Хочу подякувати всім хто приймав участь у зйомках фільму. Дякую за правду, якої всім нам бракує.

Дякую за цю страшну правду! Пройшло 100 років а московія все так же вивозить наше зерно у 2022

Мій батько мало не помер в голод 1946-1947. Батьки на нього вже не зважали, адже слабенький, найменший, 13-тий. Спасла сусідка. Варила затірку - лушпиння від зерна, яке вдалося змести з підлоги порожньої клуні. Дивітся і пам`ятайте. Почувши фразу "братній народ", стріляйте на звук.

Дідусь вже помер 😥 Царство йому небесне і його бабусі!!!

Такий дідусь спритний, ясний - наче молодий зовсім духом! Захват! Спасибі вам, очевидці, за ці згадки!

Дякую за те, що у мене є шматочок хліба вдома, що я не голодую, вічної пам'яті і найкращої старості тому хто це пережив ... діти цінуйте те що маєте.

Я,УКРАИНЕЦ!!!!!! РОДИТЕЛИ УЕХАЛИ ОТ АВАРИИ ЧАЭС В 1987Г. НА КУБАНЬ!!!! СМОТРЮ СО СЛЕЗАМИ НА ГЛАЗАХ!!!!!СЛАВА УКРАИНЕ!!!!!!!!!!!!!!

Дякувати Богу людям які дожили й записали свідчення про ті жахливі знущання радянської влади над Українцями мором голодам. Бабуся теж пережила голодомор, страшні були часи. Дякую каналу. Україна повинна кричати на весь світ про ці жахіття, показувати інтерв'ю з людьми які пережили голодомор

Які ж ВЕЛИКІ ЛЮДИ!!!!!! Вони всі пережили таке що нам і не снилося , хотілося б для них кращої старості😔

Пам'ятаю, як скупо розповідала бабуся про Голодомор, розкуркулення, мерзлі буряки ... Наче все життя боялась. Пошепки. Казала, що нема нічого страшнішого в світі, ніж голод. Дякую, що не даєте забути. Щоб ніколи знов....

Згадую свою бабусю,вона покійна уже.Теж пережила часи Голодомору😭страшенні часи,люди їли все,що бачили,пухли від голоду,вмирали в страшних муках

Ці люди таке жахіття пережили ,а лиця такі світлі,добрі....

Будучи бразильцем який розуміє українську мову, цей фільмів є одним із найповніших і добре знятих на цю тему... За моїм побратимам-українцям, мої співчуття!!!!!! Я можу перекласти його на свою мову якщо хтось хоче мені допомогти, надішліть мені повідомлення)))) (Sorry for my bad Ukrainian lol)

Мені на разі 61 рік, ніколи не забуду розповідь моєї любої бабусі(1915р.н.), про голодомор, її сім'я під час голодомору жила в м. Малин Житомирської області, на той час це було село. Страшні часи. Не можна забувати, не можна.

Дякую за такий фільм, ми всі маємо пам'ятати таку страшну трагедію - ГЕНОЦИД української нації. Вічна пам'ять всім невинно закатованим😔😔😔

Страшну трагедію пережили ці люди. Дай їм Бог здоров'я. Маємо пам'ятати про злочин проти людства під назвою Голодомор і не дати знову захватити нашу землю аби агресор зі сходу знову не почав свої страшні справи. Царство Небесне і вічна пам'ять усім хто загинув від голоду під час Голодоморів-геноцидів.

Прошу всех .... не забывайте и не позволяйте никому забыть, те страшные времена. Когда наших родственников уморили голодом.

Без сліз важко дивитись 😱😭 Дійсно, після такої розповіді починаєш замислювався, а як ми зараз живемо, що ми їмо та скільки продуктів витрачаємо... як не цінуємо те, що маємо. Я вважаю, що для молоді потрібні такі документальні фільми. Молодь повинна слухати розповіді, адже вони торкаються душі. Передивившись фільм, хочеться сказати ДЯКУЮ! всім, хто приймаі участь над створенням фільму!!!

Дякую ВАМ дорогенькі дідусі й бабусі що вижили і храните УКРАЇНУ многіє ВАМ літа СЛАВА УКРАЇНІ!!!!!! БОЖЕ УКРАЇНУ бережи

Ненавиджу радянщину. Дякую за фільм, хоча дуже важко його дивитися

Дякую за правду дуже тяжкий фільм дивитися а люди це пережили Хай Бог береже

Неможливо дивитись без сліз, скільки болю в цих людей, які ми щасливі зараз, у нас є що їсти, є де спати, дякую Боже🙏

Не можу зупинитись...😭 Ми маємо пам'ятати трагедію нашого народу. 😣😩😢

Серце крається ,що довелось пережити людям . ЗА ЩО !!! Не можу дивитися ,страшно усвідомлювати ,що що над людьми знущались "люди"

Бідні наші дідусі та бабусі скільки ж горя випало на їхню долю😭Царство Небесне та Вічна Память всім закатованим голодом та війною 🙏

Просто плачу , так шкода всіх людей хто зазнав таких мук В серед них були наші рідні прадіди і прабабусі, або прапра

Світла пам'ять всім, хто загинув такою страшною смертю. Люди не забудуть, Україна не забуде... Наше покоління повинне бути краще, щасливіше, щоб ті хто загинув, були спокійні з небес. Ніколи нікому б не побажала пережити цей страх і біль

Розмовна мова просто чудова.

Дідусь молодець...Такі доброзичливі люди...

Сум, сльози за знищення Нації😥Дякую за кінострічку з людьми, які пережили цей жах😥😥

Боже бережи Україну і наших людей!

Бабуся розказувала, що їх врятувала корова. Її мати готувала "підпалки" - щось схоже на хліб з висівок. А батько сильно сердився, коли мати носила ті підпалки своїй матері. Голод. Малі діти збирали колоски і мерзлу бараболю, здирали ноги до крові на стерні. Мати вимінювала молоко на старе сало. Гірке було, помаранчеве, але так і їли - бо голод. Черкаська область, Уманський район, село Старі Бабани.

Всім раджу подивитися фільм "Ціна правди "

Дякую, що ви вижили ...такий страшний біль...як цих катів земля носила...

Мой дедушка родился на Сумщине в 1933 году. Не ходил до 3 лет, только ползал, - рахит. Передавал рассказы более старших, как по селу ездила подвода для сбора трупов, куда клали и тех, кто еще дышал, потому что судьба их была однозначна. Слава Богу, что дедушка выжил, выжили и герои фильма - в том числе чтобы рассказать, как это было.

Моєї дружини бабця теж саме розповідала, тільки за 47-мі роки. Жили вони тоді в Таращщі Київської обл. І за колоски на полі, за послін, і квітки акації, і як їх тітка 4 дітей врятувала бо працювала у лікарні. Дякуємо що поширюєте🫶

Тяжко слухати, а пережити. Яке жахіття було і далі в нас продовжуєттся.

Моя мама Марія розказувала, що в їхній сім'ї було семеро дітей. Вижило троє дітей і її батько. Коли прийшли, то забирали все, даже те, що було зварене на плиті. Забрали пшеницю, картоплю. Забрали воли, корову. Навіть клуню( це як повітка, для зерна будівля), то її витягли з двору і поставили в колгоспному дворі і навіть я бувши дитиною ходила і купляла там олію. Пізніше мама сказала, що то мого діда Івана, а її батька, клуня яку забрали. З голоду попухли її мама Катерина і четверо дітей. Мама вижила, бо ходила в садок і там, хоч трохи щось давали поїсти. А дома їли лободу, листя з липи та ще лушпайки з картоплі. Мама говорила, що не було такої сім'ї в якої не було померлих під час голоду.

Сильные духом люди пережить весь ужос и остаться с такой светлой памятью

Це все правда!Моїй бабусі зараз 95років черкаська область м.Корсунь. Все точно розказує,голод,трупи на вулиці нквд і тд...Це просто був ад...

Не забувайте що виною цьому росія і все що вона породжує!

Не можна пробачати!.. ми занадто добрі до наших ворогів!

Голодомор - це страшний злочин комуністичної влади, про нього забути - не припустимо.

Дай Бог всем кто выжил, будьте здоровы счастливы, и не вспомнить всех страхов тех лет...

Аналогічні історії я пам"ятаю, що розповідали мені мої рідні переживші катування голодом...але тоді ще не було можливості записувати. Велика вдячність за цей відеоматеріал. Здоров"я цим людям, що на відео і по можливості довших років життя.

Шкода, ці старенькі такі жахіття пережили...

Ужас. У меня на работе начальство напрягает и я из-за этого сплю плохо. Даже представить не могу что было тогда... Это что-то страшное... 🙄😢

Хто ще може ставити дизлайки?Як це "дибільне"покоління не поважає людей,які пережили страшний голод.Дуже сумно,дуже жаль людей,які муки,які страшенні часи😥😥😥😥

Дякую, за чудовий фільм. Ці історії чула від бабусі і діда, яке важке життя було😢

Велика подяка авторам фiльму, - в сьгоднiшнiй скрутний, тяжкий час ворожоi навали, що знову ставить метою знищення украiнськоi нацii, особливо важливими стають оповiдання людей, - чи не останнiх свiдкiв ,- що пов*язують в часi два страшних злочини геноциду, (а ще й злочини другоi свiтовоi вiйни), спрямованих проти укранськоi нацii - голодомор дев*яносторiчноi давнини та цiлеспрямована руйнацiя краiни та людностi двадцять першого столiття, добре спланована, - до "теоретичних" псевдоiсторичних розробок московитських i не тiльки, шовiнiстiв. Але наш народ сильний, насамперед духовно, сильний своею згуртованiстю, сильний бажанням зберегтись в iсторii, сильний бажанням жити i помститись пiдступному ворогу, що так хитромудро, улесливо задурював в останнi десятилiття голови довiрливих своiми тезами про "мышебратья". Але московити дуже сильно прорахувались, прорахувались до того, що самi попали в пастку власних загарбницьких забаганок; вже вiдверто противно спостерiгати, як цi голодранцi, кляньчать по всих кутках свiту про перемовини, щоб уникнути кризи економiчноi та полiтичноi iзольованостi в свiтi, а, отже нищiвноi поразки не так у вiйнi, як цивiлiзацiйноi. Але жодних поступок ворогу! Наша боротьба справедлива, перемогу здобудем в бою! Смерть ворогaм! Хай живе наша сильна, квiтуча, життерадiсна, надхненна УКРАIНА!

Злочини нацизму всім відомі. Але чому досі не дана всеосяжна оцінка злочинам комуністичної системи?.. Яка знищила багато більше людей навіть порівняно з нацистами.

ГОЛОДОМОР Свіча горить - душа вогнем палає, Рокам не стерти біль страшних часів… І кожен українець пам’ятає Закон про п’ять смертельних колосків. Мільйони душ, загублених терором, Цю землю залишили назавжди. Вбивали їх кати голодомором - Лише за те, що вільними були. В страшенних муках люди помирали, Здіймалася до неба їх душа… Хто ще не вмер, того живцем ховали - Така страшна прийшла до нас біда… Рови тоді укрилися тілами, Омилась кров’ю рідна нам земля, А з неба гірко плакали сльозами Ті, що померли, - не проживши й дня. Не зможемо забути ми ніколи, І викреслити з пам’яті роки - Знущання, вбивства та голодомори Червоної, нестерпної чуми! © Олександр Кобиляков 24 листопада 2019 р., Київ

Олексій Гапон який мудрий чоловік, все ж таки пробачає тим, які наробили лиха але вже пішли в інші світи... тепер судить їх Бог а не ми

Спасибо,что открыли глаза. Пока еще живы очевидцы ,собирайтепоследние крохи правды. Как я вас,дорогие украинцы,понимаю.

Кожен з них св1док! З кожним роком 1х менше. ВЛАДА! БЕРЕЖ1ТЬ 1 Ц1НУЙТЕ , БО БЕЗ НИХ НЕ БУЛО БИ УС1Х НАС!

Такие видео нужно смотреть для переосмысления жизни её ценности и приоритетов. Так как в нашем 21 веке мы зажрались и вечно ноем.

Если бы мой прапрадед не успел во время спрятать пшеницу в селе Александровка, Винницкая область, то сегодня бы я не сидел здоровый и сытый в Одессе.

Дякую за цей важливий фільм.

💯 вподобайок за фільм. Дякую!

Дякую за вашу працю. Вона потрібна. За такі речі не можна забувати.

За що ,нищили український народ? За що? Чому? Вічна пам'ять!!!

Я вважаю потрібно кожного хто вижив підтримувати і надавати соціальну допомогу! І в кожного взяти такі інтерв'ю, щоб потім вата і рота не могла відкрити!!!!

Не дай Бог никому такое пережить , Слава Украине , героям Слава!

1932 - 1933 не забудем, не простим

Після кожної такої історії коси дибом ....це жахіття....

Дякую за вашу роботу.

Дякую вам за вашу працю! Моя бабуся завжди зі столу крихти хліба збирала і при цьому промовляла "Ми ж на цій крихті вижили". Бабуся 1926 року народження.

Неймовірно! Дякую за збереження пам'яті та правди.

Як шкода цих людей... Навіть страшно уявити, що їм довелося пережити😢

Який дідусь чудовий,плачу.Навіть важко уявити ,що довелось їм пережити.😢Моя бабуся 24 року народження вижила,завжди зі столу крихти хліба збирала

100 колосків із десяти за фільм тіки жалко людей

Велика сміливість повертатися до тих страшних часів і згадувати пережиті жахи😢

Вічна пам"ять всім невинно вбитим московським режимом! Нехай пам"ятає кожен, передасть дітям, онукам і правнукам, щоб ніколи не повторилося...Нехай живе в віках пам"ять про злочин "братів" якому немає прощення, нехай відкриються архіви і стануть відомими імена катів і їх посіпак і нехай спокутують вічно гріхи своїх батьків їх діти, онуки і правнуки. Нехай ця народна зрада пекельним тавром горить на кожному українському родові який зважився прислуговувати вбивцям як наука для теперішніх і майбутніх поколінь... Кожному Іуді, який наважиться зрадити свій народ, свою Батьківщину нехай буде прикладом доля цих мерзенних створінь і уроком загальна народна зневага .

Жах😭

В цей чорний день пам*ятi голодомору згадався тужливий вiрш, що рве душу навпiл од болю, херсонськоi поетеси Валентини Степаненко: - "Дай менi, дай менi, мамо, хоч крихтинку, хоч соломинку..."; рокiв з двадцять тому я писав авторцi, щоб спробували покласти вiрш на музику, - ото був би реквiем на ту страшну подiю 32-33р. Не знаю, чи отримала мого листа шановна поетеса, чи нi, але одного разу я з приемнiстю почув на коротких хвилях (доiнтернетнi часи) радiо украiни уже пiсню, до того жалiбну, що без слiз неможливо слухати... з того часу бiльше почути цей згусток болю не довелось - на превеликий жаль ми, украiнцi часто-густо необачно втрачаем шедевральнi посвiдки нашоi iсторii, культури, а потiм плачемось, що мало у нас творчих людей та предметiв мистецтва. Непогано було б шановним авторам документального фiльму розшукати цю пiсню-реквiем, та вставити в кiнострiчку в новiй редакцii. -----------------Матуся й батько розповiдали, ( а iм було по сiм рочкiв) як "буксири" забирали все, не тiльки зернове збiжжя, а й взагалi все iстивне, що знаходили в хатi, як страшнi муки голоду, що затьмарюють розум, що низводять людину до стану нерозумноi тварини, як моторошно стае, коли на твоiх очах в страхiтливих муках помирае молодший братик... Сiм*ю мами врятували в зимку копичка споришу, що скосили влiтку, та й забули в лiсосмузi, - дiд розшукав, тому що зранку й до вечора йшов у поле з хати, щоб не чути-не бачити страждань голодних дiтей, - а потiм, навеснi, бджоли, коли на початку травня 33-го накачали перший взяток меду. А мiй дiдусь розповiдав, що в голодомор першими гинуть здоровi, мiцнi мужчини i малi дiти; що органiзм людини, потерпаючи вiд голоду, намагаючись врятуватись, пiдступно в першу чергу "з*iдае" мозок, як орган, що потребуе найбiльше енергii, (ну, чисто з бiологiчноi точки зору), i найменше потрiбний органiзму в цей час; людина стае погано самоконтрольована, не може дати оцiнку своiм дiям, своiм намiрам. I в такому станi, з затьмареною свiдомiстю, людина здатна накоiти страшних речей... А другий мiй дiд не росповiв нiкому нiчого, - вiн помер ще молодим, помер вiд 33-го року... Не призведи доля побачити такi ж страшнi часи aнi нам, aнi нашим дiтям та онукам, та взагалi нiкому!

😭😭😭😭😭 ТАКЕ НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ І НЕ ПРОЩАЄТЬСЯ!!!!!!

Щиро дякую за сюжет

Вони розповідають як дорослі виживали а я не можу собі уявити як маленьки діти виживали, або новонародженні, це взагалі жах ,як ці бідолашні янголи мучились( Всі кричать добре жилося при СССР, добре жилося на людській крові , це взагалі в голові не укладається. Але на жаль зараз влада теж висновки не робить, багато багатих і багато нужденних, а є такі села де діти голодують і зараз, це жах!!!! Шкода що українці і досі страждають, але дякувати Богу є люди які ще допомагають один одному.

Такий дідусь спритний, ясний - наче молодий зовсім духом

Нищили українців голодом а ми вижили, слава Україні

Чому такий короткий репортаж?

Спасибо за правду! Мои дед Павло Федорович и баба Матрена Афанасьевна перенесли голодомор на хуторе Лозове Ичнянского района Черниговской области.

Аж комок в горлі...

А скільки сьогодні маємо ми... і часто ше нарікаємо і не цінуємо те

Дякую за правду!

Страшне життя прожили ці старенькі. Було б добре хоч на старість років дати їм допомогу

Господи, серце крається😢 незламні українці, скільки на нашу долю випробувань випало😭 дай Боже Україні перемоги 🇺🇦

Українці, що обрали "мир" і "хліб" у 1922-му,через 10 років їли своїх власних дітей.Смерть приходить в наш дім не через нашу войовничість, а навпаки, через нашу толерантність, гостинність,

Сильно! Олексій Гапон вразив, цікаво чи ще живий дід?

🙏🙏🙏Дякую. Низкий уклін. 💙💛

Бідні люди які пережили голодомор. Добра пам'ять тім хто пішов через голод. А тим нелюдам треба буде відповідати перед Богом за цей страшний гріх. А нам треба пам' ятати свою історію.

Украйна столько пережыла, что из этих стран мира не смогли бы пережыть. И мы это выжели а нам на это даже спасибо не сказали, обидно.

😭😭😭Господи помилуй. Дякую за фільм. Дай Бог здоров'я бабусям, дідусям 🙏

Дякую!

Страшна сторінка нашої історії.

Моя бабуля тоже мне рассказывала... и говорила что до голодомора Донбасс украиноязычный был, а потом украинцы вымерли от голодомора и туда людей привозили на шахты, чтоб их контролировать заставляли всех говорить на русском...

HOLODOMOR The candle is burning - the soul is in flames, Years can't erase the pain of terrifying times And every Ukrainian remembers The five deadly spikelets act Millions of souls lost because of terror They have perished from this land forever. The slaughterers were murdering them with the Holodomor - Just because they were free In horrifying agony, people were dying Their soul rose to the sky… Those who have not yet died were buried alive - Such a terrible disaster has befallen on us The ditches were covered with bodies Our Motherland was washed with blood, And from the sky wept bitterly with tears Those who deceased before they lived a day We will never be able to forget, And erase the years from our memory - Terror, murder, and holodomors A red, unbearable plague! © Oleksandr Kobyliakov 24th November 2019, Kyiv Translated by Emiliia Komarova

Мій дідусь родився в штучний голодомор в 1921році, дитинство пройшло в 1932-1933 роки, знову Голодомор, потім Друга світова, німецький полон, концтабір, 5 років заслання до рашки на безкоштовну працю на шахти( відпрацьовувати роки концтабору). Повернення на Батьківщину( рідну Черкащину). Світла памʼять моєму дідусю. Тяжка доля його не зломила. Був господарем. Завжди мені казав, що він справжній українець. Тільки з роками розумію значення цих слів. Хто такий справжній українець. Ніколи мені нічого не розповідав про ті страшні події. Беріг психіку дитячу.

Не Дай Боже комусь пережити таке

Пережив такое, эти люди не озлобились,а простили всех,кто делал это зло.Время показало,что Бог всегда прав!После нечестивцев не осталось потомства!Кто учавствовал в этом зле все вымерли!Бог дал нам эту землю,чтобы мы царствовали на этой земле посредством любви и добра,но человек больше возлюбил тьму и выбрал жить без Бога!Поэтому не надо обвинять Бога за зло,которое делает человечество!Господь сказал нам,что не оставит и не покинет нас,но,если мы отреклись от Господа,то жди беды!