Я взагалі не розумію, чому ці новини з Москви повинні мене турбувати чи чому я мушу їм співчувати. Я накричала на свого знайомого, коли після двох днів відсутності світла у Харкові, він мені почав писати про цей Крокус хол, що це головна новина. Ні, для мене головна новина, що ми у Харкові не спали дві ночі від вибухів, що не було зв'язку і я лежала в ліжку в ночи і молилася, щоб якщо постраждали люди, то щоб вони мали хоча б можливість викликати рятувальників. Оце мене хвилює! А не концерти у Москві.Всі ці співчуваючі з України в мене викликають, може, ще більше огиди, ніж росіяни, бо я не розумію як можна співчувати тим, хто вбиває тебе.

бажаю в кожному російському місті свій власний Крокус :)

"Вчора у росіян була жалоба, плюшеві ведмедики, квіточки, аватарки зі словом "Скорбим". У той же час йшла підготовка 14 літаків Ту-95 до нічного бомбардування сусідньої держави, заправка, завантаження б/к, відпрацювання маршруту, узгодження та наземне тренування виходів на кордони, пусків, маневри. Дружина командира корабля сумує за загиблими безневинними людьми, а командир корабля здійснює пуски ракет іншими невинними людьми в іншій країні. Але це інше, напевно. Ось все, що треба знати про Росію. Скорбим - Бомбим." (коментар з мережі)

Я плачу завжди коли гинуть українці, маленькі дітки, тварини, прості люди. А до цих істот ніяких емоцій. Померли така ваша карма, мене більше злить, що наші українські ЗМІ їх мусолять кілька днів, взагалі не потрібно про це говорити.

Запоріжжя. Не співчуваємо. Нехай квітнуть крокуси в кожному місці, де мешкають андпофаги.

Я в шоці! Як можна нічого не відчувати в такій ситуації?! 😳 Я вчора з друзями навіть 50 грам чаю випила за цю «ситуацію»! 😂 випили, пораділи, расчєловєчілісь трошки! Але ні, справжній шок був, коли почитала ті коментарі зі співчуттями, оце для мене був сюрприз! Це все ждуни, колаборанти, жертви абʼюзу по житті?! Хто ці «сочуствующі»? Оце був шок для мене! І мені ні на секунду в голову не прийшло що зі мною щось не так, це точно дуже не так з тими «сочуствуючищими»! Я в цьому впевнена!

Плакала та співчувала, коли на росії була їх зімня вишня, зараз в мене була щира посмішка та слова на устах: «Хоч би їх побільше стало харошимі». І я вважаю, що це нормально, бо я плачу майже щоразу, як гинуть українці, нещодавно була жахлива трагедія в Одесі, я дивилася на фото діточок, які загинули, та ревіла без змоги вхопити ковток повітря в легені.

А моя бабуся, яка досі пам’ятає катування себе 4х-річної та своєї матері маскалями… сказала, що ця новина була хорошої серед усіх поганих за сьогодні 😅 дуже іі розумію😂

Як там писала Ліна Костенко ... "посіють бомби - ненависть пожнуть". Я більше ніколи не буду співчувати росіянам. І слова ЗСУ, що у мене нема аристовича головного мозку і всіх цих стогонів про "розчеловєчіваніє". Якщо людяність це співчувати власному кату, то я вважаю що людяність переоцінена.

Після всього, що я побачила, що зробили росіяни в Україні: розстріли евакуаційних автобусів, розстріли автомобілів з дітьми, згвалтовані, покалічені діти, ракети в пологових, лікарнях, драмтеатр в Маріуполі, облога і бомбардування Маріуполя, катування наших військовополонених, публічні страти, Оленівка, ракети по житлових будинках, Дніпро, Харків, Київ, Одеса; більше співчувати росіянам я не можу.

Фокус покус - горить крокус 😂 😂😂

Коли дивилась перші новини про антракт, зловила себе на емоції задоволення і мені за це не соромно. Чим більше їх здохне, тим менше іх прилізе робити антракти нашим дітям.

Я не радію смерті людей. Просто вважаю, що це трохи справедливості трапилось в світі. І жодної емпатії ..

Я дякую своєму дідові, нині покійному, який боровся за незалежність України до 1959 року, за те, що все дитинство розповідав мені які запорєбрикові насправді. Тому коли почалася війна я не дивувалась і не дивуюся тим звірствам, які роблять вони на нашій землі, бо це вже було, як можна було бути такими наївними, що чекати іншого?🤦🏻‍♀️. Тому в мене не те що співчуття нема в мене радість 🎉нехай квітнуть крокуси по всій вєлікай і магучей.

Я розстроїлась що так мало подохло😞 хотілось би тисячами

"постраждали мирні громадяни"... Всі вони мирні лише до того моменту, поки їх не мобілізували

Люди кажуть- Стерненко жорсткий і кровожерливий, але я також вважаю, що мало. Треба щоб по всій раїсї квітки такі крокуси.

Дякую, помила ванну, помила всюди підлогу, перемила весь посуд. Погоджуюсь зі всім повністю. Мені б може було і шкода дітей, якби я не знала, що завтра вони виростуть і підуть мене вбивати

Ставлю паузу на 8 хв, бо терміново треба сказати - НІ, нічого страшного у відсутності нашої емпатії нема. Емпатія і співчуття були коли вмер Ваня Бонус, який мав пережити все і всіх. Він був із заліза, міг бути метеоритний дощ, а він мав стояти і вижити. Емпатія була коли вмирали наші діти. Коли була Каховська трагедія. Коли були тисячі обстрілів мого міста. На цьому моя емпатія вичерпалась. Немає жодної емпатії до "крокусів". Пішов дивитися далі.

Для мене те заболоття - територія, населена почварами. Самцями та самицями почвар, почварами старими і почваренятами, які років через 20 теж полізуть на когось з війною, якщо зможуть. Тож скільки, кого й від чого їх мре - похрін.

Я з Маріуполя, і я не знаю що таке співчуття до ворогів.

Я побачила, ті новини і подумала, що це мені нецікаво. Дніпровська ГЕС, Харків без світла, Одеса, Київ, Миколаїв, все відкликалось жахом і люттю, а от крокус - ні. Нецікаво. Так що дякую авторка каналу. Я рада, що не одна така.

Моя ненависть - це моя зброя і мотивація працювати і донатити. Співчуття нема, повне розлюднення😊

Мені здається, чи співчувати своєму кривднику - це НЕ нормально?

На жаль, у моїй країні росіяни роблять кожен день стільки горя та вбивств, що вся моя емпатія та співчуття направлена на українців. Тому всеодно.

Я пам'ятаю, як при трагедії у Зимній вишні я реально співчувала загиблим. Зараз я не відчуваю нічого просто байдуже. Бачила відповідь на питання від психолога: А чому ми радіємо вбитим росіянам? Мені запам'яталась відповідь: Кожен "хароший русский" це +1 до моєї безпеки. Я не радію, мені просто байдуже. Але щось я не пам'ятаю таких всесвітніх співчуттів при підриві Каховської ГЕС... Стосовно того, чому звичайні осіяни так просто повірили у те, що це ми зробили. Я думаю тому, що вони як мінімум підсвідомо розуміють, ЯК їхня країна воює. І що це призводить до хвилі ненависті та до бажання помсти, яке у свою чергу може призвести до терактів. І через це ж вони так і співчувають своїм, тому що розуміють, що причини є і що вони це заслуговують так само, як і загиблі. Це як ніхто так не проклинає міліцію і прокурорів та не кричить про їх несправедливість, як злочинець

Вітаю) Мені не соромно, що я нічого не відчула . А ні жалю, а ні радості..До них - пусто... А вам дякую за етер) Завжди цікаво слухати і дивитися.

Дякую! Емпатія має бути до людей, але не до ворога, особливо у ситуації де ворог чітко себе ідентифікував.

Повністю погоджуюсь з вами. Нуль свічуття цим потворам. Сам з Запоріжжя і я не розумію, як можно їм співчувати після усього, що вони наробили і роблять далі.

Ура! Інет запрацював! Вітання з Харкова

Нещодавно розмовляла зі своєю сусідкою, яка доводила мені, що "Слово пацана" - це нормально, треба пам'ятати свою історію. Каже: от, у нас тільки Майдан пам'lятають, а про Одесу 2-го травня забувають. Я їй мало не врізала: тоді пройшло тільки пару днів після ракети в Одесу, де діти загинули. Про цих дітей вона не згадує, а тих маргіналів в Домі Профсоюзів забути не може вже 10 років. І це жінка в Києві..Щож дивуватися тим, хто співпереживає катам. То ментально руські... Це як їхня команда програла, їхні люди загинули в антракті.Це їхній СРСР розвалили.

Ну, я нічого не відчувала до сьогоднішнього вечора. А потім несподівано для себе налила вина і побажала їм землі бетоном. І мені також не соромно

Дякую за дуже вчасно сказане🔥 Як мінімум НЕ співчувати своїм вбивцям та катам - це НОРМАЛЬНО! А тим, хто вважає, які ми "расчєловєчєні" треба подивитись фільми на кшталт "Intersepted" або подивитись в соцмережах, як "престиє *узькіє" радіють тому, як нас вбивають... Після Другої світової євреям не пропонували співчувати нацистам.

Українці, які співчувають забули трішки з ким ми воюємо десятий рік і за що боримося.

Вони пожинають плоди свого мовчазного вибору. Тому не жаль їх. В цій війні або ми, або вони. Хто цього досі не зрозумів?

співчуття нема, бо милосердя приходить після того як завершує помста.

Просто зараз по Києву ракети! Навіть не знаю, чому у мене немає співчуття до тих, хто підтримує ці прильоти!!! 🤔

Дякую дівчата, ви говорите дуже важливі речі. Тримаємось 🇺🇦

Коли я вперше почула про «антракт», в мене була, вперше за довгий час, найщиріша і найщасливіша усмішка в світі 😊 Мені навіть не соромно. Так було, і я це приймаю.

Вітаю! Ніяких почуттів адже вони не люди, вражає що стільки ще у нас людей яким жаль, незрозуміло як це можливо після всього, особливо Маріуполя і тих хто до сих пір у полоні 😢 Бажаю їм крокусів кожен день

Моя родина завжди страждала від росіян і їхніх режимів. І пам’ять поколінь живе. Нарешті люди відкривають очі, що це за істоти. Чесно кажучи не уявляю, як можна їм співчувати. Люди погано вчать історію і історія повторює сама себе, щоб нагадати. Я сподіваюсь, що мої внуки будуть памʼятати, що це за зло і, що весь народ памʼятатиме. (Але я скептична в цьому плані🥲)

Дякую ! Я вже злякалась, що тут буде підтримка тих СПІВЧУВАЛЬНИКІВ, максимально незрозуміла реакція для мене.

Я сподівалась, що ці пости зі співчуттям - робота ботів. Та коли моя близька, патріотично налаштована людина сказала, що їй їх жаль, - мене накрив відчай і злість. Еммо і Яно, згодна з вами! Дякую, що так все розкладаєте по поличкам.

Разчєлавєчіваніє завжди на часі❤

Дякую. Шукала саме такий етер. В мене не було докорів сумління за те що я нічого не відчуваю. Дивувало що мало хто наважився публічно сказати, що з нами все ок, з огляду на відсутність емпатії.

Мені дуже шкода наших навіть мурашок і різних комашок, що гинуть від ра шистсь ких ракет, але зовсім не шкода всіх тих істот, що по дох ли на раш ці! Мало! Треба більше! Дякую за відео!

Дякую за етер! Дійсно терапевтично! Згодна: з нами все в порядку, коли не співчуваємо, у мене немає часу їм поспівчувати, бо сиджу ховаюсь в метро, співчуваю вбитий родині у Запоріжжі, розстріляним в Бучі, закатованим в Ізюмі... Від тих московитів не було дописів чи сторіс зі співчуттям до мене за два роки повномаштабки, то і я маю повне право не співчувати.

Дякую вам, що озвучуєте цю думку. Насправді, це наслідки колоніалізму, коли колонізований народ намагається асоціювати себе з колонізаторами. Люди, прислухайтесь до своїх справжніх відчуттів

"я багато емпатую" українцям і саме тому кайфую від таких крокусів🌷желаю расєянам больше такіх цвєтов🤗🌷🌷🌷і горіти в пеклі

За пару годин до "антракту" мій 9ти-річний син попросив подивитися "20 днів в Маріуполі". Довго не змогли, після третьої смерті дитини вимкнули... І після цього, особливо, нуль емпатії та співчуття. Лише думки про це, як це вплине.

Знайома моеї мами (виросла в Україні але багато років жила в росіі і там отримала громадянство зараз живе в Ізраїлі) писала що їм там дуже важко бо десь на околиці країни йде війна. Цілих пів року. До них на жаль не долітає 😅

Дівчата, я вам щиро вдячна за цю психологічну підтримку! Я сама вчора задавалася питанням а чи не перетворилася я на якогось монстра якщо мені ниць не шкода тих т.з. людей. Тепер я зрозуміла що зі мною все ок. Я вам щиро дякую!

Я коли дивилася кадри з того атнтракту, то думала: Боже, як це страшно, нехай ніде таке ніколи не повториться....ніде, крім росії😊

Повністю згодна з вами ! Мій чоловік прийняв близько до серця цю ситуацію, а я ж навпаки (навіть не соромно) трошки посміхнулася, скоріше не з радості, а з відчуття карми чи шо 🙂 При цьому з нас двох більш чутлива людина - я, але і нашу історію знаю більше теж я, і «Сад Гетсиманський» читала і фізично переживала теж я Тому можу зробити висновок, що співпереживати своїм заклятим давнім ворогам - це не від великої людяності, а від елементарного незнання власної історії 💔

я відсвяткувала цей "антракт" 😌 нуль співчуття до них

Дякую. Ви ніби проговорюєте мої думки вголос. Немає співчуття та й бути не може.

найсмішніше, що це банальні правила power dynamics -- абсолютно природньо, що жертва не може відчувати жалість чи співчуття до кривдника. росіяни та українці -- це групи людей, об'єднані за певними ознаками, які в цій ситуації мають свої позиції -- кривдника й жертви. і, відповідно, ця група людей персоніфікується в сприйнятті як кривдник або жертва. і це абсолютно здорова реакція. це не "спрощене мислення, тому шо ти прімітівна і нєдоразвіта людина", а спрощене мислення В ЕКСТРЕМАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ, бо якщо в такій ситуації ти будеш думать сложно, то не виживеш. і могти думати "сложно" -- це привілей, який ми не можемо собі зараз дозволити, бо не маємо на це права. інакше ми зникнемо. будь-які інші сложні мислення і гуманістичні завіхрєнія, пошуки чи вишукування хороших і кому можна поспівчувати, почнуться вже потом. коли росії не стане. а зараз -- це банально розписатися в своїм дібілізмі -- вимагати від когось в Україні співчувати комусь на расії.

Таджикам співчуваю, співгромадян яких уже встигла звинуватити пропаганда Рашки

Наша вина у тому, що тих "співчувальків" ми ж відгородили від війни, їм нічого в дім російське не прилетіло і расія нікого з рідних не забрала. Злість і розчарування

Ніякого співчуття до ворогів! Тільки розчарування, що так мало померло, потрібно ще більше, щоб менше було роботи нашим захисникам!

чомусь я читаю всі ці коментарі про "співчуваю" від українців із сарказмом, бо хіба ж це можливо, щоб ми ще могли співчувати росіянам?

Дякую за єтер❤❤❤ Я нічого не відчув до цієї новини. У будь-якому випадку це МИ тут жертва і невинні люди ❤

Дякую за етер. Росіянам не співчуваю. Антракт так антракт.. Емма сьогодні надзвичайно приваблива❤

Декілька місяців тому прийшла думка, як добре що була пожежа у зимній вишні, загинувши там не прийдуть до нас зі зброєю. Хоча у 2018 мене це дуже засмутило, викликало співчуття, зараз у них 🔥 у мене байдужість.

Дивно звинувачувати людей в емпатії. Ми можемо нічого не відчувати до них, ненавидіти і це теж ок. Але змушувати інших ненавидіти, дивно.

У мене навіть не виникло сумнівів у правильності моєї реакції - ніякого співчуття. Яка взагалі може бути емпатія до вбивць, до друзів/батьків/дружин/дітей вбивць, до цих істот (ну не можу я їх людьми називати, не тягнуть на людей, лише ззовні схожі), з чиєї мовчазної або й заявленої вголос згоди вбивають моїх співгромадян? Було б ненормальним мати іншу реакцію. Згодна з Яною, що співчуття до них з боку українців - це реально щось гірше за стокгольмський синдром. Не відчуваю радості або злорадства, але тільки шкода, що їх більше не антрактнули.

Теж відчуття.Просто нічого. Або трохи радості 😬

Шкода дуже! Дуже шкода, що так мало пікнікующих переїхали у пакети😢

Не співчуваю і не шкода.Можливо,співчувають ждуни

20 років тому я плакала над долею дітей беслану, тих хто загинув під час теракту у школі, в 22 році дізналась, що дітки , що вижили, знищуюють і знущаються з українців. Пошкодувалала, що 20 років назад не всі загинули. Радості з того всього немає, але й сліз теж. Вони радіють кожній нашій втраті... не маю на них ніяких емоцій, крім ненависті

Щиро дякую за чудовий етер! Можу сказати тільки одне: МАЛО, треба було, щоб в антракті всі 6200 перейшли з одного концерту на вже інший, до кабздона. Жодних емоцій, жодного співчуття, тільки констатація факту: Qui seminat mala, metet mala. А засіяли вони українську землю рясно... сльозами, кров'ю та смертями. Пожинатимуть довго!

Ні в якому разі не співчувала НІКОЛИ!!! Не скажу, що радію, мені байдуже...

Дякую за етер. Насправді, ті самі відчуття і думки. Зрозуміло, що зі своїми контекстами та відтінками, але загально такі самі.

Дякую за цей випуск. Це дійсно важливо проговорити. Вчора на кухні теж говорили за це - співчувати чи ні рсійсьикм дітям з того пікніка. Я вважаю, що це карма і хоч діти не винні, саме вони приймають наслідки вибору батьків своєю долею. І їх батьки зробили свій вибір за тих дітей. Мені ж довелося робити вибір: чи виїхати в безпечне місце в дружньому, проте іноземному оточенні, але діти без тата, рідні, друзів і мають призвичаюватись, як бідні родичі, чи бути вдома з сім'єю під обстрілами, підскасуючи о 4 ранку у день, коли ще й до школи вести о 7-й.

Дуже дякую за корисні та файні відео українською! Обожнюю ваш контент.

«Співчуваємо?»🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️🤯серйозно?? Цікаво хто з Кременчука співчуває?? Я не думаю що це родичі загиблих в ТЦ Амстор😤😤😤 (з інших міст аналогічно) я в шоці!!

Любі дівчатка! Мені вже багато років, багато що бачила і пережила. Я підписуюсь під кожним вашим словом, підтримую вашу позицію і дякую за вашу сміливість. Я теж не переймаюся їхніми переживаннями і не співчуваю їхньому горю. Вони це заслужили. Те зло, що вони несуть в нашу країну, повертається до них. Чума на їх дім!

Дякую вам за роботу, це надзвичайно важливо- проговорювати, дякую, що ви це робите❤❤❤

Каламбур на тему пікніка на обочині: кулю всім даром.

Як добре, що ви називаєте речі своїми іменами. Дякую за це.

Повністю підтримую вашу думку, коли почула перший раз, ніяких емоцій, потім легка посмішка

Шановні дівчата, ви великі розумниці,❤ дякую вам за етер! 😊Періодично дивлюся вас з 2021 року. Хай квітне український ютуб! 🎉 Дякую вам велике ще раз за цей сеанс психотерапії

Дякую за ефір, хрозуміла, що не одна така, що не відчуваю співчуття до цих росіян.....дякую!!!

Єдине, що шкода - те,що їх так мало стало хороших після антракту, треба ще.

Я дуже співчуваю людям у біді,дуже добре що у крокусі не одна людина не постраждала.

Хотіла написати вчора коментар так заснула ,після двох безсонних ночей які нам влаштували харошие руские так зовсім їх не шкода , нам щодня достатньо свого горя яке ми переживаємо напевно вже навіть як буденність, бо сил і сліз вже не вистарчає😢. Тому ще раз я з вами на всі 100 не шкода і жодних співчутливих слів навіть думок не виникає

Перша думка після прочитання новин, мало дуже мало стало хороших русськіх)))))

Дякую! Бо я вже почала побоюватися сврєї розчеловечності, коли виклала сторіс про молитви бомбити бєлгород, а мене застидила колишня "подруга" з Донецька, мовляв, як можна смерті бажати росіянам.. вони типу нам таке не бажають. Я була трохи вражена. Спробувала шось пояснити, але їй порвало пукан і вона перейшла на українську))) Словом, моє розчєловєчєніє та рософобія майже достатні. А ви ще й вспокоїли))) такі веселі, наче пива випили))))

🤨🤔Оце точно:''мишебратья''починають розуміти, що вбивства завдають комусь болю.🧐😯🥺💙💛

Теж не відчув нічого після цього «теракту», окрім як «мало» 😊

Ось! Дякую, дівчата, що ви кажете про те, що цей гурт Пікнік підтримує війну. Про це не говорив щодний опозиційний російский канал. Тому немає емпатії до тих, хто пішов на цей концерт.

Співчуття в мене також немає. Після всього, що вони зробили з моєю країною, моїм містом його і бути не може. Але відверто радіти, насміхатися, та писати щось типу:"Вогник, вогник, жарко, жарко" це ставити себе в один ряд із тими почварами, які кожен день радіють обстрілами України. Добра та мирного неба над головою. Слава Україні 🇺🇦

Я особисто, за собою помітила. Яка велечезна різниця. Між тим, що почувала я і мої рідні, коли відбувся 'Нордост' і зараз, коли відбувся 'Крокус'. Лише думка, о сил у імперії, щоб захистити власних громадян не вистачає. Для України це добрий знак❤

Ну підгоріло м'ясо на "пікніку", ну буває 🤷‍♀️ 😂

Це була велика втратататататата 👹

Все сталося за піснею: буде тобі враже ... Більше співчуття викликали ті нещасні таджики, яких назначили винними і почали розчленовувати у прямому етері.

Бажаю здоров'я. Підтримую дівчат, у мене теж немає співчуття. Війна багато чого змінила в нашому житті.

Мене цей антракт дуже ощасливив. Уявляю, як вони волали та горіли, це дуже приємно. Молюся, щоб таке сталося ще багато разів

Дякую, дівчата, ви справжні! А світ, дійсно, забув за нас, то ж маємо бути, жити і обовʼязково донатити 🙏🙏🙏

Пікнік ва времья чюми - топ контент!!! 💓💓💓🤣🤣🤣🤣