукнулася історія Долорес, і якось упустила з уваги пуму (тепер є над чим подумати) Відтепер я з вами на кожен книжковий клуб.

Дякую Вам! Надважлива рефлексія💔

Неймовірна книга, дякую, що мотивуєте мене читати)

Дякую вам за обговорення цієї книги, вона мені відгукнулася, бо була на Кубі двічі, досліджувала культуру та музику. І тому щиро вражена, як чітко авторка передала деталі побуту та звичаїв. Ба більше, сучасна жінка на Кубі досі бореться з тим, щоб мати більше прав. В неділю в них був референдум за одностатеві шлюби та всиновлення, нарешті.

Дуже дякую дівчатам і всім, хто писав свої інтерпретації в чат. Я не стала книжку, але пережила сильний катарсис, слухаючи і читаючи вас.

Це точно був сеанс групової психотерапії❤️неймовірне задоволення отримала від обговорення, і чату в тому числі. Дуже вам дякую!

Дуже влячна вам, Палає, за обговорення. Читаючи книгу я весь час ніби відволікалася, воно і зрозуміло, у сьогоднішніх обставинах важко зосередитися. Тому вдячна, що ви, як і коментарі глядачів, ніби склали для мене історію воєдино, що досить символічно, враховуючи, як написана сама книга - обривками і сумішшю історій. Для мене ця книга в першу чергу про пам'ять поколінь і травму поколінь (згадалася книга It Didn't Start With You). А ще - як важливо говорити з дітьми, звідки вони, хто вони, і відповідати на запитання. Не можу не думати про традицію замовчування в моїй сім'ї, і скільки разів це ранило нас і навіть інших людей навколо. А ще, це як застереження для українців, у нас напівстерта пам'ять у загальнонаціональному масштабі, і конче потрібно з цією амнезією боротися (так, знаю, у книзі історія не про кубинців, а радше про окрему сім'ю, але той лейтмотив не давав мені забути про Україну також). З нетерпінням чекаю наступного клубу! Люблю нонфік і книга здається цікавою :)

Дякую! Круте обговорення і якісний аналіз💪❤️

Дякую за книжковий клуб, завдяки Вам прочитала книгу і скажу чесно як би не Ви я б залишила її без уваги

Вогонь обговорення!

💙💛 Дякую ! Слава Україні ! Героям Слава ! 💙💛🌸

Привіт! Дивилася в записі. Це справді сеанс колективної психотерапії. Книга дуже відгукнулася. Я була тією дитиною яка не задавала питань. Мені 41. Досі вчуся говорити про проблеми та почуття😉

Подивилася перші 10 хвилин і пішла замовляти😳 Тема дуже нагадала книжку "Американський бруд"

Дякую за знайомство з такою книгою. Скажу відверто - не думаю, що побачила б цю книгу й купила її, якщо не ваш - і наш 🙏🏻 - книжковий клуб. Тому ще раз дякую! Мені теж більш всього сподобалась засновниця роду - Марія Ізабель. За її працю серед чоловіків, за її навчання читанню попри все. Але долі всіх жінок дуже, дуже тяжкі

Дякую за класний ефір, дівчата! Дуже рада приєднатися до вашого книжкового клубу 🎉

Обговорення книги, заповнило пробіли в сприйнятті, надало можливість подивитися з різних боків на описані події та подальшої рефлексії. Так, слова, дописані на полях Джанет, для мене розкрилися в тому, що навіть найслабша представниця цього роду, насправді, була сильніша, ніж усім: читачам, своїй матері, самій собі, здавалась. Докази ії сили я бачу в тому, що вона єдина, хто все ж розірвав це коло мовчання, розказавши матері про домагання. Не продала книгу, хоча, спокуса була надвеликою: і тоді, коли вона потрапила в її руки вперше, і згодом, коли книга перейшла в її власність. В неї ніхто не вірив, перш за все, мати, котра на самому початку, своєю гіпертурботою, спровадила Джанет у рехаб, хоча, на те ще не було вагомих причин, не дала їй шансу знайти себе в турботі про Ану. Для матері, Джанет була слабкою по замовчуванню і це стало причиною розвинення у доньки синдрому вивченої безпорадності. В тому, що книга, врешті, потрапила до Ани, я бачу заслугу Джанет і слова, дописані нею, є словами підтримки для зневірених у самих собі.

Дякую за ефір. Нехай нас буде більше ❤

Ця книга дуже сильна,дякую за чудове обговорення ❣️

Дуже дякую за пораду прочитати таку книжку. Після неї мені хотілося довго мовчати і пропустити через себе історії цих жінок, відчути хоч краплю болю і миті щастя, які вони відчували за життя. Думка, яка мене не покидала, це незважаючи на всі наші поточні негаразди, незважаючи на війну, я вважаю себе і своє оточення дуже привілейованим і завдяки цій книзі ще більше це ціную. Ще раз дякую за таку шикарну рекомендацію!❤

Я вперше зазирнула в "книжковий клуб"! Кльово ❤️🔥😎 Хочу теж бути в темі)

Дуже класний проект, дякую вам дівчата 😘

дівчата, дякую, що повернули мені бажання читати. книга ця дуже сподобалась, буду рекомендувати друзям. Багато роздумів після прочитання і переосмислення власного життя крізь призму прочитаного. Накупила інших книжок із ваших рекомендацій)

Я розуміла, що не можу відірватися від читання, тому свідомо зупиняла себе і так спромоглася розтягнути книжку на три дні. Відчуття повного і всеосяжного співпереживання і навіть «проживання» життя героїнь, їх почуття мене переповнювали. Іноді було навіть дивно відчувати, як відчай, біль, відраза і смуток накривали мене повністю… а ще відчуття солі….солі сліз, солі поту, солі крові цих жінок (а іноді і їх кривдників)… які ж різні можуть бути долі… жіночі долі. «Ми- більші, ніж нам здається». Роздуми про глибоку травматизацію і необхідність пропрацьовувати свої травми і страхи, адже вони нікуди не зникають. Ба більше, передача травм від батьків до дітей-це дуже страшна, але на жаль, реальна річ.

Дякую вам за ефір! Чудова книга, ви допомогли побачити те, що я не помітила при читанні))

Дівчата, просто величезне дякую за цю книгу, я не встигла прочитати нажаль, але навіть зі спойлерами прослухавши цей ефір, відкладу свою наукову фантастику і просто сьогодні ввечері почну читати. Хочу пережити ці розуміння і сприйняття самостійно, настільки сильна рецензія. Дякую🔥🔥

класно бути у вашій бульбашці🥰 які ви пристрасні та енергійні

Дивно чути,що хороша література робить боляче. Я не згодна. По-перше,погана література робить дуже боляче, по-друге,є прекрасні тексти-якісні,добрі,з позитивним закінченням,я читаю саме такі,бо тривоги та болю вистачає і так.

Було особливо цікаво читати, тому що я живу в Мексиці і тема іммігрантів не чужа, історії про людей які нелегально перебігають кордон, навіть по 40 раз, знаючи, що можуть померти, іммігранти яких повернули, і котрі на трасах просять гроші, історії про дітей, яких затримують - вони тут з тобою щоденно, навіть якщо це не про тебе 😖 Також я була в Маямі, в тому самому кубинському ресторані, де Джанет вечеряла з мамою, будо дуже смачно і дешево 😅 А сама книга дуже сильна, дякую вам за такий вибір 👌

Книга справді цікава, я дуже давно не читала, дякую надихнули.

Дуже дякую! Шкодую, що не потрапила на етер, будь ласка, продовжуйте 🤍

Дякую за рефлексію! Приємно послухати вас, та почитати коментарі. Завдяки цьому занурилась у персонажів, симфолізм та глибше зрозуміла книжку ❤

Дівчата, ваші обговорення неймовірні! Я не читала книгу, почала дивитись запис і зупиняю, розуміючи, що мушу тепер прочитати!

Я теж перебуваю в книжковому клубі, тільки маленькому. Нас всього п’ятеро. І ми теж не зрозуміли, до чого сцена з жінкою в супермаркеті, дякую за версію, озвучену у вас. Також дякую за стрім і за можливість почути більше думок з приводу книги.

А, блін! Як я могла пропустити прямий ефір. Ну нічого! Книга прекрасна, я проковтнула за 2 години.

чудове обговорення, дякую 💛💙

Нормальна кольорова гама, і Марко Вовчок квіточками відтіняє пуфи👌👩🏼‍🎨

Я тут читаю "За лаштунками імперії", після прочитання "Про жінок та сіль". В книзі Віри Агеєвої на сторінці 41 написано таке: "Імперія прирікає на сирітство, на розрив родових зв'язків і переємності поколінь. Квітчині персонажі протиставили цьому страшному викликові свою систему цінностей: дитину врятовано від сирітського поділу, її матір - від лихої долі покритки, індивідуальний вибір на користь добра перемагає розпаношене зло". Хіба це не схоже на історію роду Марії Ізабель? Як під впливом історичних подій, коли корінне населення Куби попадало в залежність від різних колонізаторів і якими травмами це супроводжувалося для жінок цього роду, що в решті решт, через замовчування, призвело до трагедії і кінця цієї гілки роду, розривом родових зв'язків і приємності. І як через опіку і допомогу Кармен Ані, вона передає цю приємність поколінь дівчині з іншого роду, буквально даруючи книгу-спадок Марії Ізабель. Мені ця цитата дуже сильно перегукнулася із книгою Ґабріели Ґарсіа, саме цей приклад про протиставлення зруйнованої сім'ї і цього індивідуального морального вибору. Також відзначу, що відслідковуючи одну із тем цієї книги, як таємниці і негативний непроговорений досвід негативно впливають на близьких коханих і рідних, в даному випадку - на дітей, то у випадку Ани вона отримає відповіді і їй таки проговорюють болючу правду, що зупиняє коло приємності таємниць. І я особисто бачу оптимістичний кінець цієї історії, як початок нового витка.

Як висновок, всі проблеми через недостатню або неправильну комунікацію, чи то помилки на роботі, чи то сварки в стосунках, та взагалі в повсякденному житті. Книжка дуже актуальна і буде такою, доки ми вчимось комунікувати, висловлювати свої почуття і не боятись ставити питання.

Дівчата, чудовий контент! Дуже хочеться долучитися до наступного обговорення, прочитати книжку і бути в темі під час трансляції.

Дякую, дуже цікаве обговорення. Допомогли побачити більше сенсів закладених у книгу.

Я тільки вчора дочитала і взахваті від цієї книжки. Дуже сильний меседж, ще був, коли вони сидять за столом та проговорюють таку фразу, яка шарахнула мене дуже сильно. "Уявляєш скільки поколінь(працювали на тій сигаретній фабриці) ? Можна просто купити сигару - і ти ніби тримаєш у руці цілу сімейну історію, хоча все одно не розумієш, що вона означає...". наскільки вони відірвані від свого коріння, що тримаючи сімейні реліквії ти не розумієш хто ти. Це так співзвучно з тим переосмисленням своєї спадщини зараз. Також дуже красива метафора про птахів в новеллі де Глорія сидить в центрі(в тюрмі). Для мене ця тюрма - це клітка з екзотичними пташками(бо там дійсно дуже багато різних національностей), які потухають в невіолі. Але цих жінок підтримують діти (маленькі пташенята). І Анна саме та пташка як виривається на волю. Насправді книжка може бути класно екранізованим твором, але якщо знімати в більш поетичній манері. Дякую за таке відкриття!!

15:58 Така цікава деталь про родове дерево в якому лише жінки. Про рід, який йде від жінки, по жіночій лінії, а не чоловічій, як ми зазвичай звикли бачити в деревах роду.

Ще не читала, але спішу це виправити. Дякую за обговорення і підбір важливої літератури

Який кумедний пес 😅🥰 а ці ігри с котом 😂❤

Книга супер. Дякую за вашу роботу

Дякую за клуб!

Ми маємо читати про такі долі, історії та суспільства, де існують трагедії. В цьому суть життя. Через усвідомлення того, що зачіпає ми зростаємо. Тільки людина здатна відчувати біль, радість, сум від прочитаного, від музики, від картини. І доречі, щодо того, що книжка обов'язково має викликати біль: за деякими книжками я суму після прочитаного. В мене біль від втрати близького друга, який розповів Історію. Я переживаю його досвід з ним. І цей досвід залишається в мені назавжди. Так само, як Мавка Лесі Українки поселилась в моїй душі. Нібито я сама була цією магічною істотою. Так і з цією книжкою. Я стала кожним героєм і з кожним прожила життя, описане на сторінках. Завдяки цій книжці розпалюється свій власний сенс, своя доля стає більш усвідомленою, як частка історії світу. Як частка чогось великого. І тоді трохи легше сприймати своє життя. Інакше неможливо кожного дня робити зусилля, щоб люди, моя дитина, інші діти жили добре.

Щойно дізналась що Таню Муіньйо наполовину кубінка ( ніколи не гуглила її, просто дивувалось що таке незвичне ім'я, а тут новий кліп для Брітні та Елтона, тож таки загуглила). Мені здається було б цікаво поговорити з нею у "Це ніхто не буде дивитись" та, можливо, обговорити цю книгу ( чи подарувати її, якщо вона ще не читала). Мені було б таке цікаво подивитись)

Емма цю книжку колись згадувала в якомусь з ефірів, і коли побачила на Лібраріусі, то одразу ж і придбала, поки десь на середині. А тут ще й на книжковий клуб! Єєєєєй

Ці кольори ще й національні кольри Словенії, Словаччини, Нідерландів, звідки московити і позичили собі барви на імперську шмату.

Дівчата, молю вас благаю, підкручуйте трішки звук гучніше🙏🏻

Я не читала цю книгу але вирішила подивитись випуск, анотація мене не дуже зацікавила я подумала що то не моє але послухаю хоч про що там, в результаті коли дівчата почали обговорювати сюжетну лінію і персонажів мені стало так цікаво і обідно що я не знаю повноти історії, поставила на паузу прочитаю і передивлюсь випуск! Дякую що ще більше мотивуєте до читання, а головне до читання нетипової для себе літератури)

Хотіла б ходити на ваш Книжковий клуб офлайн. Ну, дуже цікаво!

Книжку не читала, але історії схожі на "Дівчина, жінка, інакша" Бернандін Еварісто. Про жіночі досвіди, проблеми, домашнє насильство, зайвість у суспільстві, сильних особистостей, багато болю, але ці жінки наче поєднані!! Їхні досвіди особливі і відчуваю, що було важливо їх прочитати!!

Щодо "могло бути гірше": ця думка звучить не тільки в історії з домаганнями і пумою. Ця сама думка озвучується і щодо наркотичної залежності. Маріо (як ми вже визначили далеко не найкращий персонаж) говорить, що залежність це більш як баланс, там існує спектр. І якщо іноді бавитися, то це нічого не значить. А от якщо життя летить до дідька, то так, тут вже все погано. І мені сподобалось, що Долорес так само подумавши, що все про що говорила Джанет - це дрібниці сама собі тут же говорить хіба в домаганнях є спектр - більше чи менше?

54:05 Вислів "Могло бути гірше" - це психологічний захист, спосіб 2в1: нагадати собі, що не сталося найстрашніше і забути, що було.

Як я її обожнюю

🔥

Я лише почала слухати, але мушу написати Якщо слухати в навушниках, можна трішки підстрибувати час від часу і оглядатись чи нема часом десь собаки😂😂😂

❤❤❤❤❤

💚💚💚

Мені якщо чесно книжка видалась досить посередньою, можливо пізніше зберусь з думками і опишу про своє враження, але мені дуже сподобалось ваше обговорення і я люблю ваш клуб, сподіваюсь мені колись таки вдасться потрапити до вас на ефір

Емоційно дуже потужна книга. Долорес - найяскравіша героїня

Ой, ці Вовчиці😂!

Дякую вам 💚 я нажаль поки нічого не можу читати, важко психічно. Але по опису книга дійсно важлива і цікава. А про говорити словами через рот ми з партнером постійно говоримо іншим. Але багато людей тупо ігнорують, виправдовуються і живуть з пумою в кімнаті 🌚 бо стереотипи, ігнор важливіші ніж здорові стосунки... Люди виправдовують це "ну так будєт скучна, а так каждьій день яркий" 🤡 П.с. Свідкі єгови, ненавиджу блін... Ця секта, куди мене водили все дитинство до 16 років, поки я сам не пішов (ціною залишків психіки), зламала моє життя, психіку, здоров'я... Звісно ж в купі з ненормальними батьками, але...

💙💛💙💛💙💛

💙💛

купила паперову книжку на наступний клуб в Книгарні Є, там зараз за промокодом знижка 30%.

Вітаю! ВИ круті! а коли клуб у жовтні? бо неділі в жовтні трохи дивні) він буде сьогодні 16 жовтня чи на наступну неділю?

"Емоційна вакцинація" - 👍👍👍

Думаю, що Кармен випустила свою "пуму" з Анною, коли сказала їй правду, коли вибачилась, смерть доньки змінила її, наче закрила борг сім'ї.

Ім'я Долорес - 100% буде печаль-страждання. Жоден автор просто так не називає цим іменем

Так сумно, що чоловіки у нас майже не читають, особливо таку літературу. Це пропасть в розумінні і емпатії один до одного.

Друзі, порадьте будьласка сайти з українськими книжками, які надсилають замовлення в Німеччину. Дуже кортить долучитись до книжкового клубу. Дякую.

Дякую дівчата за обговорення! Я наче знов опинилась на семінарах із зарубіжної літератури 🥰 Я не розумію 1 момент і чомусь ніхто не звернув уваги: в родинному дереві є хрестик і я порахувала роки - то має бути або ще одна жінка там? Донька Сесілії і мати Долорес? І про ту людині нічого не відомо 🤔 це просто неважливо чи це було навіщось додано? Чисто теоретично там міг бути й чоловік - син Сесілії і батько Долорес і тому він як “хрестик” в книзі про жінок?

хочу в ваш клуб😜

відповім на коментар стосовно діви Марії, ніби то вона ніц не знала і не давала згоди. я перечитала щойно той уривок Біблії (евангеліє від Луки 1 розділ). значіть Ангел прийшов до Марії розказав їх як то з нею має трапитись, кого вона народить і ким буде її син. Далі цитата: "А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї". Луки 1:38 - а це активна згода. Тож я б не розглядала Марію як жертву насилля.

Відкрийте банку на фарбу, столик та два крісла. І всі охочі приймуть участь в оновлені фону.

Ой, Еммо, поділіться, будь ласка, посиланнями на книжкові клуби. Дуже цікаво!

Я не встигаю за місяць прочитати книгу... Я дуже повільно читаю )

А чи не задумувалися ви над тим, що як людина дозволяє собі робити вигляд, що пуми немає, то вона сама перетворюється на пуму? Мене протягом усього часу читання і усього часу відео обговорення ця думка дуже муляє. І післясмак у мене саме такий - знищ пуму, бо перетворишся на неї, особливо для прийдешних поколінь.

Після клубу пішла перечитувати розділ з пумою і я подумала, читаючи абзац:"Кармен чудувалася, наскільки схожі пума і кішка Лінда" В результаті ж Кармен так і нікому не розказала про свою пуму, і ця пума, як її кішка залишилася з нею. І тепер читаючи навіть останній розділ я сприймаю дії кішки зовсім інакше, не просто як зовнішній шум.

Боже пропустила ефір(( як же можно було переплутати 7 і 17😭. Тому подивлюся так

Можна, будь ласка, трьох годинну версію відео як Тайка теребить шкарпетку?

Мене вразило що на Goodreads в цієї книги оцінка лише 3.8😳

Цікава книга, запіздалий коментар)) Ана була для Кармен той самою пумою, яка загрожувала Джанет, на думку Кармен. Саме тому, мати змушує подзвонити в службу опіки

Мені ця книга снилася, таке враження ніби читала не 2 дні, а 2 місяці і десь там була я