Я сам багато цікавився цією трагічною темою, бо живу тут, кожного дня у мене перед очима ця історія...Вперше я побачив глибоке, об"єктивне, а не дешевеньке й популістське розкриття цієї події. Дякую! Творчих успіхів!

Історія Києва має багато сумних та моторошних історій і їх треба пам'ятати , аби вони не повторювались . Дякую за працю !

Хай більше ніколи не повториться такої страшної трагедії

🇺🇦 ЗАПОРІЖЖЯ 🇺🇦 Кирило дякую тобі за працю...Ти робиш дуже важливоу справу ... Тільки правдою якої вона б не була ми переможемо усіх ворогів на всіх фронтах... Слава УКРАЇНІ ! СЛАВА ГЕРОЯМ ! СЛАВА ЗСУ!🇺🇦💛💙❤️

Про цю трагедію почула в 1979 році, коли приїхала в Київ після закінчення інституту. Розповідали пошепки, щоб ніхто поруч не чув. Якщо йти по дамбі (тепер вже скверу) від вул. Теліги до вулиці "70 колодязів", то дуже часто після дощів зі сторони Бабиного яру можна було побачити черепи і кістки людей, які загинули там під час війни...

Я була на місці трагедії через декілька годин після події, тому що на взуттєвій фабриці, що поряд, в КБ працювала моя сестра. Вона була при надії, їхала трамваєм до роботи і вийшла з нього, подзвонила з автомата мамі, що дуже тече вода і вона швидко побігла, не стала ромовляти Це її спасло. В них на роботі загинуло четверо людей. Трамваї зупинились, бо спочатку тікла вода і люди не виходили думали перечекати.А далі хвиля підняла і понесла його...

Одному з найулюбленіших каналів на українському ютуб просторі лайкос та ось такий от коментар!

Дуже цікаво! Дякую! Хочу додати дещо стосовно "плавуючих пляшок з вином"))) Це таки правда!!! В мого батька був друг, тепер вже покійний. Так ось цей друг родом з Куренівки і розповідав моєму батьку про ці події, побачені на власні очі. Був він ще школярем тоді і бачив страшні наслідки біля трамвайного депо і також особисто ловив пляшки з шампанським.

Страшна трагедія. Я працював в 80-ті роки на одному заводі з товаришем 1938р.н., який постраждав біля трамвайного депо, обгоріло лице, вуха, пальці не всі згинаються і безперервні походи в кдб де брали різні розписки про нерозголошення де він постраждав, як він не добивався про інвалідність але нічого не міг зробити.

Дякую Кирил. Ваши репортажи все цікавіше і інформативніше. Шана вам, велика праця. Продовжуйте це потрібно особливо зараз. Це наша історія Києва та України. Дякую

Доброго дня. Перші документальні кадри про Куренівську трагедію були показані восени 1989 року в передачі "Все про кіно" на УТ1 по моєму так вона називалась. Там були кадри як дядько з клумаком в болті хоче перейти дорогу та грузне у багнюці, і коли військові хочуть проїхати на броньовику по формі це були курсанти.Коли я спитав у батька що це таке він і розповів мені про Куренівку. Потім вже на тридцяту річницю 13.03.1991 року в газетах надрукували спогади людей які пережили цю трагедію. Пам'ятаю як в метро жінка читала ці спогади, було моторошно.

Знаю я і перше і друге озеро.Не працює завод шампанськіх вин.Там мої Батькі все життя майже пропрацювали це по вул.Сирецькій.Наш карьр у нас в городі є,там брали глину для старого цегляного заводу,в тому карьєрі глубина була більш як 50м,там стількі людей гинуло....мені вже буде 64рокі...це мій район Куріньовка.❤

Дякую, Кириле, за цей дуже цікавий і важливий ролик! Це величезна трагедія Вона сталася, бо люди не були цінністю для тодішньої влади Та це очевидні речі... Я живу неподалік та часто їзджу по Олени Теліги або по Сирецькій Куренівка та прилеглі райони є дуже цікавими місцинами Чекатиму нових розповідей Про куренівстку трагедію я дізналася ще школяркою, про жахливі смерті людей, про солдатів, що божеволіли, коли розгрібали глину і викопувати трупи... Про те, що забороняли розповсюджувати інформацію Через 25 років так само зробили і у 1986... Поки дивилась, дуже яскраво пригадала, як у березні 2022 прилетіло по телевишці - в цей саме час мої чоловік із сином були на вулиці і бачили той прильот на власні очі... Отже нам треба і ми зробимо УСЕ, щоб ніколи знову!!! А завод шампанський вин, дійсно, не працює, нажаль

Дуже дивно було побачити, що така молода людина так глибоко цікавиться і глибоко знає фрагменти історії Києва. Серед загальної атмосфери байдужості таке рідко зустрінеш, особливо серед молоді. Відчувається, що людина звикла говорити російською мовою, але, хоч і з акцентом, та все ж говорить по нашому. Нарешті маємо своїх екскурсоводів по своїх містах. Дякую.

Правильна розповідь. Я працював тоді на кіностудії ім. Довженка і їздив в складі бригади освітлювачів на місце катастрофи. Рятувальні роботи велись в день і в ночі. Я вже не пам'ятаю, але все ж таки декількох постраждалих відкопали і врятували. Це тих, хто знаходився в будинках. Ті, хто були на вулиці, в трамваї та в автобусі, загинули всі. Що до Давидова, то він загинув на Куренівському узвозі. Він їхав на власній волзі і в машині відмовили тормоза. Він вистрибнув з машини, але зачепився полою плаща за двері машини. Його протягло аж до низу. А його машина і збила того міліціонера. Давидов ще після смерті сіяв смерть.

В день трагедии было сообщение об этом по центральному радио СССР, подростком я очень хорошо это помню.

Щиро дякую за черговий шикарний відосик! Наснаги Вам! Перемоги Нам! Героям Слава!

"І не-е-е друзів" звучить усе загрозливіше :). Ми друзі!

Дякую, Кирило, за вашу плідну працю! Пригадав вашу екскурсію вздовж р.Сирець, бо стало дуже цікаво більше дізнатися про цю безперечно темну сторінку історії улюбленого міста.

Дякую за Вашу працю, Кирило! Як завжди майстерно! Але справді цікаві історії про цю місцевість потребують продовження.

З 1992 після арміі я навчався в КІСІ і на вихідні в електопотягу іхав додому в Білу Церкву. Тоді пресу продавали в вагонах. Я придбав чи аргументи і ф. чи комсосрацьку правду не памятаю. Там була стаття про Биківнянський ліс. Запамятолось з тоі статті що в 60-70роках там було дуже багато викопаних кісток і щоб цьому завадити совок на декілька місяців огородив ліс пригнав солдат для прибирання кісток і за консервну банку золотих зубів солдату давали відпустку..... Уявіть яка це дикість.... якщо згадати склад совєтськоі арміі!!!!! Якщо у Вас є якась інформація прошу зробіть відео...... Дякую за вашу роботу....

У 2019 році знімав квартиру за адресою Копилівська 2, на першому поверсі. Вікна саме виходили на Копилівську. Там так само, як і в будівлі клінічної лікарні #15, вікна на рівні землі, між ними та тротуаром викопаний рів. Таке щоденне нагадування про трагедію. Хазяїн квартири казав, що його мати в той день на півгодини раніше поїхала на роботу. Начебто він казав, що його мати була швачка. А щодо кооперативу шкіряник, цікава історія, хоча і недостатньо зрозуміла одна деталь. Його добудовували на місці будівель, що збудовані до війни? Дім, де я знімав квартиру, 58-59р забудови (якщо я правильно пам'ятаю), типова хрущівка-общага. Тиждень назад мав нагоду зайти в під'їзд будинку Кирилівська 109А, 4й поверх, до чоловіка віком приблизно 50-60 років. Каже, що живе там з дитинства і що цей дім був побудований до війни ("ще до революції") на три поверхи, а в 50і-60і до нього добудували ще два. Перші поверхи з типовою висотою стелі приблизно 4 метри. Останні - приблизно 3 метри. На четвертому поверсі планування - типова хрущівка. Така будівля там не одна.

дякую, мої рідні місця, кожен клаптик землі та деревця знайомі в кадрі

Мені доводилось проходити практику у лікарні "Калінина " у 90 х роках , як майбутньому фельдшеру . Пам'ятаю ті часи і ту забудову . Наразі ,там сьогодня лишилися лише корпуси примари , усе давно закинуто і поросло кущами. Мабуть готували територію під забудову . Доречі там також є що зняти і розповісти. Від лікарні "Калініна " лишилось лише пару корпусів , таких як ЛОР відділення та онкологічне . Опікове відділення стоїть одразу за ЛОР , явно споруда 18- 19 сторіччя ,можливо це була садиба ,когось із відомих Київських мецинатів .

Дякую,що привертаєте нашу увагу до таких страшних сторінок історії рідного міста. І, взагалі, до історії кожного куточка Києва. Це страшна трагедія. Я досить доросла людина, хоча, коли сталася ця подія, мене ще не було. Але ж, були мої батьки. І, коли я, прочитавши перший раз про цю сумну подію, спитала у батька, він відповів мені, що про події 1961 року вони уникали говорити. Ступінь мого шоку, ступор передати не можу

Кирило ви даруєте чудову можливість доторкнутися до сторінок історії Києва,нажаль трагічних . Багато нового про трагедію дізналася з вашого відео. Дякую😊

Надзвичайно цікава і водночас трагічна історія...

Дякую за спогади. Додам дещо від себе. В 1961 році ми жили на Печерську. а саме на Липках. До чого це - буде видно пізніше. Так от. Той день 13 березня 1961 року. В той день батько тільки пішов на службу ( а служив він саме в КДБ. І месце його служби було якраз навпроти Театру юного глядача. Пройшло буквально десь з півгодини тато прибігає додому і вони з мамою зачинились на кухні - аби діти не чули їхньої розмови. Ага. Не чули. Авжеж.... Крізь зачинені двері я почув - Куренівка. потоп. люди... Що таке Куренівка ятрохи мав уяви. тому що кожної осені ми з татом їздили на Пташиний ринок. купували щіглика. а потім навесні відпускали. Так от. Почув, не втерпів. "Папа, мама я во двор!" А там теж компанія такої як сам малечі. "А ти чув? А ти?"... вже не пам'ятаю кому саме спало на думку побігти подивитися. Ага. Побігти. Нагадую - ми на Липках, а де та Куренівка... Ну то таке. Коротше кажучи - побігли. Добігли до якогось пагорба позаду Кирилівської церкви. Побачили той жах. Але це жахливіше був крик. Суцільний людський крик. Чи стогін від якого кров стигла в жилах. Як ми дісталися додому - не пам'ятаю. І дотепер, як доводиться їхати по вулиці Олени Теліги перед очима стоїть той жах і ніби чую той крик.

Довелось двічи поспіль подивитись ролик, тому, що такий обсяг інформації за один захід важко осягнути, я уявляю скільки довелося перерити щоб розповісти цю історію! Дякую!

Моя тьотя Шура(тата рідна сестра середня)лежала на 2-му поверху в лікарні напротив трамвайного парку(по ексФрунзе) і казала що аж до 2-го поверху багньюка піднялась...Інколи аж до чи 7 чи 12метрів тато розказував. А Голос Америки вже вечором 13.03.1961-го розказував що в Україні,в городе Курєньовка...дуже багато людей загинуло...

Молодець!!! Гарно і змістовно!!! Дякую!!!

Ну так. Струмок, можливо, і винний. Але слід зазначити, що проектувальники були не місцеві, а з москви. Вони місцевих особливостей не знали. І найголовніше: деякі дослідники стверджують, що дамба розраховувалась на роботу заводів в одну зміну. Натомість, для виконання рішень партії для забеспечення трудящих житлом, заводи працювали в три зміни. Віддото яр переповнився і сталася трагедія.

Респект та підписка! Вічня пам'ять невинно-загиблим! Слава Україні! Привіт з м.Одеса...

Велике спасибі за таке відео! Скільки всього читав за цю трагедію, але звідси також узнав багато нового. Навіть цегляні заводи і озера на карті толком не знайшов. Тут показано дуже цікаво. Успіхів у творчості!

Дякую, ця трагедія буде завжди у пам'яті...

Дуже приємно що ви так добре знаєте назви,які крім Куріньовськіх навіть кияни з інших районів не знали як Шпалянка😊,Пріорка.. ❤❤❤😊

Пане Степанець ви ростете дуже якісно

Дякую вам за дослідницьку діяльність. Я живу на Куренівкі з 1984 року. І все що ви нам розповідали про цю трагедію , ходила своїми ногами, но не знала, де що було.

Дякую за розповідь.Мені тоді було 16 р, проживала на Хмельниччині і з болем в душі почула від родичів києвлян про цю трагедію.Подробиць не знала, але пам'ятала завжди.

Дякую тобі! Ти робиш корисну і цікаву справу!

Большое спасибо, за напоминание об этом случае . В 1961 году мне было 5 лет , мой отец уроженец Киева и в то время там проживала его сестра , в старом родительском доме . В тот день их с дочерью , моей двоюродной сестрой спасло , то , что они вышли из дома и ехали в автобусе , тётя на работу , а сестра в детсадик . Вдруг их автобус понесло вниз по дороге и спасло всех пассажиров , то что, он удержался на колёсах и не перевернулся , потом их по окна залило жидкой грязью . Раскопали и выпустили всех людей во второй половине дня , дом да и почти вся улица была разрушена , там были все старые домики . Тетя приехала к нам в Черкассы , что бы отойти от шока и подождать, когда им выделят жилье . Самое интересное , что при переписи пострадавших , представители органов всех предупреждали и даже запугивали , о строгой государственной тайне , что бы они все не болтали лишнего и не рассказывали , что произошло точно . Помню удивление моих родителей , они не могли понять почему же это тайна . Несколько дней прислушивались к новостям по радио , но об этом случае , так и не сообщили . Многие даже не верили , что такое случилось в Киеве , люди даже представить не могли , что это гос тайна. Вот то , что у меня связано с этим случаем.

Дякую за розповідь , перший раз чую, мені 49 років , Кіровоградська обл.

кафе Пінгвін памятаю було дуже популярне А завод шампанських вин памятаю, ми , студенти харчового інституту, були там на екскурсіі в 1977 році Нам показували всі етапи виробництва Дегустували шампанське

Кирилл ты молодець...респект...

Які ж цікаві у вас передачі! Випадково потрапила на ваш канал і вже не можу відірватись . Дякую. Сил вам та натхнення. І мирного неба

Дякуєм за вашу працю молдці .

Кирило, дякуємо вам. Як завжди, подивились всією родиною на одному диханні. Моя мама, як раз, в 1961 народилась і недалеко від цих місць провела дитинство, батько їй багато про це розповідали.

Степанець в етері! Другий район, де ваш покірний підписник знімав житло. (Після Корчуватого). Дуже корисно і пізнавально!

Дякую автору за працю.

Як завжди цікаво і корисно дякую вам за вашу роботу ❤❤❤❤❤❤❤

Тебе дуже цікаво слухати та дивитися) вітання з міста Суми) ЄДНАЙМОСЯ Українці!!!

Ніксон тоді при огляді Русанівки сказав: " Ми не настільки багаті, щоб будувати таку кількість тимчасових споруд"

Дуже цікаво❤ дякую дуже!

Дякую, дуже цікаво та змістовно. Особливо коли вказуються карти та проводяться паралелі між минулим та сьогоденням по типу "ХХ років тут було..."

Дуже цікава розповідь.Дякую.Куренівка виглядає дуже непривабливо, навіть не віриться що це Київ😢

Спасибо ,очень понравилось. Всегда с удовольствием смотрю ваши ролики.😊

Чула про цю трагедію з дитинства. Прожила неподалік від Куренівки майже все життя, а саме поруч з Бабиним Яром. Тому завжди цікавила ця подія. Дуже дякую за поповнення інформації на ютубі українською, у тому числі про інші місцевості Сирця, які так важливі особисто для мене

Дякую за відео. Як на мене, було б дуже цікаво побачити схематично на карті що де розташовувалося, які території постраждали тощо

Дякую за ваші публікації! З нетерпінням жду репортажі! Натхнення вам!

28:30 - Потоп Шампанського . Мені також давно перповіла цю історію нині покійна бабуся мого друга. З її слів, вино чи шампанське лилося вулицею Сирецькою

Степанець -київський діамант, звісно найкращій!

Дуже вдячна за розповідь!

Раніше всі трагедії приховували від людей. А зараз дуже бентежить стан Київського метро. Бажаю натхнення !

Кожного разу коли знаходжусь біля стадіону Спартак на куренівці подумки вшановую пам, ять невинних жертв тієї страшної трагедії.дякую автору за таку змістовну розповідь.

Дякую за відео. Було дуже цікаво. Дуже хотілось би відео про куренівський пташиний ринок. Мені здається що на ньому ще працюють старожили які можуть розповісти багато цікавих історій з життя цього місця.

Має бути дуже цікаво..

Дякую за відео! Давно цікавлюсь темою куренівської трагедії...

Дякую Вам за працю.!!! Таго Мера потребує Місто!!!

Благодарю Вас что делитесь информацией. Видела интервью академика Гончарука, в котором он рассказывал, что много раз обращался к Кличко про аварийное состояние киевской дамбы, и что будет если не примут меры.....НО ПОЛНЫЙ ИГНОР....

подяка за гарне відео

Дякую! Дуже цікаво і на жаль моторошно і страшно!Степанці ви молодці!

Як завжди цікаво дивитися та пізнавати максимально приховані факти про наш Київ. Дякую!

👍👍👍 Дякую за цікаву історію Києва ❤

Дякую за історію.

Завдяки твоїм розповідям я став більше знати про Київ ти так класно розповів про парк в Пущі,що ми стали там часто бувати.Та й з приводу Куренівки стало хоч більш-менш зрозуміло що сталось.Багато чого треба уявляти собі,враховуючи наскільки депо далеко і від озера і від заводу...дякую що прививаєш любов до цього міста

Цікавий екскурс, але я думав , що ви станете на місті прориву дамби, дякую за ролик

Хотілося б, дізнатися більше!!! Дякую тобі за цікаві факти!!!

Як я перший раз почув про цю трагедію,в мене коси стали дибки від цього жаху! Дякую що не забуваєте і нагадуєте людям про трагічну історію

Пізнавально і сумно, сумно що люди не вчаться на своїх помилках

Дуже гарне відео

ты красавч..твои видосы - это коллаборация настоящего и прошедшего времён!! очень плотный и интересный контентик

Дякую, дуже інформативне відео. Зніми будь ласка відео про концтабори Києва.

Дякую, пізнавально і цікаво знати історію свого міста !

Один з небагатьох каналів де я чекаю нових відео. Дякую!

Почула багато нового для себе, цікавого. Дякую за Вашу важливу працю

Дякую вам,Пан Кирило,за цікаві інформативні відео.Я сам з Чернігова, але зі столицею пов'язано безліч чудових моментів життя.Люблю і шанували наш рідний Київ.

Дякую за дуже цікаву історію. Like та Share. Згідна з іншими, які дякують, що показуєте справжній, а не прилизаний для туристів Київ.❤

Дякую за Ваші цікаві та інформативні відео. Завжди вподобайка і коментар. Найулюбленіший історичний канал❤❤

Дякую за змістовне відео. Ми жили на вулиці Захарівський, що дивиться на Кирилівську церкву. В той день батьки везли мене в дитсадок на Щекавицькій. Я та мати сіли в трамвай на передні двері. А батько їхав ззаду на одній нозі, бо влізти в вагон було неможливо. Коли трамвай проїзжав біля депо, то вже колії були в воді. Потім під вечір над містом літали гвинтокрили.Ввечері батьки самі, без мене, добралися додому. А я переночував в дитсадку. Дітей не пропускали.

Дуже Вам вдячна, пане Кириле! Дуже люблю своє рідне місто, тому підписалась на Ваш канал, дуже цікаво розповідаєте!

Цікава і трагічна розповідь. Дякую за дослідження!

Кирило, дякую тобі за відкриття прихованих таємниць нашого Києва. І як би не розказували старожили радянщини по типу :" а при советском союзе..." то вкотре впевнююсь. що рядянським совковим керівникам завжди було начхати на народ і людей. Вони тільки свої дупи захищали і намагалися все приховувати, всі свої злочини. І Куренівську трагедію. і страшну аварію на ЧАЕС коли люди 1 травня йшли на парад і дихали радіацією. І мені похер. що морозиво було по 10 коп і були автомати з газованою водою та інше. Радянська влада-це злочинці і я дуже радий. що совок розвалився.

Дякую Кирило за цікаву історію з нашого міста хоча місцями дуже моторошну. ❤❤❤ Чекаємо на нові ефіри ❤❤❤

как всегда интересно.Спасибо за экскурсию.В 2014 году я впервые увидела памятник этим событиям.

Очень интересное видео, спасибо.

Дякую за відео. Прохання довше затримувати на екрані графічні матеріали, схеми.

Колись я всеж таки зможу потрапити до Вас на екскурсію😅

Дуже дякую, за таку інформацію. Живеш, живеші не знаєш, що такі страшні події були у нас в Києві. Не зупиняйтесь, і на далі розповідайте про цікаві події.

Дякую автору за такий потрібний контент. Колись я жив на Мостицькому масиві, згодом на Пріорці. Якось мені стало цікаво дізнатись історію як ці райони з'явились і чому вони такі які є. Але крім кількох, досить невиразних, статей нічого знайти не зміг. Саме тоді я і зрозумів, що треба говорити та передавати історію нашого міста не тільки з урахування всім відомих місць, про які написано безліч статей, книг, знято відео, а й історію невеличних спальних районів про які не прийнято говорити.

Дякую за об'єктивний репортаж, Кириле!