У вересні 1657 року Іван Виговський стає гетьманом козацької держави і розриває угоду з Московським царством та хоче повернути Україну в лоно Речі Посполитої, бо розуміє, що союз Москвою, яка дбає тільки про свої інтереси, втручаючись у внутрішні плани гетьманату, не має жодних перспектив. (Це при Виговському була виграна Конотопська битва козаками.)
Роман за радянських часів був заборонений, бо для Росії до цих пір І.Виговський є ворогом, який виступив проти царя, бо не любив і не поважав грубу і неосвічену Московію.
Іва́н Нечу́й-Леви́цький (1838 -1918), український письменник, майстер художньої прози, драматург, лінгвіст, етнограф, фольклорист, педагог.
Б.Хмельницький "відірвав" Україну від Польщі у 1654 році та підписав угоду з царем, яка передбачала допомогу Московії в ліквідації Речі Посполитої(мріяв створити незалежну Руську державу, Велике князівство Руське), але насправді накинув їй інше ярмо: московське, бо у плани царя створення вільної Русі не входило.
Між козаками йшла боротьба за гетьманську булаву, за вотчину і т.д,, іноді кривава, і, як і сьогодні, вони не могли дійти згоди з приводу союзників. Виговський, Тетеря, Носач та інші стояли за Річ Посполиту, Ю.Хмельницький, Сірко, Бруховецький і т.д. - за Москву, полковник Ніжинський В. Золотаренко хитався між Річчю Посполитою, Москвою і Швецією, Я.Сомко виступав за цілісність і самостійність Гетьманщини і т.д. Це вносило розбрат і чвари у ряди козаків: брат ішов на брата, а то і на батька, а батько - на сина. Т.Шевченко яскраво відтворив цю трагедію цілого народу у своєму вірші "За байраком байрак". Але найжахливіше не в тому, що були суперечки і непорозуміння, хай навіть залиті кров'ю, - колись (через такі випробування пройшли майже всі країни в своєму становленні, як держави), а в тому, що ці суперечки тривають досі, створюючи завади на шляху державотворення, сіючи ворожнечу між людьми.