Для мене не новина про стосунки в сім'ях московитів, але що разу це все більше дно та огида... Дякую за працю! Смерть ворогам!

Часто згадую мою бабцю з дідом - обидва з сіверщини, зсиротілі й бідні після голодомору… більшого рівноправʼя в родині ніде не побачиш, воно було природнім, поки жінка готувала сніданок, чоловік збирав доньок до школи, коси їм заплетав - це спогади моєї мами… вставав посеред ночі, топив хату, щоб взимку діти не мерзли і було тепло коли зранку встануть. йде з роботи по вулиці й каже, це моя жінка борщу наварила, бо воно йому пахло - ніколи не помилявся 😂 що таке розлучення не знали. Одружувалися у національному українському вбранні що бабуся сама вишили - це моя найулюбленіша фотографія

Моя бабуся родилася 19 січня на водохрещення 1927 року, піп назвав її Софія , так і до самої її смерті ми її назвали Сонічка і внуки і правнуки і пра пра правнучка якій 3 рочки , і пережила вона таке тяжке життя, все і голодомор і холод і голод ,померла вона у жовтні 2023 році і трішки не дожила до 97 років ! Я сама перша її внучка і сама улюблена була ( у неї було 2 сина , всього нас 4 внучки , 3 правнука і одна правнучка ) Розповідала мені з дитинства як з дідом жили бідно і як були у ного одні труси і вона їх стікала звечора щоб були з ранку чисті і сухі , самі розумієте як бідно жили , а ще у війну її спас кум їхньої родини щоб німці не забрали її до Німеччини , а поті той поїзд наші розбомбили бо не знали що там наші підлітки в вагонах ! Але вона вижила і вивчала мене пісень народних коли мені було 3 роки і памʼятаю я ці гарні пісні до сих пір , і співаємо на святах ! Як почалась війна уже 2022 році , бабуся на огороді в свої 95 рочків ще щось садила і копала а я їй казала сирена ховався , але вона уже не реагувала і казала я уже нічого не боюсь , померла вона в своїй чистій і гарній хаті с вишитими квітами подушками у вісні тихо і мирно !

Про це ми навіть в школі вчили на уроках історії. Правда я не можу сказати, чи було це в програмі навчання чи нам просто пощастило мати чудову вчительку Козак Любов Миколаївну? Але оцю різницю традицій ми відчували ще дітьми в 70-80 роки. А потім я навчалася на Брянщині і до дому могла приїхати 3 рази на рік. Тому поїздила по селам, гостювала у сокурсниць. Вражень хватило на багато років! Не білені хати, витоптані двори без єдиної квіточки, з худоби порося і кілька курок і обов'язкого пес, такий страшний, що обійняти і заплакати. Після таких відвідин мені здавалося, що моя бабуня в селі жила в царському палаці! Скрізь вишиті картини, скатертини, підковдри, рушники. Чисто і квіти до піздньої осені.

Це жах, це ницість, це повне скурвлення цілої недонації. Тому і живуть заздрістю до усього живого і справжнього. Дякую. Як завжди чудово і цікаво.

Давно колись читав про цю старовинну скрєпную російську традицію, тому йобнутими вони для мене стали ще до 2014-го року))) Дякую за цікавий контент 👍 Слава Збройним Силам України!

Моя подруга поіхала з нареченим , це був 1998 рік, в російське село ( назву не пам‘ятаю) до батьків нареченого . Так як наречений казав, що його батькі старенькі . Виявилося вони дуже бідні і крім районного містечка ніде не були . З України «наречені» везли повний автомобіль продуктів . Подруга не розуміла , навіщо везти продукти, якщо можливо купити на місті . Приїхавши зрозуміла , одна ізба , ледь дише . Поряд не має магазинів і далеко сусіди . Все заросло травою і одне дерево- груша. Під грушею брудна діжка і в ній бражка. Пьють всі, навіть діти . Привезену їжу швидко розібрали і з’їли . Та страшне почалося вночі . До подруги ліз батько нареченого . Наречений спав(втомився😮). А може робив вигляд . Подруга вибігла на подвір’я і седіла в своїй автівці . А вранці поїхала до дому . Так і закінчилося «кохання».

Мені здається , що від снохачества і пішла дідівщина , коли старший в будинку витворяє , що хоче , а всі інші безправні і мріють коли настане час , щоб стати старшим. Дякую за цікаву оповідь.

Нашої русофобії- ніколи не буде достатньо!!!

Мого діда з Винниці совети зіслали до Сибиру, там він одружився, народилася діти, серед них моя мама,яка у 16 років сказала,що хоче повернутися на батьківщину, дякую Богу та моїй героїчній мамі,що вона це зробила,як би не було важко, вона впоралася, завдяки цьому, ми її діти та онуки живимо у прекрасній країні, а не на тих болотах.

Мегі 74. Я росла у великій сім'ї, де були мама, тато, дідусь їз бабусею, 3 хлопців і ми з сестрою. Хлопців вже не має, а сестрі вже 87. Ми ніколи не чули, як старші сварилися, ні одного матюка я не почула не від кого. Хай спочивають мої померлі рідні вічним сном, світла їм пам'ять, а сестрі зичу здоров'я Дякую за ваші програми. А сьогодні дякую вдвічі. Ця програма яскраво і точно показала різницю між російським і українським народами. Може ми й бунтарі, у якомусь розумінні, але ми не раби. Нам злочині накази не указ. Нам чужого не потрібно, але за своє будемо боротися Слава Україні, слава нації

Дякую вам за вашу роботу.Ви праві:нічого спільного у нас з росіянцями немає. Тільки повітря,яким ми дихаємо,і то в Україні воно ліпше!

Наступного разу, коли якийсь вестерн буде втирати мені про вєлікую руззкую культуру, запитаю його як він ставиться до феномену снохачєства. Дякую Вам за це відео, суперцікаво.

Боже милий , українська дівчина мала право відмовити виносячи гарбуза ,якщо не хотіла заміж за чоловіка і батьки це поважали.

Дзякуй за расповед! Ўзгадаўся маленькі прыклад з жыцця велікаросаў, які аднойчы мне распавяла бабуля. Яна апавядала, што ў сем'ях была вельмі жорсткая дысцыпліна, усе дамачадцы павінныя былі безумоўна слухацца бацьку. Калі ен вяртаўся з поля, прыкладам, нявестка павінна была адразу ж кінуцца яму ў ногі і зняць сапагі. Ніхто не заўважаў яе стану - стомленая яна ці цяжарная, гэта быў яе абавязак. Бабуля не раз назірала, як дзед пінаў нявестку нагою ў сапазе ў цяжарны жывот - таму што яна здымала абутак нязручна для яго... Гэта ўспрымалася як нешта звычайнае. Так, умовы, у якіх жылі простыя расейцы былі вельмі жорскімі і цяжкімі, але дзіўна, што ў іншых народаў, якія часта жылі ў падобных умовах, не было такой жорскасці адно да аднаго. З дзяцінства мая бабуля бачыла толькі гвалт, падман, галечу і вырасла вельмі суровым чалавекам. Мой дзядуля, яе чалавек, быў простым вясковым хлопцам-хахлом. Мяккі, спагардлівы, спачувальны. Ен вельмі пяшчотна любіў бабулю, клапаціўся, каб старыць крэпкую сям'ю. Напачатку яму гэта ўдавалася. Але жорсткасць, засвоенная бабуляй ў дзяцінстве хутка разбурыла іх стасункі і перарасла ў нянавісць. Зло спараджае зло... А шкада...

Привіт, я памятаю коли в 1995 році я попав на службу на корабель яки росіяни передавали Україні, який після ремонту переіменовали з "Измаил" на "Чернігів", то там була команда росіян їх було лише 15 чоловік то нас поселили на катері всіх 30 чоловік лише для того щоб не побилися до того часу поки не закінчится строк служби росіян, вони нас називали хохлами і ставились зверхньо, одного разу на вранішній зарядкі ми зустрілися з ними і почалась бійка наші звістно наваляли, а офіцер з пяну сказав "ви не сильно радуйтесь прийдот время и ми все верном назад" мені так запямятались його слова що вже в 2004 коли почалась газова війна я подумав що ось почалось, але ні початок настав в 2014 з тих пір моя русофобія не зменшилась а в 2022 навіть посилилась, дякую за вашу працю..

Здається, я почав розуміти, для чого і від кого була збудована Велика китайська стіна. Здається, що її треба добудувати від Азовського до Балтійського...

Дякую за прекрасний канал і випуски! З кожним разом все цікавіше і цікавіше! Всіх благ! Підтримуємо! Слава Україні!

В далекі 80 - ті роки я зустрічалася з хлопцем, який мав російське прізвище Мєдвєдєв. Ми жили в маленькому містечку на Донеччині, в ті часи не дуже замислювалися , особливо молоді, хто є хто по національності. І от почала я помічати, що батько мого хлопця приділяє забагато уваги мені , особливо, коли мій коханий чимось зайнятий. Далі- більше. Коли мого хлопця призвали до армії, його батько став запрошувати мене то у парк , то до ресторану. Я відсікла всі ці пропозиції, тоді цей чолов'яга став писати моєму хлопцю , що я не варта його уваги , і хай спочатку отримає вищу освіту , а потім може закохатися . Не отримала підтримки від коханого, який вважав , що батько має рацію. Вийшла заміж за іншого і не шкодую про це. Бо невідомо , чим це могло закінчитися

Колись прочитала, що до приходу союзу, в прикордонні, українці не змішувалися з мокшанами. Могли бути поселення, але вони практично не женихалися між собою. Спочатку мені було дивно, оскільки я живу приблизно 150 км від Польщі і у нас в кожного другого є бабуся чи дідусь етнічні поляки, і так по периметру, окрім параші. Дізнавшись про снохачество, я зрозуміла чому. Який український батько, віддав би свою красуню донечку, якій він тяжко працюючи купляв одяг, вінки, стрічки, намиста, дукати, баламути, і згарди ціною в чотири-пять корів, за московита ? (знаючи про снохачество)

Дякую Вам. Я вчителька історії, пенсіонерка, але із насолодою слухаю Вас . Здоров'я і натхнення .

Маю 86 років. Народилася в селі Київської обл. В бідній селянській родині в якій було пʼятеро дітей. Покійні батьки були 1900 р н. На їх долю випало так багато нещасть, що страшно уявити, а частина з них і на мою долю . За довге життя батьків ( 87 та 93 роки) між ними існувала взаємоповага, взаємопорозуміння ,допомога один одному і це було прикладом для нас - дітей. В основному такими були відносини в більшості сімей нашого дуже великого красивого села. Повага до жіноцтва проявлялась в багатьох моментах надзвичайно тяжкого життя. Звичаї життя рашки, це якесь дикунство , про яке чула не один раз , спостерігала під час відряджень в глибинку расєюшки, та десь вдавалось щось і прочитати . Киянка , 13 років проживаю в м. Нант Франції

Дуже дякую вам, я знала, що вони звуть невістку сноха, воно мені різало слух, але я не замислювалася і не звʼязувала це слово із сношенієм…. це дикість…. огидно навіть слухати про це! А ще я була дуже збентежена, коли почула, що діти і батьки розмовляючи між собою, матюкаються і не соромляться цього, це для них природньо… мені було так дивно, бо я знаю , що в Україні до батьків звертаються «Ви»- мамо, Ви, тато, Ви! Вони дійсно якісь дикуни! Матінка Божа, допоможи нам позбавитися таких «Православних», бо ж вони не православні, вони дійсно дикуни! Слава Україні!

Дякую вам за вашу безцінну працю! Отримала багато корисної інформації з цього відео, а також відповіді на свої ще дитячі питання. Моя мама з Києва, і я також, а тато з росії(точніше мої бабуся і дідусь були переселенці з України, з Запоріжжя і Херсону, коли в 33-ті роки був голод, їх вивезли на більш благополучні на той момент землі) Так от, коли ми їхали до них в гості, до батьків мого тата, а це були кінець 80-тих, початок 90-тих років, я будучи маленькою звісно діставала батьків КОЛИ МИ ВЖЕ ПРИЇДЕМО??? ЩЕ ДОВГО?? І ось, будучи малою, але спостережливою, я чітко почала розуміти, де Україна, а де вже росія.. - по вигляду хат, по охайності сіл, які ми проїзжали. Я, будучи дитиною, почала бачити чітку РІЗНИЦЮ між українськими селами, з охайними білими хатинками з квітами у дворі і руссскіє дєрєвні, загиджені болотом ізбушкамі, розбитими дорогами і пʼянющими безхатьками йдущими по тій самій розбитій дорозі.. Ось так 😊 То для мене давно ЄСТЬ РАЗНІЦА. Пишаюсь, що я, хоч і мала родичів на рассєє, все ж немаю ніякого відношення до цих нелюдів.

Дякую за працю! Так боляче усвідомлювати, що було таке, і цей огидний велікокультурний народ буде нас навчати і стидити за те, що українці - малокультурні селюки. І їм це вдалося, нажаль. Але в нас є можливість змінити все це, дякую за Вашу просвітницьку діяльність, вона неймовірно важлива для нас!

Зовсім не дивно, що вони такі дикі до війни - з такими традиціями. Народ збоченців

Раніше навіть не проводила паралелі із "снохою" і його значенням, але це слово завжди викликало якісь неприємні відчуття. Тітка жила у рашці, і казала мені, що невірно казати "нєвєстка", треба казати "сноха", але я все одно казала "нєвєстка". Але зараз, коли зрозуміла, чого саме "сноха".. бррр.... Розумію зараз, згадуючи друзів свого двоюрідного брата, що вони реально такі є, їхні повадки, жарти.... Все на це вказує. Дуже дякую за відео і за вашу просвітницьку роботу

Мені 70 років. Я із Слобожанщини. Мої батьки про своїх батьків (тобто про моїх дідуся та бабусю), навіть поза очі на " ВИ " говорили. Наприклад: "...батько казали."..., або, ..".мати дуже добрі пиріжки пикли..." Ми, діти, майже ніколи не чули, щоб старші люди при дітях лаялися, а тим більше, щоб матюкалися! Слава захисникам України!!! Смерть рашистським нацистам!!!

Це жесть, дякую Богу що я Українець !!! Слава Україні Господь Бог з нами !!!

Обожнюю ваш канал! З нетерпінням чекаю на ваші нові випуски.

У нашій українській родині важка робота була для чоловіка, а жінка готувала смачні вареники та пекла запашний хліб. Діти росли доглянуті. У хаті було чисто, над образами висіли вишиті красивими орнаментами рушники. Неймовірної краси вишиванки одягалися у неділю до церкви і у великі свята. Горда тим, що я українка!🇺🇦

Мне помнится, что я слышала от своих родителей в детстве( они разговаривали между собой) об одной тёте неподалеку жившей от нас, родственницей, что она спала со своим свекром. Это в Беларуси, где-то до войны. Так что мы более "близкий" народ с русским, многие не против теперь в рашку, пропаганда делает свое дело.Видите, пишу по-русски, обучили в школе. Когда-то в 80е ездили с отцом к его другу в Западную Украину на свадьбу, заметила, какое у вас уважительное отношение к женщине и к матери. Очень переживаю за вас теперь.

Чому нема таких відео на англійській мові, щоб охолоджувати романтизм до "душевних", який зростає на заході??

Снохацтво - одна з духовних скреп.

Я ще в підлітковому віці, в кінці 80-х читала роман російського письменника, вже на пам'ятаю ні назви, ані прізвища автора, то там вперше узнала про це ганебне явище - снохачество. Події, що описані в романі, відбувалися в Сибіру. Це було дуже поширене явище, особливо, якщо син після одруження їхав десь на заробіткито свекор розвертався на повну, ще й таке було, що декілька синів їхало, лишалися їхні дружини, то й тут свекор до всіх липнув, і діти від нього народжувалися, це жах! Здається, в навіть яких занедбаних і нерозвинених племенах такого ганебного явища не було!

Прекрасна робота. Те що ми різні,бачимо тільки походу війни. Виж показали нашу різницю більш культурну,і наглядно. Дякую за пізнавчий приклад!

Завжди і всюди існує домашнє насильство, на превеликий жаль, але коли це стає « народною традицією» , то це ще жахливіше. Пам’ятаю своїх дідуся і бабусю, працювали важко, багато, бо « асвабадітєлі» звільнили від всього. Ніколи не чула, щоб дідусь піднявтон голосу до бабусі. Завжди вставали дуже рано і завжди разом. Бабуся метушилася біля кухні, дідусь- порався по ґосподарці, всюди вдвох, аж до смерті. Із самого дитинства і до самого кінця пам’ятаю татові слова, кожнісінького ранку: Женю, ти спиш? Вставай, я сніданок приготував. Допоки жив мій чоловік- я НІКОЛИ не готувала ранішню каву, не застеляля сама ліжко, тільки з чоловіком і ще багато можна розказувати про сім’ї , яких знаю. Яка ж велика пропасть між « вєлікімі» і нами.

Щиро дякую за дууууже цікавий канал!!! Кожного разу дізнаюсь щось нове. Хотілося б зазначити: у 1990 році я зі своїми дітьми та мамою їхали по путівці на оздоровлення до санаторія у Решмі... Це Кінешемський район Іванівська область... Їхали потягом через Москву. Від'їхали від столиці - мама з жахом : "Боже! Доню, куди ми їдимо?!" За вікнами потяга занедбані хати, бур'яни, берези, ялини у "городах-садках"... А ще мене здивувало, що росіяни массово "хворіють" на кліптоманію. Як жалілася кастелянша, тягнули все: рушники, лампочки, сентепон з подушок, радіодеталі з телевізорів... навіть кришталеві підвіски з бра. Дикуни! Росія точно не Україна! Ми різні! Низький уклін всім захисникам нашої Батьківщини на всіх фронтах від цієї навали орків!

Дякую! Дуже змістовно! Я народилася в Україні. Моїх батьків після війни, як молодих спеціалістів з роzzії, відрядили підіймати промисловість зруйнованої України. Тут вони познайомилися, бо були представниками різних регіонів, тут одружилися, тут народили дітей. Маючи трохи різні типи росіянських родичів я сформувала ще в диинстві суть цієї нації, тому вони мені зрозумілі в аналізі поведінки, але занурення в глибину формування цієї поведінки дуже цікаве! А ще й використання витворів художнього мистецтва з детальним аналізом всіляких дрібниць, як доказ суті наці - це кропіткий труд з неординарним підходом! Дякую вам за вашу працю! Ви надихаєте! Ви закохуєте в Україну! Слава Україні!

Про снохацтво вперше дізналася з історичного фільму Андрія Смирнова "Жила-была одна баба" (2011рік). І хоча режисер сам росіянин, дуже відверто, натуралістично показав у цьому фільмі жахливість, огидність і ницість життя на їхній дєрєвнє і не тільки на початку минулого століття. Фільм справив на мене гнітюче враження, але така історична правда про наших сусідів, її треба знати...

Треба перекладати такі лекції різними мовами, щоб світ знав правду. Дякую за вашу працю💛💙

Це розйоб, вибачте на слові. Мало такого контенту, де і цікаво, і про мистецтво

Не знаю як ютуб підсунув мені це відео, але це було ДУЖЕ цікаво! Це, чесно кажучи, було відкриттям, що живопис це так... глибоко і об'ємно інформативно. Дякую Вам за працю! І так, русофобія моя стала значно обгрунтованішою. Ви додали ще трохи натхнення в нашу вимушену працю по дерусіфікації нашої країни! 😉

Дуже дякую за вашу роботу! Це мають бачити і знати всі! Не дай Бог хтось скаже що ми братній народ. Ще раз дякую за відео ❤

така класна прокачка української ідентичності і несхожості з кцпнею! Дивовижний ефект!

Жах... Аж невіриться, що таке могло бути. Моїй прабабусі з Пензи пощастило, що вийшла заміж за українця. В наших селах знаю, що була традиція в давнину, що якщо брат помер, а в нього залишилась молода дружина, то інший брат міг запропонувати їй шлюб. Шлюб, а не розпусту. А ще якщо діти залишались сиротами, то про них повинні були дбати хресні батьки. Тому часто брали за кумів родичів чи добрих сусідів. В Львівській області навіть знаю звичай, що хресних батьків обирали одних і тих же для усіх дітей

Мій дідусь Андрій Нечипорович народився в 1903 році одружився на Хевронії і в них народилося троє синів Володимир,Петро,Яків-мій тато,і одна донька Віра,але в сім'ї називали її Соня.Дідусь служив у польському війську всі його сини гарно малювали і по синівській лінії це передавалося далі Моїй доньці від мого тата Якова передався талант до малювання ,а ще моя донька є лівша так само як і мій тато Яків .Дідусь Андрій як і бабуся були віруючими людьми,пам'ятаю як один із чинів дідуся Петро намалював йому картину,вона висіла у нього над ліжком ,на картині було написано :"гукайте Правду і Правда визволить вас".На іншій уартині було написано :"будь вірний аж до смерті".Пам'ятаю,коли я вчила польську мову на курсах при католицькому польському костелі,то ділусь допомагав мені писати короткі тексти Наприклад Na stacji pociagowej.Дідусь Андрій дуже радів,що в своїх 93 роки мав гарну пам'ять і міг ще й онучці допомагати ,він сів за стіл і власноруч написав мені польсько мовою .А коли сердився ,то казав ,а то шо за комедія.Бог дав йому здоров'я,бо дідусь Андрій ьув Богу вірний ,аж до смерті.Зранку він вставав молився і голосно співав Псалми Давида.Найулюбленіший наш з ним Псалм був Христос вийшов з Храму із учениками...Дуже любив мед,бджіл і пасіку,коли див у селі ма 5 гектарів землі.Коли мій тато Яків помер то мені запам'яталися його великі руки,що вміли робити все.Мій тато сам добудував до нашого будинку велику кухню і другу уімнату над кухнею,а оскілтки був художником ,то зробив стіни круглими як в башні ,сам зробив дах ,підлогу ,вставив вікна ,сам зробив вхідні двері,сам зварив забор .А ще мій тато Яків гарно малював портрети людей ,він працював в школі вчителем праці,бо був майстром на всі руки,сам ремонтував машини що були в школі не було такої роботи яку б він не міг зробити.Коли мій тато сердився то завжди казав:"ах ти ж скот ьезрогий"То були найстрашніші слова від нього.Старший син мого дідуся Андрія Володимир теж віруючий ще досі живий його старший син художник скрипач його донька теж скрипачка грає в оркестрі ,вона перша скрипка її чоловік диригент.В мене від тата гарний голос є дине що мені дає наснагу в житті це мої дітки і спів

Моя русофобія не сталі більшою, не стала меньшою. Я маю тата росіянина, то ж і родню на росєє... Тому,я з дитинства ото фсьо піздєцове буття бачила, у Красноярському краю.... Не хочу і згадувати 😞🤦🏼цікаво що перебування тата в Україні,більш ніж 40 років, не зробили з нього українця. Він так і лишився російським лайном. Усі ці ганебні схильності, згадані у відео, були у мого НЕ дорогого татуся. 💔

Я навіть не очікувала що у світі може існувати такий жах!Це так бридко що навіть у най гірших фантазіях прийти не може .Схоже там знову підтвердили усе що про них думають.Дякую велике за цікаву та шокуючу інформацію💙💛

Ваші культурні аналізи рашенського збоченого побуту просто шедеври! Дякую тобі Боже, що я не московит! Слава Україні!

Не пригадую, щоб раніше переглядав якесь із ваших відео, але підписка вже була. Я незрячий з підліткового віку. Як ви розумієте, живописом дуже мало цікавлюсь з об'єктивних причин. Проте зараз було дійсно цікаво та інформативно. Ви досить детально описували кожне полотно, а ще й тема подана так грамотно. Тож чекайте мене у гості ще❤

Дякую. Який жах. Вперше приїхала з батьками в росію на два дні у 1983, коли мені було 14 років (моя сестра отримала направлення туди після навчання). По цей день пам'ятаю як у сільських дворах не було туалетів. А ходили в садок чи на город справляти нужду. Це було б смішно, якби не було так сумно і гидко. вЄЛІКАЯ рОСІЯ

Це просто жах , в страшному сні це не побачиш. Ось чому їхні нащадки по звірячому поводяться , це їх генетика .

Був на росії ще один жахливий звичай, особливо у північно-західній її частині. Він існував аж до 30-х років минулого століття. Якщо у сім'ї народжувалися тільки дівчата, невісток бути не могло, і доглядати старих батьків було нікому. В таких випадкам батьки ламали ніжку наймолодшій дочці. Не сильно, щоб могла ходити, але була б кульгава. Навіщо? А кульгаву ніхто заміж не візьме, і вона доглядатиме батьків у старості. Батьківська та материнська любов просто зашкалює!

В Україні на той час Жінка мала право законно розвестися! А той і набить Чоловіка, перша зброя була качалка... слухайте дует Одарки та Карася, Гулака-Артемовського. Там Вона чітко попереджує свого Чоловіка, що розведеться з ним. Дуже вдячна Вам за Вашу працю - дослідження... . Це важливо...

Дуже дякую за Вашу працю, такій канал обов'язково треба у нашому суспільстві. Історія України повинні знати у різних сферах, а цей контекст, ще й виявляється цікавим пізнання. ДЯКУЮ

Дуже вдячна за ефір, я вчителька української мови та літератури,хочу сказати,що я вражена та шокована,але ж і заправду ми зовсім не один народ,про ницість росіянців знайомилася в українській літературі,у повному обсязі соціально- психологічного роману,,Хіба ревуть воли, як ясла повні " П.Мирного,ці картини дуже нагадують цей твір.

Неймовірна подяка за просвітництво і поширення нашої української культури. Дякую за це порівняння і демонстрацію прірви між ними і нами Хай вам Бог помагає!

В "Роман-газете" печатали Солженицына А. "Один день Ивана Денисовича " . Мы читали по вечерам в голос и было дико узнать о таком явлении,как снохачество. А оказывается,это там норма жизни

Я завжди знала що ненавидіти треба обґрунтовано. Є! Робота в 10ку! Дякую команді❤ І до художніх виставок тепер ставитимуся по іншому. Задаватиму питання. Дякую, ви зробили мій світ наповненішим

А й взаправду, що художники тих часів в своїх полотнах багато чого розповідали з того, що запримічували бо розумом були кмітливими І око мали швидке. Дякую за вашу працю !

Чехов приділив увагу цій темі у багатьох своїх творах. І його коробив оцей дикий звичай, який переповзав із селянської хати до т.з."чистого" суспільства, хоч і нечасто. Принаймні приховувалось ретельно. Дякую за увагу до промовистих деталей!

Мій прапрадід став " пощіпувати" ( з її слів) мою прабабцю зразу після одруження, то вона сказала чоловіку - моєму прадіду, і вони з'їхали та стали знімаюти дім. Це було у Нікополі у 1913 році.

Ваші лекції відкривають очі на багато тем, які були закриті від громадськості, а ви допомагаєте зрозуміти, що ми не один народ і культура у нас інша. Велике вам спасибі

Про снохачєство почула рік тому, була в лютому шоці, що таке дикунство було досить нещодавно. Але мистецькі докази на Вашому каналі - це дещо більш ґрунтовне. Дякую за відео. І окрема подяка за допомогу війську. Переможемо!

Про тему «снохачества», я дізнався вперше в період 2014-2015 років, тоді вчився в 11 класі і готував роботу на МАН «права жінки в Київській Русі у 10 12ст». Тоді то, я і був трохи шокований цією темою, адже просто в моїх 17річних мізках це не вкладалось. Може, ще працювали імперські історичні міфи. Але все ж пізніше я все більше розумів, що ментально українці в добу, про яку ви говорите, не дуже сильно змінились з добою розквіту Русі. Кров предків багато вирішує. Вам дякую величезне, ваш контент глибокий та цікавий😊

Була в нашої родини знайома добра жінка, родом була з росії,Воронежскої обл. Борисоглебск.От вона і розповідала мені про снохачество, це були 80 роки, я була молода і в моя голова не могла помістити таку дикість.

Дуже цікаве відео, вас приємно слухати. Про снохачєство чула вперше, здається, від Маріам Найєм. Були навіть якісь етнографічні дослідження, які показали, що молоді українські родини по можливості відділялись від батьків, що робило їх незалежною самостійною одиницею суспільства. А на росії усі жили в одній великій хаті, в якій підпорядковувалися діду, що й доводило до таких традицій. В Україні також були поодинокі випадки снохачєства, насікльки пам'ятаю, зафіксовані Франком, але це не було нормою. Можливо саме через такий суспільний устрій - в нас свообода, незалежність, право голосу й відносний контроль над власною долею, а в них підпорядковування протягом всього життя одній часто тиранічній людині, яку ти не обирав - й довело до того наскільки фундаментально різними є наші суспільства. Дякую за роботу!

5:04. Так приємно чути слово "брунатний"! Наочно бачити, що я не один! Я його використовую, але у місті Дніпро, мені додатково, після кожного уживання, доводиться додатково пояснювати, що я мав на увазі.

Це відео - продукт високої інтелектуальної праці, необхідно перекласти на англійську! Щоб якомога більше людей у світі прозріло. Соссія активно кліпає фейки, гартуючи навколо своїх інтересів світ, то чому б нам не почати перекладати і поширювати якісні дослідницькі роботи, формуючи позитивну думку про все українське

Ніколи не цікавився таким. Проте це відео не відпустило аж до самого кінця. Час просто швидко пролетів. Відкрив для себе, щось зовсім нове і дійсно відчув, що торкнувся мистецтва. Дуже дякую.

Так детально і цікаво показали різницю української і російської культури. Я в захваті 🔥

Як завжди дуже цікаво вас дивитись і слухати, дізнаватись багато нового, про що ми навіть не здогадувались. Чим більше дізнаюсь правди про росіянців- тим більше вони визивають у мене огидність і ненависть. А ми ще не розуміємо: Чому вони такі дикі, скажені і страшні збоченці..., а все тому, що у них це у крові вже із покоління у покоління переходить...і ці "снохачества"- інцести...Ніколи ми не були одним народом, і не будемо НІКОЛИ !!! Ми зовсім РІЗНІ...

Дуже класний випуск! І любов до всього українського, і до мистецтва стала ще більшою! Дякую!

Щиро дякую за чудову лекцію! Глибоко професійно та дуже цікаво! І, головне, що ці історичні знання вкрай необхідно донести кожному українцю! Наснаги Вам і Здоров"я!

Дякую за грунтовний культорологічний огляд цієї ганебної традиції московитів.

Дякую за відео. Чесно кажучи, не знала про таку традицію. Але більше мене вразила історія художника Маковського і тот факт, що українське село тоді порівнювали з італійським, і що у художників була мода на українське, не знала про це

Враховуючи це знання, багато що став зрозумілим про наших шалених сусідів. Аморальність в багатовікових традиціях руzких пояснює їх злочини проти українського народу.😢 😢

Я в шоці від цього. Ми дуже різні з тими безбожними людьми. Українці пішли від трипільців із високою культурою. У нас такого кошмару немає, хати у нас чисті, гарно убрані, у дворах квіти і порядок. Снохачества у нас немає і ніколи не було. Зробіть перевод, нехай всі знають про цих нікчем..

СНОХАЧЄСТВО - це ІНЦЕСТ а то я дивився стільки те відео, щоб зрозуміти, що саме це означає

Уявляю, як важко було досліджувати цю тему. В мене ком в горло підходить від самого слова "снохачество". Однак це важливо розуміти різницю між нами і тими ненормальними збоченцями. Дякую вам за цікаве хоч і важке відео. Наснаги вам і натхнення!

Гидотище і правда...дякую❤

Така гарна лекція!Як із картини ми дізнаємося багато про колорит і життя народів.Це вражає! Ви молодець. Дякую за вашу працю.Сили і здоровя ❤

З величезним задоволенням дивлюся Ваші відео . Приємно бачити у молодих людей такі глибокі знання і такий інтерес до історії

Дякую! Дуже круто! Дізналась багато нового! Ось за що я обожнюю мистецтво, через його призму можна вивчати історію, культуру, традиції, моду зрештою!

Ось воно, звідки "сношаться". Мені ніколи не подобався цей вираз. Тепер зрозуміла чому. Про подібне вже чула, давно. Дякуючи інтернету та тому контенту, яким цікавлюсь. Вам щиро дякую. Миру нашій нації.

Росіянцям треба частіше нагадувати їх власну історію, щоразу коли починають заводити пісню про "гейропу" і лгбт )

Що там про 19 сторіччя ...Розповів таксист. В 80 х роках 20 століття служив біля Чити. Розповів як там жили місцеві мешканці. Хати страшні, криві, туалету не те що на вулиці, взагалі нема. Ходили в посадку справляти нужду. Їли щі і грузді солили. Пили брагу, бо до горілки вона не доживала. А раз чи два на місяць в сільський магазин привозили вино. І всі жителі збирались в групи і купували ящиками вино на групу. Потім на декілька днів всі йшли в запій. Напивалися, потім по п'яні сношалися хто з ким бачив, потім тверезіли , били один одному морди за те що хтось з чиєюсь жінкою чи невісткою , а потім знов напивалися і так по кругу, поки вино не закінчиться. А потім він їздив туди на початку 2000 - і каже , що нічого не змінилося за 20 років. А ви кажете 19 сторіччя...

Дуже дякую за вашу роботу. Як завжди. Динамічно, зрозуміло, яскраво і приємно слухати.

Дякую, пане Богдане! Вас цікаво слухати! Вас приємно бачити! Дякую Вам! Творчих успіхів! З повагою та захопленням від вашої праці!

Дякую за вашу працю. Дуже цікаво слухати і дивитися ваш професійний аналіз. Я помітила вплив вашого контенту на своє сприйняття. Тепер, коли споглядаю якісь твори, якщо щось чіпляє, звертаю увагу і будую гіпотези, ґрунтуючись на отриманому досвіді.

Щось одразу згадалися оповідання Срібне Копитце, де дід взяв собі сиротинку… та казка Морозко де по суті знов дід взяв дівчинку, та за те що «була гарна та поступлива» ще й подарунків купу насипав)

Українські хати білилися всередині кожного року до Великодня- полтавщина! Під образами завжди горіла масляна лампадка!!

Дуже змістовний випуск, це страшне, але зараз моя русофобія стала більш ґрунтовною!! Дякую за відео!!

Не прибідняйтеся, ви крутіше за Австрійський генштаб!!❤ Наша зброя в цей момент, вподобайка і комент!!

Дякую авторам за роботу над таким пізнавальним контентом. Нам потрібно знати більше своєї історії і історію ворога, щоб зрозуміти остаточно - ми «не од1н народ». Дякувати Богу, що я народилась в Україні🙏

Дякую за поширення інтелектуального та водночас емоційного контенту у нашому інфопросторі 🙌

Як душу гріє розвиток українського ютюбу. Супер круте і інформативне відео, дякую за працю! Успіхів і Слава Україні 💛💙

Вони так зневажають Европу за меншинства,а в себе під носом нічого не бачать.

Величезне Дякую! Які знання! Яка подача інформації! Неймовірно! Дуже цікаво, відкрили очі на ті речі, про які раніше б ніде й не дізнатись.