Делятин - поселення, яке 100 років тому було Повітовим містечком, клондайк солі, де функціонували солеварні ще з XV століття! На ткренах Делятинщини знайдені поселення ери Палеоліту, які датують від 20 до 30 тисяч років до нашої ери! Колись у Делятинський повіт входила територія від Середнього Майдану до Яблуниці та Ворохти, а також Чорні Ослави та Чорний потік! В XIX столітті Делятин був на половину єврейським містечком! Під час окупації Третього Рейху тут розстріляли 2700 євреїв, і доречі саме тут один з найбільших стародавніх єврейських цвинтарів у світі! Цього разу в нас експедиція не за один день!
Вперше в письмових згадках поселення Делятин згадується в грамоті 1400-го року, де вказано, що польський король Владислав прдарував Делятин братам Стецькові та Івашкові Неговичам! Щодо назви Делятин, то існує декілька версій. На перших документах середньовіччя зустрічалась назва Далятин! З 1460-го року вже в документах було Делятин! В 1960-ті роки взагалу було перейменовано на Ділятин! То звідки ж взялась ця назва? За думкою деяких істориків, в тому числі Михайла Клапчука, назва походить від даох легендарних засновників міста - Даля і Тина! Інша ж версія від дієприкметника латинських слів - «деферо» і «делео» - «делятум», що в перекладі з латини означає місце, куди жителі гір зносили на продаж продукти тваринництва! Інша ж версія, що це все зе з епохи, коли на ці землі приходили татари і тут було місце Ділятин, де все ділили! Яка версія є більш правдивою, сказати важко, можете написати в коментарях свою версію!
Безумовно, що найбільшого багацтва зазнав регіон завдяки солі! І навіть зараз, тут є місця, де ще тече ропа, тобто солона вода! На 1579 рік місто Делятин перебувало в оренді 4-ох шляхтичів: Якоба Хотимирського, Христофора Блюдницького, Павла Турецького та Іоана Турецького! Саме цих четверо можновладців володіли соляними шахтами та мали право на виварювання солі! Саме в тому році Делятин отримав Магдебурзьке право та став містом!
На 1603 рік Делятин належав Андрієві Белзецькому, а з 1614 по 1642 рік - Янові Белзецькому!
Місто, де був свій замок, своя Площа Ринок та ратуша, стало селищем міського типу на в‘їзді в гори...
Землі Делятина багаті не тільки на сіль, а й на корисні копалини, такі як нафта та гас! Між Делятином та Яремчем працює більше 20 нафтових качалок, в околицях вершини Синячка! В Карпатах паливо мало би коштувати, як у Еміратах, копійки, проте ціна в нас зовсім не відповідає тому, скільки природних ресурсів є в нашому краї!
Отже, повернемось ще трошки до історії Делятина, після смерті Яна Белзецького в 1642 році історія повторилась, як із дітьми Ярослава Мудрого! Виник довготривалий спір між синами Теодором, Еваристом, Бонавентурою та Костянтином! Теодорові саочатку відійшов Вовчківський ключ за 150 тисяч золотих, Еваристу й Бонавентурі - делятинські маєтки. Бонавентура продав усі свої спадкоємства з Делятина, оскільки хотів щайматись державними справами! Ціна його маєтків сягала 240 тисяч золотих! Декілька років жили мирно, поки Теодор не побив Евариста у 1645 році в свому маєтку в Ланчині, за що його арештували на 6 тижнів!
Найбільше цікавих експонатів з різних епох Делятина можна побачити в місцевому музеї, який знаходиться у, неймовірної краси, віллі, адваката Лагодинського, побудовній у 1902 році в стилі сецесії! За Австро-Угорщини в Делятині було багато відпочинкових вілл і навіть, ратуша, якої, нажаль, не залишилось! Перша світова, як і друга світова залишили неабиякий відпичаток на пам‘ятках архітектури міста! Пощастило, що хоч залишився Костел Святого Франциска 1865 року, та залишилась пам‘ятка гуцульскої архітектури - Церква Різдва Пресвятої Богородиці! Костел Святого Франциска - унікальна пам‘ятка архітектури, яку місцева влада звела пімля візиту цісара Франца Йосифа до Делятина у 1851 році! За планом інженера Кюна, побудував комтел будівничий Пауль Гумберт! ЮУ 1912 році в костелі встановили Орган, виконаний львівською компанією Рудольфа Гасса!
Церква Різдва Пресвятої Богородиці зведена у 1781 році за спрянням патрона - графа Ігнатія Цетнера! Церква має хрестоподіьну форму з боковими рамкнами та центральним зрубом нави! В церкві ще залишились унікальні престоли, один з яких Святого Миколая, а інший - Костянтина і Олени! Різьба виконана у гуцульському стилі відомим різьбярем - Василем Турчиняком! А в музеї зберігається дуже багато експонатів і в тому числі престол з церкви в селі Луг, де в радянський час створили секретну воєнну базу! Все чело було виселене, а базу назвали Франківськ-16! Церкву, звісно ж, спалили, пощастило, що хоч все що було в середині перенесли до Биткова, а згодом вдалося все повернути до Делятинського музею! Інтерв‘ю нам пощастило взяти у одного з засновників музею, краєзнавця Андрія Мисюка!