100% ЗГОДЕН !!! А ЩЕ КОЛИ Й руzzня ПОСИДИТЬ В ПІДВАЛ, ВІД ПОСТРІЛІВ, ТОДІ Й вони ЗРОЗУМІЮТЬ , ЩО ТАКЕ ВІЙНА!

Syper! diakyu. BOH POMOZHE- ta Ykraina peremozhe. TILKU MOLIMOSIA I Virmo!

искуственная нация нациков... в этом году поймёте...................................может быть.....

Так наигроно снято , вообще именно не правдиво, аж смотреть не очень

Цей фільм про справжніх патріотів,що боронять свободу нашої країни! Бережи їх Боже! Вони справжні Герої! 🙏🙏🙏🙏🙏

Лайно повне , пропогандисти зліпили ширпотреб для пропоганди вбивства українців. ТЦК це часна компанія зареестрована в США , яке право вони мають ціпати людей , военкоматів не існую їх кпростили ще в 17 - му році. І це все для того щоб потім не було можливості засудити владу за її злочини (по тіпа це не ми , це частники проявляли іниціативу)

Наша сила наша гордість наша міць.СЛАВА НАШИМ ГЕРОЯМ.

Дуже погано ролі грабть 👎👎👎

Мені сподобався цей фільм, Боже бережи наших захисників Слава ЗСУ! Вони найкращі герої і гордість нашої України! Буде мир і перемога!

Снято если честно "плохо" но суть ясна,ВСУ Храни вас бог, оставайтесь жевые, здоровые и низкий вам поклон, 🇺🇦💪 .

Ідея гарна, але якось дуже награно і не натурально. Діалоги якісь штучні. Короткометражка повинна бути живою. Але вподобайка.

Кака була кака і лишилась Тільки снігу стало меньше!

Дякую

Андрій ти надихаеш купив собі єлектровелосипед і став подорожувати по природі. Чекаю на продовження твоєї подорожі.

Спасибі тобі наш дорогий воїн за все що ти робиш для України. Повертайся живий і здоровий з Перемогою додому. Слава Україні. Слава нації. Слава ЗСУ🙏🇺🇦🇺🇸

Сильно. Давно не дивився таке цікаве інтерв'ю! Та ще й від земляка 👍

😅😅😅 Сказочные персонажи.

Западная Украина становится Украиной !!! Восточная Украина Россией !!! Будете ходить друг к другу гости. Киев - Мать Городов Русских после 100 летнего перерыва вновь воссоеденяется с Россией !!!

Назар, Спасибі тобі Велике! Єднаймося, швидше прийдемо до Перемоги. Слава Україні. Слава нації. Слава ЗСУ🙏🇺🇦💙💛

Клоунада с волосами)) зачем.

у, чубатый🐽☠️🤣

Тут Назар правий на всі сто- поки не торкнеться кожної сім'ї -нічого не закінчаться(

🇺🇦🇺🇦🇺🇦

💙💛❤️

!! Украинский и ВСУ нацисты !! 🇷🇺Работайте, братья🇷🇺 🇷🇺Бог с русскими🇷🇺!!🇷🇺!!

Цей нацист-бандерівець вже здох під нашим Артемівськом.

Ой а я думал Тарас бульба воскрес

ОО Аня)

Гордий ,що особисто знайомий з Назаром 🤝🇺🇦

Чудова людина, талановитий художник, майстер классного філософського гармонійного тату... Умнічка. Швидше б мирний час. Такі як ти мають наробити багато гарних діточок.

Назар топ❤️💪🙏🔥 Дуже сильно дивитись своїх земляків з Бого!!! Хотілось б ще подивитись волонтерів Bogo life!!! Олега Пушика він для Богородчан лице-волонтер України!!! І ще дитячого футбольного тренера Андрія Канюка, який виводить на новий рівень дитячий футбол якого в Бого не було років 20, а може і ніколи( це такі особисті побажання)

Треба горлянки їм всім різати. Особливо хто на контракті. Це свідома людина яка пішла вбивати, гвалтувати, знущатися, тортурити за гроші

❤

🔥🔥🇺🇦

Потрібно ремонт робити у Храмах Українських Добрий із дерева доброго без всякої фальш бруківки іншого хламу отого непридатного для Церкви Господа Нашого.

Церква Великомученика Димитрія Солунського ПЦУ

Вийдіть в п'ятій годині недільного ранку на ранкову пробіжку, пробіжіть один квартал за ним другий, а там і третій. Що ви побачите? Нікого. Я отримую мотивацію з багатьох джерел, але саме тоді, в той самий момент я отримую її від того, що крім мене там нікого немає. Ні людей. Ні машин... Всім треба виспатись, бо в понеділок їм знову йти на роботу яку вони ненавидять. І мене це надихає, мені подобається що коли всі стають слабшими - я стаю сильніше. І тут не грає ролі ранкова пробіжка, футбол чи спортзал, а в тому - що це дасть вам. Ви не станете краще валяючись в ліжку весь вільний час. Ви станете краще лиш коли встанете з нього і почнете працювати. Це і є мотивація для мене, вірніше одна із сотні її граней.

Ой Боже як же здорово дома хоть и оккупация

Крутий монтаж, крутий контент, крутий відос!!!

Bogo_Life, проект з яким я виріс🤘, ще в далекому 2013 вигравав банку нутелли з розіграшу вконтактах, після чого Олег особисто вручав її в Бого😄Потім вечірки OpenAir по району. Тепер козаки волонтерять, велика вам повага хлопці. Дякую за інтерв'ю✊

Приємний діалог🙂 та історії! Радує що є люди які не бояться пробувати нове та розвивати творчу діяльність 🇺🇦❤️

💙💛

❤️🇺🇦🫶🏻

Очень красивое исполнение.Талант и настоящий патриот своей страны.Браво!!!!

Super, mehr solche Videos

Я в котре переконався, Андрій ти неймовірний.

Рубрика "найцікавіша" подорож життя: Якщо говорити загально, то най-най-най подорож, яку я переживав - коли сідав тихими вечорами за ноутбук і поринав в світ Androcentron-а. Андрію, це було щось. До кінця життя буду вдячний за такі пережиті години разом з тобою і Mr. T ❤️❤️❤️ А моя найцікавіша подорож, хоч була не єдина в моєму юному житті, але вона вона були для мене унікальною. Причиною було те, що вона була перша і поки єдине, в яку я поїхав сам. Тобто без сім'ї. Уся мандрівка загалом не була чимось особливим для бувалого туриста, та й для мене теж. Але є одне з біса приємне "АЛЕ" - лайнер "Romantica". Усі мої друзі і знайомі літати по ньому, що дурні, не звернувши жодної, мабуть, уваги на навколишні красоти. Але, що не кажи, це було щось. Я ходив по цій машинерії з відвислою щелепою і вона не закрилася, мабуть, ще наступні 3 дні. Магазини, палуби, каюти - все вражало. І тут я вперше по справжньому відчув себе в якомусь іншому світі, світі, в якому мені бути не доводилось. Та найприкольніше чекало попереду. Отож вийшов я на верхню палубу і просто втратив дар мови від тих усіх острівців, на якому одне дереві і одна хатинка, в якій, як не крути, живе задоволена життям сім'я чи пара. Махав я всім, кому не лінь. А лінь точно не було. Далі була екскурсія по Ризі, Любліні і Стокгольмі. Я цю подорож сміло називаю "Вихід в люди", бо подібні відчуття від побаченим масштабів життя європейського мене справді вразили. Щоб ви розуміли, наскільки я кайфанув, скажу, що так сталося, що я втратив усі (майже 90%) фото з тієї подорожі, але поки не забув ні секунди і тепер з гордістю розповідаю про побачене вже з пам'яті!!! Андрюха, ти крутий,

Це був липень 2014 року. Подорож на Фестиваль «Холодний Яр». Вирушив я туди автобусом з Івано-Франківська, разом з депутатами однієї з політичних партій. Дорога туди була дуже довгою і мальовничою, та не надто цікавою. Фестиваль відбувався в місті Чигирин, та був дуже патріотичним. Наступного дня, тим самим автобусом я мав їхати назад, але зустрів знайомих з м. Надвірна та вирішив залишитись з ними ще на день. Відтоді почались мої пригоди. Ввечері ми смачно повечеряли і полягали спати в бус, ніч була холодною, а я без теплих речей і туристичного спорядження. Наступного дня ми вирушили відвідати визначні місця. Мобільний зв‘язок в тих місцях пропадає часто і надовго, що і стало основною причиною того, що колективна подорож, перетворилась на одиночну. Мій бус поїхав без мене і з села Мельники я йшов пішки 6км до Гайдамацького ставу, де відбувалось освячення зброї. Там я наздогнав своїх колег і ми вирушили далі, та був я з ними недовго😂. Трохи вище ставу, на пагорбі стоїть Мотронинський монастир, навпроти нього є монастирське джерело і так як я був наймолодшим мене відправили за водою. Черга по воду була дуже довгою і зайняла близько 40 хв. Повернувшись до дороги, мого буса вже не було і хлопці поїхали без мене, Лайф там не ловив, але я знав що вони вирушили до дуба Максима Залізняка в селі Буда, тому пішки відправився туди, пройшовши ще близько 3 км, зупинив автобус, з туристами з Волині, які підвезли мене до села. Грошей в мене було обмаль і не вистачало на вхідний квиток, тому я попросив впустити мене на територію заповідника безплатно, торкнувшись дуба, пішов далі на пошуки товаришів, і не знайшовши їх, знаючи що наступний пункт дорога додому та не маючи змоги додзвонитись, вирушив наздоганяти їх. Десь кілометрів за 10 зупинив машину на Черкаси. Виїхав з Холодного Яру і десь біля Суботова з‘явився зв‘язок. Подзвонивши до друзів, я дізнався, що вони ще на території «Яру» і будуть їхати додому через Черкаси ввечері. В Черкасах я гуляв по місту, з грошей в мене було 12 грн готівкою і 11 грн на картці, в магазині купив за них 2 рогалики, так і пообідав, рогаликами і джерельною водою. На в‘їзді в Черкаси є залізничний переїзд і стоїть будка чергового по переїзду, там я і вирішив зачекати до вечора. Близько 22:00 мені подзвонили друзі і сказали, що вони понапивались і будуть їхати зранку. Я попросився в чергового заночувати в тій будці, він не відмовив. В той вечір якраз йшов матч Динамо-Шахтар, ми його подивились, поговорили на різні теми, я постелив собі світловідбиваючий жилет на підлогу і ліг спати. Близько 9 ранку мене підібрав бус і в буді, на речах я вирушив в довгу подорож додому.

моя найцікавіша історія для мене досить особлива)) років ... навіть незнаю скіль тому, організовувалось відкриття велосезону. Поїздка до бухтівецького водоспаду , 20 км, вроді не багато... То шо постійно треба крутити педалі , бо то догори, тай до гори😬 - мені нічого не говорило. Останній раз на велосипеді " орльонок" їздила в дитинстві. Не маючи власного велосипеда , взяла вєлік сина ( який мені малуватий добряче) і поперла з усіма))))) Через 5 км я відчула що мені капець . Коліна горіли від навантаження, дихалка " здохла" ще на другому км.... і я розуміла що більше не зможу. Все... Слова - " куди ти преш" , з якими мене відправили з дому, мене реально надихали😁😁😁 і я не могла здатись. Я пленталась в хвості колони, з останніх сил крутила педалі і намагалась справитись ритмом дихання. На підйомах йшла пішки і тягла велосипед майже зі сльозами на очах.... " Куди ти поперла" - таки надихало)))))) і я це зробила . Ні жива ні мертва я добралась до водоспаду!!!! Ці відчуття я пам'ятаю досі!!! Я була горда за себе!!! я змогла!!! Саме в цей день і спалахнула моя пристрасть до велопоїздок , гір і всього прекрасного) ❤️🔥

Цікава історія з подорожжі, це коли я зустріла Андрія на вершині гори Сивуля. Я звісно і здогадатись тоді не могла, що хтось крім мене і подруги буде на вершині, тому, що всі люди спускались, коли ми піднімались. Ми там кричали, верищали, кайфували і потом з'явився Андрій, який прийшов повечеряти на вершині, а я хотіла побачити там захід сонця. Ну історія дуже цікава, тому що зрозуміла я, що це він аж через два роки. Ми там познайомились але після того ніде не зустрічались і тут я дізнаюсь, що по сусідству купив якийсь чоловік хату у селі де живуть мої батьки, а щей цей чоловік поїхав у подорож на велосипеді. Я коли побачила його перші відео, зразу зрозуміла, що саме його я зустріла у 20-му році у вересні на вершині гори Сивуля але трохи сумнівалась, хоча відчуття мої були, що це саме він. Я Андрію написала і спиталась чи можливо таке бути, що у вересні 20-го року, Сивуля...? Він написав, що справді таке було, що він зустрів двох дівчат на вершині "Сивулі", я звичайно в приємному шоці але ось і таке буває прикольне знайомство. Тому, подорожуйте, ніколи не знаємо з ким нас життєва доля може познайомити і які емоції відчуєш. Обітцяю від подорожей завжди нові емоції та враження, навіть, якщо ти вже там був але емоції різні.