Нам теж дуже сподобалося 🖤

@@ebautebaut ну дуже класна! поділіться контактами:)

Поділіться контактами

Поділіться контактами

Просто ми часто боїмось болю і намагаємось його з усіх сил уникнути

0

Чекаємо, коли хтось прийде з коментарем "чому ви сперечаєтесь?"))

Захотілося дуже міцно Вас обійняти. Ви молодець і вчинили правильно! Хай це все залишиться позаду, бажаю щастя!

Ви дуже крута і сильна ❤️ Дякуємо, що поділились!

Огоооо.... Яка ви сильна жінка! Справжня Ксена!)) Співчуваю що навіть батьки не підтримували, знаю, батьки бувають справжнім гімном. А фіз. розправа від чоловіка - це взагалі ппц., а не стосунки. Дуже шкода, що у нас в країні це часто буває, і дуже рада за вас, що ви з цим справились. Сил вам багато-багато захищати себе і відстоювати свої права завжди

@@bootybee Фізичні розправи всюди бувають, в багатьох країнах це ще поширеніше і гірше ніж у нас. У Індії найпопулярніша помста - вилити кислоту на обличчя колишній і влада бореться, але так і не може нічого вдіяти, бо деяким чоловікам краще в тюрму потрапити ніж відпустити жінку. Наша проблема в тому, що в нас просто не прийнято визнавати такі проблеми, не визнавати що переслідування - це злочин і що жертва не "сама винна", що завжди винен кривдник, що не завжди легко піти

@@marysid228 та я знаю... Сучасні навіть +- цивілізовані країни все ще переповнені фізичним насильсильством в різних формах, а про психологічне взагалі мовчу. Не буду розвивати тему, бо панічна атака прийде) Лише додам, що утопічне (як мені здається) місце на Землі все ж є, і це скандинавія. На приклад, в Швеції... офіційна заборона навіть кричати на домашніх тварин (я вже мовчу про дітей) - це , все-таки, прогрес...

Чи ви кохали того хлопця 10 років, та чому ви стільки терпіли ? В мене схожа ситуація. 12 років .щойно його полишила ,але нікого не полюбила ,в стосунках з іншим ,який любить, робить для мене все те ,чого мені не вистачало 12 років . Та я всеодно сумою тв маю якісь почуття до колишнього, хоча не повинна . Дуже багато вньго вклала ємоційно та була велика пристрасть спочатку ,тому є залежність. І зараз він робить все на відстані, щоб я страждала .мала почуття провини , ревнощі та ін... Важко його забути .хоча він за 10.000 км .змінити номер та всі соц мережі все же не наважилася

@@user-hb1tn5bl6e Так, звісно я любила його. Робила для нього все, що могла, старалась бути ідеальною дівчиною. Але він того не цінував. Чому терпіла? Бо дурна була, із заниженою самооцінкою. А він з тих людей, які не піднімають її, а навпаки, занижують ще більше. Бо це ж зручно, так легко можна маніпулювати людиною, щоб вона робила те, що тобі треба. І коли потрапляєш в такі стосунки, вибратись з них дуже важко, бо це пастка. Була б у мене тоді нормальна самооцінка (як зараз) - послала б і забула, але людина з заниженою самооцінкою зробити цього сама не може, бо вона вірить в свою нікчемність. Спочатку треба знайти того, хто буде тебе поважати, цінувати, хотіти проводити час з тобою, вірити в тебе. Це може бути подруга, друг або психолог. Я йому казала, що мені не подобається його зневажливе відношення до мене. Багато разів казала, це нічого не змінило, але я любила його і думала, що це зі мною щось не так, що я якась не цікава. Десь на 5 році цих стосунків я вирішила зайнятись собою. Кинула роботу і вступила до університету. Йому про свої плани не казала, сказала вже після вступу. Ніколи не забуду його слова : "На кого? На програміста? Ти ж з математикою не дружиш, який з тебе програміст?". Після цього моє відношення до нього стало холонути і почали відкриватись очі. У мене з'явились друзі, з якими мені було цікаво і які хотіли проводити час зі мною. Ми все ще були в стосунках, але я твердо вирішила стати програмістом і довести йому, що я чогось варта. Я переключила свою увагу на навчання. Аж раптом, "О, Диво!", він почав звертати на мене увагу, ревнувати. Я спочатку раділа, все було добре, але образа всередині наростала. Я пішла на курси програмування, вони забирали у мене весь вільний час, я сконцентрувалась повністю на навчанні, сиділа над завданнями і вдень і вночі, часу не було ні на що, навіть на сон. Так пройшло 1.5 місяці. Потім ще одні курси, на 6 місяців, потім ще одні на 8 місяців. Зрештою, мені вдалось влаштуватись на роботу, після чого я нарешті видихнула. Я добилась свого, познайомилась з купою цікавих людей, поставила свою самооцінку на місце і це дало мені сили закінчити ці стосунки. Я ще довго сумувала, навіть знаходячись у нових стосунках, але менше, ніж через рік це пройшло повністю. Я шкодую тільки про одне - що так довго тягнула.

Дякуємо ❤️

Дякуємо ❤️

Якщо ви готові поділитись, розкажіть, як вам вдалось піти з таких стосунків?

@@ebautebaut Насправді, мені просто дуже пощастило, адже обставини склались так, що мій колишній в черговий раз вирішив зманіпулювати і "поставити стосунки на паузу", а мені під час цієї паузи зустрілась людина, яка показала, що мене можна щиро любити та поважати. І після того мені одразу розвиднілось. Колишній намагався ще кошмарити мене півроку дзвінками і повідомленнями, але вже на мене те не діяло. Але я розумію, що в багатьох випадках так, на жаль, не стається...

Не пішла, бо не вмієте. Цьому треба вчитись, щоб швидко казати "до побачення" в будь-яку мить. Це роки "тренувань" на різних людях

Записуємо вас)

@@ebautebaut також, особливо про емоційну залежність

цікава ідея, зробити випуск про хороші стосунки 🖤

🖤

Дякуємо за підтримку ❤️❤️❤️

жодні батли чи дискусії нас не зупинять)

дякуємо 🖤

🖤

Дякуємо ❤️

Сподіваємось, ми вам допомогли 🖤

Дякуємо ❤️

Дякуємо ❤️

Жовте серце 🤩 Думала, тільки я - не ставлю вже, червоного... Якось, свої проблеми про це.

🖤

🖤

❤️

За кожною тривогою стоїть якась думка. Сформулюйте цю думку в слова , в 1 речення як можна чіткіше і коротше, щоб ви розуміли конкретно що вас в даний момент розтривожило. А далі вже працюєте з цією думкою, розбираєте чи дійсно воно варте щоб тривожитись. На приклад: не варте бо... ... ... і взагалі я щось невиспалась і ларма накрутилась. Або на приклад варте, я тривожусь бо ось такі ... і такі ... маю причини. Тоді розбирайте причини і що ви можете змінити. Змініть те, що можете вже якомога швидше, і вам зразу стане легше. Тоді складіть список дій, як змінити те, що потребує більше часу. І як тільки ви почнете щось робити, вам зразу ставатиме легше. Будь яка тривога - це бездіяльність, коли ви підсвідомо розумієте, що ви зайшли десь "не туди", але нічого не робите через страх або нестачу сил, або , можливо, воно вам і не треба, але ви порівнюєте себе з іншими (тут треба піднімати самооцінку, відкривати очі на свої переваги і фокусуватись на них, а не на чужих, зайнятись собою а не чужим життям, робити себе щасливим

Дякуємо за пропозицію 🖤

🖤🖤🖤

Дуже концентрований 🖤

🥰

🖤

🖤

Дякуємо ❤️❤️❤️

Дякуємо ❤️

🖤

Дякуємо ❤️

🖤🖤🖤

дякуємо за фідбек) але ми все ж таки не TED-talk і не лекція, тому жива розмова, різні думки, з якими ми (не) погоджуємось - невід'ємна частина нашого шоу)

🖤

🖤🖤🖤

❤️

дякуємо 🖤🖤🖤

просто все зійшлось в одному випуску) дякуємо 🖤

Записуємо)

🖤

Іноді ми справді пізнаємо своїх партнерів, коли розходимося з ними

та ж сама ситуація, пояснюєш - пішла бо ти мене вдарив, у відповідь нє нє нє, то шо я тебе вдарив ти сама винна, я знаю ти пішла бо знайшла собі когось

Про що ще хотіли би почути?)

🖤🖤🖤

Нам з нею так сподобалось, що подумаємо про це)

Тут річ же не йде про стосунки насильника-жертви, той самий "мудак" який чинить свідомо біль, а про буденні речі, коли ти не можеш відповідати за таргани іншої людини, там травматичний досвід або що, коли кажеш чи робиш щось.

@@myravita я теж не мав на увазі аб'юзивні стосунки. вцілому, дещо ширше, і не лише в контексті "романтичних" стосунків, а стосунків між різними людьми в різних аспектах життя. нині досить "модним" є твердження "мене можна образити тільки настільки, наскільки я дозволяю собі обазитись". втім, чи такий підхід не нівелює (пасивну - не обов'язково) агресію із боку того хто ображає. і чи не деформує такий підхід сприйняття, умовно, мною, людей з якими я взаємодію? я людина, і мені притаманно реагувати на слова та вчинки інших людей. якщо пропускати в себе лише позитив, а ігнорувати негатив, то чи не переросте це в моє невміння визначати кого відсіювати, а кого лишати у власному оточенні? і так само щодо моїх слів та вчинків. якщо я на все матиму стале ""я не можу відповідати за почуття іншої людини" то чи це не стане ліквідацією емпатії та не переросте в безвідповідальність, у відчуженість? словом, я радше за різнобарвність емоцій та за те, аби бути уважним до людей.

@@VictorPet. теж думала про це. гадаю, що це не має повністю знімати відповідальність за вчинки та давати право поводити себе як мудак. є дії, слова, які образять та засмутять більшість людей. але до якого ступеню вони образяться, наскільки боляче їм буде, як вони це будуть переживати, залежить вже від їхніх особливостей психіки, емоційного інтелекту, досвіду ітд. наприклад, як психотерапевтка казала - розлучення завдасть людині болю в будь-якому випадку, це варто усвідомлювати, і можна дібрати слова, які будуть менш травматичними. але за те, як саме вона це сприйме та як житиме далі, ти не несеш відповідальність. коротше, можна сказати, що ти відповідальний за сам акт завдання цього болю, а друга людина - за процес його переживання. і якщо щось надто сильно зачіпає та заважає жити, то можна пошукати в собі причини, чого так відбувається. якщо ж не заважає, то хай буде)

це чудове бажання! і дуже корисне

Підпрацьовуємо святими Миколаями)

ми обмежені часом) але, може, покличемо її ще

🔥🔥🔥

🖤

Наше серденько вам у відповідь 🖤

🖤

розуміємо 🖤🖤🖤

🖤

🖤

іноді шкода, що не можна через якийсь час надсилати опитування своїм колишнім, щоб дізнатись, як все пройшло))

Де?))

Бо в нас найкращі глядачі 🖤

Чому ви так вирішили?)

@@ebautebaut таке обурення, прям гнів )

погоджуюсь, вона часом дуже категорична і не сприймає иншу думку але заголом Наті хороша (love smile)

...особливо взимку 😉

плак

🖤

записуємо)

🖤

Чому ви думаєте, що це дико?))

@@ebautebaut Я припускаю, що це могло би бути так😄 На це й маю відповідь "Образитись на мене - це особисте рішення людини" і "Я не хочу нічого пояснювати, я хочу піти". Бо коли зі мною таке траплялося (але часто я була перша😂), казала "Щиро дякую, що ми не псуватимемо один одному життя". Я йду лікувати свої комплекси, а ти йти свої🙂😄 Таки не дикість)))

дякуємо 🖤

А було би круто!

Ви можете і разом вийти з цього будинку, якщо стосунки вичерпали себе)

@@ebautebaut у нас обох є житло.